Перехідний етап, коли підприємствам було надано право функціонувати в умовах "жовтого рівня" тривоги за умови згоди співробітників, мав завершитися 4 грудня 2026 року. До цього моменту бізнесмени повинні були або створити безпечні умови для відвідувачів і працівників, або призупиняти діяльність щоразу, коли звучала сирена.
Проте представники ритейлу та ресторанної сфери наголошували, що виконати такі умови просто нереально. Серед головних перепон називали колосальні витрати, складність переобладнання орендованих площ, технічну невизначеність із розрахунками та ризик тиску під час перевірок. Своєю чергою аналітики підтверджували серйозність загрози: за оцінкою ресторанної експертки Ольги Насонової, неспроможність виконати жорсткі норми загрожувала закриттям до 20% закладів громадського харчування в країні.
Зрештою через критику бізнес-спільноти, хвилю петицій та ризик згортання ринку уряд пішов на поступки і зсунув дедлайн до 4 березня 2027 року.
Проте, відстрочка не анулює самі норми: зобов'язання надавати укриття або захисну зону залишається в силі, а діяльність без відповідного захисту у випадку удару може призвести до серйозних наслідків для керівників, включаючи реальні терміни ув'язнення.
Хто має право оцінювати стійкість стін, чи можуть інспектори евакуювати людей і закривати зали, хто несе фінансові витрати в орендованих приміщеннях та які покарання очікують на порушників? Ці питання роз'яснили старший юрист компанії Asters Марія Новик та адвокат ЮФ "Ілляшев та Партнери" Дмитро Груба на Dіlo.ua.
Не кожен підвал може слугувати укриттям: який комплект документів забезпечить заклад від можливих претензій.
Єдиного документа, який дозволяв би бізнесу працювати під час повітряної тривоги, не існує. Законність роботи закладу підтверджується комплектом технічних і внутрішніх документів.
Для легального обслуговування клієнтів та ведення діяльності на "жовтому рівні" загрози, компанія повинна реалізувати один із трьох варіантів захисту: створити власну захисну споруду, скористатися сусіднім укриттям або організувати безпечний простір всередині приміщення. Водночас звичайний підвал не може вважатися адекватним захистом.
"Підвальне приміщення може бути включене до списку укриттів, якщо воно зареєстроване як частина фонду захисних споруд. Однак не всі об'єкти підходять для цього: навіть саме просте укриття повинно забезпечувати комфортне перебування людей протягом щонайменше 48 годин та відповідати вимогам Міністерства внутрішніх справ. Перевірку його відповідності стандартам проводить спеціальна комісія, до складу якої можуть входити фахівці Державної служби з надзвичайних ситуацій. Інший варіант — балансоутримувач може вказати наявність безпечного простору в цьому приміщенні," — підкреслює Марія Новик.
Якщо підприємство планує використовувати укриття в іншій будівлі або підземній станції метро, слід дотримуватися вимоги щодо пішохідної доступності: для висотних будівель це становить до 300 метрів, а для низькоповерхових — до 500 метрів.
Адвокат Дмитро Груба попереджає підприємців про можливі непорозуміння: безпечний простір і об'єкти фонду цивільного захисту - це абсолютно різні категорії.
"Метрополітен переважно належить до фонду захисних споруд. Жоден заклад не може просто так оголосити станцію метрополітену своїм безпечним простором. Таку зону власник має право облаштувати лише у власній будівлі", -- пояснює юрист.
Для уникнення запитань з боку контролюючих органів, підприємству необхідно підготувати ясний комплект документів, що відповідає його специфіці захисту.
Якщо це власне укриття, знадобиться паспорт споруди чи акт огляду та документи про взяття на облік. Для укриття іншого власника обов'язковий письмовий договір із балансоутримувачем: у ньому прописують ліміт місць для персоналу й клієнтів, графік безперешкодного доступу (зокрема у вихідні) та порядок сповіщення.
Якщо підприємство обирає безпечний простір, власнику будівлі необхідно надати інженерні розрахунки, що підтверджують надійність цієї зони. Тим, хто ще не обладнав захисне приміщення, до закінчення перехідного періоду слід оформити протокол зборів колективу, в якому буде зафіксована згода працювати під час звучання сирен.
Крім того, незалежно від обраного формату, кожен заклад зобов'язаний мати базовий набір:
* наказ керівника про алгоритм дій під час тривоги та призначених відповідальних за безпеку;
* вказівки для команди та підписи співробітників про ознайомлення;
* інформаційний знак стандартного зразка при вході;
* систему сповіщення для відвідувачів та працівників.
Чи необхідно узгоджувати безпечну зону з Державною службою з надзвичайних ситуацій?
Юристи запевнять, законодавство не зобов'язує власника проходити державні експертизи чи отримувати офіційні погодження від рятувальників. Усі необхідні розрахунки проводить сам балансоутримувач, спираючись на Методику визначення навантаження,розробленунауково-дослідним інститутом Збройних Сил України. Хоча цей документ формально не має статусу нормативно-правового акта, на практиці він залишається головним інженерним орієнтиром.
Водночас, урядова постанова не встановлює жодних обмежень щодо вибору спеціалістів і не зобов'язує залучати лише атестованих експертів з будівельного реєстру ЄДЕССБ. Тим не менш, юристи настійно рекомендують підприємцям не економити на послугах проєктувальників.
"Офіційно уряд не встановлює строгих критеріїв для виконавців фінансових розрахунків і не вводить попередній державний контроль. Але саме цей документ відіграє важливу роль як доказ ефективності захисту в разі виникнення надзвичайної ситуації," -- підкреслює Марія Новик.
За її словами, під час перевірки або після події детальний технічний звіт стане одним із ключових доводів на підтримку керівника.
Якщо у власника будівлі відсутня спеціалізована освіта, то самостійні вимірювання можуть перетворитися на серйозну загрозу.
"Якщо балансоутримувач не здатен самостійно провести розрахунки, найкращим рішенням буде офіційно звернутися за допомогою до спеціалістів: інженера-проєктувальника в галузі будівництва або експерта з будівельно-технічної експертизи", - зазначає Дмитро Груба.
Юристи попереджають бізнесменів про небезпеку купівлі формальних документів у фірм-одноденок, які не здійснюють реальних виїздів на об'єкти. У випадку пошкоджень або руйнувань, судова експертиза в короткі терміни виявить реальну міцність бетону та цегли. Підроблені документи не лише не зможуть уберегти від кримінальної відповідальності, але й можуть стати серйозним обтяжуючим фактором для керівництва.
Чи можуть інспектори закрити заклад під час тривоги
Постанови №1092 не вводять нових контролюючих інстанцій, і, що важливо, під час воєнного стану діє мораторій уряду на проведення планових перевірок. Проте це не означає, що контроль зовсім відсутній: позапланова перевірка може бути цілком законною у випадку, якщо надійде письмова скарга від громадян, яка свідчить про загрозу їхньому життю або здоров'ю через діяльність без укриттів.
У такому випадку, як зазначають правозахисники, на порозі можуть з'явитися фахівці з Державної служби з надзвичайних ситуацій, що займаються питаннями пожежної безпеки та цивільного захисту, і які мають право видавати обов'язкові приписи. Крім того, можуть завітати представники Державної служби України з питань праці, які відповідають за контроль за умовами безпеки для працівників.
Водночас повноваження ревізорів на місці суворо обмежені.
"Жоден інспектор ДСНС не має права самостійно опечатати приміщення або власним рішенням заблокувати роботу бізнесу -- це вирішується виключно через адміністративний суд. Так само ані закон, ані урядові постанови не дають контролерам права примусово виводити людей під час повітряної тривоги", -- зазначає Марія Новик.
Щодо поліції, фахівець зазначає, що її повноваження не включають перевірку технічних розрахунків чи оцінку коректності організації простору. Проте правоохоронці мають право накладати штрафи за ненадання доступу до укриттів та можуть вимагати покинути територію, якщо це необхідно для забезпечення безпеки і здоров’я громадян.
Зі свого боку підприємці під час будь-якого візиту інспекторів мають повне право вимагати службові посвідчення та офіційні направлення, відмовляти в допуску за відсутності належних документів і фіксувати дії інспекторів на аудіо чи відео.
Орендодавець і орендар: як розподілити витрати та обов'язки
Найбільше практичних дискусій щодо нових вимог спостерігається в сфері орендних відносин. Власники торгових та офісних приміщень часто намагаються передати відповідальність за безпеку на орендарів, тоді як останні, у свою чергу, очікують, що орендодавці запропонують готові рішення.
Закон прямо розмежовує ці зони на технічні та організаційні.
"Відповідальність несе той, хто порушив свій обов'язок. Балансоутримувач визначає безпечний простір і замовляє інженерні розрахунки, а орендар облаштовує його і, як роботодавець, закриває організаційну частину: вчасне сповіщення людей, навчання команди діям під час тривоги, розробку внутрішніх інструкцій та безперешкодний вихід відвідувачів і персоналу до захищеної зони", -- пояснює Марія Новик.
Натомість фінансовий бік питання держава не регламентує. "Законодавство не регулює і не має регулювати це питання. Грошовий тягар вирішується виключно за домовленістю власника будівлі та орендаря", -- наголошує Дмитро Груба.
Для запобігання судовим розглядам та взаємним претензіям, фахівці з права рекомендують ще до старту будь-яких робіт оформити додаткову угоду до основного договору оренди. У даній угоді слід детально зафіксувати:
* хто ініціює та фінансуватиме розрахунки і будівельні процеси;
* як здійснюється розподіл витрат на підтримку укриття та хто відповідає за контроль його технічного стану;
* порядок безперешкодного доступу людей до сховища;
* алгоритм оповіщення під час сирени (зокрема, чи чути сигнал загальної системи будівлі безпосередньо в приміщенні орендаря);
* система компенсації невід'ємних покращень.
Якщо орендар вирішує самостійно укріпити стіни або встановити захисні конструкції, всі будівельні роботи повинні бути письмово узгоджені з наймодавцем відповідно до норм Цивільного кодексу. Лише за таких умов бізнес матиме законне право вимагати фінансового відшкодування або зарахування витрат на виконані роботи в рахунок щомісячної орендної плати.
Ціна роботи бізнесу без захисту: штрафи та тюремні сроки
У законодавстві не передбачено окремого штрафу за "виконання робіт без безпечного простору". Однак, контролюючі органи можуть використовувати загальні положення Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП):
* Порушення норм охорони праці: штраф для посадових осіб або ФОП -- від 340 до 680 грн.
Недотримання законних вимог або вказівок ДСНС може призвести до штрафу в розмірі від 1 700 до 3 400 грн. У випадку повторного порушення протягом року штраф може сягати до 5 100 грн.
* Ускладнення роботи для інспекторів ДСНС: від 6 800 до 10 200 грн (у повторних випадках — до 17 000 грн).
* Відсутність укриття або заборона доступу для людей: штрафи варіюються від 1 700 до 5 100 грн (у разі повторного порушення — до 8 500 грн).
Але головний ризик для бізнесу полягає не в адміністративних штрафах, а в кримінальній відповідальності.
"Відповідальність за законність роботи під час тривоги "жовтого рівня" лежить на бізнесі та його керівниках. Справжні юридичні наслідки настануть, якщо заклад продовжував працювати без безпечного простору, а співробітники чи клієнти зазнали травм через прильот. Якщо людина дістане тяжкі травми чи втратить життя, керівнику загрожує до семи років за ґратами", -- наголошує Дмитро Груба.
Окрім того, потерпілі та сім'ї загиблих можуть ініціювати цивільні позови для отримання компенсації за матеріальні збитки та моральну шкоду, при цьому відповідальність за доведення відсутності провини лягає виключно на компанію.
Водночас сам факт влучання ракети чи дрона не робить керівника автоматично винним у злочині. Слідство зобов'язане довести прямий причинно-наслідковий зв'язок: чи міг заклад забезпечити безпеку і чи проігнорував обов'язки.
Якщо компанія своєчасно активувала сповіщення, повідомила співробітників про загрозу та надала можливість укриття або переміщення в безпечну зону, а особа все ж рішуче відмовилася дотримуватися цих рекомендацій, то немає юридичних підстав для кримінальної відповідальності керівництва.
#
