Ігор Ліскі, Алекс Ліссітса, Тарас Висоцький, Іван Чайківський та Віктор Гончаренко (з правого боку)
Експорт функціонує лише на половину своїх можливостей.
Протягом останніх двох десятиліть аграрна галузь України демонструвала орієнтацію на експорт. За словами міністра аграрної політики та продовольства Тараса Висоцького, 70% від усієї продукції, вирощеної в Україні, відправлялося за кордон. У 2021 році було досягнуто рекорду: країна експортувала агропродовольства на суму 27 мільярдів доларів. Близько 90% сільськогосподарських товарів традиційно транспортувалося морськими шляхами.
З моменту початку повномасштабної агресії для здійснення експорту використовували лише кілька портів, головним чином глибоководні порти Одеської області на Чорному морі. Проте з серпня 2026 року, внаслідок цілеспрямованих атак російських військ на судна та портову інфраструктуру, ці порти також опинилися заблокованими.
Експорт відбувається через альтернативні наземні маршрути, які, за словами міністра, забезпечують лише половину необхідних обсягів.
"За підсумками вересня ми мали до 50 % від необхідного обсягу експорту іншими шляхами, не через глибоководні порти. За 27 днів жовтня -- 47 %. Об'єктивно це підтверджує, що 50 % -- це максимум. Якщо не буде додаткових форс-мажорів, коридор становитиме 45-50 %, не більше", -- відзначив Тарас Висоцький.
Тарас Висоцький, очільник Міністерства аграрної політики та продовольства України.
Приблизно половина експорту зараз іде Дунаєм, половина -- залізницею, на автотранспорт припадає лише 3-4 % через надто великі витрати, розповів урядовець.
"Але й ці обсяги менші, ніж у 2022-2023 роках, бо тоді не було таких масованих атак на дунайську логістику. Кожен із цих напрямків може забезпечити не більше ніж 20-25 % спроможності портів Великої Одеси", -- зауважив очільник Мінагро.
Засновник та голова "Українського клубу аграрного бізнесу" Алекс Ліссітса зазначає, що нинішня ситуація суттєво відрізняється від тієї, яка спостерігалась на початку повномасштабного вторгнення, коли діяльність морських портів також була заблокована.
Тоді світ несподівано зрозумів, наскільки він залежить від аграрних ресурсів України. Німці, які звикли смакувати сосиски з гірчицею, раптом дізналися, що половина гірчичного зерна постачалася з України. І це лише один з численних прикладів.
У 2022 році Україна вже мала сильні позиції на експортному ринку, а аграрний сектор був підкріплений фінансовими резервами, накопиченими в попередні роки. Плюс до цього, світовий ринок пережив шок, викликаний стрімким зростанням цін на зерно: вартість пшениці виросла з приблизно 220-230 доларів до 500 доларів за тонну. Це частково дозволило перекрити логістичні труднощі. Однією з традиційних переваг України завжди була економічна доставка товарів до морських портів. У 2022 році ця перевага зникла, але зростання світових цін допомогло компенсувати значне підвищення витрат на логістику, — зазначає підприємець.
Алекс Ліссітса — творець та керівник 'Аграрного бізнес-клубу України'.
Сьогодні українські аграрії не спостерігають підвищення світових цін до 300-400 доларів за тонну, на яке вони сподівалися, зазначає Алекс Ліссітса. На глобальному ринку все ще залишаються старі запаси, а також в Австралії та Південній Америці спостерігається щедрий урожай.
Окрім цього, держави-імпортери, такі як Туреччина та Єгипет, від яких Україна сподівалася на тиск на Росію для вирішення питань, пов'язаних із морським експортом, не мали жодного впливу на ситуацію.
А тривала логістика, зазначає Алекс Ліссітса, негативно впливає на якість матеріалів.
"Якщо зерно доставляється до Дунаю або через Польщу протягом місяця-півтора, ми відправляємо продовольчу пшеницю, а на місці отримуємо фураж. Таким чином, формально ми не дотримуємося умов договору."
З цими проблемами ми стикаємося майже постійно, тому що до Констанци зерно у вагонах йде плюс-мінус місяць. До Дунаю так само проблемно. Якщо взяти шлях до Гамбурга чи Бремена -- це півтора місяця з величезними проблемами", -- скаржиться бізнесмен.
"Чи існує в Європейському Союзі випадок, коли вирощуючи продукцію з високою доданою вартістю, потрібно проїхати 1500 кілометрів? Як можна відправити контейнер з Харкова до Гданська або Констанци і зберегти при цьому конкурентоспроможність?" – запитав міністр аграрної політики Тарас Висоцький. Він вважає, що без належної морської логістики експорт аграрної продукції не зможе функціонувати на повну потужність.
Тарас Висоцький, очільник Міністерства аграрної політики та продовольства України. ( в центрі)
Що відбувається з врожаєм, який не вдається вивезти за кордон?
Зі зберіганням врожаю в Україні немає проблем -- держава пропонує і стаціонарні елеватори, і тимчасові місця (так звані "рукави"). Цих потужностей мало би вистачати, щоб більшість продукції можна було зберегти належної якості, запевняє міністр. До того ж частину кукурудзи, скоріш за все, збиратимуть вже навесні.
Однак, як зазначив Тарас Висоцький, існує серйозна проблема: більшість товарів зберігаються на елеваторах, які стають мішенями для атак.
Яким чином відбувається посівна кампанія і які очікування навесні?
Зазвичай аграрії засівають третину площ (приблизно 7 мільйонів з 20) восени і дві третини -- навесні, зауважує міністр аграрної політики та продовольства. Тож, підсумки осінньої кампанії вже можна підбивати.
"По ріпаку площі будуть навіть на кілька відсотків більші. По пшениці, схоже, буде на 15 % менше. Ще тиждень досіватимуть. Але осіння посівна відбулася, і на досить високому рівні, з огляду на всі обставини. Певного запасу на неї вистачило", -- розповів деталі Тарас Висоцький.
Ігор Ліскі, Алекс Ліссітса, Тарас Висоцький, Іван Чайківський та Віктор Гончаренко (з правого боку)
За його словами, весняна посівна кампанія стане серйозним випробуванням: площі під посіви зростають, тому й фінансові витрати зростуть, експорт не демонструє зростання та не пришвидшується, а запаси зменшуються.
"Цього року було отримано на 35 мільярдів гривень більше кредитних ресурсів у порівнянні з минулим роком на цю ж дату, зокрема в рамках програми "5-7-9". Однак ці кредити надаються з надією на те, що вдасться реалізувати продукцію, яка була передана в заставу," – зазначив міністр.
За його словами, отримати додаткові кредити перед весняним сезоном буде важко.
"Імовірно, сума може сягнути ще 10-15 мільярдів. Вірогідно, не більше. Цей інструмент добре спрацював під час осінньої посівної, але його можливості починають вичерпуватися. При такій моделі, я вважаю, що на 5 мільйонів гектарів — приблизно для половини весняної посівної — може виникнути нестача фінансування," — висловив свою думку Тарас Висоцький.
Згідно з висловлюваннями голови "Українського клубу аграрного бізнесу" Алекса Ліссітси, вже зараз можна стверджувати, що весняна посівна кампанія відзначиться суворими заходами економії.
Алекс Ліссітса — творець та керівник 'Аграрного бізнес-клубу України'.
"В аграрному бізнесі підготовка до наступного року починається задовго до весни. Орієнтовно до 1 грудня компанії визначаються зі структурами посівів. Можу сказати, що наступного року використання добрив скоротять на 40 %, від оригінального гібридного насіння ми перейдемо до менш ефективного, від оригінальних засобів захисту рослин до генерики, яка дешевша. Головна мета -- максимально знизити собівартість продукції, -- каже Алекс Ліссітса. -- Тому що минулого року ціна палива становила 7 % собівартості, зараз -- 23 %. 40 гривень за літр дизпалива минулого року проти 110 гривень цього. Ціна на паливо зросла втричі, а на продукцію впала. Зменшення використання добрив, засобів захисту означає, що врожай буде меншим. Ми впадемо суттєво".
Березень, на його думку, буде контрольною точкою щодо того, скільки продукції вдалося реалізувати, чи працюють морські порти, які культури доцільно буде сіяти. А от, чи залишиться агросектор України глобальним гравцем, стане зрозуміло десь в червні, припускає Ліссітса.
Де агрономам отримати фінансування?
За підрахунками Мінагрополітики, Україна може недоекспортувати агропродукції на 10 мільярдів доларів. Аграріям бракує оборотних коштів. Особливо важко малим фермерам, додає президент ГО "Асоціація фермерів та приватних землевласників України" Віктор Гончаренко.
Віктор Гончаренко, глава громадської організації 'Асоціація фермерів і приватних земельних власників України'
На його думку, низька продуктивність кукурудзи (від тонни до півтори, тоді як зазвичай отримують до 10 тонн з гектара) — це серйозна проблема як для великих агрокомпаній, так і для малих фермерських господарств. Вона дозволить покрити лише витрати на паливо під час збору та транспортування урожаю. При цьому ці кошти залишаються заблокованими, поки зерно зберігається у складах.
За словами міністра агрополітики Тараса Висоцького, державні кредитні програми мають обмежені фінансові можливості і вже практично вичерпані.
Комерційні банки активно підтримують аграрний сектор, зазначила колишня заступниця голови Національного банку України Катерина Рожкова. Вона підкреслила, що агросектор займає третє місце за обсягом кредитування у портфелях банків. Однак, за її словами, фінансові установи вже посилили вимоги до кредитів і обговорюють можливість підвищення процентних ставок на кредити.
Екс-перша заступниця Голови Національного банку України Катерина Рожкова.
Усе це відбувається не з хорошого життя. На жаль, немає жодних страхових чи компенсаційних програм, які б могли захистити як виробників, так і малий та середній бізнес, а також самі банки. Проте існує безліч інструментів, доступних як для самих банків, так і для Національного банку.
Якщо адаптувати європейські вимоги, що пред'являються до банків, до сучасних умов, зважаючи на значний капітал, що накопичився (навіть незважаючи на 50% податок на банківський сектор), це могло б суттєво розширити можливості банків у сфері кредитування, уникаючи при цьому серйозних труднощів, – зазначила експертка.
Також у ситуації з кредитуванням агробізнесу, вважає Катерина Рожкова, допомогли б портфельні гарантії.
"Я усвідомлюю, що у держави є певні обмеження в ресурсах, проте у нас є представники міжнародних фінансових організацій, які, на мою думку, повинні розглянути цю ситуацію з усіх боків. Можливо, їм варто трохи збільшити свої можливості, щоб спільно з аграрним та фінансовим секторами допомогти подолати ці виклики," – зазначила Рожкова.
Чи зможе альтернативна логістика стати рятівним колом для аграріїв?
Голова наглядової ради EFI Group Ігор Ліскі вважає, що вирішення питань, пов'язаних з експортом, можливо досягти через розробку нових альтернативних логістичних шляхів.
Ігор Ліскі, керівник наглядової ради компанії EFI Group.
"Сухі порти, перевалка через вузьку колію, продовження колії якомога далі, розширення коридорів, спрощення митного оформлення -- це те, що може дати результат за умов блокування морських портів. І будувати ці спроможності слід у максимально тісній співпраці з Європейським Союзом, -- каже бізнесмен. -- Не варто думати, що війна закінчиться вже завтра. Така ситуація може тривати ще довго. А розбудова нової логістики -- частина нашої стійкості. Використовувати її можна буде і після війни. Принаймні продукцію з західних і центральних регіонів можна було б вивозити залізницею. Це буде наша стійкість і перевага".
Проте для цього все ж знадобляться роки, підкреслює керівник Міністерства аграрної політики Тарас Висоцький.
У 2022 році було підраховано, що реалізація інфраструктурного залізничного проекту займе щонайменше 10 років. Країни Балтії, ще у 2004-2005 роках, досягли угоди про перехід від широкої колії до європейської, проте за два десятиліття це так і не було втілено в життя. За оцінками, для прокладання широкої колії з України до Балтії через Польщу знадобиться близько семи років, не враховуючи час на розробку проектної документації, -- зазначив міністр. -- Я вважаю, що більш реалістичним варіантом є те, що наш військово-технічний сектор знайде ефективні рішення, зокрема коридори прикриття, які дозволять знищувати до 90% загроз і використовувати морські маршрути. Інвестиції в це дадуть змогу досягти результатів швидше, ніж змінювати всю інфраструктуру.
Тарас Висоцький, очільник Міністерства аграрної політики та продовольства України.
Песимістичний прогноз
На сьогоднішній день існуючі маршрути для експорту без відновлення морської логістики не забезпечують українському аграрному сектору оптимістичних перспектив, вважає міністр аграрної політики Тарас Висоцький. Він підкреслює, що без відновлення морського експорту сільське господарство може втратити свою позицію як один із головних секторів української економіки, щонайменше на найближче десятиліття. Обсяги експорту можуть знизитися до рівня 2001 року, коли за кордон відправлялося лише близько 30% аграрної продукції.
Одночасно, міністр відзначає, що 2027 рік стане періодом адаптації для галузі.
Секретар Комітету Верховної Ради України, що займається аграрною та земельною політикою, Іван Чайківський підкреслив, що актуальні обставини свідчать про потребу в реформуванні аграрного сектору.
Іван Чайківський, секретар Комітету Верховної Ради України, відповідального за аграрну та земельну політику.
Відверто кажучи, аграрна галузь ніколи не повернеться до тих часів, які ми пам’ятаємо до серпня 2026 року, коли експорт продукції морем було зупинено. Ми повинні усвідомити, що Україні більше не буде до снаги просто вирощувати пшеницю чи кукурудзу. Я в цьому впевнений. Як діяти далі — це питання, на яке кожен, будь то малий фермер чи великий агрохолдинг, повинен знайти відповідь самостійно.
Проте, варто відзначити, що практика вирощування зерна та його транспортування до портів в Україні, на жаль, вже завершилася. Наступним етапом стане пошук нових шляхів розвитку. Кожен має знайти індивідуальний підхід до того, як впоратися з новими викликами, — зазначив секретар комітету Верховної Ради з питань аграрної та земельної політики.
На його думку, аграрії максимально скорочуватимуть витрати; частина з них повертатиме землі орендодавцям, а так звані випадкові інвестори -- ті, хто не мав особливого стосунку до аграрного сектору, але розраховував на великі й швидкі прибутки -- взагалі вийдуть з цієї галузі.
Окрім цього, сільгоспвиробники стикаються не лише з труднощами у реалізації продукції та коливаннями цін. Як зазначає президент громадської організації "Асоціація фермерів та приватних землевласників України" Віктор Гончаренко, малі фермери зараз переживають суттєву нестачу робочої сили.
Віктор Гончаренко, глава громадської організації 'Асоціація фермерів і приватних земельних власників України'
"Населення чоловічої статі в селах скоротилося настільки, що немає кого посадити за кермо трактора чи автомобіля. Велика кількість працівників дрібних фермерств перейшли до великих господарств, розуміючи, що можуть отримати там бронювання. Дрібні фермери залишаються сам на сам з проблемами. А з пенсіонерами 70+ багато не зробиш", -- заявив аграрій.
Також він вважає серйозною проблемою меліоративну кризу та дефіцит води для зрошення.
"Малі річки, які ще залишилися, вже не можуть забезпечити необхідні ресурси. Їхня чисельність зменшується з кожним роком. Використання артезіанських свердловин для зрошення сільськогосподарських угідь є неприйнятним, адже ми фактично позбавляємо води майбутні покоління. На мою думку, полив таких земель подібною водою є аномальним явищем", -- зазначив президент ГО "Асоціація фермерів та приватних землевласників України".
Перетворення як можливість для сільського господарства.
Спікери одностайні у тому, що переробка може стати шансом для аграрного бізнесу.
Керівник EFI Group Ігор Ліскі переконаний, що розвиток переробної промисловості сприятиме усуненню диспропорції між низькою вартістю української сировини та високими цінами на готову продукцію в Європі. В Україні вже існують всі необхідні умови для цього: родюча земля, гарантоване право власності та можливості для втілення довгострокових проектів та інше.
"Одне діло — виростити соняшник, і зовсім інше — перетворити його на олію. Посадити виноградник і виготовити з винограду вино, виростити сою та переробити її на соєвий концентрат чи протеїн. Я щиро переконаний, що Україна готова до створення авторитетних кінцевих продуктів, які можуть знайти своє місце у фармацевтичній галузі, хімічній промисловості та інших секторах. І нам не слід боятися змагатися на європейському ринку," — висловив свою думку бізнесмен.
Ігор Ліскі, керівник наглядової ради компанії EFI Group.
Єдине, чого не вистачає, на думку Ігоря Ліскі, -- проєктного фінансування.
Цей аспект також підкреслив голова "Українського клубу аграрного бізнесу" Алекс Ліссітса. Він зазначив, що традиційна модель банківського кредитування, при якій кошти надаються під заставу, в умовах війни часто не є ефективною через значне зниження вартості багатьох активів в Україні.
"Якщо я звернусь до банку з проханням закласти актив, що колись мав вартість 30 мільйонів доларів, але тепер оцінюється максимум в три мільйони, то за ці три мільйони не зможу реалізувати жоден проект," - зазначає Ліссітса.
Отже, українському агробізнесу необхідна нова модель фінансування — кредитування, яке буде орієнтоване безпосередньо на реалізацію інвестиційних проєктів, підкреслює він. Також важливо залучити фонди Private Equity, які зможуть інвестувати в аграрні підприємства та нові виробничі ініціативи, принаймні на початковому етапі в західних областях.
"Сьогодні не є проблемою виробити борошно, приготувати крупи чи налити олію, -- зазначає Віктор Гончаренко, глава громадської організації 'Асоціація фермерів і приватних земельних власників України'. -- Але виникає питання: хто це все споживе? Куди подіти ці продукти? Коли обговорюємо ситуацію з нашими європейськими колегами-фермерами, вони виражають занепокоєння щодо нашої присутності, нашого впливу та можливого вступу до ЄС. Вони не знають, куди їм дівати свою продукцію," -- підкреслює аграрій.
Віктор Гончаренко, глава громадської організації 'Асоціація фермерів і приватних земельних власників України'
На його думку, зростання сфери переробки стимулюватиме малих аграріїв, які не здатні самостійно організувати великі виробництва, об'єднуватися в кооперативи. Він згадує про успішний кооперативний рух у США та Європейських країнах як ілюстрацію цього процесу.
"У цих кооперативах здійснюють не лише переробку, а й торговельну діяльність, охоплюючи ритейл, дотримуючись принципу 'від поля до столу'. Це один із можливих шляхів вирішення ситуації. Як тільки ми досягнемо критичної точки, об'єднаємо зусилля і спільно шукатимемо вихід. Наразі ж українці діють по-різному, кожен намагається знайти свої варіанти. Але коли ситуація стане справді складною, з'явиться необхідний рух. Наш спільний шлях — це Європа. В умовах такого потужного ринку важливо співпрацювати." — підкреслив аграрій.
Але такий підхід, зауважує секретар Комітету ВРУ з питань аграрної та земельної політики Іван Чайківський, вимагає перегляду національного законодавства, адже кооперативна діяльність в Україні зведена нанівець.
"Кооперація починала працювати в Україні й доволі непогано на початку 2000-х років. Але нинішнє законодавство перекреслило розвиток кооперації, оскільки обслуговуючі кооперативи не сприймаються нашими податківцями як суб'єкт господарювання, а розглядаються як товариство, прибуткова організація. І ті зародки кооперації, закладені на початку 2000-х, сьогодні практично анульовані", -- зазначив нардеп.
Іван Чайківський, секретар Комітету Верховної Ради України, відповідального за аграрну та земельну політику.
Алекс Ліссіта вважає, що для ефективного розвитку та отримання прибутку української переробної промисловості необхідна інтеграція країни до Європейського Союзу.
"Іншого ринку в нас немає. 500-мільйонний ринок потенційно здатний поглинати значні обсяги української продукції: крохмаль, гриби, малину, консервовані продукти тощо", -- аргументує він.
Європейський Союз представляє собою важливу можливість для українського аграрного сектору, проте конкуренція обіцяє бути надзвичайно інтенсивною.
Алекс Ліссітса переконаний, що Україна не може обійтися без Європейського Союзу. Для порятунку аграрного сектора та країни в цілому необхідно рухатися в цьому напрямку якомога швидше.
Ту ж саму точку зору підтримує і підприємець Ігор ЛІскі.
Ігор Ліскі, Алекс Ліссітса, Тарас Висоцький, Іван Чайківський та Віктор Гончаренко (з правого боку)
Мене дивує, що досі тривають суперечки щодо доцільності членства України в Європейському Союзі з усіма його нормами, регуляціями, стандартами та обмеженнями. Дехто вважає, що ми можемо впоратися без цього. Проте в нинішній реальності варто залишити позаду ілюзії.
Євросоюз -- це по суті єдиний великий гравець, готовий з нами грати з різних причин. Навіть американці ладні нас обміняти на Іран чи на зближення з Росією та Китаєм. І це небезпечна тенденція. А для Євросоюзу в нас є карти -- ми вкладаємося в європейську архітектуру безпеки. Можемо розмовляти на рівних.
Крім того, Ігор Ліскі зазначив: "Якщо ми знаходимося поруч із найбільшим ринком, навіщо шукати незвичайні рішення в світі, що все більше розділяється?" Відтак, на його думку, українським аграріям варто вже почати підготовку, зокрема шляхом підвищення стандартів якості.
Однак і в Європі українським агровиробникам доведеться виривати своє місце, зазначає голова "Українського клубу аграрного бізнесу" Алекс Ліссітса. Тому Україні потрібно навчитися захищати свої інтереси, схоже на те, як це робить Бразилія, яка має подібності в розвитку, динаміці та впровадженні інновацій в аграрній сфері.
Алекс Ліссітса — творець та керівник 'Аграрного бізнес-клубу України'.
Бразильський аграрний сектор заснував свій офіс у Брюсселі 15 років тому і за цей час успішно працює, відстоюючи свої інтереси. Натомість, "Український клуб аграрного бізнесу" з'явився на цій арені лише два роки тому. Ми тільки починаємо свій шлях, і, повірте, це зовсім не легка справа. Нас ніхто не чекає з розпростертими обіймами, тому всі досягнення доводиться виборювати.
Бразилія, що виробляє 4,5 мільйона тонн цукру, залишається поза увагою критики. Натомість Україна, яка має квоту на експорт у 100 тисяч тонн, піддається звинуваченням у перенасиченні європейського ринку цукром. Польща активно критикує Україну через мед, хоча Китай імпортує вдвічі більше цього продукту, і ніхто не звертає на це уваги. Так само Сербія постачає в Європейський Союз утричі більше малини, ніж Україна, але лобістські групи продовжують націлюватися саме на українських виробників.
На нас чекає важка робота. Нам треба все це відбивати, вигризати і працювати. Але це ринкова економіка, по-іншому не буває", -- підкреслив бізнесмен.
#
