Заміна мобілізованих працівників та вплив правоохоронних органів: у Торгово-промисловій палаті висвітлили ключові виклики для бізнесу | УНН

Бізнес постійно шукає шляхи працювати та заробляти. Мова не йде про надприбутки, а радше про виживання. Про основні виклики, що постали сьогодні перед підприємцями та шляхи їхнього подолання, розповів Ростислав Коробка, віцепрезидент Торгово-промислової палати України.

Сьогодні український бізнес перебуває в умовах, коли потрібно враховувати виклики, пов’язані з війною, і водночас продовжувати свою діяльність та забезпечувати прибуток. Чи звертає увагу влада на запити українських підприємців? Чи усвідомлює вона їхні потреби? Яким чином бізнес справляється з сучасними труднощами — про це в інтерв'ю з віцепрезидентом Торгово-промислової палати України Ростиславом Коробкою розповідає УНН.

Питання наслідків мобілізації для різних секторів економіки є надзвичайно актуальним. Чимало експертів вказують на кризову ситуацію. В яких саме галузях ви вбачаєте найбільші виклики?

На сьогоднішній день нестача робочої сили становить приблизно 2 мільйони 100 тисяч осіб. Переважно це стосується працівників нижчого та середнього рівня. Ситуація є критичною для таких секторів, як будівництво, сільське господарство та логістика. У сфері логістики це має серйозні наслідки для перевезення зернових до портів, що, в свою чергу, впливає на експорт. Транспортні засоби наявні, але бракує водіїв, оскільки ця категорія спеціалістів втрачається найбільше.

Ситуація в будівельному секторі є критичною, і постає питання про можливість залучення працівників з інших країн, таких як Китай, Молдова, Індія та Туреччина. Проте існує дві основні проблеми. По-перше, ми не можемо залучити робітників з Узбекистану або інших країн колишнього СРСР, які мають ворожі стосунки з Україною. Служба безпеки України та прикордонники не дозволяють їх в'їзд. Хоча з цими працівниками можна спілкуватися без потреби в перекладачах. По-друге, залучаючи китайців, індусів, бангладешців та інших, ми стикаємося з серйозними труднощами через мовний бар'єр. Хоча їхня праця є більш доступною в фінансовому плані, процес комунікації ускладнює виконання будівельних проектів, оскільки необхідно правильно інтерпретувати креслення та інші технічні документи з професійної точки зору.

- Питання процедури бронювання постійно на слуху, постійно обговорюється зміна підходів та нюансів процедури. Були зміни за останній час? І чи задоволені цими змінами роботодавці?

Зміни відбуваються безперервно, і постанову №76 ("Деякі питання реалізації положень Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" щодо бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час" - ред.) регулярно доповнюють новими правками. Ці корективи стосуються різних секторів економіки. Наприклад, для оборонно-промислового комплексу (ОПК) було надано можливість бронювати 100% персоналу, без вказівки конкретної кількості працівників. Це рішення прийнято для забезпечення швидкого виконання державних оборонних замовлень.

У різних секторах існують постійні обмеження на кількість працівників, які можна забронювати. Необхідно вказувати точну кількість, і хоча підходи до бронювання постійно змінюються, їх зміни спрямовані на зменшення ризиків для бізнесу. Проте, коли виникає дискусія між бізнесом та владою, аргументи бізнесу в цій ситуації виявляються недостатніми, адже йдеться про можливі наслідки для фронту через нестачу солдатів. Коли ми чуємо позицію Генерального штабу та військових, виникає велике питання про те, як порівняти потреби війни і бізнесу. Без захисту країни бізнесу не буде взагалі.

З перших днів повномасштабного конфлікту, що триває вже чотири роки, ми організовуємо зустрічі між бізнес-асоціаціями та військовими, зокрема з представниками Генерального штабу Збройних Сил України. На цих нарадах нам надають інформацію про дефіцит резервів, необхідні щомісячні поповнення, а також про значні втрати. Коли ти слухаєш цю інформацію, важко знайти аргументи на захист своїх інтересів, хоча бізнес завжди прагне відстоювати свої позиції. Проте загальна ситуація з бронюванням залежить від обставин на фронті, які знає Генштаб, а ми, цивільні особи, можемо лише висловлювати свої думки, виходячи зі своїх зручностей.

Але чи справді бізнесові пропозиції беруться до уваги?

Безумовно, це має значення. Приємно співпрацювати з Міністерством економіки та іншими державними установами, коли вони усвідомлюють цю тонку деталь і надають можливість бізнесу резервувати працівників, щоб забезпечити їхню діяльність, зокрема в сфері оборони.

- Як вирішується проблема нестачі кадрів? Залучення жінок до типових чоловічих професій, перепрофілювання, навчання, оптимізація процесів...

Бізнесу доводиться рятуватися самостійно. Тому, звісно, жінки залучаються, перепрофільовуються, зокрема в логістиці. Але є ті сфери, де жінці важко працювати, наприклад, на будівельній техніці. Але жінок залучається більше, є компанії, які відкривають школи, де навчають жінок під себе, наприклад Volvo, є компанія в Немішаєві, яка готує для роботи в аграрній сфері. Ці процеси ідуть, і вони не будуть зупинятись, а відсоток перепрофілювання жінок на ці професії кожен рік збільшується, як мінімум, на 20%. І цей ринок працює. Це перше.

Другою важливою складовою є залучення іноземних працівників. Це може відбуватися різними способами, як легальними, коли компанії оформлюють всі необхідні дозволи та сплачують податки за своїх працівників, так і через інші канали. Цей процес триває. Наприклад, вже багато китайських робітників трудяться в Львівській області, і ми маємо цю інформацію на руках. Вони продовжують приїжджати і будуть працювати надалі.

Третій аспект - перепрофілювання. Цей процес не є швидким, проте заклади професійно-технічної освіти почали активно співпрацювати з компаніями, які фінансують та замовляють спеціалістів відповідно до своїх потреб.

Четверте - до участі залучаються співробітники у віці до 25 років та після 60 років.

В цілому, варто бути відвертими: бізнес прагне максимально використати всі доступні можливості та ресурси для підтримки свого виробничого потенціалу. Це включає в себе залучення ветеранів, осіб з інвалідністю, а іноді й тих, хто повернувся з зони бойових дій. Потреба в працівниках є актуальною, і кожна компанія в своїй сфері щодня працює над вирішенням цього виклику. Це одне з найважливіших питань. Отже, якщо провести опитування серед підприємців і запитати, з якими труднощами вони стикаються у своїй діяльності, то на першому місці буде нестача робочої сили, а на другому – тиск з боку правоохоронних органів.

Чи можна стверджувати, що цей тиск має системний характер?

Давайте почнемо з того, що Україна - постсоціалістична країна, і вона успадкувала всі ті негативні явища і структури, які працювали і працюють надалі. Це система, яку потрібно змінити, і це явище має системний характер.

В Україні існує певний менталітет та психологія, які, на жаль, проявляються у бізнес-середовищі через переконання, що "гроші люблять тишу". Це означає, що на практиці краще вести справи спокійно, залишаючи питання поза увагою суспільства, а не виносити їх на загал. Цей підхід обумовлений як культурними традиціями, так і нормативно-правовою базою, яка часто ускладнює ведення бізнесу "в білу". Безумовно, якщо б усі підприємства працювали прозоро і сплачували податки, це було б вигідніше, ніж шукати можливості для ухилення від податкових зобов'язань.

Суть справи полягає не в тому, що хтось прагне отримати надприбутки, а в простому бажанні вижити. Українські підприємства стикаються з конкуренцією з боку іноземних фірм, які мають доступ до вигідніших фінансових ресурсів. Наразі ж ми маємо кредитну ставку на рівні понад 20% у гривні, що практично унеможливлює розвиток і ведення бізнесу за собівартістю. Додатково, тут ще й висока вартість робочої сили та необхідність сплачувати податки для забезпечення зайнятості працівників. Усе це створює величезний тягар для бізнесу. Тому, якщо підприємства вдаються до певних порушень, це не означає, що вони намагаються отримати надприбутки. Ми говоримо про бізнес, що функціонує на законних підставах, це не про якісь схеми або ухилення від податків. Близько 80-90% підприємств займаються виробництвом і створенням доданої вартості. Крім того, ситуація в енергетичному секторі також не на користь бізнесу: ми змушені працювати на генераторах, і це суттєво підвищує собівартість продукції, що ускладнює виживання.

Отже, можна стверджувати, що існує певна узгодженість між підприємцями та державними структурами, яка визначає оптимальний баланс у питанні сплати податків та ефективного управління фінансовими ресурсами.

Хто ж найбільше піддається тиску: малий, середній чи великий бізнес?

Такої інформації немає. Проте великий бізнес має в своєму розпорядженні власні служби безпеки, які активно взаємодіють з державними органами, шукаючи компроміси в межах чинного законодавства. Підкреслюю, що це відбувається виключно в рамках закону, щоб забезпечити стабільну роботу бізнесу і сплату податків відповідно до чинних норм. Натомість малий і середній бізнес опиняються в менш вигідному становищі, оскільки не мають можливості здійснювати таке ж ефективне лобіювання та захист своїх інтересів, як це роблять великі компанії.

Те, що стосується тиску, це така історія розмита. Але буде завжди конфлікт інтересів між СБУ, Національною поліцією, Бюро економічної безпеки, тому що бізнес не хоче платити, а органи хочуть збирати максимальну кількість зборів і податків для того, щоб наповнити бюджет.

Однак середній та малий бізнес здатні налагоджувати спілкування з державними структурами, включаючи правоохоронні органи, через різноманітні асоціації. Яка нині ситуація з таким діалогом? Чи існують успішні приклади?

Коли почалася каденція Руслана Андрійовича Кравченка на посаді Генерального прокурора, то почалися на системній основі зустрічі в межах Української ради бізнесу і галузевих асоціацій. Сюди входять практично всі галузеві асоціації: ритейлери, будівельники, аграрії й інші. І діалог бізнесу з Офісом Генерального прокурора існує на системній основі. Практично кожен місяць Генеральний прокурор і його заступники відповідають на всі запитання і розбираються безпосередньо по кейсах. Бізнес на зустрічі говорить про якийсь кейс - цей кейс одразу береться на контроль і вивчається. Якщо там є правопорушення, то по ньому працюють, а якщо ні, то закривається кримінальне провадження. Навіть, якщо досудове розслідування веде Нацпол, чи СБУ, чи інші органи досудового розслідування.

Радісно, що вони хоча б намагаються вжити заходів, щоб білий бізнес помічав і усвідомлював, що робота триває.

Чи могли б ви поділитися конкретними прикладами?

З мого боку це було б недоречно. Можу з упевненістю стверджувати, що проводиться інтенсивна діяльність у боротьбі, зокрема, з незаконним обігом підакцизних товарів та нелегальною торгівлею смартфонами.

Яка тепер взаємодія з БЕБ, що виконує роль основного органу, що займається бізнесом, особливо після зміни керівництва?

У загальному, взаємодія покращилася з приходом нового керівника, пана Цивінського, який почав активно спілкуватися з представниками бізнесу, щоб зрозуміти їх підходи до роботи. Це вже позитивний сигнал, але процес оновлення БЕБ все ще триває. Особливо це стосується регіональних підрозділів та переатестації працівників, що є довготривалим і витратним процесом. Тому, відверто кажучи, ми, як бізнес-спільнота, з обережністю спостерігаємо за тим, як реалізуються їхні плани та якими будуть їхні методи.

Найголовніше полягає не в тому, щоб ввести бізнес у становище, коли він буде змушений закритися. Основним завданням є вжиття превентивних заходів та забезпечення ефективної сплати податків, а також боротьба з тіньовою економікою. Основні функції БЕБ включають контроль за ухиленням від сплати податків, а також облік підакцизних товарів, зернових та багатьох інших аспектів. Ми розуміємо, що з наявними бюджетами та числом співробітників вони не можуть охопити всі питання, проте сподіваємося на зміни в принципах і підходах до роботи. З нашого боку ми будемо проводити аналіз та надавати свою інформацію і аналітичні дані.

Чи робив бізнес які-небудь пропозиції, наприклад, для Генерального прокурора? Або ж звертався до законодавчих установ з метою зменшення тиску з боку правоохоронців?

Безумовно, він і раніше надавав, і продовжує надавати, і в майбутньому також буде надавати. Ми проводимо зустрічі з різними політичними партіями та фракціями Верховної Ради, щоб донести ці зміни.

Яким чином ви сприймаєте ініціативу Генерального прокурора, що стосується створення платформи "СтопТиск"? Чи маєте ви інформацію про звернення бізнесменів, які скористалися цією платформою?

Кравченко представив платформу "СтопТиск" під час засідання Української ради бізнесу. Ми вважаємо це важливим кроком у напрямку покращення взаємодії з бізнес-середовищем. Існують приклади, коли громадяни звертаються, і це дійсно приносить результати — Генеральна прокуратура реагує на публічні справи, пов'язані з цією платформою. Це справді позитивний розвиток подій.

Бізнес висловлює чимало занепокоєння щодо діяльності податкових органів: тиск, занесення до категорії ризикових підприємств, блокування податкових накладних. Чи можна спостерігати якісь позитивні зміни в цій області?

Команда зазнає змін, адаптується новий підхід до комунікації з бізнесом, зростає рівень прозорості, організовуються зустрічі, ведеться систематичний діалог з бізнес-середовищем, вирішуються складні ситуації. Проте існує проблема: регіональні податкові органи не відповідають за своєю відкритістю рівню центрального апарату. Потрібно ще багато над чим попрацювати.

- Загалом, комунікація органів державної влади, наскільки, як ви оцінюєте, вона є достатньо в умовах війни?

Ви знаєте, навіть у часи війни, коли необхідні бомбосховища та спеціально облаштовані місця для комунікації, само спілкування вже є позитивним моментом. Звичайно, бізнес може стверджувати, що цього недостатньо. Проте, якщо порівняти тенденції до війни і теперішні реалії, ми можемо спостерігати зростання рівня комунікації.

Це, в свою чергу, сприяє тому, що підприємства залишаються в Україні, функціонують і поступово розвиваються. Влада усвідомлює, що тих, хто продовжує працювати тут, необхідно підтримувати. Однак важливо, щоб це був легальний бізнес, який виконує свої податкові зобов'язання. Адже існує безліч випадків ухилення від сплати податків і використання різноманітних схем.

Виникає питання щодо впровадження податку на додану вартість для фізичних осіб-підприємців, яке було піднято головою Міжнародного валютного фонду під час її останнього візиту як одна з умов для виділення фінансової допомоги. Це вказує на існування багатьох проблем, таких як фрагментація платежів та оптимізація зайнятості. Тому ми провели зустріч з представниками Міністерства фінансів, щоб досягти порозуміння, навіть щодо мінімального порогу оподаткування — не один мільйон гривень, а принаймні два.