Українці не чекають на централізовані рішення, а самі будують сонячні станції. Завдання держави - не заважати.
Після трьох років великої війни енергосистема залишається під щоденною загрозою. У цих умовах енергонезалежність перестала бути модним словом, вона стала гарантією безперебійної роботи для громад та підприємств.
Ще кілька років тому автономні джерела розглядали як доповнення до централізованої мережі, а зараз вони стають базовим елементом енергетичної стратегії. Ба більше, власна генерація може бути прибутковою без дотацій.
Основний фактор успіху полягає в ефективній технічній моделі та інтеграції з об'єднаною енергетичною системою (ОЕС). Наприклад, когенераційні установки не лише надають автономію, але й функціонують у гармонії з ОЕС, що створює можливість для реалізації надлишкової енергії.
Ще один аспект - комерційна диспетчеризація: управління навантаженням відповідно до погодинних цін на ринку електроенергії на добу вперед (РДН) може забезпечити додаткові 5-8 млн грн на кожен мегават потужності протягом року.
Для підприємств з меншою потужністю підходить модель "активний споживач": укладення договору з постачальником та участь у Net Billing (самовиробництво електроенергії). Більш передовим інструментом є участь в агрегованих групах. Це дозволяє згладжувати небаланси, уникати штрафів і заробляти більше.
В багатьох ситуаціях основною перешкодою є отримання коштів для реалізації проекту енергетичного об'єкта, проте цю задачу можливо вирішити.
У Чернівецькій області в рамках програми відновлення України реалізуються чотири проекти на загальну суму понад 160 мільйонів гривень. Серед них — будівництво когенераційної установки потужністю 1 МВт у Чернівцях та нової модульної котельні на твердому паливі в ліцеї села Ванчиківці. Ці ініціативи отримали фінансування завдяки підтримці Європейського інвестиційного банку. Це яскравий приклад того, як міжнародна допомога може перетворюватися на сталий розвиток у сфері енергетичної безпеки.
На Харківщині теж шукають автономні рішення. У селах Балаклійської громади встановили сонячні панелі для живлення водонапірного обладнання. Завдяки акумуляторам сільська інфраструктура отримує воду навіть у похмурі дні. У Харкові СЕС з'явилися в кількох лікарнях, кошти надали благодійники.
Сонячна енергетика є важливим компонентом стратегії енергетичної незалежності для громад та бізнесу. Встановлення комерційних сонячних електростанцій (СЕС) набирає популярності, особливо завдяки наявності програм компенсацій або вигідного фінансування, які дозволяють зменшити час повернення інвестицій. За сприятливих умов, таких як компенсаційні програми або пільгові кредити, окупність станції може досягти двох-трьох років або навіть швидше.
Станом на сьогодні, середня вартість сонячних електростанцій (СЕС) становить близько 1 тисячі доларів за кіловат встановленої потужності, і спостерігається тенденція до зниження ціни. Крім того, ціни на обладнання також поступово зменшуються. Наприклад, за останні роки вартість фотомодулів та інверторів знизилася на 30%, а акумулятори стали дешевшими в 1,5 рази. Водночас витрати на монтаж зростають: галузь переходить до ліцензування, що призводить до стандартизації та підвищення цін на якісну установку.
Сонячні електростанції цікаві не лише з економічної точки зору. Вони також слугують відповіддю на актуальні ESG-виклики: скорочення викидів, поліпшення іміджу на ринку та можливість залучення міжнародних партнерів.
Один з найбільш активних проектів на сьогоднішній день реалізується у Вінниці. Тут вже встановлено понад 33 тисячі сонячних панелей, які в сумі забезпечують потужність понад 17 МВт. Більшість з цих об'єктів належить комерційним підприємствам. Бізнеси, зареєстровані у Вінницькій громаді та без податкових заборгованостей, мають можливість отримати компенсацію з міського бюджету, яка може становити до 30% витрат на встановлення сонячних електростанцій, але не перевищувати 1 мільйон гривень. Важливо, що компенсація надається лише після введення станції в експлуатацію.
Вражаючий приклад – це реалізація Ганської сонячної електростанції на площі 30 гектарів неподалік Бердичева. У цьому проекті сонячна енергія інтегрована з агровиробництвом, де одночасно вирощують ягоди та займаються розведенням овець.
Типова проблема наземних сонячних електростанцій полягає в рості трави між панелями. Якщо рослинність торкається панелей, це може призвести до підвищеного ризику загоряння. Звісно, можна підвищити конструкцію, проте це призведе до зростання витрат. Власники станцій запозичили ідею з Данії: для "косіння" трави використовують овець. Це не лише забезпечує додатковий прибуток від вівчарства, але й дозволяє знизити витрати на обслуговування електростанції.
Більше того, на 1,5 гектара, де планувалося розмістити панелі, рельєф став на заваді, тому цю територію засадили полуницею та лохиною. Автоматична система зрошення функціонує на енергії від сонячних панелей.
Українці не залишають надії на централізовані рішення, а активно працюють над створенням власної енергетичної незалежності. Вкладення в автономні системи, сонячні електростанції та накопичувачі енергії - це не лише спосіб уберегтися від блекаутів, але й стратегічний крок, що приносить вигоду у вигляді фінансової економії, довіри, безпеки та сталого розвитку.
Вкладення в автономні системи генерації - це більше, ніж просто виробництво електрики. Це новий підхід до управління суспільними ресурсами, забезпечення стратегічної стабільності для підприємств і реальна реакція на виклики війни. Сонячні електростанції, когенераційні установки та сучасні системи управління здатні стати джерелом додаткового доходу.
#Бізнес #Інвестиції #Українці #Енергія #Споживач #Електрична енергія #Ліцей #Інфраструктура #Данія #Стратегія #Автономія #Вінницька область #Харків #Благодійність (практика) #Гектар #Лікарня #Енергетична система #Сонячна енергія #Чернівецька область #Вінниця #Харківська область #Модель #Європейський інвестиційний банк #Мода #Чернівці #Вівці. #Трава. #Котельня #Бердичів
