Згідно з повідомленням The New York Times, на початку року в Росії спостерігався різкий спад бюджетних доходів, зменшення виробництва, а бізнес стикався з труднощами у отриманні кредитів через високі процентні ставки. Ризики масових банкрутств продовжували зростати. Особливо яскраво це проявилося в нафтовій галузі, де Росія була змушена реалізовувати свої запаси за значно зниженими цінами, що завдало серйозного удару по основним доходам держави.
У таких умовах глава РФ Володимир Путін, який раніше фактично ігнорував економічні застереження, у лютому почав уважніше дослухатися до ситуації. У його оточенні заговорили про те, що економічні труднощі можуть змусити Кремль хоча б частково переглянути свою позицію щодо війни і замислитися над варіантами переговорів.
Ці настрої підсилювалися також обговореннями щодо можливих змін у керівництві. В числі осіб, котрі могли б отримати більший вплив у ході переговорів, згадували Ігоря Сєчіна – одного з найближчих соратників Путіна. Одночасно поширювалися чутки про ймовірне перезавантаження уряду, що могло стосуватися навіть прем'єра Михайла Мішустіна. Усе це виглядало як підготовка до потенційного політичного маневру.
Проте цей розвиток подій швидко втратив свою значущість. Після різкого загострення ситуації навколо Ірану та смерті верховного лідера Алі Хаменеї, світові ціни на нафту стрімко підскочили. Це призвело до значного фінансового підживлення для Росії. Водночас зросли доходи від експорту, а глобальні труднощі з продовольством сприяли збільшенню попиту на російські добрива.
Не менш важливим для Кремля стало і те, що увага Сполучених Штатів переключилася на Близький Схід. Зокрема, це не лише послабило фокус на війні в Україні, а й потенційно скоротило обсяги допомоги Києву. До того ж у Москві розраховують на внутрішні політичні коливання у США, які можуть вплинути на позиції Дональд Трамп та загальний курс Вашингтона.
Водночас навіть у самій Росії не всі вірять у довготривалість такого полегшення. У політичних і ділових колах припускають, що ефект від зовнішніх факторів може виявитися короткочасним, а санкційний тиск з часом повернеться.
Схоже, що незабаром президенту Путіну знадобиться ухвалити важливе рішення: або прийняти певну форму деескалації в Україні, що може включати закінчення війни, або ж піти іншим шляхом — посилити контроль у всіх сферах, навіть до рівня нової мобілізації. Важко спрогнозувати, яке рішення буде прийнято паном Путіним. Проте значним фактором стане те, чи продовжить Америка вести власні військові дії, — зазначається в статті.
Попередні випуски журналу Fortune зазначали, що вигоду від напруженості між США та Ізраїлем з одного боку і Іраном з іншого отримав президент Росії Володимир Путін. Внаслідок підвищення цін на нафту та тимчасового зменшення санкцій, Росія змогла значно збільшити свої державні доходи, які Кремль тепер може спрямувати на фінансування конфлікту в Україні.
Також, згідно з інформацією від Фокуса, Сполучені Штати чинять тиск на Україну з метою виведення військових сил з Донецької області, і ця позиція отримує підтримку з боку Росії. У випадку, якщо процес переговорів не просуне вперед, Вашингтон може вирішити завершити свою участь у них і зосередитися на ситуації на Близькому Сході.
#Кремль (фортифікаційна споруда) #Володимир Путін #Дональд Трамп #Росія #Іран #Близький Схід #Україна #Міжнародні санкції щодо Росії (2014—дотепер) #Москва #Мобілізація #Експорт #Київ #Бюджет #Донецька область #Вашингтон, округ Колумбія #Банкрутство #Ізраїль #Нафта #Алі Хаменеї #Бізнес #Америка #Джерело #Їжа #Михайло Мішустін #Ігор Сєчін #«Нью-Йорк Таймс»