Від Майдану до бойових дій: як покоління 1991 року бореться за Україну.

34 роки. У масштабах світової історії це виглядає як невеликий відрізок часу. Проте для окремої особи 34 роки можуть стати періодом розквіту, реалізації життєвих амбіцій та створення родини. Сьогодні чимало однолітків незалежності нашої держави перебувають на фронті.

Як вони уявляють майбутнє України? І, що найважливіше, якими себе бачать у незалежній та мирній країні? Цю тему розкриває Олена Логінова у своєму сюжеті.

Це люди, які без вагань вирішили стати на захист рідної землі...

Максим Юзвяк, військовий служитель Збройних сил України, пілот бойових безпілотників підрозділу Національної гвардії "Тайфун":

Незалежність для мене є найважливішою цінністю, за яку ми нині ведемо боротьбу.

Для кого "свобода" - невід'ємний аспект життя.

Владислав Пінчук, заступник командира артилерійського підрозділу 241-ї окремої бригади Сил територіальної оборони.

Нам не потрібен монарх — це головна наша особливість у порівнянні з противником.

Це висловлювання наших захисників, які є однолітками Незалежності.

Руслан, позивний "Сальва", начальник безпілотних систем 2 Інтернаціонального легіону:

Тоді ми витримали, але тепер ми продовжуємо стояти і будемо стояти й далі.

Як повномасштабна війна змінила життя наших героїв. Чому суверенна держава для них - найвища цінність і що мотивує їх боротися далі.

Киянин Владислав Пінчук - ровесник незалежної України. Цьогоріч йому також виповнюється 34 роки. З них майже 4 - воює. У цивільному житті був фотографом і мав власну продакшн-компанію. Але у лютому 22-го пішов захищати рідний дім. Каже, інакше не міг.

Владислав Пінчук, заступник командира артилерійського підрозділу 241-ї окремої бригади Сил територіальної оборони.

Я прибув на місце, і там виявився величезний натовп — мабуть, близько 300 осіб, всі бажають долучитися, але їх не допускають. Я вирішив сказати, що у мене є свій дрон і запитав, чи можу взяти участь в аеророзвідці. Вони запитали, чи вмію я керувати дроном, на що я відповів ствердно. Вони погодилися і сказали: "Ну, тоді йдемо!"

Тоді Владислав долучився до лав 241 бригади ТрО. Разом із побратимами брав участь у боях за Ірпінь та Бучу. Згодом воював за Харківщину й Донеччину, а нині тримає фронт на Запоріжжі.

Владислав Пінчук, заступник командира артилерійського підрозділу 241-ї окремої бригади Сил територіальної оборони.

Бахмут виявився надзвичайно "складним" місцем, а Сіверськ і Білогорівка в зимовий період 2022-2023 років стали, напевно, найскладнішими через жахливу логістику. Особисто для мене найважчою ситуацією було в Ірпені, оскільки я не міг зрозуміти, що відбувається навколо, хто де перебуває, і звідки можуть вести вогонь.

Роки активних бойових дій стали випробуванням для характеру багатьох українців, водночас підкресливши важливість нашої національної ідентичності.

Владислав Пінчук, заступник командира артилерійського підрозділу 241-ї окремої бригади Сил територіальної оборони.

Люди згадали, що єдина можливість зараз вижити й зберегти культурний код - це його як мінімум згадати, що він є, підтримувати його, не дати собі зросійщитись. Якщо ти вже спробував свободу і знаєш, як може бути, повернутися назад в клітку важко.

Перше, що промовила моя дівчина, було: «Ми ще обов'язково станцюємо». Мабуть, саме ця фраза залишалася в моїй голові протягом усього першого місяця.

Ці слова підтримки військовослужбовець Максим Юзвяк почув від своєї дівчини після того, як йому ампутували обидві ноги. Зараз він робить перші кроки на протезах. Каже: це непросто. Але головне - мотивація.

Максим Юзвяк, військовий служитель Збройних сил України, пілот бойових безпілотників підрозділу Національної гвардії "Тайфун":

Ми повинні це зробити, адже я прагну потанцювати й прогулятися парком. У мене є безліч бажань. Я веду надзвичайно активний спосіб життя.

Максим також народився в рік незалежності. Перед початком великої війни він керував ресторанним бізнесом, що складався з трьох закладів у Києві. Після цього він вирішив продати свої підприємства та переїхати до Польщі. Проте російська агресія кардинально змінила його плани.

Максим Юзвяк, військовий служитель Збройних сил України, пілот бойових безпілотників підрозділу Національної гвардії "Тайфун":

5 березня 2022 року я ухвалив рішення повернутися до України. Разом з моїм двоюрідним братом ми вирушили назад з Польщі.

Максим ділиться своїм досвідом: спершу його метою було просто надавати підтримку військовим. Він евакуював людей із Києва за кордон, доставляв гуманітарну допомогу та автомобілі для армії. Однак згодом зрозумів, що цього недостатньо.

Максим Юзвяк, військовий служитель Збройних сил України, пілот бойових безпілотників підрозділу Національної гвардії "Тайфун":

Я починаю усвідомлювати, що це може бути синдром волонтера. Відчуття, що я не роблю достатньо, що є можливість зробити ще більше. На початку 2024 року я вже вирішив, що приєднаюся до збройних сил.

Після завершення навчання Максим отримав посаду пілота ударних дронів в загоні спецпризначення Національної гвардії "Тайфун". Він керував великими безпілотниками-бомберами, які у народі прозвали "Бабою Ягою". Максим активно брав участь у бойових операціях на фронтах Запорізької та Донецької областей. Саме на Донеччині, пів року тому, він отримав серйозне поранення внаслідок атаки ворожого ФПВ-дрона. Його життя вдалося врятувати товаришам по службі.

Максим Юзвяк, військовий служитель Збройних сил України, пілот бойових безпілотників підрозділу Національної гвардії "Тайфун":

Мій екіпаж мав відмінні навички в тактичній медицині. Хлопці оперативно надали мені першу допомогу, наклавши турнікети. Евакуація пройшла дуже швидко. На жаль, через серйозні ушкодження моїх нижніх кінцівок їх не вдалося врятувати.

Після закінчення протезування - Максим планує повернутися у свій підрозділ на посаду аналітика. Але це не все - вже зараз він інструктор ударних дронів. Тренує на полігоні хлопців, які вирушають на фронт.

Максим Юзвяк, військовий служитель Збройних сил України, пілот бойових безпілотників підрозділу Національної гвардії "Тайфун":

Я намагаюся донести свій досвід, отриманий безпосередньо з бойових дій. Це дійсно лякає, особливо під час перших виїздів. Проте зростання рівня підготовки сприяє збільшенню впевненості у своїх діях, довірі до товаришів по службі та підвищенню ефективності нашої роботи.

Максим стверджує, що незалежність є для нього найважливішою цінністю. Він не зазнав радянських часів, однак спостерігав за становленням України як незалежної держави, двома революціями та боротьбою за право на самовизначення і свободу. Ці події допомогли йому усвідомити суттєву різницю між поколіннями.

Максим Юзвяк, військовий служитель Збройних сил України, пілот бойових безпілотників підрозділу Національної гвардії "Тайфун":

Наше покоління, а також наступне, усвідомлює свою здатність впливати на навколишній світ. Ми маємо можливість брати участь у процесах, що відбуваються в нашій країні, і формувати її майбутнє. Це означає, що ми не стоїмо осторонь влади, а є частиною одного суспільства, де всі разом можемо змінювати реальність.

Руслан, з позивним "Сальва", очолює безпілотні системи 2-го Інтернаціонального легіону.

Незалежність України для мене означає жити у суспільстві свободи, мати можливість вільно висловлювати свої думки і бути почутим. Саме тут формується справжня демократія.

Руслан, за позивним "Сальва", начальник безпілотних систем 2-го Інтернаціонального легіону. Розповідає: до повномасштабного вторгнення працював у магазинах електроніки, згодом став директором. Потім готував аналітику для бізнесів. Захоплювався відео- та фото обробкою.

Російська агресія суттєво змінила всі аспекти його життя. У віці 22 років він прийняв рішення стати добровольцем.

Руслан, з позивним "Сальва", очолює безпілотні системи 2-го Інтернаціонального легіону.

Вирушив, адже усвідомлював, що необхідно захищати свою країну. Не мав уявлення, як саме це відбуватиметься, які дії потрібно буде вчинити, але я все ж таки прийняв це рішення.

У війську Руслан уже понад 3 роки. Покровськ, Часів Яр, Сумщина, Харків, Чернігів - на цих гарячих напрямках він відстоював Україну. Каже: боротьба за Незалежність для нього почалася давно.

Руслан, з позивним "Сальва", очолює безпілотні системи 2-го Інтернаціонального легіону.

Я з'явився на світ у 1991 році. Відтоді минуло чимало подій, революцій та Майданів. Наш народ завжди прагне боротьби. Ми прагнемо до незалежності, свободи та голосу, який буде почутий. Саме тому наше покоління взяло на себе відповідальність за підняття прапора незалежності!

Україна і зараз показала всьому світові, як це - воювати за волю, за суверенність і незалежність, переконаний боєць. І наголошує: за цей час країна згуртувалася, усвідомила свій шлях і майбутнє. А ще створила сильне військо.

І ось такими словами наші герої вітають українців!

Максим Юзвяк, військовий служитель Збройних сил України, пілот бойових безпілотників підрозділу Національної гвардії "Тайфун":

Хочу висловити свої найкращі побажання українському народу та Україні з нагоди Дня Незалежності. Бажаю вам сили духу, стійкості, незламного характеру та терпіння. Нехай завжди буде в серці пам'ять про те, за що ми боремося, і яку ціну готові заплатити за нашу свободу.

Владислав Пінчук, заступник командира артилерійського підрозділу 241-ї окремої бригади Сил територіальної оборони.

Усім нам важливо підтримувати один одного, шукати нові джерела сили в собі, в наших близьких та оточуючих, і продовжувати боротьбу.

Руслан, з позивним "Сальва", очолює безпілотні системи 2-го Інтернаціонального легіону.