Моя ціль полягає в тому, щоб створити такі умови, які дозволять бізнесу стати двигуном прогресу нашої країни, а не жертвою існуючої системи. Я впевнений, що лише відповідальний бізнес у поєднанні з ефективною державою можуть стати запорукою кращого майбутнього для кожного з нас.
Швидко минає час. Рівно сім років тому ми перебували між першим і другим турами, коли наша історія могла піти зовсім іншим шляхом. Нагадаю: перший тур президентських виборів відбувся 31 березня 2019 року. Із 39 кандидатів до другого туру вийшли Володимир Зеленський (30,24% голосів) і чинний на той момент президент Петро Порошенко (15,95% голосів).
З набутим за десятирічний досвід у бізнес-сфері, я глибоко усвідомлював, наскільки критично важливі для підприємця етапи розвитку та його здатність відповідати на виклики, що постають перед компанією.
Розгляньмо компанію Apple як ілюстрацію. Чому Тіма Кука обрали на посаду CEO замість головного дизайнера Джонатана Айва? Тім почав свою кар'єру в Apple у 1998 році і мав глибоке знання про всі аспекти її операційної діяльності.
Якщо Стів Джобс був обличчям компанії, то Тім Кук -- її головним операційним директором, який завдяки своєму виваженому стилю зумів посилити корпоративний напрям і користувався повною довірою акціонерів. Фактично він уже керував компанією, коли Джобс через хворобу був відсутній на роботі.
Отже, акціонери Apple усвідомлювали складність викликів, з якими стикалася компанія, і вирішили призначити менеджера, чий досвід, знання та особистісні якості відповідали вимогам часу та ситуації.
А як же діяли "акціонери" України у 2019 році? В багатьох аспектах вони вели себе подібно до акціонерів банку "Україна", фактично сприяючи його краху. Українське суспільство було впевненим, що вплив держави настільки незначний, що голосування "для розваги" не матиме жодних наслідків для них особисто. Проте вони помилилися.
Виявилося, що за недоліки держави розплачуються звичайні громадяни, подібно до того, як акціонери відповідають за результати діяльності своїх компаній. Коли держава зазнає поразки в конкурентній боротьбі або не може встояти перед зовнішньою агресією, наслідки відчувають її "акціонери", тобто люди, які в ній живуть.
Спочатку це виражається в різкому падінні їхнього особистого добробуту -- доходів і вартості майна, а потім -- у шкоді фізичному здоров'ю, коли людина опиняється мобілізованою в умовах воєнного конфлікту.
І вже перебуваючи під снарядами на полі бою, людина починає усвідомлювати, що існує прямий зв'язок між її особистим і суспільним вибором та тим життям, яке вона зрештою отримує.
Президент Петро Порошенко не був ідеальним лідером і, безумовно, припускався помилок, однак він був підготовленим державним діячем і дипломатом, який пройшов усі щаблі -- від міністра закордонних справ і економіки до секретаря Ради національної безпеки. Крім того, на той час він неодноразово обирався до Верховної Ради та очолював парламентські комітети.
Це давало йому весь спектр необхідного управлінського й бюрократичного досвіду для президентства. Він вибудовував відносини з Володимиром Путіним, розуміючи, що щойно заговорять гармати, зупинити їх буде вкрай складно. Масштаб особистості Порошенка дозволяв розраховувати на те, що, хоча Москва і не допустить реінтеграції Донбасу на українських умовах, принаймні вдасться зберегти відносний мир і продовжити рух у бік Європейського Союзу.
Обравши Володимира Зеленського, виборці зробили ставку на новачка в політиці, який не мав достатнього досвіду ані у внутрішніх справах, ані в міжнародних відносинах. Водночас це призвело до створення перешкод для приходу професіоналів, здатних реалізувати системні зміни на краще в країні. Результатом стали масштабна агресія з боку Росії та роки війни, внаслідок яких десятки тисяч українців загинули або отримали поранення.
Вибір Володимира Зеленського на пост президента мав стати тривожним дзвіночком. Проте, судячи з усього, багато людей так і не зрозуміли, що цей дзвін був спрямований саме до них.
Дослідження громадської думки вказують на те, що велика частина населення знову готова підтримати кандидатів, які не мають достатнього адміністративного досвіду. Українське суспільство не бажає розчаровуватися в ілюзіях, вірячи, що історичні події самі приведуть країну до правильного курсу і що удача неминуче стане на бік України.
Історія не залишає місця для необдуманих виборів та ілюзій. Відповідальність за долю країни завжди покладається на її мешканців, незалежно від ситуації. Чим швидше ми це зрозуміємо, тим більше можливостей у нас з'явиться для позитивних змін у майбутньому.
#Володимир Путін #Україна #Підприємництво #Європейський Союз #Москва #Володимир Зеленський #Дизайн #Суспільство #Міністр закордонних справ (Україна) #Донецький вугільний басейн #Банкрутство #Зв'язок #Українське громадянство #Стів Джобс #Акціонер #Apple Inc. #Дипломат #Історія #Агресивна війна #Збройний конфлікт #Тім Кук #Петро Порошенко #Острови Кука #Україна (телеканал) #Бізнес #Держава (політика) #Гармата #Президент (державна посада) #Президентські вибори в Україні 2010 року
