Ілюстративне зображення з публічно доступних джерел.
"Минулоріч ми отримали близько 3 тисяч скарг про порушення мовного законодавства"
Яка частка українців, наприклад, після 22-го року вже безповоротно стала послуговуватися українською мовою, повернулася до своїх джерел, і чи немає відкату назад від тієї хвилі, яка була на початку війни? Якими даними ви зараз володієте?
Щодо соціологічних опитувань, то остаточних даних у мене немає, але вони будуть презентовані заступником міністра культури пані Богданою Леюк 29 жовтня на мовному форумі, який організовує Міністерство культури. Мені теж дуже цікаво дізнатися цю інформацію. Але з тих даних, які має Секретаріат Уповноваженого, а це звернення, скарги, проведені державні контролі щодо порушення мовного законодавства, можу сказати, що минулоріч ми отримали близько 3 тисяч скарг про порушення мовного законодавства. Цьогоріч за три квартали ми трошки просунулись вперед, на жаль. Я подивилась останні дані і на 18 скарг є більше. Але це аж ніяк не підтверджує тієї тези, яка зараз дуже часто зустрічається в інформаційному просторі про те, що у нас відбувається якийсь відкат. Це навпаки говорить про те, що українці стали нетерпимі до порушення їхніх мовних прав. І я переконана, що якогось значного відкату не може бути, тому що в нас є закон. Так, дійсно за 7 років ми побачили деякі недохопи чинного закону. І для того, щоб їх усунути, впродовж року працювала робоча група і законопроєкт №15412 зараз чекає розгляду у Верховній Раді. Якщо, до прикладу, в 21-му році наші співгромадяни вважали, що російська мова в суспільному просторі - це такий собі фон, який просто є і нічого з цим не можна зробити, то зараз українське суспільство виявляє нульову толерантність до мови країни-агресорки. Через це така кількість скарг. І я вважаю, що відкат неможливий. Держава піклується за утвердження єдиної державної мови на всіх теренах нашої країни. І всі інституції, які задіяні у творення мовної політики, працюють на цю ідею.
"Засоби, передбачені діючим законодавством, не дозволяють нам максимально ефективно виконувати нашу роботу."
На минулому тижні Верховна Рада прийняла рішення про внесення змін до законодавства, що стосується освітніх прав корінних народів. Проте законопроєкт №15412 залишився без розгляду. Які потенційні переваги цей законопроєкт може запропонувати для підтримки української мови? Чому його ухвалення має велике значення для нас?
Для інституції Уповноваженого важливо здійснювати нагляд і відповідно контролювати, чи виконується закон на всій території України. А ті інструменти, які закладені в чинному законі, не дають нам вповні ефективно працювати. Для усунення різних технічних моментів ми запропонували деякі зміни. Однак певного вдосконалення потребують і статті, які, зокрема, регламентують інтернет-діяльність. Тому що в 19-му році, коли було ухвалено цей закон, певних категорій не було, або вони були непомітні і не настільки актуальні. Наприклад, той же "чат". Ми знаємо, якою була суспільна реакція на моєї зауваги щодо комунікації в шкільних чатах державною мовою.
"Закон повинен охоплювати також цю область комунікації."
Отже, якщо ми обговорюємо батьківські чати, в яких йдеться про навчання, то це можна розглядати як елемент освітнього процесу, вірно?
Цей чат може бути розглянутий як елемент освітнього процесу, якщо його ініціатором виступає адміністрація навчального закладу. Важливо пам'ятати, що відповідно до статті 21, батьки також є частиною цього процесу. Якщо чат створений для організації освітніх активностей, а не лише для особистих обговорень, таких як покупка штор, і батьки самостійно формують окрему групу для спілкування, то тут вже можна говорити лише про етичні аспекти. Однак, коли йдеться про офіційне спілкування, це дійсно стає публічним простором, який ми визначаємо як "організацію освітнього процесу". Тому в таких ситуаціях закон повинен поширюватися і на цю сферу комунікацій.
"Часом громадянське суспільство виявляє більшу зрілість і швидше досягає зрілості, ніж ті, хто його представляє."
Чому парламент не виявився готовим до обговорення цих змін?
Громадянське суспільство інколи демонструє більшу зрілість і швидше дорослішає, ніж представники цього громадянського суспільства. Я не знаю чому, тут немає для мене логічного пояснення. Мабуть, це певні рефлексії, звичка оглядатися на своїх сусідів. Якось у нас вже так вкорінилося за роки колоніальної залежності і, мабуть, це спадково передається від покоління до покоління. Ми завжди оглядаємось на когось, що скажуть люди. Так воно було віддавна, так воно є по сьогоднішній день, на жаль.
Олена Івановська. Зображення: facebook/govuamova
"Наші послуги надаються державною мовою, проте сама мова послуги не є визначальною."
Які ще сфери мав би врегулювати цей законопроєкт?
Це, насправді, 27 стаття, що регулює взаємодію в інтернет-середовищі. Наступна, 30 стаття, стосується надання послуг. В Україні ці послуги мають надаватися державною мовою, але сама мова, якою вони здійснюються, не визначена. Це створює певні труднощі, і вже є чимало скарг на цю ситуацію. Наприклад, у випадку художніх шкіл або спортивних гуртків — реклама та оголошення відповідають законодавчими вимогами, але сам процес навчання та надання послуг не регулюється статтею. Таким чином, існує прогалина, яку можна було б заповнити шляхом ухвалення даного закону. Також пропонується підвищити штрафи для юридичних осіб за порушення. Наразі фізичні особи сплачують штрафи, згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення (КУПАП) 1984 року. Ми ж пропонуємо внести зміни, які б передбачали, що ці штрафні санкції стосувалися б переважно великого бізнесу.
Якою мірою повинні збільшитись штрафи відповідно до цього законопроєкту?
Необхідно суттєво підвищити ціни. На сьогоднішній день вартість для юридичних осіб становить 3400 грн, що є досить символічною сумою. Варто наголосити, що відповідно до третьої частини 30-ї статті, надавач послуг може обрати, чи надавати послугу іншою мовою, оскільки громадянин України не зобов'язаний володіти жодною іншою мовою, окрім державної.
#
