Про це повідомляє The Economist, передає Укрінформ.
Видання висвітлює три ключові етапи в економічному розвитку України з 2022 року. На першому етапі, коли тривали запеклі бої, країна намагалася "пригасити вогонь". Російська сторона заблокувала чорноморські порти, що призвело до зупинки українського експорту. У першій половині 2022 року Національний банк профінансував половину державного дефіциту, запровадив жорсткі заходи контролю за капіталом і забезпечив банки ліквідністю. Внаслідок цих подій інфляція в країні зросла, а валовий внутрішній продукт скоротився на третину.
Другий етап розпочався після того, як в середині 2022 року Україна зуміла зупинити наступ Росії на південних територіях. В цей період відбулося стабілізування валового внутрішнього продукту. Завдяки угоді, укладеній за посередництва ООН, Україні вдалося відновити експорт зерна. Національний банк знову взявся за боротьбу з інфляційними процесами. На початку 2023 року країна підписала меморандум з Міжнародним валютним фондом, в результаті чого НБУ призупинив монетизацію бюджетного дефіциту. Після надходження фінансової допомоги валютні резерви почали зростати, а контроль за рухом капіталу став менш жорстким.
Повернення макроекономічної стабільності дозволило уряду та компаніям пристосувати свою діяльність до умов війни.
У липні 2023 року Росія відмовилася продовжувати "зернову угоду". Україна натомість відкрила морський коридор, забезпечивши його безпеку завдяки вдалій кампанії морського стримування за допомогою безпілотників і ракет. Це дозволило їй відновити поставки не лише зерна, а й металів і мінералів, що є її другою за величиною статтею експорту.
Ці заходи разом із західною допомогою не дозволили Росії позбавити Україну ресурсів і морального духу, необхідних для продовження боротьби.
Наразі стартує третій етап, в якому українська економіка зустрічає серйозні труднощі: брак електроенергії, кадрові дефіцити та фінансові труднощі.
Росія відновила свої ракетні та дронові удари по енергетичних об'єктах, але Україна нині значно краще готова до таких викликів. Окрім того, у грудні Україна підвищила можливості імпорту електроенергії з Європейського Союзу майже на 25%, досягнувши показника в 2,1 ГВт.
Іншим викликом є значний попит на трудові ресурси: кількість відкритих вакансій сягнула 65 000 на тиждень, тоді як на початку війни їх було лише 7 000. Проте на кожну вакансію в середньому надходить всього 1,3 резюме.
Третім викликом, з яким стикається Україна, є фінансові питання. Різке підвищення витрат на ведення бізнесу негативно позначається на прибутках. Фірми, що обслуговують внутрішніх споживачів, також зазнають витрат, що сприяє зростанню інфляційних процесів. Натомість експортери, що конкурують на міжнародній арені, не мають такої ж гнучкості.
Проте Україна, ймовірно, зможе витримати без американських грошей у 2025 році. Транш у розмірі 18 мільярдів євро від ЄС та внески інших країн-членів G7 заповнять цю прогалину.
Україна також має валютні резерви. Прогнозується, що до кінця 2024 року вони зростуть до 43 мільярдів доларів -- п'ятимісячного обсягу імпорту.
Як повідомляв Укрінформ, директор Австрійського інституту економічних досліджень Габріель Фельбермайр заявив, що українська економіка демонструє дуже високу стійкість, але ключовим лишається продовження підтримки з боку міжнародних партнерів.
#Порт #Росія #Україна #Організація Об'єднаних Націй #Європейський Союз #Укрінформ #Капітал (економіка) #Експорт #Економіка #Електрична енергія #Інфляція #Ракета. #Північна та Південна Америка #Валовий внутрішній продукт #Зерно #Національний банк України #Банк #Міжнародний валютний фонд #Золотовалютні резерви #Імпорт #Дефіцитні видатки #Пожежа #Метал #Ліквідність ринку #The Economist #Макроекономіка #Експортер
