Трамп намагається перетворити війну на європейську проблему, проте ця війна буде йти за ним слідом, - повідомляє Bloomberg.

Для президента Сполучених Штатів Дональда Трампа настав критичний момент, коли він усвідомив, що завершення конфлікту в Україні є складним завданням. Він постав перед дилемою: взяти на себе важку і небезпечну місію з пошуку стабільного рішення або просто відмовитися і дозволити війні продовжуватися з усіма її наслідками. Здається, він обирає шлях втечі, а не боротьби.

За повідомленнями Цензор.НЕТ, цю інформацію надає колумніст Bloomberg Opinion Хел Брендс.

Автор зазначає, що Україна ще довго матиме справу з президентом США, який найбільше хоче лише одного - щоб з Україною було покінчено

Рішення Трампа стало зрозумілим після недавніх невдалих переговорів.

На початку травня Володимир Зеленський разом із європейськими керівниками висловив ініціативу щодо термінового припинення бойових дій та намагався отримати підтримку від Дональда Трампа. У разі, якщо Путін відмовиться, він готовий буде ввести жорсткі санкції.

Проте, коли Путін виступив із закликом до прямих мирних перемовин, Трамп швидко підхопив цю ініціативу, незважаючи на те, що російський президент відмовився від участі в тих самих переговорах у Туреччині, які сам же і запропонував.

Підсумком двохгодинної телефонної бесіди між Трампом і Путіним, що відбулася 19 травня, стало абсурдне рішення про пошук компромісів, а також підтвердження непохитної російської позиції, що фактично виключає можливість досягнення угоди.

"Трамп вступив на посаду, пообіцявши припинити цю війну протягом 24 годин. Він постійно зазнає невдачі через два фундаментальні та дедалі очевидніші факти", - пише Брендс.

На його думку, президент США, по-перше, помилково розглядає суть питання, вважаючи, що основна проблема полягає в непоступливості України, а не в тому, що Путін відмовляється визнати цю країну як територіально цілісну та незалежну в геополітичному контексті. По-друге, на даному етапі компроміси є недопустимими.

"Війна завершиться або з повною капітуляцією України, перетворивши її на розділену та беззбройну колонію Росії, або ж тоді, коли Путін усвідомить, що вартість перемоги виявляється надто великою", - зазначає Брендс.

У Путіна існує план для реалізації своїх амбіцій.

Російська армія поступово буде знищувати витривалі, проте менш чисельні сили України, щоб виснажити їх і врешті-решт підточити їхній бойовий дух. Водночас Путін продовжуватиме підтримувати Трампа, не ведучи серйозних переговорів, але й не відмовляючись від них. Це дозволить йому дотягнути до завершення терміну військової допомоги США Україні, ймовірно, цього літа, при цьому уникаючи гніву, який може викликати відкрита відмова від пропозицій Трампа.

Брендс підкреслює, що західна стратегія, спрямована на зрив планів Путіна, є відкритою. Вона передбачає постійне постачання озброєння з боку США та Європи, щоб завадити подальшому наступу російських сил. Окрім цього, в стратегію входять "жорсткі санкції" на зразок тих, що пропонує сенатор-республіканець Ліндсі Грем, який є прихильником Трампа, що має на меті знизити обсяги продажу російської нафти та прискорити економічний занепад у Росії.

Окрім цього, Захід повинен паралельно зміцнити українську стратегію атак на тилові позиції супротивника та надати фінансову підтримку військовим зусиллям Києва, зокрема шляхом конфіскації заморожених російських державних активів з подальшою передачею їх Україні. Нарешті, необхідно розробити надійні гарантії європейської безпеки, які б підкріплювалися американською військовою потужністю, щоб запобігти будь-яким спробам порушення перемир'я.

Ця стратегія не забезпечує успіху, оскільки Путін демонструє надзвичайну витривалість. Тим не менш, це, можливо, найефективніший, а можливо, навіть єдиний спосіб переконати його в тому, що він не зможе просто перечекати своїх супротивників. На жаль, навіть у звичайних умовах реалізація цієї стратегії була б вкрай складною, а дії Трампа ще більше ускладнили цю ситуацію, - зазначає автор статті.

Цього разу втеча не стане рятівним колом для Трампа.

"Погляди Трампа на НАТО та його негативне ставлення до України ускладнюють питання безпекових гарантій. Однак найважливіше те, що Трамп не в змозі перейти до більш активної стратегії, оскільки для цього йому довелося б визнати війну в Україні, яку він постійно характеризує як 'війна Джо Байдена', як своє власне дітище", - зазначає Брендс.

Трамп з самого початку рішуче висловлював своє невдоволення участю Сполучених Штатів у конфлікті в Україні, заявляючи, що Вашингтон витрачає кошти без жодної користі та може спровокувати Третю світову війну. Отже, щоб змінити свою позицію та справді покарати Путіна, Трампу довелося б підтримати справу, у яку він ніколи не вірив.

Це також означало б подолати його схильність уникати складних ситуацій — як це було з ядерною програмою Північної Кореї під час його першого терміну, так і з війною в Україні під час другого, які він не здатен швидко вирішити.

Проте цього разу втеча не врятує Трампа. Він розхвалює уявні перспективи економічних угод із Путіним, але якщо США відступлять від України, найкраще, на що можна сподіватися -- це затяжний конфлікт із мілітаризованою Росією під санкціями й нафтопереробними заводами, що постійно стають об'єктами атак, що навряд чи привабить американський бізнес.

У найгіршому сценарії, позиції України можуть почати поступово слабшати, після чого ситуація різко погіршиться, що призведе або до повної поразки, або до нав'язаного "миру" під загрозою насильства.

"Американцям не сподобалося поєднання людської трагедії й стратегічного приниження в Афганістані - і їм навряд чи більше сподобається, якщо щось подібне станеться в Україні. Ця війна може переслідувати Трампа, навіть якщо він наполягає, що вона його не стосується", - підсумував колумніст.