Таємниця маленької кишені на джинсах відкрита: що ковбої ховали в ній понад 150 років тому.

Маленька кишенька, розташована всередині передньої кишені джинсів, давно стала звичною частиною нашого гардеробу, і мало хто замислюється над її функцією. Хоча її розміри настільки мікроскопічні, що сьогодні в неї важко вмістити більше ніж кілька монет, спочатку вона була створена зовсім не для естетики.

Згідно з інформацією, наданою виданням Boredpanda, ця особливість виникла в XIX столітті та була створена для задоволення специфічних потреб працівників Американського Заходу.

Кишенька для годинника може бути цікавою деталлю вашого образу.

Історія цього маленького елемента починається в 1873 році, коли Леві Страусс та кравець Джейкоб Девіс отримали патент на створення міцних робочих штанів, оздоблених металевими заклепками. Одним з унікальних аспектів дизайну стала вузька кишеня, розташована в верхній частині основної передньої кишені.

Її призначення сьогодні може здивувати: вона була створена для кишенькового годинника.

У дев'ятнадцятому столітті кишенькові годинники стали популярним засобом для вимірювання часу. Їх зазвичай носили на ланцюжку, прикріпленому до жилета, але під час інтенсивної фізичної праці годинники могли легко пошкодитися або випадати. Саме тому Страусс і Девіс вирішили створити спеціальне відділення, яке було б достатньо вузьким, щоб годинник міг надійно фіксуватися всередині.

Конструкцію додатково укріпили металевими заклепками в тих зонах, де спостерігалося найбільше навантаження. Такий підхід мав на меті запобігти розриву матеріалу під час експлуатації.

Від гірників і пастухів до індустріалізації.

На початкових етапах свого існування джинси не вважалися модним елементом гардеробу. Вони були розроблені переважно для трудящих, таких як шахтарі, ковбої, фермери та залізничники, які потребували надійного та витривалого одягу, що здатен витримати складні умови праці.

З 1890 року ця конструкція джинсів почала масове виробництво, і маленька кишенька стала невід'ємною складовою дизайну. Протягом багатьох років вона залишалася практично незмінною, хоча її розміри дещо зменшилися — приблизно з 3,5 дюйма (9 сантиметрів) до 3 дюймів, що дорівнює близько 7,5 сантиметра.

Коли кишенькові годинники почали зникати з повсякденного життя, їх місце зайняли наручні моделі, що зменшило потребу в спеціальному відділенні. Проте з часом функція цієї деталі змінилася, хоч сама деталь залишилася в наявності.

Сьогодні виробники радять використовувати міні-кишеню для дрібних предметів -- монет, бальзаму для губ, навушників та інших невеликих речей. У 1950-х роках американські підлітки, зокрема представники молодіжної бунтарської культури, використовували її для запальничок, медіаторів та квитків у кіно.

Чому джинси стали синіми

Історія загадкової кишеньки невідривно пов’язана з походженням деніму. Згідно з інформацією, представленою на Boredpanda, сучасний джинс почав свій шлях у французькому місті Нім. Ще в XVII столітті місцеві майстри ткали, прагнучи виготовити надійну бавовняну тканину, і створили матеріал з унікальним саржевим переплетенням.

З часом матеріал отримав назву denim, що походить від французького терміна de Nîmes, що означає "з міста Нім".

Характерний синій відтінок деніму з'явився завдяки індиго — одному з найстаріших барвників для текстилю. Його добували з листя рослин, а сам барвник походив з Індії. Природний індиго виявився досить економічним методом фарбування, і з часом став невід'ємною частиною класичного вигляду джинсів.

Як Страусс і Девіс винайшли джинси

Лівай Страусс, народжений у Баварії, прибув до Сан-Франциско в 1853 році. Разом з братами він заснував магазин, що спеціалізувався на мануфактурних товарах. За два десятиліття його справа значно розширилася та перетворилася на процвітаюче підприємство.

Серед клієнтів Страусса був кравець на ім'я Джейкоб Девіс, який отримав завдання створити для робітника штани, що витримуватимуть інтенсивну фізичну діяльність. Девіс вирішив впровадити металеві заклепки в зонах найбільшого навантаження на матеріал і подав заявку на патент.

Коли новий винахід став популярним, кравець усвідомив, що йому потрібен партнер для розширення виробничих можливостей. Він звернувся до Страусса, у якого регулярно купував матеріали. Так почалася їхня спільна робота, і в 1873 році вони отримали спільний патент на конструкцію, яка згодом стала основою для сучасних джинсів.

Від робочого одягу до символу бунту

Популярність джинсів далеко не одразу вийшла за межі робітничого середовища. Протягом десятиліть їх передусім носили люди, яким був потрібен міцний і практичний одяг.

Ситуація почала змінюватися у XX столітті, зокрема завдяки Голлівуду. Ковбої у вестернах зробили джинси частиною популярної культури, після чого вони поступово увійшли до гардероба людей, які не мали жодного стосунку до важкої фізичної праці.

Згодом джинси перетворилися ще й на символ протесту. У 1960-1970-х роках їх носили представники молодіжних субкультур, панки та активісти. За даними Boredpanda, джинсовий одяг відігравав роль і в русі за громадянські права у США: синій одяг асоціювали із солідарністю з робітничим класом. Саме тому на деяких фотографіях Мартін Лютер Кінг-молодший та Ральф Абернаті під час протестів у Бірмінгемі зображені у джинсах.

Протягом наступних десятиліть джинси зазнали численних модних змін — від об'ємних фасонів до модних skinny jeans, які зайняли своє місце як в повсякденному, так і в урочистому одязі.

Одна маленька деталь змогла витримати всі ці зміни. Крихітна кишенька, що була створена понад 150 років тому для кишенькового годинника ковбоя або шахтаря, досі прикріплюється до джинсів. Сьогодні її первісне призначення використовується рідко, проте саме ця кишенька нагадує нам про часи, коли джинси вважалися головно робочим одягом, а не модним аксесуаром.

Нагадуємо, що Класичний крем Nivea в синій упаковці є популярним засобом вже протягом багатьох років, і навколо нього виникло безліч міфів: йому приписують властивості згладжувати зморшки, боротися з розтяжками та навіть замінювати більш дорогі косметичні продукти.