Вшанування пам'яті розвідника, Героя України Олега Зайцева, який відомий під позивним "Найф".

З'явився на світ як воїн і з самого початку відчував, що саме цим шляхом йому судилося йти.

З моменту початку широкомасштабного вторгнення Росії жодна операція спецпідрозділу ГУР МО України "Шаман" не проходила без участі молодшого лейтенанта Олега Зайцева. Цей досвідчений військовий, відомий під позивним "Найф", пройшов шлях від рядового до офіцера з 2014 року і став однією з ключових фігур у формуванні цього українського розвідувального підрозділу.

У складі зведених підрозділів 7 травня 2022 року Олег разом із бойовим товаришем Віталієм Ігнатенком здійснили першу висадку на острів Зміїний, що стало відправною точкою для успішних операцій ГУР у Чорному морі. Під час запеклого бою з російськими агресорами обидва воїни залишилися прикривати відступ своїх товаришів і загинули, рятуючи життя багатьох українських захисників. Саме з цього бою розпочалося повернення Зміїного, де український прапор знову замайорів 4 липня 2022 року.

Олег, родом із Жашкова в Черкаській області, у віці 21 року переїхав до столиці України — Києва. У мирному житті він разом із друзями займався управлінням підприємства, яке спеціалізувалося на виробництві та постачанні продукції для ветеринарних і аграрних компаній. Чоловік завжди мріяв стати військовим медиком і після закінчення 8-го класу вступив до медичного училища, як зазначають у ГУР. Проте його плани щодо вступу до медичного університету в 1990-х роках не здійснилися, а також його не прийняли до армії через проблеми зі здоров'ям. Тому Олег обрав професію хіміка. У 2001 році він отримав диплом університету і навіть заснував профільний бізнес разом із друзями.

Ні медицину, ні любов до військової справи не полишав. У студентські роки взяв батькову аптечку і лікував однокурсників, а потім - поранених у штурмах під час Революції Гідності.

Колекціонував зброю та навчався з нею вправлятися. А ще - організував команду КВК і філософський гурток.

Чоловік 5 років був актором київського театру "Дах". Там познайомився з майбутньою дружиною Наталею.

Із 2014 року Олег воював на сході у складі кількох добровольчих формувань, серед яких був і "Правий сектор". Брав участь у боях за село Піски. У складі підрозділу "Санта" відбивав авдіївську "Промку".

У 2016 році "Найф" проходив навчання в снайперській школі "Дике поле" та розпочав регулярну співпрацю з Головним управлінням розвідки.

Наталія ділиться спогадами, що її чоловік з 2014 року відчував, що повномасштабна війна неминуча, якщо більшість людей не звертатимуть увагу на конфлікт, що вже розгортався на сході України та в Криму. На жаль, його прогнози справдилися. Розуміючи підступність і жорстокість ворога, Олег наполягав на тому, щоб його дружина та дві доньки виїхали за межі країни.

Коли розпочалося масштабне вторгнення Росії, Олег Зайцев боровся за захист Київщини в складі батальйону "Шаман" Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Він активно участював у боях за село Мощун та місто Ірпінь, що стали вирішальними у відступі російських сил з Київського регіону. Олег також був одним із тих, хто здійснював штурм на острів Зміїний, прагнучи звільнити його від окупантів. Це дозволило відновити цивільне судноплавство та відкрити зерновий коридор, - поділилася інформацією авторка проєкту ГУР МО України "Видатні розвідники" Ольга Мосьондз під час презентації книги-буклета про Олега Зайцева в Укрінформі.

За захист столиці України, Києва, розвідник отримав орден "За мужність" III ступеня. Він брав участь у боях на різних фронтових ділянках і виконував спеціальні операції в тилу противника.

Дружина Наталія розповідає, що під час вторгнення обговорювали з чоловіком багато світоглядних речей. Олег казав: "Здається, ніби летиш на шаленій швидкості, але в правильному напрямку. Багато руйнувань, апокаліптичний пейзаж, але в мене відчуття, що ми все робимо правильно. Все це - задля великого блага України".

За словами жінки, Олег був справжнім воїном з моменту свого народження і завжди відчував, що його шлях лежить у цьому напрямку: "Це особа з високою честю та гідністю. Він був емоційним, але в той же час умів зважено приймати рішення". Він стверджував, що не може залишатися байдужим, спостерігати за всім і залишати новому поколінню нерозв’язані проблеми. Закликав у будь-якій ситуації не втрачати надію.

"Олег був багатогранною особистістю. На шляху до себе військового він зібрав великий багаж знань і умінь, а коли постала необхідність захищати країну, його участь в українському війську стала неоціненною, - ділиться Наталія спогадами про чоловіка. - Це була людина-діамант, яка не боялася робити складні речі, бути креативним і виконувати завдання без застережень. Олега можна порівняти зі стрілою, він був людиною, яка бачить ціль і буде до неї йти з холодним розумом, але гарячим серцем".

Уранці 7 травня 2022 року Наталія не встигла відповісти на дзвінок від Олега. Коли вона перетелефонувала, то не отримала відповіді. "Зазвичай він завжди попереджав про можливі труднощі зі зв'язком, але цього разу не зробив цього. Я почала панікувати і запитувати знайомих, що сталося. Спочатку хлопці не хотіли говорити мені правду, адже не могли забрати тіло, але зрештою зізналися: Олега більше немає", - згадує дружина.

Мати Олега, пані Людмила, згадує, що син не прагнув потрапити в полон і віддавав перевагу загинути на полі бою. І так сталося. Молодший лейтенант, як стверджують його товариші, за лічені секунди пішов з життя, рятуючи своїх побратимів.

За видатні успіхи, продемонстровані під час виконання бойових завдань зі стримування та відсічі збройної агресії Росії, молодшого лейтенанта Олега Зайцева та його товариша Віталія Ігнатенка нагороджено найвищою відзнакою країни – званням Героя України та орденом "Золота Зірка". Їхні імена та героїчні вчинки назавжди залишаться в Книзі Слави ГУР Міністерства оборони України та в історії боротьби за незалежність українського народу.

Наталія згадує події 2022 року: "Олега доставили до Києва в липні. В очікуванні підтримку надавали друзі, що завжди були поруч: побратими з нашого підрозділу щиро піклувалися про нас".

Родина вирішила значну частину матеріальної допомоги, яку отримала від держави наприкінці вересня, спрямувати на підтримку Української армії. Одного дня Наталія підійшла до своїх доньок і зауважила: "Дівчата, на нашому рахунку з'явилася така вражаюча сума, що навіть потрібно рахувати нулі". Старша з доньок, 14-річна Лада, висловила ідею зробити великий внесок.

Ми розглянули безліч варіантів. Врешті-решт, вдова загиблого воїна відреагувала на зворушливий пост волонтерки та військової Лесі Литвинової. "Хоча вона не змогла поділитися усіма подробицями, було очевидно, що програма, про яку йшлося, має велике значення та спрямована на підтримку хлопців і дівчат на передовій, щоб підвищити їхні шанси на повернення додому. Не вистачало мільйона гривень. Це торкнулося моєї душі, і я вирішила перерахувати 999 999 гривень - саме таку суму пропустив банк," - поділилася жінка на платформі пам'яті Меморіал.

Наталія відверто зізнається, що переказ коштів на благодійність не полегшив болю втрати. Але вона відчувала сильну потребу зробити такий крок.

Історія боротьби Олега Зайцева за Україну увійде у велику книгу розповідей про видатних розвідників, які своїми подвигами змінили хід російсько-української війни. У воїна залишилися дружина, дві доньки, мама і тато.

"Олег завжди казав мені, що Україна нарешті отримала шанс перемогти російських окупантів. І нам треба завершити цю боротьбу, щоб не залишати її нашим дітям", - каже мама захисника пані Людмила.

Шана і честь Герою України!