На тлі економічної кризи в РФ обвалився товарообіг. Загальний вантажопотік у контейнерах у Росії просів на 10,5%, порівняно з 2025 роком. Внутрішні перевезення втратили 13%, закупівля іноземних товарів скорочується, втративши 15% до торішніх обсягів. Експорт теж демонструє негативну динаміку, але його сповзання вниз виглядає скромніше і обмежується 4%. Довго шукати причини не треба, охолодження російської економіки, санкції і труднощі з міжнародними розрахунками, позамежна вартість позикових грошей. Підприємці десять разів подумають, перш ніж везти щось з-за кордону, а свого майже нічого немає. Але для валютного ринку така арифметика обертається заспокійливим ефектом. Падіння імпорту означає зниження попиту на валюту. А це чинник на користь зміцнення рубля або, скоріше, більш плавного його ослаблення.
Різке падіння вантажопотоків у Росії в усіх напрямках є прямим наслідком переведення країни на воєнні рейки. Колосальні витрати на війну в Україні стрімко виснажують державний бюджет, позбавляючи транспортну інфраструктуру життєво необхідних інвестицій. Коли всі доступні ресурси та потужності кинуті Кремлем на обслуговування військово-промислового комплексу, внутрішнє споживання і виробництво закономірно скорочуються, що й відобразилося в обвалі логістики. Обвал імпорту на 15% і просідання транзиту свідчать про те, як міжнародні санкції відрізають Росію від глобальних ланцюгів постачання. Країна опинилася в глибокій ізоляції. Закриті ринки, технологічне ембарго та складні міжнародні розрахунки роблять зовнішню торгівлю економічно недоцільною. Антиросійські санкції відлякують міжнародних партнерів, перетворюючи колись перспективний транзитний коридор на логістичний глухий кут. Зміцнення рубля на тлі падіння імпорту є не ознакою фінансового здоров'я, а свідченням проблем, спричинених ізоляцією. Через санкційні бар'єри бізнес фізично не може закуповувати іноземні товари, тому попит на валюту штучно занижений. Така уявна валютна "стабільність" маскує загальне ослаблення російської економіки, яка стискається під тягарем воєнних витрат і відірваності від світового ринку. Захмарна вартість позикових коштів, через яку підприємці відмовляються від закупівель, стала наслідком війни проти України, оскільки Центробанк РФ змушений утримувати екстремально високі ставки, щоб стримати інфляцію, розкручену колосальними бюджетними вливаннями в армію та військово-промисловий комплекс. Через це звичайний цивільний бізнес позбавляється доступу до кредитів, не може покривати зростаючі через санкції витрати й змушений згортати свою торговельну діяльність. Синхронне падіння імпорту та внутрішніх перевезень на 13% доводить, що замінити іноземні товари вітчизняними не вдалося, оскільки "свого майже нічого немає". В умовах технологічної блокади Росії та гострого дефіциту кадрів, посиленого воєнними діями, економіка не здатна до внутрішнього зростання. Створення незалежних виробництв виявилося неможливим у країні, чий бюджет виснажений війною, а доступ до світових технологій перекритий.
ЗМІ також інформують про те, що в соціальних мережах активно поширюються відеоматеріали, на яких зображені порожні торгові центри в різних куточках Росії. Користувачі демонструють закриті крамниці та численні вільні площі, що пропонуються в оренду, вважаючи це очевидним наслідком податкових змін та зниження купівельної спроможності населення. Бізнесмени по всій країні повідомляють про закриття своїх підприємств. Багато з них не змогли впоратися з новим податковим тягарем, адже працювати стало невигідно. З 2026 року російська влада підвищила податок на прибуток на 5%, і сотні тисяч компаній вперше стали платниками ПДВ. Базова ставка ПДВ зросла з 20% до 22%, а поріг доходу для застосування спрощеного оподаткування зменшився з 60 до 20 мільйонів рублів. Також були скасовані пільгові податкові режими. Додатково, Центробанк РФ встановив ключову процентну ставку на рівні 15,5%. Усе це ускладнило підприємницьку діяльність. Зміни в податковій системі націлені на збільшення доходів федерального бюджету та зменшення дефіциту. Внаслідок цього знизилася купівельна спроможність населення. У 2025 році кількість банкрутств зросла на 32%, а обсяг прострочених кредитів — на 33%.
Війна в Україні перетворила бюджет Росії на інструмент її обслуговування, де оборонні витрати у 2025 році досягли рекордних 17 трлн рублів (близько 41% усіх видатків). Підвищення ПДВ до 22% і податку на прибуток стало не "реформою розвитку", а побором для латання бюджетної діри в 5,7 трлн рублів, що виникла через мілітаризацію. Кремль фактично перекладає вартість затяжної "СВО" на плечі підприємців, роблячи бізнесменів фінансовими донорами ведення війни. Радикальне зниження порогу спрощеної системи оподаткування з 60 до 20 млн рублів є прямим ударом по само зайнятих і малих підприємствах, які більше не можуть субсидувати воєнні амбіції Москви. В умовах виснаженого бюджету Кремль свідомо погіршує приватну ініціативу, змушуючи тисячі дрібних компаній уперше сплачувати ПДВ. Порожні торговельні центри в Росії стають пам'ятниками економіці, в якій виживають лише державне замовлення, а споживчий сектор приноситься в жертву. Величезні вливання у військову промисловість розігнали інфляцію. Така політика зробила кредити недоступними для бізнесу, позбавляючи його можливості розширюватися. Падіння купівельної спроможності та зростання кількості банкрутств фізичних осіб на 32% стало прямим наслідком того, що економіка перестала працювати на потреби населення. Увесь ресурс країни спрямований на виробництво зброї, яка не створює доданої вартості в цивільному житті, але посилює інфляційний тиск. Рекордні 1,6 трлн рублів прострочених кредитів у росіян до 2026 року свідчать, що фінансовий запас міцності населення вичерпаний війною. Підприємці не бачать сенсу в легальній діяльності, оскільки будь-який прибуток тепер вилучається державою на війну або з'їдається інфляцією. Результат кремлівської реформи очевидний: масове закриття компаній, відхід у "тінь" і "загибель" підприємницького середовища, яке буде неможливо відновити роками.
Величезний регіон Кузбас в Росії переживає фінансові труднощі через зниження обсягів видобутку вугілля. Згідно з інформацією, наданою ЗМІ, січневий звіт міністерства вугільної промисловості Кузбасу підтверджує, що сектор вступив у стадію поступового зниження.
Згідно з даними за січень 2026 року видобуток вугілля в регіоні впав на 7% (до 15,8 млн. тон), порівняно з груднем 2025. Переробка - мінус 7,9%. Експорт просів одразу на 15,5%. Проблеми у вугільній промисловості Кузбасу почалися у 2022 році, коли, через початок війни проти України західні санкції повністю перекрили європейський ринок, який був одним з ключових для регіону раніше. Додаткові обмеження США у 2024-2025 роках торкнулися великих компаній, що ускладнило платежі, логістику та контракти. Також на прибуток вплинули залізничні тарифи, які за останні роки злетіли на 50%. В результаті, тільки за 2025 рік вугільна галузь у Кузбасі втратила 4 тис. робочих місць, а приблизно 30 із 150 вугільних підприємств або стоять, або перебувають на грані закриття. За таких умов, бюджет регіону недоотримав 36 млрд. рублів.
Санкційні заходи, введені Західними країнами та США проти російської вугільної промисловості внаслідок конфлікту в Україні, суттєво ускладнили ситуацію в Кузбасі, обмеживши експортні можливості та доступ до традиційних ринків збуту. Як наслідок, численні вугільні компанії регіону втратили постійних клієнтів, що призвело не лише до фінансових втрат, але й до труднощів із задоволенням попиту, посиливши економічну кризу. Кузбас тривалий час покладався виключно на вугільну галузь, нехтуючи розвитком інших секторів, що зробило його вразливим до різноманітних зовнішніх і внутрішніх потрясінь. У результаті санкцій та зниження цін на вугілля регіон зіткнувся з серйозними економічними викликами, що призвели до зростання соціальної напруги. Зменшення обсягів видобутку, закриття деяких підприємств і скорочення робочих місць стали наслідком падіння цін на вугілля та обмежень на експорт. Це викликало підвищення рівня безробіття в регіоні, де альтернативних джерел доходу практично немає. Обмеження на експорт та втрата доступу до традиційних ринків завдали серйозного удару по доходах вугільної промисловості, яка залишається основним джерелом надходжень до бюджету регіону. Внаслідок падіння виробництва та експорту вугілля багато підприємств опинилися на межі закриття, а бюджет знову зіткнувся з нестачею фінансування для соціальних програм, інфраструктурних проєктів та інших державних ініціатив.
#Кремль (фортифікаційна споруда) #Росія #Міжнародні санкції щодо Росії (2014—дотепер) #Москва #Товари #Експорт #Економіка #Інфляція #Бюджет #Вугілля #Рубль #Валюта #Імпорт #Кредит #Військово-промисловий комплекс #Податок на додану вартість #Вугільна промисловість #Економічна криза #Купівельна спроможність #Кузнецький басейн #Бізнес #Корпоративний податок
