Незалежність за 3500 доларів: Історія Олександра Терещенка, який втратив руки та створив нові життєві принципи.

У кожного з нас свої правила. Найчастіше - навіть не артикульовані. Просто життя десь протягло нас крізь колючі чагарники, десь дозволило відпочити на сонячних пляжах, залишивши засмагу та шрами - і тепер цей досвід підказує нам відповіді, коли ми опиняємося на роздоріжжі.

Але ти на Землі - від цього немає ліків, казав Семюел Беккет, а отже, будь-якої миті життя може викреслити ці правила, тож доведеться шукати нові.

Дванадцять років тому Олександр Терещенко пережив момент, коли вибухнула ворожа граната, яку він намагався відкинути, але не встиг. Унаслідок цього він втратив обидві руки, одне око та звичні орієнтири свого життя. Йому довелося шукати нові шляхи й адаптуватися до нових умов.

Ми спілкувалися з Терещенком за день до того, як він вирушив на конференцію до Лондона. Він розповідав, що найважчою фізичною вправою останніх днів було підстригти траву бензиновою газонокосаркою. Власний звід правил, як призвичаїтися до життя, він вже набув.

Досить важливі знання в державі, де щоденно з'являються нові жертви.

Терещенко не лише не приховує свій досвід, а, навпаки, активно ділиться ним з іншими. На YouTube доступний цикл корисних порад, у яких він та інші ветерани, що втратили кінцівки, діляться своїм досвідом: як керувати автомобілем з протезами, як приготувати сніданок, як самостійно прийняти душ... Іншими словами, як зберегти щоденну автономність.

Ми обговорюємо з Олександром Терещенком, захисником Донецького аеропорту, колишнім заступником міністра у справах ветеранів і волонтером, як відновити власну незалежність і знайти нові життєві орієнтири. Незважаючи на важкі травми, він зумів зберегти прагнення жити насиченим і повноцінним життям.

Створюй нові ідеї.

- Буває, що мене вибішують прості справи. Наприклад, щось підняти. Гачок у мене біонічний, керується зусиллям м'яза і не з будь-якого положення спрацьовує. Буває, що він в такому положенні, що ти не можеш ним керувати. Щось підняти - це елементарна справа на пів секунди, але не для тебе. Ти починаєш згинатися, ставати на коліна, - описує Терещенко.

Ще одне досить складне завдання - це підстригти свої нігті на ногах. З руками таких труднощів не виникає, жартує Олександр, демонструючи свій чорний гумор. Він знає, що існують спеціальні інструменти для людей з обмеженими можливостями, але вони призначені для тих, хто може виконувати процедуру однією рукою. Найзручніше було б звернутися по допомогу до дружини, проте Терещенко не прагне обирати прості рішення - йому важливо бути самостійним.

Їжа ковзає з-під ножа — в кухонну дошку забиті цвяхи. Важко тримати ложку, оскільки до неї приєднали кільце, яке надягається на куксу. Потрібно написати відповідь журналісту УП в месенджері — існує спеціальний пристрій зі стилусом, що дозволяє друкувати так само швидко, як 13-річна людина з добре розвинутим великим пальцем.

Олександр здатен підстригти траву, оновити фарбу на паркані та закрутити шуруп. Для тих, хто має дві руки, лінощі можуть бути перешкодою для досягнень, а для людини з протезами цей двигун – це прагнення жити з гідністю.

Господні шляхи таємничі - часом Він дарує допомогу прямо у святому місці. Саме в церкві Олександр одного дня зустрів винахідника, якому було близько восьмидесяти років. З того часу цей ветеран періодично звертається до нього з проханнями створити нові пристрої, що полегшили б його повсякденне життя.

Тоді літній чоловік закутує одну руку за спину, а на долоні другої залишає два пальці, наслідуючи хват біопротезу. Він перетворюється на Архімеда, чий розумовий процес неминуче закінчується відомим вигуком "Еврика!".

Пробуй

У минулому році Терещенко організував ретрит для ветеранів з подвійною ампутацією в Закарпатті, де у нього з'явилася ідея: дати можливість учасникам самостійно приготувати свої сніданки, а в завершення спільно приготувати бограч на вогнищі.

Чи не зажадав він від них неможливого? Щоб перевірити це, Олександр пішов на кухню чистити картоплю. Взяв овочечистку і здивовано виявив, що в нього виходить. Не менше дивувалися й ветерани на самому ретриті: "Блін, це так просто!".

На перший погляд, це може здаватися тривіальним, але багато речей виявляються недоступними лише через те, що ми не наважилися їх спробувати.

Існував один ветеран, у якого почалися проблеми з вухами. Він придбав краплі і каже: "Зараз попрошу когось допомогти закрапати". Я запитую: "А ти не пробував зробити це сам?" - "Зараз спробую". Після цього він навіть записав відео, на якому показав, як самостійно закрапує вухо, і виклав його в групу. Це було просто вражаюче!

Сам Терещенко почав закапувати око лише на четвертий рік після отримання поранення, адже раніше вважав, що це неможливо.

Одного разу його дружина вирушила в подорож на цілий тиждень, залишивши його наодинці вдома. Він вирішив спробувати поголитися електробритвою, що призвело до того, що з тих пір він займається цим самостійно.

Сфокусуйся на важливому.

Отримавши виплату після поранення, Олександр Терещенко зробив покупку, що в очах знайомих виставила його божевільним. За $3500 придбав розумний унітаз із функцією біде та пультом керування.

Насправді, за ці кошти він здобував власну свободу.

За отримані травми ми отримуємо фінансову компенсацію, і, як правило, вдома завжди знайдеться, на що її витратити. Хтось вирішує придбати автомобіль, інші купують новий диван, а хтось отримує від дружини натяк про необхідність поміняти штори. Проте я вважаю, що найважливіше – це спрямувати ці кошти на покращення умов проживання для самого пораненого. В першу чергу, варто подбати про туалет і ванну.

Хоча, безумовно, під час подорожей Терещенко змушений адаптуватися до наявних умов. Однак ці умови ніколи не враховують потреби людей, які втратили обидві руки.

Наприклад, ветерана розміщують у комфортному номері, спеціально облаштованому для осіб з обмеженими можливостями. Коли заходиш у душову, відзначаєш, що кабіна досить простора, щоб зручно заїхати на інвалідному візку, а також є відкидне сидіння, яке дозволяє з легкістю пересідати. Однак, на жаль, душова лійка просто лежить на змішувачі, а поличок для шампуню немає. Це створює певні труднощі для людини з протезом, адже його не можна мочити.

Безсумнівно, Олександр, будучи досвідченим мандрівником, вже давно взяв на озброєння спеціальні кріплення для лійки та гачки на присосках. Але це лише підкреслює його думку: багатьом навіть не приходить в голову, що особа без обох рук здатна на подорожі.

Або ж інша ситуація: Терещенка запрошують на форум, присвячений людям з інвалідністю. Проте, у номері готелю ручки на дверях мають округлу форму, і виконати поворот такої кулі за допомогою протеза або кукси вкрай важко.

- Ніхто не чекає на нас з радісними обіймами, - ще один жарт, який може дозволити собі лише він з нас двох.

Не соромся просити про допомогу

Жалість – саме це іноді помічає Олександр Терещенко, коли сідає в автобус. Він вже не відчуває від цього роздратування. Часом його навіть розважає думка, що він може собі дозволити більше, ніж той співчутливий пасажир. Наприклад, стрибнути з парашутом або пройти 280 кілометрів шляхом святого Якова.

Кілька років тому Терещенко вирушив у паломництво уздовж океану, прагнучи підтвердити свою незалежність.

На третій день у Олександра зламався протез, і він усвідомив: якщо це стане причиною його відступу, то, швидше за все, він ніколи не повернеться на обрану стежку. Можливо, це стало каталізатором для його відкриття. В кінці тритижневої подорожі паломник, який усіма силами прагнув подолати це випробування самостійно, зрозумів надзвичайно важливу істину: допомога є важливою не лише для того, хто її потребує.

Коли мій протез перестав функціонувати, я почав звертатися до оточуючих за дрібними послугами. І тоді я усвідомив, наскільки це важливо для них - допомагати мені. Я зрозумів, що не варто бути гордим і думати, що можу все зробити самостійно. Це стало для мене знаковим моментом у розумінні важливості зовнішньої підтримки - адже надання допомоги приносить задоволення тим, хто її пропонує.

Раніше просити про неї для мене було як розписатися у власній неспроможності. А тепер я ставлюся до цього набагато легше.

Уникай створення стосунків, де одна особа виступає в ролі опікуна, а інша — підопічного.

На кухні у Терещенків стоїть стакан зі соломинками. Олександру це зручно: він бере одну губами, занурює її в чашку з кавою та насолоджується напоєм. Іноді дружина ставить цей стакан так, що чоловікові важко до нього дотягтися. У такі моменти він зауважує, що, схоже, вона вже сприймає його як людину без обмежень.

Звісно, шлях до цього проклав він сам. Ще в шпиталі після поранення Терещенко побачив хлопця з ампутованою правицею, якого мати годувала з ложечки. "В тебе ж ліва є!" - подумав тоді Олександр. І вирішив: він має побудувати своє життя так, щоб максимально позбутися опіки.

Коли ти повертаєшся додому з подвійною ампутацією, доводиться шукати баланс між турботою і незалежністю. Щоб дружина залишалась партнеркою, а не перетворювалася на опікунку. Склянка із соломинками - один з маркерів того, наскільки це вдалося.

- З дружиною від самого початку мають бути такі, більш рівноправні стосунки. Я ніколи не казав, що в нас ідилія - було, що ми розбігалися, майже рік жили окремо. Інвалідність не може бути основою подружнього життя. Якщо ми живемо разом, то не тому, що сам не впораюся. А тому, що ми кохаємо одне одного, що нас пов'язують якісь інші речі.

Історія здобуття перемоги над собою та труднощами життя зазвичай спирається на одне ключове слово - натхнення.

Загадка - де її взяти, напевно, заслуговує на своє почесне місце в переліку засадничих питань людського буття, поряд із пошуком сенсу життя та суперечками про свободу волі.

Коли ти проходиш процес відновлення після травми, Терещенко зазначає, що люди, що оточують тебе, намагаються підтримати, кажучи, що потрібно жити заради дітей і сім'ї. Спочатку ці слова можуть справді мати ефект. Але варто лише виникнути першому конфлікту з близькими, і ти можеш відчути, ніби втратиш ґрунт під ногами. Саме тому важливо знайти інші джерела мотивації: у спорті для ветеранів, творчості, професійній діяльності чи підприємництві. Це дозволить життю стати чимось більшим, ніж просто "поїв, покурив, сходив на мітинг у формі".

- Я не намагаюся представити свій досвід як універсальний, - каже наостанок Олександр Терещенко. - Всі мої проєкти для ветеранів, ретрити - просто бажання показати, що це можливо. Я роблю так, щоб людина замислилася, а потім, може, знайшла власний спосіб. Проте все одно дала собі раду - чи в туалеті, чи на кухні, чи десь ще, - і знайшла свій шлях.

#

Читайте також

Найпопулярніше
Скріншот не є юридично обов'язковим документом. Як створити копії документів за допомогою застосунку "Дія".
Електронні платформи на заміну паперовим формальностям: Україна модернізує митні процеси.
Оцініть це, а потім вирушайте на зустріч: які чоловічі імена приносять фінансовий успіх та процвітання у бізнесі.
Актуальне
Віддача банківської картки аферистам: які покарання можуть бути накладені і в яких випадках загрожує ув'язнення.
Інвестиційні фонди з ОАЕ та США планують купити британську управляючу компанію за 1,54 мільярда доларів, повідомляє The National.
Коаліційний комітет розгляне питання зменшення податку на електроенергію -- Tagesschau
Теги