У Харківській області розцвіла найзначніша колекція ірисів в Україні.

У парку-розпліднику родини Тараненків на Харківщині зацвіло понад 800 різновидів ірисів, що робить цю колекцію найбільшою в Україні. Розплідник знаходиться в зоні, яка постраждала від військових дій, і зазнав значних ушкоджень через обстріли. Проте, незважаючи на труднощі, родина, яка була змушена покинути рідний дім на п'ять місяців і переїхати на захід країни, повернулася та активно відновлює свою зелену оазу.

Це сорт "Вікінг Денсе", "Колорвілл", "Черіпарфа", "Big Band", "Fairy Tale", "Романс", "Fine Romance". Тут дуже багато сортів. На цій ділянці десь близько 80.

Коли Дмитро Тараненко демонструє свою плантацію ірисів, забуваєш, що досі триває війна. П'янкі аромати й розмаїття барв зачаровують. Ось тут іриси пласкі. А це з ріжками.

Ось результат нашої селекційної роботи. Цей сорт отримав назву "Сонце над Україною".

Я створив це приблизно в 2013-2014 роках, під час подій на Майдані. У мене є безліч сортів з патріотичними назвами, такими як "Небесна сотня", "Слава героям" та "Сонце над Україною".

Селекціонер зазначає, що для створення нового сорту необхідно витратити 5-6 років.

Дмитро Тараненко, майстер квітництва:

Запилення призводить до появи насіння восени, а збір його відбувається наприкінці літнього сезону. Насіння сіють, і через два-три роки можна очікувати цвітіння. Після цього ще протягом кількох років потрібно стежити за рослиною, щоб уникнути селекційних дефектів.

Любов до квітів у Дмитра Тараненка від дідуся, у якого теж була колекція квітів.

Дмитро Тараненко, майстер квітництва:

І коли я в 1988 році побачив сорт "Амур-батюшка" Ніни Афанасіївни Мірошніченко, я вже зрозумів, що все. Я закохався в ці квітки й буду збирати далі.

Він полишив професію лікаря й поринув у створення квіткової колекції. Тепер у ній понад 800 сортів високорослих борідкових ірисів і понад 300 карликових. З часом додалися ще й три сотні сортів півоній.

Після початку масштабного конфлікту сім'я змушена була покинути прифронтову Дергачівщину та переїхати до Трускавця.

Оксана Тараненко, дружина квітникаря:

Повернулись ми 1 серпня. Дуже великі були обстріли, і ми щодня, з 7:00 ранку до 17:00, працювали. І це нас просто рятувало психологічно пережити весь цей жах. Жах війни. Квіти проти війни.

Занедбану за п'ять місяців ділянку родина відновила власноруч. Тепер тут є ще й парк хвойних рослин незвичних форм.

Дмитро Тараненко, майстер квітництва:

Я намагаюсь збирати все, що цікаве. Ось ялина сербська Picea omorika "Pendula Bruns". Ви бачите, як вона росте. Але на ній з'явилася "відьмина мітла" - ось вона, мутація. Береться з неї черешок і щеплюється,

Вся сім'я залучена до роботи на ділянці. Донька виконує обов'язки як менеджера, так і садівника.

Анастасія Тараненко, донька квітникаря:

Я займаюся формуванням цієї ялинки. Всі молоді пагони я обрізаю, щоб наступного року вона стала ще більш красивою та густою.

Конфлікт суттєво позначився на сімейному бізнесі. Інколи досі відчуваються звуки вибухів від обстрілів.

Дмитро Тараненко, майстер квітництва:

Екскурсій немає. Люди дуже бояться сюди їхати, коли чують: "Дергачі". Менше стали замовляти гуртові замовники. Зараз людям не до квітів.

Та родина Тараненків вірить у перемогу, вони замовляють нові сорти, облаштовують альтанки й мріють, щоб до їхнього парку, як і раніше, приїздили люди, особливо чекають військовиків із родинами, милуватися квітами й відновлюватися від жахіть війни.