Мільярд на відновлення.

Публічно-приватне партнерство є важливим механізмом, що дозволяє державі та бізнесу оперативно і результативно втілювати в життя ключові проєкти. Ця форма співпраці сприяє не лише модернізації інфраструктури та підвищенню якості послуг, але й має суттєвий вплив на відновлення країни після війни. Вона базується на спільних інвестиціях, відповідальності та вигоді для всіх учасників процесу.

Поки світ спостерігає за подіями на фронті, Україна поступово розробляє свою архітектуру для "плану Маршалла", який фінансуватиметься не лише за рахунок донорських коштів, а й за рахунок приватних інвестицій. Ключем до відкриття цієї багатомільярдної можливості є суттєва реформа законодавства у сфері публічно-приватного партнерства (ППП).

Згідно з узгодженою оцінкою уряду, Світового банку та ООН, загальна вартість відновлення та реконструкції становить 486 мільярдів доларів. Це не лише цифра, що відображає масштаби збитків, а й вказує на потенціал ринку, в якому приватний сектор має можливість стати важливим гравцем.

Після років невдалих спроб у сфері ППП Україна отримала довгоочікуваний імпульс до реального запуску цього інструменту. Формально механізм ППП існував давно, але не працював: з 200 укладених договорів реалізовувалися лише 22. Це свідчило про те, що стара модель була громіздкою та неефективною.

19 червня 2025 року Верховна Рада прийняла надзвичайно важливий закон №7508, який має ключове значення для відновлення країни після війни – це основоположна реформа в сфері державно-приватного партнерства.

Цей документ кардинально трансформує взаємодію між державою, місцевими громадами та підприємствами, створюючи нові можливості для впровадження проектів, навіть у найменших селах. Це не просто оновлення законодавства, а створення цілісної екосистеми, яка має на меті відновлення "нормальної якості життя" для українців, як зазначає голова комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку Дмитро Наталуха.

Тепер громади мають можливість брати участь у процесі на рівних, тоді як бізнес може виконувати роль не лише підрядника, але й співінвестора та менеджера. Публічно-приватне партнерство включає не тільки передачу об'єктів в концесію, а й спільне фінансування, а також розподіл ризиків і прибутків, управління послугами та активами.

Закон значно розширює можливості використання механізму державно-приватного партнерства (ДПП) у різних секторах. Окрім звичних інфраструктурних проектів, співпраця тепер охоплює енергетику, медицину, освіту, туризм, спорт, інформаційні технології, соціальні послуги, житлове будівництво (включаючи модульне та тимчасове житло для внутрішньо переміщених осіб), управління відходами та меліорацію. Це означає, що приватні інвестори можуть залучатися до галузей, які раніше вважалися виключно державною справою.

Особливе значення має те, що вперше в оборонній галузі дозволено використання публічно-приватного партнерства. Це створює нові можливості для залучення приватних інвестицій у модернізацію українського військово-промислового комплексу.

Закон пропонує нову гібридну модель фінансування проєктів, що включає використання державних та місцевих бюджетів, грантів і приватних інвестицій. Держава має можливість поступово фінансувати створення інфраструктурних об'єктів, отримуючи їх в експлуатацію без перенесення ризиків, пов'язаних із попитом, на приватного партнера. Це дозволяє ефективніше використовувати бюджетні кошти та залучати бізнес до процесу відновлення на вигідних умовах.

Держава пропонує такі форми підтримки приватного інвестора: державні та місцеві гарантії, безповоротне співфінансування, плата за експлуатаційну готовність, гарантії попиту, викуп товарів і послуг, постачання сировини, будівництво суміжної інфраструктури, надання грантів, сприяння залученню коштів з різних джерел.

Раніше проекти на рівні села або маленького містечка часто не доходили до реалізації: проведення техніко-економічного обґрунтування, експертиз та інших процедур було занадто складним і витратним. Тепер, для ініціатив вартістю до 5,3 мільйона євро, введено нову категорію "ППП з допороговим значенням". Це дозволяє уникнути підготовки повного техніко-економічного обґрунтування — достатньо подати лише концептуальну записку.

Це рішення знижує бюрократичні бар'єри та витрати, дозволяючи громадам реалізувати локальні проєкти (від очисних споруд чи шкільних спортзалів до енергоефективних систем) значно швидше і дешевше. Як зазначає Наталуха, особливо важливо, що тепер реалізація таких проєктів можлива і на локальному рівні, що дозволяє малим містам та селам швидше запускати ініціативи.

Якщо такий проєкт стосується будівництва житла, передбачається, що вигодонабувачі-фізособи також матимуть право на набуття права власності.

Під час воєнного стану та впродовж семи років після його закінчення для реалізації проєктів відновлення інфраструктури встановлено особливу спрощену процедуру.

Проєкти державно-приватного партнерства (ДПП) або концесії, які потрапили до затверджених державних чи місцевих списків, можуть бути профінансовані з прискореною процедурою. У цьому випадку не потрібно готувати техніко-економічні обґрунтування, концептуальні записки чи аналізи ефективності. Досить надати стислий опис проєкту для розгляду комісії. Це дозволяє зменшити підготовчий період майже на рік, що є критично важливим у контексті значних руйнувань.

Додавання до списків здійснюється на основі офіційних даних про знищену інфраструктуру, а також потреб у сферах охорони здоров'я, енергетики, соціального забезпечення та транспорту. Основними напрямками для оперативного відновлення є житло, транспорт і енергетичний сектор, де загальні потреби перевищують 230 мільярдів доларів.

Усі фази реалізації публічних закупівель — від кваліфікаційного процесу до підписання контракту — будуть здійснюватися за допомогою Єдиної електронної торгової платформи (ЕТП).

Система включає в себе базу даних, електронні платформи, кабінети учасників та віртуальні кімнати для обміну інформацією. Процес подачі заявок, обміну документами, попередні консультації та організація конкурсів будуть здійснюватися автоматизованим і прозорим чином, що значно зменшить вплив людського фактора та ризики корупції. Електронна торгова система діятиме відповідно до чітко встановлених правил, затверджених відповідним органом. Забороняється поєднувати функції адміністратора системи та оператора платформи, щоб уникнути конфлікту інтересів.

Закон встановлює стандартні вимоги для учасників публічно-приватного партнерства (ППП), які реалізують аналогічні проєкти з відновлення інфраструктури та економіки. Це дозволяє учасникам пройти процес прекваліфікації один раз і автоматично отримати можливість брати участь у групі схожих ініціатив, таких як, наприклад, будівництво декількох амбулаторій. Такий підхід усуває повторні перевірки, спрощує організаційне планування та знижує витрати для приватних партнерів.

Також затверджені три конкурсні процедури для обрання приватного партнера: відкриті торги, торги з обмеженою участю та конкурентний діалог. Крім того, встановлені вимоги до заявки ESPD (Єдиного європейського закупівельного документа), яка подається через ЕТС та відповідає регламенту ЄС 2016/7.

Закон забезпечує безпрецедентні гарантії стабільності умов для приватних інвесторів на весь період дії контракту. Зокрема, законодавство, включаючи податкові норми, що буде діяти на момент підписання угоди, залишиться в силі, незважаючи на можливі майбутні зміни. Цей механізм, відомий як "дідусеве застереження", мав стати надійним захистом від політичних та правових ризиків. Проте, на жаль, ми вже стали свідками порушень цих принципів у контексті режиму "Дія сіті".

Зміни, які позитивно впливають на позицію приватного партнера (такі як пільги та зниження оподаткування), будуть впроваджуватися автоматично. У випадку виникнення обставин, що завдають шкоди приватному партнеру, передбачено відшкодування втрат. Також встановлено заборону на втручання держави у діяльність партнера, а під час воєнного стану діє заборона на обмеження державної підтримки у вигляді бюджетних виплат.

У відповідь на занепокоєння інвесторів, було запроваджено механізми страхування від воєнних та політичних ризиків. Міжнародне агентство з гарантування інвестицій (MIGA) при Світовому банку, а також Американська корпорація з фінансування міжнародного розвитку (DFC) вже пропонують страхове покриття для інвестиційних проєктів в Україні. Наприклад, MIGA надала страхування на суму 215 мільйонів доларів, тоді як DFC оголосила про забезпечення страхового покриття на понад 350 мільйонів доларів для проєктів у галузях виробництва та освіти.

Закон встановлює адаптивну структуру розподілу функцій між учасниками партнерства. Публічними партнерами можуть виступати державні органи, місцеві громади та державні компанії, в залежності від власника об'єкта або джерела фінансування його реалізації.

У разі участі кількох державних партнерів їх повноваження регулюватимуться окремим договором. Вони нестимуть субсидіарну відповідальність за всі зобов'язання державної сторони, що гарантує захист інтересів інвестора навіть у разі неспроможності окремого партнера виконати свої обов'язки.

Приватні компанії мають можливість формувати спеціалізовані проектні підприємства (SPV) або об'єднуватись у консорціуми з спільною відповідальністю. У випадках, коли вартість проекту перевищує 10 мільйонів євро, необхідно обов'язково залучати консультантів, які обираються через конкурсну процедуру.

Донори мають право фінансувати радників, укладати договори з обома сторонами ППП і навіть ініціювати заміну приватного партнера за наявності відповідного положення в грантовому та ППП-договорі. Активне залучення міжнародних фінансових організацій, таких як Світовий банк та ЄБРР, до структурування проєктів та надання підтримки є однією з передумов успіху реформи.

Таким чином, закон №7508 представляє собою не просто оновлення законодавчих норм. Це новий етап у розвитку публічно-приватного партнерства, що включає залучення інвестицій, адаптацію до умов післявоєнного відновлення, впровадження європейських стандартів (PIERS та ESPD), підвищення рівня прозорості, спрощення процедур, розвиток конкуренції та соціальну орієнтацію.

Раніше механізм публічно-приватного партнерства (ППП) відзначався відсутністю життєздатності: складні процедури, правова невизначеність, обмежене застосування та загальна недовіра до публічного партнера. Наразі формується інтегрована екосистема, в якій ризики для інвесторів знижуються завдяки прозорим електронним процесам, стабілізаційним умовам та міжнародному страхуванню, а можливості підтримуються значним ринком відновлення та політичною волею.

Якщо державні структури та бізнес зможуть ефективно використовувати ці механізми, нас очікує не лише відновлення, а й оновлення країни. Інвестиції в партнерство з приватним сектором (ППП) представляють собою стратегічний крок у напрямку інтеграції на ринок потенційного члена ЄС, який модернізує свою інфраструктуру відповідно до сучасних вимог. Це унікальна можливість стати частиною одного з найбільших інфраструктурних проєктів XXI століття і взяти участь у формуванні стійкої та європейської України.