Під час свого першого терміну в Овальному кабінеті Дональд Трамп критикував Європу за імпорт російського газу, наголошуючи на ризиках, пов'язаних із залежністю від Кремля. Існують відомі відео, на яких німецькі міністри сміються над його висловлюваннями. Цей сміх тепер виглядає як яскравий приклад короткозорості та браку стратегічного бачення. Адже Берлін був попереджений, що завершення проекту "Північні потоки" може призвести не до зміцнення бізнесових зв'язків з Путіним, а до серйозних військових конфліктів у Європі.
Проте особа, яка раніше наголошувала на ризиках енергетичної залежності, наразі, в нових реаліях, веде переговори з путіним про постачання російського дизельного пального на міжнародні ринки. Більше того, у ЗМІ повідомляється, що відновлення постачання газу з Росії до Європи, а також використання української газотранспортної системи для цих цілей, можуть стати ключовими умовами для завершення конфлікту.
Таке враження, що ці рішення вже ухвалює інший Дональд Трамп -- зовсім не та людина, яка розповідала європейцям про небезпеку залежати від росії. Але чому у американського президента так змінився погляд на російські енергоносії? Може, тому що він побачив перспективу обʼєднання зусиль і американської присутності у російському бізнесі? Може, коли ти залежиш не тільки від російських енергоносіїв, але й від американських прибутків за їхній продаж, це не виглядає такою вже й залежністю?
Проте, незалежно від причин, що спонукають Дональда Трампа, навряд чи це матиме значний вплив на завершення війни або на фінансові потоки Росії.
По-перше, тому що європейці, схоже, погодилися з думкою Трампа -- того Трампа, який переконував їх відмовитися від енергетичної залежності, а не того Трампа, який може запропонувати її відновити. Відмова від російського газу -- принаймні, трубопровідного -- відбулася швидкими темпами, на які і самі європейці не розраховували. І навіть якщо уявити собі, що війна завершиться і санкції проти росії будуть послаблені, хто сказав, що у Європі відмовляться від диверсифікації газових поставок? Адже Трамп мав рацію: всі це газопроводи виявилися справжньою пасткою, за допомогою якої путін збирався -- і, можливо, ще збирається диктувати свої умови Європі.
По-друге, у самій Росії вже існувала потужна інфраструктура. Впродовж десятиліть радянські та російські лідери разом з енергетиками створювали монопольну позицію на європейському ринку. Також була українська газотранспортна система, здатна прокачувати значно більше обсягу російського газу, що постачався до Європи.
Що зробив Путін на початку свого правління? Перш за все, він змінив керівництво "Газпрому", усунувши впливового засновника компанії Рема Вяхірева. Далі, він доручив новому голові "Газпрому" Олексію Міллеру, який очолює компанію вже багато років, розробити стратегію для створення обхідних газопроводів — підводної системи, що дозволила б уникнути залежності від української газотранспортної інфраструктури. В той же час російська пропаганда почала формувати образ українця, який нібито краде російський газ, створюючи підґрунтя для шантажу через можливе перекриття поставок. Таким чином, Путін і Міллер почали підготовку до відмови від співпраці з Україною.
Отже, всі ті пропозиції, які Трамп готовий висунути Путіну для завершення конфлікту в Україні та реалізації спільних енергетичних ініціатив, уже були в розпорядженні російського лідера. Він пожертвував цими можливостями заради контролю над Україною. Політичні пріоритети Путіна суттєво відрізняються від тих, що має Трамп. Перший вважає, що сила є основою прибутку, тоді як другий продовжує вірити в економічний успіх через бізнес. Протягом усього свого правління в Росії Путін доводить саме цю тезу.
Отже, американські пропозиції для росіян, європейців та українців не принесуть результату. Путін має намір заволодіти Україною і вважає, що зможе здійснити контроль над Європою, навіть не покладаючись на "Газпром" чи Трампа – за допомогою сили. Українці були готові підтримувати функціонування газотранспортної системи, навіть в умовах війни, проте це не врятувало нас від конфлікту.
Європейці ж просто повірили в логіку Дональда Трампа, який майже десять років тому переконував їх відмовитися від енергетичної залежності від росії. Логіка того "першого" Дональда Трампа подобалася всім нам більше.
#
