Офіційно засуджені — насправді звільнені: яким чином Кауфман і Борухович уникнули покарання.

Суддя Вищого антикорупційного суду Андрій Біцюк завершив розгляд однієї з найгучніших справ останніх десяти років. Впливові підприємці Борис Кауфман та Алекс Борухович (раніше відомий як Олександр Грановський) разом із п'ятьма іншими підсудними були визнані винними у створенні злочинної групи, незаконному заволодінні майном одеської громади та маніпуляціях із комунальними активами. Проте, замість реального ув'язнення, вони отримали умовні строки. Ключовим фактором у вирішенні справи стала угода про визнання провини.

За цією угодою, засуджені зобов'язалися виплатити понад мільярд гривень у вигляді компенсацій, що включають грошові кошти, повернення аеропорту "Одеса" у комунальну власність, а також сотні об'єктів нерухомості і численні штрафи, частина яких вже надійшла на рахунки Збройних сил України. Офіційно це виглядає як успіх антикорупційної системи: збитки відшкодовано, активи повернуто, а вирок винесено. Проте насправді це виглядає як гучна амністія, адже жоден з підсудних не проведе за ґратами і дня.

Фігуранти справи -- не випадкові люди. Борис Кауфман уже понад десять років вважається одним із найбільш впливових бізнесменів Одеси. Його бізнес-імперія охоплює готелі, медіа, алкогольний і тютюновий ринок, а також інфраструктурні проєкти. Алекс Борухович, відомий раніше як Олександр Грановський, був народним депутатом України IV скликання від СДПУ(о), а також діловим партнером Кауфмана в компанії Vertex United. Разом вони володіли активами в готельному бізнесі, алкогольному виробництві (компанія "Оверлайн"), медіа (журнал "Фокус", телеканал "РИАК") та мали інтереси в одеському аеропорту. У 2014 році їхня компанія "Спецремстрой" отримала державний підряд на 1,7 млрд грн для реконструкції злітно-посадкової смуги.

У 2010-х роках Борухович також намагався розвивати бізнес в Ізраїлі, зокрема плануючи участь у викупі холдингу IDB. Однак, він потрапив під підозру місцевих органів правопорядку, які звинуватили його у спробах тиску на судову систему, маніпуляціях з цінними паперами і дачі хабарів. У 2019 році Ізраїль оголосив його в розшук на міжнародному рівні через підозри у шахрайстві на суму, що перевищує 60 мільйонів доларів.

Спільно з Кауфманом Борухович створював потужну бізнес-структуру, що базувалася в Одесі і мала вагомий вплив на місцеву політику, ухвалення рішень міською радою та розподіл ресурсів. Через це справа проти них з самого початку розглядалася як випробування на здатність держави протистояти системній корупції, яка охоплює не лише чиновників, а й регіональних олігархів.

Розслідування цієї справи проводили Національне антикорупційне бюро та Спеціалізована антикорупційна прокуратура — організації, які були створені за активної участі західних партнерів. Обидва інститути, САП і ВАКС, представляли собою оплот незалежного правосуддя: відбір кадрів здійснювався через конкурси за участі міжнародних фахівців, а їхня інфраструктура та аналітична підтримка фінансувалися міжнародними донорами, такими як США, ЄС та МВФ. Ця справа повинна була стати знаковою, продемонструвавши, що в Україні більше немає касти недоторканних.

За даними слідства, до складу злочинної групи входили також колишні керівники Одеси: ексмер Олексій Костусєв, його заступник Михайло Кучук, а також пов'язані з ними бізнесмени та юристи. Протягом декількох років ця структура управляла рішеннями Одеської міської ради, організовувала розподіл земельних ділянок, майна, тендерних угод і контролювала фінансові потоки. Піком їхньої діяльності стала угода 2011 року, коли частина майнового комплексу міжнародного аеропорту "Одеса" була передана приватній компанії, підконтрольній Кауфману. Цей стратегічний об'єкт, від якого залежить логістика регіону, опинився в руках групи, яку наразі офіційно визнано злочинною.

Коли розслідування підійшло до свого завершення, прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури звернули увагу на терміни. У справі аеропорту критично важливим став 2026 рік, оскільки відсутність вироку могла призвести до закриття справи через процесуальні обмеження. Це стало офіційною причиною для укладення угоди. Обвинувачені визнали свою провину, надали свідчення, які в основному стосувалися їх самих, зобов'язалися відшкодувати завдані збитки, і в результаті отримали умовні терміни покарання від 7 до 8 років, без реального ув'язнення.

Сума компенсацій дійсно вражає: понад 1 мільярд гривень, що включає штрафи, повернення частини в аеропорту, передачу 2488 одиниць майна у комунальну власність, конфіскацію елітної нерухомості, а також десятки мільйонів гривень, направлених на рахунки Збройних сил України. Борис Кауфман отримав найбільший штраф в історії України — 204 мільйони гривень, тоді як Алекс Борухович сплатив 102 мільйони. Проте незважаючи на ці покарання, вони залишилися на свободі, зберегли частину своїх активів і не втратили ані своїх громадянських прав, ані можливості займати певні посади.

Це не просто рішення. Це нова модель. Вперше в історії така велика справа завершилась компромісом, який залишає відчуття справедливості лише з фінансової точки зору. Якщо раніше правосуддя передбачало покарання, то тепер воно діє як ринок: хто скільки заплатив, той і отримав відповідну міру свободи. ВАКС перетворився не на вирок для учасників справи, а на механізм для управління ризиками. Це вже не суд у звичайному розумінні, а скоріше інструмент для антикризового вирішення репутаційних і правових проблем.

Хоча в офіційних звітах для міжнародних партнерів буде вказано: "справу закрито, збитки компенсовано", у суспільному дискурсі залишиться зовсім інше враження. Адже справедливість не обмежується лише поверненням майна. Вона також включає в себе відповідальність. Як показує ця ситуація, в Україні можна уникнути відповідальності, якщо у тебе є достатньо фінансових засобів та кваліфіковані юристи.