Чому люди не довіряють офіційним даним про інфляцію: економічні реалії цін у супермаркетах у порівнянні зі статистичними показниками.

Изображение: dsnews.ua

Це не лише українська проблема. Аналогічна невідповідність між офіційними даними та сприйняттям інфляції спостерігається в США, Європейському Союзі, Польщі та Чехії. Причини цього явища криються не в "маніпуляціях", а в методах, які використовуються для розрахунку індексу споживчих цін (ІСЦ), а також у суб'єктивному сприйнятті людьми змін цін.

На початку розглянемо офіційне визначення індексу споживчих цін (ІСЦ) від Державної служби статистики: ІСЦ – це показник, що відображає коливання загального рівня цін на товари та послуги, які споживає населення у невиробничих цілях. Цей індекс демонструє зміну вартості певного фіксованого набору споживчих товарів і послуг у поточний період у порівнянні з базовим.

У даному визначенні можна виділити три ключові концептуальні аспекти узагальнення, які не відображають індивідуальне сприйняття людьми процесу зростання цін. Це: "загальний індекс цін", "асортимент товарів і послуг, що їх купує населення", а також "стабільний набір споживчих товарів та послуг". Давайте детально розглянемо ці окремі аспекти, які демонструють розбіжності між особистим сприйняттям та офіційними статистичними даними.

Інфляція -- про "загальний рівень цін", а люди мають власні "споживчі кошики"

Офіційний показник інфляції є зваженим індексом, який демонструє коливання цін на широкий спектр споживчих товарів і послуг, що налічує більше 500 позицій. Це включає в себе все: від хліба та м'яса до послуг зв'язку, транспорту, одягу та освітніх витрат.

В свою чергу, домогосподарства сприймають інфляцію на основі своїх витрат, де:

Продукти харчування займають помітну частину бюджету, оскільки їх придбання та споживання відбувається на постійній основі. Натомість, непродовольчі товари, такі як одяг чи техніка, мають тенденцію до зниження цін і купуються рідше. Ціни на послуги, в свою чергу, підвищуються поступово, що робить їх зростання менш помітним для споживачів.

У 2025 році саме продовольча інфляція була відчутно вищою за загальний індекс:

м'ясо зросло в ціні на 21%; олія - на 17%; риба піднялася на 16,6%; хліб подорожчав на 13,5%.

Для сім'ї з низькими або середніми доходами це створює відчуття значно вищої інфляції, ніж 8%.

Давайте також розглянемо їхній внесок у складі індексу споживчих цін: м'ясо становить 9,6%, олія - 3,7%, риба - 2,5%, а хліб - 7,1%.

"Статистично обґрунтоване" сприйняття зростання загального рівня цін через м'ясо для окремого домогосподарства повинно демонструватися як 21%*0.096=приблизно 2%. Подальше обговорення можливості такого "сприйняття" окремими індивідами виглядає недоречним: жодна просвітницька кампанія не зможе викликати потрібний зсув у сприйнятті суспільства.

Люди мають особливості сприйняття/упередженість: схильні краще запам'ятовують зростання цін, ніж їх зниження.

Це типовий приклад явища в поведінковій економіці:

Зростання цін на товари відбувається миттєво (згадайте меми про вартість яєць, олії, масла тощо); натомість зниження цін часто залишається непоміченим або вважається лише тимчасовим явищем.

У 2025 році:

Ціни на овочі знизилися приблизно на 30%, вартість цукру зменшилася на близько 10%, а одяг та взуття подешевшали майже на 4%.

Проте ці групи товарів не викликають відчуття регулярних витрат, на відміну від хліба, м'яса або пального.

Інфляція в річному вимірі -- це не про рівень цін, а про темп їх зростання

Один із основних міфів полягає в тому, що люди сподіваються, що зменшення інфляційних темпів призведе до зниження цін.

Фактично:

Інфляція на рівні 8% свідчить про те, що ціни зростають, але темп цього зростання сповільнився в порівнянні з попередніми періодами. Однак зниження інфляційних показників не нівелює ефект від значного подорожчання, яке відбулося в попередні роки. Ціни, які різко підвищилися в 2022-2024 роках, залишаються на високому рівні.

Це викликає відчуття, що "інфляція сповільнюється, але життя не стає дешевшим". З економічної точки зору це виглядає зрозуміло, проте для звичайних людей це може бути нелогічним.

Конфлікти та нестабільність сприяють зростанню інфляційних прогнозів.

В умовах війни домогосподарства очікують дефіцитів; бізнес закладає ризики в ціни; будь-яке подорожчання сприймається як сигнал майбутніх проблем. Навіть за стабілізації макропоказників інфляційні очікування знижуються повільніше, ніж фактична інфляція.

Офіційні дані завжди вірні, проте вони не враховують індивідуальні особливості.

Інформація від Державної служби статистики:

відповідають світовим нормам; застосовуються Міжнародним валютним фондом, Світовим банком та Європейською комісією; слугують основою для грошово-кредитної та бюджетної стратегії.

Водночас інфляція є особистим досвідом для кожної родини. Для деяких вона може виявитися на рівні 5%, тоді як для інших – досягати 15-20%. Це залежить від доходів та складу витрат кожної сім'ї.

Узагальнення

Зниження рівня інфляції до 8% у 2025 році є важливим макроекономічним успіхом, який стане основою для зниження вартості кредитів, залучення інвестицій, відновлення після війни та реального зростання доходів.

Проте для людей інфляція – це не просто цифри у звітах, а реальні витрати в супермаркетах. З цієї причини основним завданням держави на 2026 рік є не лише забезпечення цінової стабільності, а й перетворення макроекономічних успіхів на підвищення рівня життя громадян.