29 жовтня вступили в силу угоди між Україною та Європейським Союзом, що передбачають подальшу лібералізацію імпортних мит і тарифних квот, які були визначені в рамках Угоди про асоціацію.
Водночас того ж дня Міністерство сільського господарства Польщі запевнило польських фермерів, що нові домовленості з Україною не вплинуть на досі чинну національну заборону на імпорт до Польщі низки українських зернових (пшениця, кукурудза, насіння соняшника та ріпаку). Так само не поспішають скасовувати односторонні заборони й інші країни: Словаччина та Угорщина.
Про те, чому проблеми торговельних відносин України і Євросоюзу можуть перетворитися на проблеми самого ЄС, читайте в колонці керівника брюссельського офісу Українського клубу аграрного бізнесу Назара Бобицького Стрес-тест для Брюсселя: чому ЄС має вимагати зняття односторонніх обмежень для України. Далі - стислий її виклад.
Автор колонки наголошує, що зазначені заборони окремих держав-членів ЄС підважують логіку іншого важливого для ЄС елементу домовленостей - вимоги до Києва в прискореному порядку (до 2028 року) запровадити європейські стандарти у сфері благополуччя утримання свійських тварин та застосування засобів захисту рослин (ЗЗР).
Ця пропозиція походить з Франції, де вказується, що європейські (французькі) аграрії змушені виконувати надмірно суворі екологічні стандарти у сільському господарстві, що призводить до збільшення їхніх витрат. Як наслідок, вони програють у конкурентній боротьбі на внутрішньому ринку, оскільки імпорт аграрної продукції з країн, що не дотримуються таких норм, стає більш вигідним.
Однак ситуація в Україні підриває довіру до цієї доктрини, переконаний Назар Бобицький.
"Адже виникає запитання: незалежно від того, скільки іноземні агровиробники готові вкласти в адаптацію до європейських стандартів, вони ніколи не отримають повноцінного доступу до ринку ЄС, оскільки агроторгівля є надто політизованою темою в Європі", - зазначає фахівець з торговельної політики Європейського Союзу.
Він підкреслює, що тривале збереження національних торговельних обмежень з боку держав-членів щодо імпорту з України, а також супутні труднощі у відносинах України з ЄС, створюють негативний імідж для інших торговельних партнерів Брюсселя.
Сигнал, що єдиний ринок ЄС насправді існує лише на папері, а вільний обіг товарів у межах Євросоюзу може виявитися під контролем внутрішніх політичних чинників країн-учасниць.
Бобицький висловлює думку, що Україні в даній ситуації варто утриматися від відкритого протистояння з сусідніми країнами та не підливати масла у вогонь їхніх внутрішніх політичних суперечок, де питання українського агроімпорту виступає лише як засіб для торгу.
З одного боку - послідовно називати речі своїми іменами, з іншого - демонструвати конкретні конструктивні кроки.
Наприклад, слід вдосконалити систему ліцензування експорту певних "чутливих" товарів на ринок ЄС, що є важливими для європейських фермерів. Важливо також показати готовність до координації процесу видачі ліцензій з сусідніми державами, щоб уникнути перенасичення їхніх ринків цими товарами.
"Навіть якщо ця конструктивність сьогодні не зустрічає належної відповіді в столицях цих країн, вона надішле потрібний сигнал Брюсселю на наступні засідання Ради міністрів ЄС", - зазначає керівник брюссельського офісу Українського клубу аграрного бізнесу.
#Україна #Європейський Союз #Європа #Угорщина #Товари #Київ #Рада Європейського Союзу #Ліцензія #Брюссель #Словаччина #Технічний стандарт #Посівний матеріал #Франція #Імпорт #Фермер #Мито (податок) #Екологія #Економічні санкції #Геліантус #Торгівля #Крупи #Олія #Завод #Ріпак #Пшениця #Кукурудза. #Одомашнена тварина #Бізнес #Міністерство сільського господарства США
