Що не вистачає в українських обговореннях про порнографію?

Бажаєш отримувати прибуток у індустрії дорослих? Використай своє тіло для заробітку!

14 липня 2026 року Верховна Рада підтримала в першому читанні законопроект №15294 щодо посилення відповідальності за виготовлення і розповсюдження дитячої порнографії та декриміналізації дорослого контенту.

Затверджена версія законопроєкту зберігає або посилює відповідальність за реалізацію та розповсюдження порнографічних матеріалів серед дітей та підлітків, а також за примус будь-кого до участі у виробництві порнографії.

Водночас створення порнографічних матеріалів з повнолітніми учасниками, а також їхнє розповсюдження для повнолітніх глядачів перестане вважатися злочином.

В Україні вже деякий час тривають спроби декриміналізувати порнографію. Головною причиною, про яку говорять у ЗМІ, є прагнення усунути можливості для корупції серед представників правоохоронних органів, зменшити ризики для громадян, які можуть бути притягнуті до відповідальності за обмін відвертими зображеннями в особистих повідомленнях, а також зупинити марнування державних ресурсів на такі безглузді заходи, як "контрольні закупівлі порнографічних матеріалів".

Усі ці міркування є цілком обґрунтованими.

Проте в контексті антикорупційних дискусій втрачається усвідомлення сутності порноіндустрії та негативного впливу, який вона чинить на суспільство. Виникає певний статус-кво, де порнографія сприймається як "звичайна професія" або "нормальний бізнес".

Таке "просте заняття", що університет Григорія Сковороди в Переяславі навіть запросив порноакторку Юлію Сенюк для зустрічі зі студентами, де вона ділиться порадами щодо вибору професії.

Бренд "Бетон від Ковальської" зняли Юлію в серії рекламних роликів, за що отримала штраф від Держпродспоживслужби за сексизм та дискримінацію.

В Україні наразі не так багато агентних груп, які прямо говорять про шкоду порно та виступають за його заборону.

Було б раціонально припустити, що найбільш чисельною та активною групою мають бути представники різних релігій, але це не відповідає дійсності. Зазвичай консервативні сили і учасники традиційних маршів виступають проти прав ЛГБТ+ спільноти та жінок. Водночас порнографія дивним чином залишається поза їхньою увагою.

Найактивнішою групою, яка виступає проти порнографії, наразі є радикальні феміністки. Їхній аргумент -- що порнографія, як і проституція, завжди є згвалтуванням жінок, тому їх потрібно повністю заборонити.

Як прихильниця ліберального фемінізму, я не підтримую цей погляд і вважаю важливим враховувати право жінок на власний вибір і агентність у сферах проституції та порнографії.

Натомість, я вважаю порноіндустрію в тому варіанті, який є зараз, абсолютним злом. Легалізація саме порноіндустрії -- як "просто роботи, просто бізнесу" в Україні, в умовах війни, бідності і щоденного виживання, стане справжнім лихом, яке призведе до важких соціальних наслідків.

Вжиття заходів до легалізації порнографії без достатнього суспільного обговорення її потенційних негативних наслідків та без впровадження в законодавство механізмів захисту від можливих ризиків є вкрай легковажним кроком.

Тому вважаю важливим озвучити основні факти, усвідомлення яких, на мій погляд, недостатнє серед активістів, що борються за декриміналізацію порнографії. Закликаю народних депутатів врахувати ці моменти при вдосконаленні законопроекту та підготовці його до другого читання.

Великі мета-дослідження споживання порнографії (PubMed, Wiley та інші) показують, що регулярне споживання порноконтенту призводить до зниження задоволеності романтичними і сексуальними стосунками, яке найбільш стабільно спостерігається серед чоловіків.

Реальний сексуальний досвід і вподобання більшості жінок суттєво відрізняється від того, що найчастіше демонструється в комерційній порнографії. Порно знімається під чоловічий погляд з метою стимулювати мастурбацію, і, якщо стає одним із перших джерел сексуальної освіти, особливо для молодих людей, формує нереалістичні очікування щодо зовнішності і поведінки жінок.

Дослідження свідчать, що постійне вживання порно асоціюється з підвищеною впевненістю в тому, що:

* жінки легко погоджуються на випадковий секс;

Жінки можуть досягати оргазму під час вагінального проникнення легко і швидко.

* стимуляція клітора не є обов'язковою;

* грубі практики є "нормою";

* Згода зазвичай не вимагає ясного спілкування.

* усі жінки отримують гарантоване задоволення від конкретних сексуальних практик;

* жіноче задоволення виникає спонтанно внаслідок чоловічих вчинків.

Чим частіше людина звертається до порнографії для отримання збудження і задоволення, тим більша ймовірність, що у неї виникнуть труднощі з контрольованим або нав'язливим її споживанням.

З огляду на те, що порноагрегатори переповнені контентом, який демонструє насильство, дегуманізацію та приниження, споживання такого матеріалу, особливо в патріархальних суспільствах з недостатнім рівнем сексуальної освіти, як-от в Україні, може призвести до поширення міфів про зґвалтування, звинувачення жертв, зростання толерантності до сексуального насильства та об'єктивації жінок. Це також може сприяти підтримці ідей про чоловічу домінантність у стосунках та романтизації агресивної поведінки.

Особливо варто звернути увагу на негативний вплив, який має така "звичайна робота" на порноакторів і порноакторок.

Дослідження та юридичні процеси виявили, що на Pornhub неодноразово з’являлися відеоматеріали, що містять реальні випадки зґвалтувань, сексуальної експлуатації неповнолітніх, жертв торгівлі людьми та інший контент, пов'язаний з насильством.

Для акторів/ок, які знімаються добровільно, зберігаються високі ризики інфікування, сексуального насильства і примусу, психологічного виснаження, вигорання, симптомів депресії і ПТСР навіть у країнах, де порновиробництво легальне і регульоване.

Участь у порноіндустрії накладає на людину незгладимий відбиток, і після завершення кар'єри багато хто стикається з упередженнями, проблемами з пошуком роботи та відчуженням у суспільстві.

Чи слід вважати, що порнографію варто повністю заборонити?

На мою думку, це не так.

Одним із доводів на користь легалізації порнографії є те, що сексуальність відіграє важливу роль у житті кожної людини, тому контент, що її демонструє, повинен бути доступним як форма самовираження.

Існують свідчення, що порнографія може слугувати інструментом для вивчення власної сексуальності (проте важливо зазначити, що вона не повинна бути єдиним джерелом інформації про секс), допомагає знизити рівень сексуального сорому у деяких людей, може виступати як підтримка для сексуальних меншин або осіб з певними фетишами, а також урізноманітнити сексуальну взаємодію партнерів.

У останні роки спостерігається поступове зростання популярності так званого "етичного" або "феміністичного" порно, яке акцентує увагу на важливості згоди, більш правдиво відображає жіноче задоволення, пропонує кращі умови праці та представляє різноманітні типи тіл, віку та сексуальних орієнтацій.

Отже, прийняття рішення про декриміналізацію порнографії в Україні має базуватися на трьох основних аспектах:

На мою думку, оптимальним компромісом стане наступний варіант.

Відмінити кримінальну відповідальність для приватних виробників контенту для дорослих (індивідів), які використовують онлайн-платформи та соціальні мережі для його розповсюдження, а також надати їм можливість працювати як фізичні особи-підприємці та наймати працівників.

Актуальна криміналізація особистого виробництва порнографії є ключовим джерелом корупції, яке варто відправити на смітник історії.

Водночас, важливо зберегти кримінальну відповідальність для компаній та агентств, щоб запобігти легалізації порноіндустрії в Україні як бізнесу та захистити наших громадян, які опинилися у важких життєвих ситуаціях, від експлуатації.

Найм моделей, організація виробництва порноконтенту третіми особами, отримання прибутку від сексуальної праці інших осіб має бути заборонена.

Інакше кажучи, модель на платформі OnlyFans може залучити до співпраці відеографа, менеджера та бухгалтера, при умові, що вона сама створює порнографічний контент за власним бажанням і має повний контроль над його змістом.

Необхідно визначити правила для об'єднань або кооперативів у відео, що включає участь декількох осіб.

Проте не можна допустити, щоб якийсь заможний чоловік мав змогу заснувати порнографічне агентство, наймати моделей, встановлювати для них умови праці та використовувати їх для власного збагачення.

В двух словах:

Індивідуальне виготовлення та розповсюдження є законним.

Сфера діяльності — під забороною.

Індивідуальне виробництво і розповсюдження через онлайн платформи передбачає набагато більшу міру контролю за контентом, частотою, типом зйомок, і менші ризики недобровільного втягнення в порно для осіб, які в ньому знімаються.

Компанії та агентства представляють собою використання праці інших. В умовах України, де відсутнє належне регулювання цієї сфери, існують серйозні проблеми з дотриманням законодавства та корупцією в правоохоронних структурах, що призводить до ситуації, коли це стає індустрією насильства щодо жінок.

Цей ризик додатково загострюється через брак відкритих обговорень про порнографію в Україні, а також через патріархальні погляди і сексистські стереотипи, які сприяють сприйняттю порнографії як «лише професії».

Замість того, щоб захищати права і безпеку порноакторок та акторів, суспільство, ймовірно, віддасть перевагу аргументам на кшталт "це їхній вибір" чи "вони цього прагнули". На фоні загального виснаження від війни виникне небажання звертати увагу на проблеми вразливих людей, які потрапляють у порноіндустрію через примус чи тиск важких життєвих умов.

Це не завжди означає, що йдеться лише про дітей від алкоголіків чи наркоманів (хоча ми, як суспільство, не повинні їх ігнорувати). Діти або дружини загиблих військових, нащадки родин, які постраждали від російських бомбардувань, жінки з прифронтових районів, внутрішньо переміщені особи — всі вони також входять до категорії ризику.

Чи готові особисто ви ними ризикувати заради надприбутків кількох порноагенцій?

Ті, хто легалізує порно індустрію в Україні без створення вищеописаних запобіжників -- стануть причетними до дуже важких злочинів, умови для яких вони створять.

Якщо сказати ще більш лаконічно: бажаєш отримати прибуток від порно – використай своє тіло.

Законопроект № 15294 декриміналізує статтю 301 КК, яка забороняє "виготовлення та зберігання порнографічної продукції з метої її розповсюдження" і зараз передбачає штраф в 17 тисяч гривень та до семи років позбавлення волі. Натомість законопроект посилює покарання за створення й поширення дитячої порнографії.

Цього недостатньо.

Мають бути прописані механізми заборони роботи порноіндустрії як описано вище, а також захисту прав індивідуальних виробників і виробниць, соціальних гарантій і правил безпеки для них.

Ще одним значущим аспектом повинна стати сексуальна освіта, що наразі залишається на рівні Міністерства освіти і науки, незважаючи на активний запит з боку суспільства. Необхідно також проводити інформаційні кампанії про шкоду порнографії та запобігати залученню до неї вразливих категорій населення.

Законопроект № 15294 взагалі не охоплює це питання.

Слід пам'ятати, що порнографія не є безсторонньою "просто справою" або "бізнесом", і важливо уникати популяризації такого погляду в суспільстві.

Шкода, що порнографія завдає великої шкоди, говорить сама за себе. Існуючі корупційні схеми вимагають ліквідації, але це потрібно робити обережно, щоб не створити нових проблем. Вилучити корупційні джерела доходу, але при цьому сформувати надприбутковий ринок торгівлі людьми та знищення людських доль — це не зовсім той успіх, якого слід прагнути.

Тому наявний законодавчий процес насторожує і викликає підозри -- чи й справді ті, хто так активно просуває декриміналізацію, розуміють, до яких наслідків це призведе, та врахували всі ризики.

Я закликаю народних обранців і обраниць не поспішати і ретельно попрацювати над регулюванням і безпекою в цій складній сфері.

Тамара Злобіна, кандидатка філософських наук, керівниця експертного ресурсу "Гендер в деталях"