Чи зможуть аеростати забезпечити охорону нашого повітряного простору?

Ідея використання аеростатів для протиповітряної оборони в умовах епохи балістичних ракет, кібервійн та штучного інтелекту може спочатку здаватися досить спірною. Проте, фахівці не лише звернули на це увагу, а й серйозно оцінюють цю можливість. Більш того, це вже не просто предмет обговорень — багато країн активно впроваджують аеростати у свої системи оборони. Які вигоди це може принести Україні? Розглянемо це питання спільно з експертами Концерну оборонної інформації та представимо ексклюзивний аналіз, підготовлений на замовлення Еспресо та Концерну.

Нещодавно спостерігається новий сплеск зацікавленості в темі використання аеростатів у військових цілях. Це сталося після того, як в кінці жовтня з'явилися новини про плани російських сил захищати свої об'єкти від українських дронів за допомогою аеростатів. Одне з підприємств хімічної галузі в Тульській області оголосило тендер на закупівлю аеростатичних систем для охорони своїх установок, що викликало певні запитання через незвичний підхід. Концепція передбачає створення конструкції з кількох аеростатів, між якими натягується спеціальна сітка, призначена для перешкоджання проникненню українських безпілотників. Крім того, на аеростати буде встановлено обладнання для радіоелектронної боротьби. Загальна вартість проєкту перевищує дев'ять мільйонів рублів (приблизно 64 тисячі доларів), а розробкою займається російська компанія "Стратосферные системы". Однак ідея не обійшлася без критики: скептики вказують, що аеростати були ефективні лише під час Другої світової війни, коли авіація не була такою розвиненою, і сумніваються, що ці часи можуть повторитися.

Одночасно, світові події вказують на те, що аеростати переживають новий етап популярності, і ця тенденція швидко набирає обертів.

Найпотужніші аеростатні системи виготовляють у США, Китаї, Британії, Ізраїлі та Туреччині. А двома найбільшими операторами аеростатів є США та Китай. Обидві країни при цьому використовують в тому числі стратегічні, досить коштовні системи.

Які можливості надають сучасні аеростати і в яких регіонах світу їх використовують?

В Ізраїлі аеростати з фіксованим кріпленням використовуються для виявлення низьковисотних літаків у системах AFNAS та Sky Dew/HAAS (High Availability Aerostat System). Функціонують системи на кшталт ASRR як "очі в небі", забезпечуючи виявлення та класифікацію загроз шляхом передачі даних систем ураження, відповідальним за фазу перехоплення. Іншими словами, аеростати доповнюють інші системи протиповітряної та протиракетної оборони, зокрема американські системи Patriot і THAAD, формуючи цілісну картину повітряної оборони. В цій картині ASRR служить "першим ешелоном" ППО/ПРО, забезпечуючи далеке виявлення низьковисотних або надводних цілей та передачу даних Patriot або THAAD, які готові і спроможні перехоплювати повітряні загрози, що наближаються.

Ізраїль вже не перший рік використовує "радіолокаційні дирижаблі", вирішуючи завдання, адаптовані до локальних безпекових потреб. Система "Sky Dew"/HAAS була введена в експлуатацію у 2022 році. Розроблена вона Israel Aerospace Industries (IAI) у співпраці з Ізраїльською організацією протиракетної оборони (IMDO) та за участю Агентства протиракетної оборони США (MDA).

Аеростат завис у повітрі над гірським ландшафтом Аризони, США. Фото: gettyimages.

Що являє собою сучасний аеростат, створений спільно Ізраїлем і США?

HAAS - це аеростат, обладнаний радаром і має інфраструктуру, аналогічну швартованому дирижаблю (мору́вальна платформа). Пристрій фіксується на землі та підключається до наземної станції та комунікаційних систем. Він здатний залишатися в повітрі тривалий час, споживаючи значно менше ресурсів, ніж патрульний літак.

Давайте обернемо глобус і зосередимося на Китаї. Чи помітні аеростати в небі цієї країни? Вони не просто помітні - з 2023 року Китай значно збільшив їх використання. У лютому 2023 року, як ми пам'ятаємо, стався резонансний випадок у США: було виявлено невідому китайську повітряну кулю, що пролітала над територією Америки. Коли американські військові знищили аеростат у морі, всередині знайшли велику кількість обладнання для спостереження та розвідки. Проте китайська сторона рішуче спростувала звинувачення у шпигунстві, стверджуючи, що куля була метеорологічним зондом, який випадково заблукав і потрапив у повітряний простір США.

скрін з відео US Fleet Forces Command

У січні 2024 року Тайвань зафіксував наближення до своїх берегів кількох китайських аеростатів. Ці повітряні кулі пролетіли поблизу північної частини острова, недалеко від столиці Тайпея та головного міжнародного аеропорту. Тайванське військове відомство повідомило про шість таких об'єктів. Аеростати переміщалися в східному напрямку на висоті від 4,5 до 8,2 км, перетнувши серединну лінію Тайванської протоки, яка вважається неофіційним кордоном між Тайванем і Китаєм, і наблизилися до острова на відстань від 120 до 135 км. Один із аеростатів пролетів безпосередньо над північною частиною острова.

Як можна інтерпретувати ці події? Виявляється, сучасні технології дозволяють здійснювати ефективну розвідку навіть на великій відстані. Запуски, які відбулися у 2024 році, не були випадковими. З грудня 2023 року Китай практично щоденно направляє аеростати до Тайваню, але їхні справжні наміри залишаються незрозумілими для тайванських збройних сил. Вони не намагалися їх збити або вжити якихось заходів, офіційно класифікуючи китайські повітряні кулі як метеорологічні апарати. Проте, ймовірно, ці аеростати використовуються Китаєм для збору розвідувальної інформації про Тайвань.

Аеростати починають з'являтися й у європейському небі. Польща уклала угоду зі Сполученими Штатами на придбання чотирьох розвідувальних аеростатів Barbara в травні 2024 року. Загальна вартість контракту становила 960 мільйонів доларів, хоча ще кілька місяців тому вартість цих аеростатів з усім обладнанням оцінювалася в 1,2 мільярда доларів. Завдяки новим аеростатам польська система протиповітряної оборони зможе виявляти літаки, дрони, ракети та надводні об'єкти на відстані до 300 км. Очікується, що ці апарати будуть розміщені на східному та північно-східному кордоні Польщі. Влада підкреслила, що даний крок стане важливим етапом у посиленні радіолокаційної розвідки країни, особливо після недавньої закупівлі літака Saab 340 AEW для дальнього радіолокаційного виявлення.

Досить цікаво, що українські військові та виробники аеростатів не вважають польські аеростати стійкими під час війни. Співзасновник компанії Aerobavovna (з 2023 року виробляє мобільні аеростатні комплекси для української армії) Юрій Висовень висловився, що такі великі за розміром об'єкти будуть легкою ціллю, яку досить просто влучити та навів яскравий приклад збиття великого й коштовного ізраїльського аеростату бойовиками Хезболи - за допомогою дрону з ПТРК. Що ж до польських аеростатів, фахівець вважає, що російська ДРГ в цивільному одязі на цивільному транспорті без проблем здатна знищити їх за допомогою кустарно переробленими на зброю FPV-дронами. Тому завеликі, стратегічні аеростати, на його думку, відійдуть у історію. Тоді як тактичні аеростати, різноманітні повітряні кулі будуть масово використовуватися на війні. Тим більше, ще гелій не вибухає, стійкий до куль стрілецької зброї, а уражений аеростат повільно спускається вниз, не втрачаючи коштовне обладнання - оболонку можна швидко заклеїти і використовувати кулю знову .

Аеростати військового призначення від Aerobavovna, зображення: Aerobavovna.

Однак не слід вважати, що стратегічні повітряні судна швидко вийдуть з військової сфери. Вони залишаються вкрай необхідними для країн, котрі не перебувають у стані війни, але активно займаються розвідкою та потребують постійного моніторингу (можливо, це також стосуватиметься України після закінчення активних бойових дій). Яскравим прикладом такого підходу є найбільший у світі дирижабль Airlander 10, розроблений британською компанією Hybrid Air Vehicles, який, здається, знайшов свого покупця у жовтні 2025 року. Компанія оголосила про перше військове замовлення на цей аеростат, незважаючи на те, що він пережив скасування програми та аварії, а його базова ціна оцінюється приблизно в 33 мільйони доларів. Виробник повідомив, що йдеться про замовлення на три літаючі апарати для неназваного оборонного підрядника, який має намір запропонувати унікальні можливості своїм клієнтам. Існує припущення, що замовником є BAE Systems, яка у вересні 2023 року уклала меморандум про співпрацю з Hybrid Air Vehicles для використання цих літальних апаратів у військових цілях.

Збройні Сили України активно використовують аеростати вже понад рік. Повітряні платформи застосовуються для ретрансляції зв'язку, спостереження, радіоелектронної боротьби та перехоплення ворожих дронів. Це відносно маленькі аеростати, які забезпечують стабільніший зв'язок, ніж наземні засоби, та можуть нести корисне навантаження до 10 кг, передусім для покращення зв'язку та моніторингу ЗСУ використовують аеростати. Відомо, що аеростати забезпечують виконання функції ретрансляторів, що дозволяє підтримувати зв'язок значно стабільніший, ніж через наземні засоби. Це надзвичайно важливо для ефективної координації військових. Зазвичай йдеться про підйом ретрансляторів на невеличких повітряних кулях у повітря на висоту приблизно 500 метрів, що і надає можливість військам отримати безперебійний зв'язок на відстані близько 80 - 100 кілометрів. Також на платформах цих куль почали встановлювати пристрої радіоелектронної розвідки та РЕБ, інколи - відеокамери. Такі засоби вже оцінили на тільки у бойових частинах, а й у підрозділах прикордонників та ДСНС. Вітчизняні аеростати вже пройшли весь необхідний цикл кодифікації у відповідних службах Міністерства оборони та допущені до застосування у профільних підрозділах ЗСУ.

У травні 2025 року компанія Aerobavovna представила новий аеростат, здатний піднімати вантажі вагою до 30 кг. Це відкриває можливості для розміщення потужних систем радіоелектронної розвідки та боротьби на значній висоті.

Тепер українські розробники на основі оновленої платформи хочуть створити спеціальну установку для перехоплення ворожих дронів. Аеростат вже підіймають на висоту приблизно до 800 метрів, а корисне навантаження дозволяє виконувати функції не тільки спостереження та радіоелектронної боротьби, але й перехоплення ворожих дронів.

Розвиваючи цей напрямок, компанія Aerobavovna створює унікальну систему для перехоплення ворожих безпілотників типу "Шахед". В співпраці з партнерами, компанія також займається розробкою сучасного комплексу протиповітряної оборони, і є всі підстави стверджувати, що аеростати незабаром стануть важливим елементом ППО.

Якщо врахувати, що ПС ЗСУ активно використовують понад 200 радіолокаційних станцій Rada (зібраних з усіх куточків світу) для протидії російським ракетам і безпілотникам, і враховуючи, що ці системи здатні виявляти "шахеди" лише на відстані до 5 км, то підняття такої РЛС на висоту 500-800 метрів може суттєво змінити ситуацію. Це надасть військовим значно більше часу для ухвалення рішень та адекватного реагування на загрозу від ворожих дронів.

На додачу, наприкінці 2021 року приватна компанія "Укрспецтехніка" успішно завершила тестування своєї нової радіолокаційної системи "Снов", створеної на основі цифрової антенної решітки. Ця система була прийнята на озброєння в тому ж році і здатна виявляти російські дрони на відстані до 50 км. Уявіть собі, що установка РЛС "Снов" на аеростатах значно підвищить ефективність реакції підрозділів Збройних сил України на загрози з боку російських "шахедів", особливо у великих містах. І це без порівняння з мільйонами доларів, які витрачають США, Китай і Ізраїль. Невеликий аеростат від компанії Aerobavovna коштує всього 1000 доларів. Аеростати українського виробництва вже активно постачаються для потреб Сил спеціальних операцій, ГУР та СБУ. Є проблеми з централізованими закупівлями в ЗСУ, тому на даний момент деякі бригади здійснюють закупівлі безпосередньо. За оцінками розробників, на фронті можуть одночасно діяти до 50 аеростатів їхнього виробництва.

РЛС "Снов" під час випробувань, фото: armyinform

Окремо компанія Aerobavovna працює над створенням на базі аеростату носія дронів-перехоплювачів, які спростять збиття ударних безпілотників типу Shahed. Для цього компанія активно кооперується з іншими українськими виробниками для інтеграції їх пристроїв у аеростати. "У нас, звісно, багато елементів. З кимось інтеграція зводиться до простого під'єднання та розміщення, з кимось це більш складний процес та потребує багатьох доопрацювань. В цілому ми продовжуємо розвиватись як платформа та інтегруватись з різними виробниками", - розповідає Юрій Висовень.

Отже, вже зрозуміло, що Україна розвиватиме використання аеростатів. Поки що це тактичний рівень. Але майбутнє покаже - можливо, цілком виправданим буде і закупівля великих кораблів неба.

Нігель Саттон, віцепрезидент американської компанії "ТСОМ"

Андрій Ординович, колишній полковник у відставці.

На що здатні сучасні аеростати? Аеростати як високо підняті системи з далекобійними повітряними радарами пропонують оптимальне, перевірене та технічно зріле рішення для постійного повітряного спостереження. Вони розширяють межі виявлення та супроводу літаків, крилатих ракет та безпілотних літальних апаратів (БПЛА), що використовують маскування рельєфом місцевості для прикриття своїх дій. Постійно підняті датчики та радари розташовані на висоті від 1,5 до 4,5 км над рівнем землі та працюють цілодобово протягом 30 днів поспіль, заповнюючи критичні прогалини ситуаційної обізнаності у межах комплексної архітектури. Ключовою перевагою піднятих аеростатних систем є постійне та безперервне 360-градусне покриття великих територій, яке одночасно усуває загоризонтну прогалину радіолокаційних систем або наземних датчиків, тобто Системи спостереження на низьких висотах (LASS, Low Altitude Surveillance System).

Військові розкладають аеростат на території полігону Абердін у штаті Меріленд, США. Фото: gettyimages.

Аеростати як перший рівень.

Серед ключових функцій сучасних аеростатів - проведення радіолокаційної розвідки (ELINT/ESM). Оснащені відповідними радарами, аеростати можуть значно розширити так звану "загоризонтну" дальність виявлення цілей на низьких висотах (БПЛА, крилаті ракети, літаки, вертольоти тощо), які часто залишаються невиявленими наземними радіолокаційними станціями. Розміщення аеростатів на висотах від 900 метрів до 3,5 км на порядок збільшує дальність виявлення сил противника. Це дає змогу ідентифікувати наявність та розташування станцій РЛС, а отже оперативно виявляти та ідентифікувати загрози для своїх сил, формувати електронні карти випромінювань систем радіоелектронної боротьби противника на полі бою.

Крім того, аеростати можуть функціонувати як повітряні платформи для розміщення оптико-електронного обладнання (камери, тепловізійні прилади тощо), забезпечуючи безперервний моніторинг в радіусі від десятків до сотень кілометрів. Оснащені відповідною апаратурою аеростати можуть передавати точні координати засобів ППО та ПРО противника та їх елементів.

Безпілотні літальні апарати, які використовують радіозв'язок або телекомунікаційні технології, тепер легше піддаються виявленню. Їхні маршрути та поведінку можна контролювати, розміщуючи пасивні датчики на аеростатах, які здатні зафіксувати електромагнітне випромінювання, радіозв'язок та теплові сигнатури. Ця технологія дозволяє виявляти навіть пасивні цілі через непрямі сигнали. Впровадження високоякісної оптики, інфрачервоних камер, радарів та додаткових датчиків на аеростатах робить їх ефективними як у світлий, так і в темний час доби. Крім того, аеростати можуть діяти як ретранслятори для системи управління військами або канали передачі даних, що суттєво підвищує надійність зв'язку в умовах його порушення.

Аеростати можуть виконувати функції систем раннього попередження, виявляючи повітряні загрози та орієнтуючи системи протиповітряної оборони короткого радіусу дії (ПЗРК і ЗРК) на ворожі об'єкти. Вони забезпечують критично важливу інформацію, таку як координати цілі, курс, швидкість, відстань і можливі зміни висоти, що дозволяє усунути "сліпі зони" наземних датчиків і значно підвищити швидкість реагування систем ППО. Стратегічне розміщення аеростатів для патрулювання ускладнює здійснення атак дронів-камікадзе та низьковисотних літальних апаратів.

Покращення архітектурних рішень в ППО: американський досвід.

Аеростати, габаритні або негабаритні платформи, займають надзвичайно специфічну, але життєво важливу нішу в забезпеченні функціонування сучасних багаторівневих систем ППО окремих західних держав, насамперед Сполучених Штатів Америки та країн-союзників. Вони не є автономними засобами систем озброєння у складі систем ППО, не є "ударною силою" або "вирішальним чинником", проте виконують роль "помножувачів сили" для протидії повітряним загрозам та істотно посилюють критично важливі складові багаторівневої системи ППО.

Зі стрімким розвитком балістичних, аеробалістичних, гіперзвукових та крилатих ракет США визначили, що ефективним і перспективним підходом до розширення можливостей систем розвідки, спостереження та рекогносціювання (ISR) є підняття розподіленої мережі датчиків та архітектури зв'язку на вищі висоти. Відповідно, країна вже має кілька платформ, оснащених піднятим на висоту сенсорним обладнанням, які дозволяють закрити певні прогалини та посилити архітектуру ISR США. Легкі аеронавігаційні засоби, зокрема аеростати, ефективно протидіють загрозам, долаючи обмеження радіолокаційного горизонту. Підняті датчики (сенсори) розширюють горизонт виявлення, забезпечуючи додатковий час у ланцюгу знищення для визначених цілей. Технології рівня TRL-9 забезпечують короткострокову доступність та довгострокову стійкість, доповнюючи наземні та космічні сенсори.

Аеростат, що знаходиться на випробувальному полігоні в Абердині, штат Меріленд, США, зображення: gettyimages

Аеростати, здатні залишатися в повітрі до 30 днів, дозволяють виконувати завдання з підвищеною ефективністю та економічністю, забезпечуючи безперервне охоплення в 360 градусів. Вони стають ключовими елементами у багатодоменної системі ситуаційної обізнаності.

Концептуально, завдання, які може виконувати аеростат, майже безмежні. Для протидії БПЛА та завдань ПРО вже доступні датчики, що можуть використовувати лазерне сканування або інші передові технології сенсорів. Інтегруючи передові алгоритми машинного навчання або елементи штучного інтелекту, ці системи забезпечують розпізнавання цілей та, у разі погіршення сигналу GPS, виконують функції радіолокаційного управління вогнем у системі наведення засобів ураження.

Американські експерти виділяють такі конкретні переваги застосування аеростатів у багатодоменній операційній архітектурі ППО/ПРО США:

* У період протистояння: постійний збір розвідувальної інформації та сповіщення про можливе загострення ситуації;

У період активізації кризової ситуації: підтримка ситуаційної обізнаності надає переваги в ухваленні рішень і служить інструментом асиметричної війни. Мережева система аеростатів застосовується для ускладнення процесу прийняття рішень ворогом.

У період збройного конфлікту: надійність систем керування та наведення вогневих засобів ураження.

Альтернативні шляхи вдосконалення системи повітряної оборони України

Повітряні Сили Збройних Сил України, враховуючи всі плюси та мінуси аеростатних систем, а також досвід їх використання в арміях розвинених країн, зокрема США та Ізраїлю, можуть впроваджувати аеростатні рішення для захисту цивільних та військових об'єктів. Це стосується, зокрема, електростанцій, газових та нафтових підприємств, навчально-тренувальних центрів та інших військових баз, щоб забезпечити захист від ударних безпілотників типу "Шахед-136" та їхніх аналогів.

В боротьбі з дронами типу "Шахед-136" аеростатичні технології допомагають виконувати як невоєнні (розвідувальні, спостережні, попереджувальні), так і бойові (пригнічення та знищення) місії.

Зокрема, серед потенційних небойових завдань переважають такі:

а) Раннє виявлення повітряних цілей на великій відстані. Йдеться про застосування радарів у поєднанні з електрооптичними датчиками у видимому спектрі або інфрачервоних/теплових датчиків. Аеростат піднімає датчики на більші висоти, підвищуючи видимість і забезпечує більш раннє виявлення вхідних ударних БПЛА порівняно з використанням виключно наземних сенсорних систем. Для електрооптичного виявлення застосовуються розвідувальні радари малої та середньої потужності тощо, а при використанні інфрачервоних або теплових засобів - теплові камери та детектори MWIR/LWIR.

b) Постійне перебування в повітрі, яке супроводжується тривалим часом роботи. Аеростат забезпечує контроль над певною територією протягом численних годин або навіть днів, змушуючи противника втрачати можливість для прихованих атак або наближення.

c) Підвищення кореляційних показників та супроводу – завдяки інтеграції радіолокаційних, інфрачервоних та пасивних радіочастотних сенсорів, аеростат забезпечує більш точну оцінку маршрутів безпілотних літальних апаратів, зокрема "Шахед".

g) Організація логістичного моніторингу та виявлення точок запуску. Постійний контроль ускладнює проведення масованих, циклічних або таємних запусків без фіксації активності.

У рамках бойових операцій аеростат виконує такі функції:

a) Керування наявними засобами спостереження, виявлення та забезпечення ураження системи ППО. Хоч сам аеростат зазвичай не є зброєю, але забезпечує наведення для ураження наземними мобільними або стаціонарними ЗРК чи перехоплювачами.

b) Підвищення ефективності використання "економічних" методів перехоплення, ураження та придушення. Швидке виявлення дозволяє застосовувати як недорогі перехоплювачі, включаючи артилерійські системи або швидкі безпілотники для перехоплення, так і більш дорогі ракети з удосконаленими системами наведення. Це означає, що зростає час для вибору оптимальних засобів ураження, що сприяє прийняттю найкращих рішень.

c) Використання антен для глушіння (CRPA) та вдосконалених рішень GPS/INS. Оптимальна структура розгортання аеростатів зазвичай передбачає формування повітряних кластерів з 2-4 аеростатів, розташованих з певними інтервалами, що дозволяє забезпечити покриття на відстані 10-30 км по обраних напрямках. Це має особливе значення для України, де інтегровано численні іноземні системи протиповітряної оборони в загальну систему ППО/ПРО.

З урахуванням усіх плюсів і мінусів використання аеростатів у системах ППО та ПРО США і Ізраїлю, є цілком обґрунтованим і доцільним розглянути альтернативні методи підсилення захисту від ударних БПЛА типу "Шахед", аби забезпечити безпеку критично важливої інфраструктури.

Аеростатна система моніторингу Thales на Міжнародній виставці внутрішньої безпеки Milipol у Ле-Бурже, зображення: gettyimages.

Що стосується авторів.

Найджел Саттон займає посаду віце-президента з розвитку бізнесу в американській компанії "ТСОМ". Він має більш ніж 26-річний досвід роботи в сфері оборонних та міжнародних військових продажів, а також понад 12 років у програмному менеджменті, що стосується літальних апаратів і озброєння. Найджел здобув ступінь бакалавра наук з комп'ютерних наук у Park University, а також вищу освіту в галузі аерокосміки та оборони в U.S. Naval Test Pilot School. Крім того, він отримав ступінь магістра наук в області авіаційних систем в Університеті Теннессі, магістра ділового адміністрування в Florida Institute of Technology, а також Executive Master з міжнародних відносин в Syracuse University.

Андрій Ординович - директор зі стратегічної підтримки та розвитку Українського фонду свободи, полковник (у відставці)