Час для змін і боротьби. Чому Україні слід переосмислити підхід до "конференцій відновлення".

Настав час оновити ставлення до URC - головної міжнародної зустрічі щодо України

Попри повномасштабну війну та гарячі бойові дії на фронті, у цивільному житті увага часом виявляється прикута до подій та зустрічей, що подаються як визначальні для долі країни. Одна з них - щорічна конференція з питань відновлення України (Ukraine Recovery Conference або URC), яка від 2022 року замінила щорічні конференції з питань реформ (Ukraine Reform Conference), що проводилися до того.

Слід визнати, що це дійсно величезна подія. Підготовка до наступної URC зазвичай стартує в день завершення попередньої, тому зараз саме час задуматися про те, якою повинна бути майбутня конференція, які питання варто врахувати і які зміни необхідно внести.

Спершу про те, що таке (або чим має бути) URC для України.

Ця дата є значущим моментом для підбиття підсумків, навколо якого в Україні іноді намагаються зосередити увагу на чомусь "величному" (наприклад, ухвалення важливих рішень чи законів), а також обговорюють підписання ключових міжнародних угод або меморандумів. Варто зазначити, що мова йде не лише про угоди між урядами, а й про співпрацю між бізнес-середовищем та громадами.

Цей знак втілює підтримку з боку інших націй у боротьбі України. Його значення особливо підкреслюється, адже часом складається враження, що міжнародна увага до війни, яку веде Україна, починає зменшуватися.

Це - місце мережування між партнерами з різних держав, але й також між українськими гравцями, як-то бізнесом, громадянським суспільством.

Це - шанс зрозуміти одне одного. URC розпочиналася як платформа для багатьох панельних обговорень, а цього року до неї були додані воркшопи, тренінги та інші заходи. Учасники з нетерпінням очікували можливості поділитися своїми думками, намірами та сподіваннями щодо сучасного стану та майбутнього України.

Що саме ми спостерігали на URC-2025 у Римі?

Можливість взаємодії і висловлення думок була обмеженою в порівнянні з попередніми роками: цього року лише невелика кількість представників громадянського суспільства мала змогу виступити на панельних дискусіях.

Ми дійсно спостерігаємо безліч підписаних угод, меморандумів та оголошених домовленостей. Проте найбільш значні суми, які були оголошені в Римі від ЄС, насправді є частиною фінансової допомоги, раніше запланованої для України через механізми Ukraine Facility та ERA. Водночас, представники уряду та наші європейські партнери "забули" зазначити, що з програмою Ukraine Facility ми могли б отримати ще більші кошти, якби уряд та парламент своєчасно виконали всі вимоги Плану України, тобто реалізували необхідні реформи.

Безумовно, у Римі було оголошено чимало нових угод меншого масштабу. Влада та місцеві громади дійсно вклали великі зусилля, щоб зібрати всі необхідні документи і підписати їх з партнерами з різних країн в одному місці. Тому така конференція, безсумнівно, має велике значення і є корисною для України.

Прийшов момент обговорити деякі зміни у форматі.

Цього року в деяких моментах виникало відчуття дежавю, нагадуючи URC-2022, яка проходила в Лугано в перший рік повномасштабного конфлікту. Тоді, як у Києві, так і в Європі, панувала ілюзія, що війна незабаром закінчиться, і почнеться етап відновлення.

У Лугано, а згодом і в інших місцях, іноземні партнери намагались нас стримувати, коли ми починали обговорювати питання оборони, пропонуючи зосередитись на відновленні. Минуло вже 3,5 роки з початку повномасштабної війни, але досі від представників як іноземних, так і українських урядів ми частіше чуємо про відновлення та відбудову. Часто складалося враження, що не вистачає усвідомлення терміновості військової та фінансової підтримки, яка могла б допомогти Україні здобути перемогу у цій війні.

Заяви на кшталт "ми завжди будемо поруч із вами" і "нам потрібно зупинити ці дрони та ракети, що летять у ваш бік" не завжди супроводжувалися конкретними діями.

Отже, я підтримую думку колег, які вважають, що конференцію потрібно переіменувати, щоб змінити її сприйняття. Можливо, її варто назвати "Конференція стійкості України" або навіть "Конференція стійкості та оборони України"?

Адже як ще можна підкреслити відчуття терміновості у боротьбі за перемогу у війні та зберегти ту вразливу стійкість, яка в Україні сьогодні досягла небаченого рівня крихкості?

Цього року, подібно до попереднього, на основній частині URC була представлена одна панель, присвячена обороні. Однак також відбулися кілька інших менших заходів, а також додаткові активності перед початком основної конференції. Таким чином, тематика оборони отримала більше уваги, ніж у попередні роки, проте все ще залишалася недостатньою.

Серед позитивних новин: нарешті Європейський Союз дав згоду на те, що фінансування з другої складової Ukraine Facility (інвестиційної) може бути спрямоване на інвестиції у виробництво товарів подвійного призначення. Це значущі та необхідні зміни, але важливо, щоб відповідні практичні рішення були також ухвалені міжнародними фінансовими організаціями, які здійснюватимуть фінансування. Крім того, Україна сподівається на військову підтримку з боку ЄС в рамках затвердженого військового інструменту SAFE, і хочеться вірити в швидкість реалізації цих ініціатив.

У ці дні в Римі відбувалося безліч різноманітних подій.

На заході було представлено чотири ключові панелі, але також проходили лабораторії, воркшопи, дискусії, бізнес-сцена та багато іншого. Не обійшлося й без стендів підприємств та громади, включаючи представників Криму та Луганщини, щоб підкреслити їхню приналежність до України. В результаті, організатори всіх цих активностей змагалися за увагу учасників. Було сумно спостерігати, коли під час однієї з цікавих панелей у залі зібралася всього лише до 20 осіб.

Але водночас існувало яскраве усвідомлення "слона в кімнаті".

Проблеми, пов'язані з реалізацією окремих реформ, стали ключовою темою, яку учасники панельних дискусій намагалися не обговорювати. Конференція, що нещодавно мала у своїй назві слово "реформи", проігнорувала важливе питання призначення керівника БЕБ. А в останній день до всього цього додалися ще й обшуки у Віталія Шабуніна.

Звідки виникає це небажання обговорювати реформи? Можливо, причина криється в тому, що вони вже не сприймаються як історія успіху?

На жаль, в останній час спостерігається зниження швидкості та своєчасності виконання зобов'язань, про що ми регулярно обговорюємо під час щомісячних моніторингових зустрічей у рамках консорціуму RRR4U. При цьому, проблема часто не полягає в складності самих змін, а скоріше в нестачі політичної волі для їх реалізації.

Це дійсно серйозна проблема.

Українському громадянському суспільству, а також міжнародним партнерам ще потрібно напрацювати механізми спонукання влади України до вчасного впровадження реформ, які потрібні саме Україні для стійкості та створення передумов для економічного зростання.

Раніше у періоди затухання реформ Україні вдавалося пожвавити цей процес за допомогою механізмів прямого впливу громадян - як-то вибори або революції. Однак під час війни ці механізми не є варіантом, а суспільні заворушення здатні лише збільшити ризики поразки України у війні. А для нас важливо вийти з перемогою як на фронті, так і всередині країни. І водночас необхідно зберегти державу такою, що дотримується демократичних принципів та цінностей. І важливість останнього точно не можна недооцінювати.

Люди готові повертатися після війни лише в ту державу, яка характеризується міцними інституціями, прозорими правилами та надійним захистом прав власності. Однак для досягнення цієї мети необхідна політична воля для здійснення складних трансформацій і детального пояснення потреби в реформуванні, які стоять перед Україною на її євроінтеграційному шляху.

URC, що розпочиналася як платформа для обговорення реформ, повинна відновити своє значення як ключової події в цій сфері. На конференції в Римі її вплив значно зменшився.

Авторка: Олександра Бетлій,

провідна експертка Інституту економічних досліджень та політичних консультацій