Арабський підхід до дипломатії Трампа: ризики для Ізраїлю та вигоди для Києва.

Під час першого терміну президент Дональд Трамп обрав Ер-Ріяд для своєї дебютної закордонної поїздки у 2017 році, і тепер, у другому терміні, його перша значна дипломатична подорож знову привела до столиці Саудівської Аравії - місця грошей нафтових шейхів, які є опорою американської політики на Близькому Сході. Це підкреслює, наскільки стратегічними для Трампа є ці відносини

Еспресо розглядає, яким чином розвивалися американські відносини з арабським світом, чому президент Трамп надає перевагу зв'язкам із Саудівською Аравією, Катаром та Об'єднаними Арабськими Еміратами, а також які виклики це створює для Ізраїлю.

Взаємини Сполучених Штатів з арабськими державами, зокрема на Близькому Сході, є важливим аспектом американської зовнішньої політики. Ці відносини почали активно формуватися в першій половині XX століття, коли такі американські компанії, як Standard Oil, почали видобуток нафти в Саудівській Аравії.

У 1945 році відбулася угода між президентом Франкліном Рузвельтом та королем Абдул-Азізом Ібн Саудом, яка стала основою стратегічного партнерства: США отримали можливість користуватися саудівською нафтою в обмін на військову підтримку та забезпечення безпеки королівства. Ця угода поклала початок співпраці з іншими країнами Перської затоки, такими як Кувейт і Об'єднані Арабські Емірати.

Під час Холодної війни арабські держави Близького Сходу стали важливими партнерами США у боротьбі з радянським впливом. Саудівська Аравія та Єгипет виконували ключову місію у стримуванні соціалістичних рухів у регіоні, зокрема в Ємені та Сирії. Проте, ці відносини ускладнювалися через арабо-ізраїльські конфлікти. Нафтова блокада 1973 року, яка була ініційована Саудівською Аравією разом з іншими країнами ОПЕК у відповідь на підтримку США Ізраїлю під час війни Судного дня, призвела до економічної кризи в Америці та підкреслила вразливість американської політики перед енергетичними важелями арабських країн.

У 1990-х роках США посилили військову присутність у регіоні, зокрема після війни в Перській затоці 1991 року, коли американські війська звільнили Кувейт від іракської окупації. Ця операція зміцнила альянси з країнами Перської затоки, але також викликала напругу в арабському світі через присутність американських військ, що стало одним із мотивів для антиамериканських настроїв, зокрема серед радикальних груп, таких як "Аль-Каїда".

У XXI столітті відносини Сполучених Штатів з арабськими державами Близького Сходу отримали нові виміри після терористичного акту 11 вересня 2001 року. Проте основою їхньої співпраці залишаються три ключові компоненти: енергетичні ресурси, оборонні технології та дипломатичні зусилля.

Спочатку про нафту - адже без неї важко уявити цей регіон. Хоч Америка й сама навчилася добувати чимало нафти завдяки сланцевій революції, вона все ще пильно стежить за світовими ринками. А тут головну скрипку грає Саудівська Аравія, другий за величиною нафтовий гігант і ключовий гравець в ОПЕК. Саме вона тримає руку на пульсі цін на чорне золото.

Подальше питання стосується озброєнь. Країни Перської затоки, такі як Саудівська Аравія, Об'єднані Арабські Емірати та Катар, інвестують величезні суми у придбання американських танків, літаків та систем протиповітряної оборони, витрачаючи сотні мільярдів доларів. За даними шведських аналітиків, лише за п’ять років до 2020 року Саудівська Аравія придбала чверть всього американського військового експорту. Це не просто комерційна угода — це також спосіб забезпечити залежність регіону від американських технологій, що надає Вашингтону важелі впливу через свою військову техніку та роль гаранта безпеки.

І нарешті, розглянемо дипломатичні зусилля. Арабські держави, зокрема Саудівська Аравія та Об'єднані Арабські Емірати, все частіше беруть на себе роль посередників у вирішенні міжнародних конфліктів. Наприклад, саме в Ер-Ріяді розпочалися переговори між США та Росією, а згодом і між США та Україною, що стосуються врегулювання війни між Росією та Україною. Крім того, саудівці сприяли звільненню американських громадян, які потрапили в полон до ХАМАС, адже їхня країна стала платформою для мирних ініціатив між ізраїльтянами та палестинцями. Єгипет і Йорданія також активно беруть участь у зниженні напруженості в регіоні, що є важливим елементом американської стратегії щодо стабільного і мирного Близького Сходу.

Президент Сполучених Штатів Дональд Трамп проводить зустріч зі спадкоємним принцом Саудівської Аравії Мухаммедом бін Салманом 13 травня 2025 року в Ер-Ріяді. Фото: Getty Images.

Перше багаторазове міжнародне турне Дональда Трампа стартувало 13 травня, коли президентський літак США приземлився в міжнародному аеропорту короля Халіда, розташованому в Ер-Ріяді. Його особисто зустрів спадкоємний принц Мухаммед бін Салман, що стало незвичним кроком, оскільки зазвичай делегати іноземних лідерів приймають губернатори регіону.

Візит до Ер-Ріяда залишив яскраві враження завдяки підписанню стратегічного економічного партнерства на суму $600 мільярдів, яке охоплює різні сфери, такі як енергетика, оборона, інфраструктура, медицина, інноваційні технології та видобуток мінералів. Особливо вражаючою стала угода про постачання американської зброї на $142 мільярди, яку Білий дім охарактеризував як "найзначнішу в історії". Саудівська Аравія також підтвердила намір інвестувати в економіку США. Не менш важливим стало несподіване оголошення Трампа про скасування санкцій проти Сирії.

Одна з незвичайних деталей візиту Трампа в Ер-Ріяд полягала у подарунку від місцевих господарів — пересувному McDonald's, який забезпечував його улюбленими стравами швидкого харчування. Проте все не обійшлося без курйозних моментів: Трамп вразив усіх, відмовившись від традиційної кави, що стало причиною численних конспірологічних теорій у соцмережах.

Наступного дня, а це 14 травня, Трамп прибув до Дохи. Саме візит до Катару став найгучнішим через анонс подарунка від королівської сім'ї - розкішного літака Boeing 747-8, відомого як "летючий палац" через надсучасний інтер'єр. Оцінений у $400 млн, цей літак має тимчасово замінити застарілий Air Force One (літак президента) до кінця каденції Трампа, після чого перейти до фонду його президентської бібліотеки.

Проте цей "подарунок" спровокував великий резонанс у США. Американські закони забороняють чиновникам приймати дорогі презенти від іноземних держав без попереднього дозволу Конгресу. Представники Демократичної партії звинуватили Трампа у можливій корупційній діяльності, охарактеризувавши літак як "найцінніший дар від іноземного уряду в історії". Тим не менш, юристи Білого дому підготували юридичний висновок, який дозволяє передати літак Пентагону, а згодом - фонду Трампа.

"Я б справді був недоумком, якби відмовився від цього подарунка," - висловився Трамп у своєму звичному стилі.

Незважаючи на суперечки, візит до Катару виявився надзвичайно успішним у плані економічних результатів. Qatar Airways уклала угоду з Boeing на придбання 160 літаків на суму $200 мільярдів, що стало одним з найбільших замовлень в історії авіації. Окрім цього, США та Катар підписали угоду про широкомасштабну економічну співпрацю на суму $1,2 трильйона, що охоплює сфери енергетики, технологій та інфраструктури.

Завершилося турне Трампа в ОАЕ 15 травня. Там він оголосив про двосторонні угоди на $200 мільярдів. Ці контракти стосувалися інвестицій у технології, оборону та енергетику, а також розширеного доступу ОАЕ до ШІ-чипів Nvidia та AMD. Візит супроводжувався присутністю американських бізнес-лідерів, зокрема Ілона Маска, керівників Amazon, Google, Boeing та інших, що підкреслило економічний фокус турне.

Дональд Трамп і Біньямін Нетаньягу, зображення: Atlantic Council.

Протягом цього багатоденного візиту президент Сполучених Штатів підписав угоди на загальну суму приблизно $2 трильйони в таких галузях, як оборона, авіація, штучний інтелект та енергетика. Отже, економічний ефект є очевидним. Як зазначає видання New York Post, ця подорож виявилася "вражаючим успіхом у контексті створення нових робочих місць у США".

Проте фахівці висловлюють стурбованість щодо можливих наслідків для американо-ізраїльських відносин, оскільки Трамп не відвідав Ізраїль під час своєї поїздки, що завжди була важливим стратегічним партнером США на Близькому Сході. У виданні The Wall Street Journal зазначили, що тур Трампа "може сприяти зміцненню арабських держав на шкоду Ізраїлю". Цю думку також підтвердив прем'єр-міністр Беньямін Нетаньягу, який виявив своє розчарування, підкреслюючи, що США укладають угоди з арабськими країнами, не враховуючи інтереси Ізраїлю.

Хоча Ізраїль традиційно вважається найближчим союзником Сполучених Штатів у регіоні Близького Сходу й отримує щорічно значну фінансову допомогу, відношення між країнами за час першого терміну президентства Трампа досягнули нового рівня. Визнання Єрусалима як столиці Ізраїлю, перенесення американського посольства та укладення Авраамових угод у 2020 році, які призвели до нормалізації відносин Ізраїлю з Об'єднаними Арабськими Еміратами, Бахрейном і Марокко, суттєво посилили позиції Тель-Авіва в регіоні. Однак, під час другої каденції Трампа, ситуація та пріоритети на Близькому Сході, здавалося б, зазнали певних змін.

"Те, що Трамп, перебуваючи на Близькому Сході, не відвідує Ізраїль — на відміну від його першого терміну, коли його перша закордонна поїздка до Саудівської Аравії включала також зупинку в Єрусалимі, говорить саме за себе. Ця поїздка не пов'язана з Ізраїлем: якби це було справді важливо, Трамп неодмінно завітав би сюди", — зазначають у Time of Israel.

У перші місяці свого другого терміну в Білий дім Дональд Трамп фактично надав уряду Нетаньягу вільні руки для дій у секторі Гази. Зокрема, він не запровадив жодних обмежень на експорт зброї, а навпаки, посилив його, відправивши великі авіаційні бомби, незважаючи на досягнуте перемир'я між Ізраїлем та ХАМАС. Як повідомляють джерела NBC News, останнім часом стосунки між Трампом і Нетаньягу стали напруженими через розбіжності в стратегії на Близькому Сході, особливо після ослаблення ХАМАС та Ірану. Нетаньягу прагне знищити ядерні об'єкти Ірану, в той час як Трамп виступає за досягнення угоди, що запобігла б появі ядерної зброї у Тегерана. Тим часом, поки Ізраїль розпочинає нову військову операцію в Газі, Трамп закликає до встановлення миру та просуває амбітний план відновлення регіону. Розбіжності виникають також щодо хуситів: після того як Трамп зупинив удари по підтримуваному Іраном угрупованню і заявив про досягнення мирного врегулювання, Нетаньягу наголосив, що Ізраїль буде діяти самостійно для власної безпеки. У підсумку спостерігається явний розрив між політикою Вашингтона та Тель-Авіва.

На відміну від заможних арабських держав Перської затоки, Ізраїль не має багато пропозицій для президента з точки зору бізнес-інтересів. Більш того, рішучість Нетаньягу щодо ударів по Ірану суперечить обережному підходу Трампа до закордонних військових операцій, зазначає The Washington Post. Автори статті пояснюють, що для Трампа міжнародна політика базується на принципі "quid pro quo" (лат. "щось за щось"), де кожне рішення аналізується з точки зору короткострокових вигод, а не довгострокових наслідків.

Тріумфом для політики Трампа на Близькому Сході стало б визнання Саудівською Аравією держави Ізраїль. Це б значно зняло напругу між ізраїльтянами та арабським світом, оскільки Ер-Ріяд один з найпотужніших голосів в цьому регіоні. Та після початку війни Ізраїлю з ХАМАС, саудити висловили категоричну умову - все має закінчитися мирно і з'явитися самостійна держава Палестина. Наразі, це питання десятиліттями є каменем спотикання, тому мало шансів, що Трампу вдасться довести цю справу до логічного закінчення.

Щодо українських інтересів, зміцнення відносин США з провідними нафтовими державами, якими є Саудівська Аравія, Кувейт і ОАЕ, може принести відчутні переваги. Посилюючи співпрацю, адміністрація Трампа також сприяє зниженню цін на нафту, що вже спостерігається через всі ці мита, які Трамп ввів. Це може суттєво послабити економіку Кремля, для якого нафтові доходи є ключовими, роблячи війну проти України фінансово невигідною та обмежуючи можливості Росії для її продовження.

Крім того, народний депутат та колишній голова Служби безпеки України Валентин Наливайченко висловив думку в ефірі каналу Еспресо, що тільки Дональд Трамп здатен переконати арабські держави запровадити санкції проти Росії, стосовно їхньої нафтової сфери.

"Вони можуть продовжувати знижувати ціну на нафту, щоб позбавити Путіна фінансування для ведення війни проти України. Не є таємницею, що Росія фінансує чотири роки конфлікту за рахунок надприбутків від нафти та газу. Продаючи нафту, країна отримує мільярди, які використовуються для виробництва зброї та її застосування проти України. Лідери арабських країн, таких як Саудівська Аравія, Катар та ОАЕ, мають потенціал не лише вплинути на транспортування російської нафти через танкери, але й завдати серйозного удару по критично важливих об'єктах зберігання. Саме там розташовані склади російської нафти. Якщо вони нарешті введуть санкції та заборонять Росії перекачувати та зберігати нафту на своїй території, що становить величезні обсяги, війна може закінчитися дуже швидко," - зазначив Наливайченко.