На даний момент емоційний стан Путіна характеризується побоюваннями щодо його особистого майбутнього, - зазначив генерал Мусаєв.

Генерал Альнур Мусаєв, який раніше очолював Комітет національної безпеки Казахстану, дав інтерв'ю програмі "Студія Захід" ведучому Антону Борковському на каналі Еспресо, де обговорив стосунки між Путіним, російськими спецслужбами та Дональдом Трампом.

Розуміємо, наскільки непростою є дипломатична й переговірна ситуація: зараз будуть запускатися так звані емісари й працюватиме схема "човникової дипломатії". Але ключова історія - це можливі параметри, з якими буде виступати адміністрація новообраного президента Сполучених Штатів Дональда Трампа, який заходить буквально за місяць на посаду. Там дуже різні люди, дуже різні сигнали й меседжі надходять від нової американської адміністрації. Та розуміємо, що вони будуть тиснути - і не лише на росіян, але й на Україну.

Як я вже зазначав раніше, на мою думку, Трамп вже протягом багатьох років опиняється в ситуації тісної співпраці з Росією. Ще з 2004 року, коли він вдруге відвідав Москву, у мене, а також у багатьох осіб, пов'язаних із розвідувальними службами, є дані, що свідчать про його вразливість до завербування, враховуючи його егоїстичну натуру та схильність до самозакоханості.

І, виходячи з цього егоїстичного темпераменту, він налагодив міцні зв'язки з політичною елітою Росії, а, безумовно, насамперед, зі структурами спецслужб цієї країни.

Ще в ті роки, вихваляючи його, росіяни, російські спецслужби неодноразово давали йому оцінку - що він заслуговує на великі політичні справи, політичні можливості, аж до посади президента.

Цю інформацію я отримав завдяки своїм близьким зв'язкам з впливовим бізнесменом зі США, Джеймсом Гіффіном. Джеймс мав контакти з ЦРУ та казахськими спецслужбами, і ми підтримували особистий зв'язок. Під час його допитів та вивчення можливих зв'язків із російськими спецслужбами, він згадував про бізнесмена на ім'я Дональд Трамп, який, згідно з його словами, також мав певні зв'язки з колами в Росії. Однак, оскільки Трамп не мав суттєвих зв'язків з Казахстаном на початку 2000-х, за винятком незначних бізнес-інтересів, казахські спецслужби, якими я керував, не приділяли йому особливої уваги.

Я переконаний, що Дональд Трамп перебуває в тісному контакті нині з політичними колами Росії. Постійно, контактував весь цей період.

Особливо складно йому, звісно, було у зв'язку з розслідуванням спецпрокурора Міллера в США, який практично встановив тісну взаємодію на той час ще кандидата й президента США в першу його каденцію з Російською Федерацією. Фактів про взаємодію Трампа з російськими політичними колами та спецслужбами дуже багато. Найбільш підтверджувальним фактом є те, що ще перед виборами європейські держави, спецслужби європейських держав уже заздалегідь готувалися: у разі вибору Дональда Трампа треба бути готовими до того, що він зробить кроки, більш вигідні Російській Федерації. Ось таке маю переконання.

І майбутній період, звичайно, дуже ускладнений, тому що й команда, яку набирає Трамп, налаштована в протрампівському напрямі. І говорити про те, що ситуація має якусь невизначеність, - я б так не казав, складнощі будуть дуже великі.

Звичайно, Трамп не зможе різко зупинити постачання зброї та фінансової підтримки Україні. Проте він продовжуватиме грати роль посередника до самого кінця. Підтримка, безумовно, буде надаватися, але не в тих обсягах, які сьогодні вкрай потрібні Україні – ось так я оцінюю ситуацію.

"Човникова дипломатія", про яку ви говорите, вона, звичайно, потрібна, вона дуже важлива. І те, що Єрмак займається цими контактами за завданням президента Зеленського, - звичайно, вони дуже важливі. І вони повинні певною мірою вплинути на це оточення, на майбутнього помічника з нацбезпеки, на радника з питань України та Росії, який, по суті, уже призначений Трампом. Ці переговори й контакти мають допомогти запобігти фактично відкритій дії Трампа на підтримку російської сторони. Тому загальний посил, звісно, про те, що в перспективі - домовленість між Путіним і Трампом щодо питання розділу сфер впливу. Центральну Азію фактично буде віддано як сферу впливу Російської Федерації, і питання стоїть про Східну Європу, про Україну, - Східну Європу зробити зоною впливу Російської Федерації. Ці дуже негативні плани Росії, яка сподівається знайти підтримку, можливо приховану, Трампа, - це найнебезпечніший варіант, який чекає на світ у перспективі.

Ви згадали про те, що той чи інший політик чи діяч може бути на зв'язку у спецслужб, і не лише вітчизняних. Розшифруйте, як ця кухня працює. І водночас, говорячи про так званий психологічний портрет того чи іншого лідера, - як аналізують, за якими параметрами і хто складає психологічне досьє: залежності - емоційні, можливо, медикаментозні, які також враховуються в тому, що називається висока політика.

Колись Путін намагався впливати на Ангелу Меркель і дезорієнтувати її, використовуючи свого лабрадора Коні. У своїх недавніх мемуарах Меркель згадала про цей психологічний трюк, підкреслюючи, що кожен може по-різному сприймати подібні моменти.

Спецслужби Росії, Казахстану зокрема, ще з часів КДБ систематично складають психологічні портрети політиків, керівників держав і впритул займаються збором найширшого кола інформації про цих людей. Дуже важливо знати про перспективи взаємин між державами, інші дуже важливі питання і здійснення впливу на політиків в інтересах власної держави.

У цьому контексті Росія, і зокрема Володимир Путін, активно застосовують різноманітні маніпулятивні методи, подібні до тих, що ви згадали про лабрадора. Спецслужби були обізнані про страх Ангели Меркель перед собаками, тому вирішили використати цей "вулицький" підхід. Це свідчить про характер Путіна, який регулярно вдається до таких прийомів для реалізації тиску. Наприклад, нещодавній напад "Орешником" на Південмаш ілюструє його стиль "пацанського" впливу.

Узагалі у світі останніми роками спосіб брутального психологічного тиску такого низького, бидлячого рівня, можна сказати, має дедалі ширше застосування. Я не хочу говорити щось негативне про президента, припустімо, Аргентини, який застосовує, з урахуванням національних особливостей, власні способи. Не хотів би говорити щось негативне про Бориса Джонсона - теж дивовижний характер, треба сказати.

Глибокі політичні структури держав, які стикнулися з потужними тенденціями в багатьох країнах, зазнають значного тиску з боку народів, що прагнуть змінити традиційні політичні підходи. Ця тенденція може бути охарактеризована загальним рухом в напрямку спрощення політики, яка стає більш зрозумілою та доступною для широкого загалу.

На цьому фронті, безумовно, Росія здійснює значний вплив — наприклад, через ТікТок вона намагається сприяти перемозі проросійського кандидата в Румунії. І таких випадків існує чимало.

Усі ці аспекти пов'язані з глибоким аналізом політичних діячів, які можуть діяти на користь Російської Федерації. Звичайно, класичним варіантом є безпосереднє вербування, але для великих лідерів, політиків та бізнесменів такі методи не спрацьовують. Тут більше йдеться про психологічний вплив. Іноді вдаються до використання медикаментів, алкоголю або наркотиків – спектр впливу надзвичайно широкий. Наприклад, можна довести людину до емоційного виснаження, а потім раптово покращити її стан за допомогою медичних процедур або протилежних засобів. Подібні практики активно використовуються в сучасній Росії. А також варто зазначити, що можливості Інтернету, соціальних мереж та різноманітних інформаційних маніпуляцій нині очевидні. Тиск з боку цих механізмів надзвичайно великий.

Сьогодні зупинити це ніякими методами неможливо. А багато середнього рівня держав і авторитарних режимів автоматично беруть ці речі на озброєння. Наш, наприклад, президент Токаєв перебуває під повним контролем Російської Федерації. Усі кажуть, що його Путін тримає на контролі - його тримають на контролі спецслужби. Свого часу пряма була інформація про те, що Микола Патрушев тримав на зв'язку президента Казахстану Касим-Жомарта Токаєва, особливо під час січневих подій у Казахстані, коли там були масові заворушення і протести. Він перебував постійно в кабінеті Токаєва й указував, як слід діяти президенту Казахстану в ситуації, яка складалася в країні. Таких фактів дуже багато, але, на жаль, вони здебільшого не документуються.

Ви згадували про Центральну Азію. Зрозуміло, що російські апетити полягали б у тому, щоб зміцнювати їхню присутність там, але є ще інтереси Китайської Народної Республіки, і Китай є потужним і доволі агресивним гравцем. У теперішній ситуації, коли приходить Дональд Трамп і антикитайський порядок денний лежав на його столі, що буде, наприклад, з варіантами говорити про серйозні речі з Китаєм? Позиція Пекіна полягала в тому, що вони справді не хотіли піднімати градус російської агресії вище певного рівня. І Путін дуже залежний, з одного боку, від Китаю, але намагається проводити свою незалежну від Пекіна агресивну політику, грає, так би мовити, свою гру. Отже, що собою являє Китай в теперішній ситуації?

Китай займає дуже практичну позицію в цій ситуації. Він проявляє інтерес до того, щоб конфлікт у Східній Європі, зокрема в Україні, в якому залучені інтереси США та Європи, продовжувався, але не досягав критичного рівня напруженості. Найважливіше питання полягає в тому, що як ядерна держава, Китай не має наміру вдаватися до використання ядерної зброї. Це єдиний аспект, який справді викликає в нього занепокоєння.

Схоже, що Китай має інтерес у продовженні активної фази конфлікту в Україні, аби Сполучені Штати та Європа витрачали свої ресурси, увагу та політичні зусилля на цей регіон.

Однак, як відомо, Сполучені Штати прагнуть запобігти тому, щоб Китай здобув подібну економічну перевагу на глобальному рівні, використовуючи різноманітні механізми впливу для тиску на ситуацію.

Ця ситуація, безперечно, матиме тривалий характер. Хоча Китай і не виступає безпосереднім учасником подій у Східній Європі, його інтереси значною мірою зосереджені на продовженні напруженості та конфронтації між Європою та Росією. Це дозволяє Китаю знижувати економічну, військову та політичну силу своїх конкурентів, серед яких Західна Європа та Сполучені Штати Америки займають ключові позиції.

Нещодавно знову загострилася дискусія навколо російських олігархів. Кіт Келлог, який має стати американським представником у справах, пов’язаних з російсько-українською війною, вказав путінському олігарху Малофєєву, щоб той "сховався в коробку" зі своїми коментарями. Крім того, варто згадати ще одного російського олігарха, Абрамовича, який також брав участь у певних посередницьких дійсностях.

Таким чином, яким чином відбувається ухвалення рішень у Кремлі? Чи дійсно Путін прислухається до думок таких олігархів, як Малофєєв чи Абрамович, чи все ж ні? Який механізм прийняття рішень в цій системі? Чи може він викликати певного бізнесмена і напряму вказати йому, що потрібно займатися конкретними питаннями, організувати зустрічі та досягти певних результатів?

Малофєєв - це прямий агент спецслужб Російської Федерації і, крім того, ідейний прихильник путінізму, тому не найхарактерніший приклад. Реагувати на нього Келлогу, можливо, можна, але, на мій погляд, це було б не дуже правильно - це абсолютно не та фігура, яка заслуговує на реакцію представника адміністрації Трампа.

Щодо інших аспектів, варто зазначити, що Путін стикається з серйозними проблемами в стосунках з олігархами, які під час конфлікту демонструють різні реакції.

Одні абсолютно керовані, інші борються за збереження власних капіталів, при цьому намагаються якимось чином дистанціюватися, хоча б публічно, від підтримки Путіна. Такі речі помітні. Тобто розхитаність взаємин між олігархами і Путіним помітна. І абсолютно вони прекрасно розуміють, що, потрапляючи в лапи ФСБ, спецслужб Російської Федерації, вони втрачають власну незалежність. Тому більшість олігархів як чорт ладану уникають спецслужб Російської Федерації. Це помітно за такою дещо нейтральною поведінкою російських олігархів.

Психологічний портрет Путіна, який став особливо помітним після атаки "Орешником" на Південмаш, викликає багато запитань. Чи справді він намагається втілити образ Івана Лютого, колишнього російського імператора, демонструючи непохитну готовність до нових злочинних дій? Чи це всього лише маскарад, спектакль, чи його психоемоційний стан дійсно зазнав таких змін, що стримуватися йому стає все важче?

Ключовий аспект полягає в тому, що Путін досі відчуває тривогу щодо своєї долі. Він усвідомлює, що агресія проти України в 2022 році, яка призвела до активної стадії конфлікту, стала його найбільшою помилкою. Цю істину він прекрасно усвідомлює.

Путін усвідомлює, що наслідки цього всього можуть виявитися для нього катастрофічними — аж до загибелі і втрати всіх амбіцій щодо величі, яку він прагне залишити в історії. Всі його мрії про майбутнє, насправді, вже знищені.

Отже, основним психологічним станом Путіна є страх — глибокий страх за своє майбутнє. Саме на основі цього страху виникають численні погрози. Його виступ про "Орешник" — я впевнений, ви, як журналісти та спеціалісти з інформації, чудово усвідомлюєте, що це відео було створене за допомогою штучного інтелекту і ретельно оброблене, включаючи деталі міміки та вимови. Це, по суті, пропагандистський продукт, що має на меті вселити страх у супротивника.

Величезна низка подібних дій була вжита у зв'язку з "Орешником", зокрема виступ Захарової, яка спілкувалася по гучному зв'язку, а також ряд інших підготовчих заходів, спрямованих на те, щоб максимально використати цей інцидент в пропагандистських цілях. Це ще раз підтверджує, що Путін знаходиться в стані тривоги. Ми, звісно, сподіваємося на паніку, схожу на ту, що охопила його під час походу Пригожина на Москву; це було б надзвичайно важливо і необхідно для його психологічного стану, що могло б вплинути на майбутнє військове протистояння між Україною та Росією. На жаль, поки що ми не спостерігаємо паніки, проте страх у нього присутній, і європейські країни разом з Україною повинні активно сприяти його посиленню.