Законодавство щодо Тараса Качка: які трансформації чекають на українську систему торгового захисту

При призначенні Тараса Качки (ліворуч) обговорювався варіант створення під нього окремого міністерства, що опікуватиметься питанням зовнішньої торгівлі

В українському парламенті зареєстровано законопроєкт №14270, який передбачає "поліпшення" механізму торговельного захисту.

Проєкт був створений депутатами від "Слуги народу", серед яких знаходиться голова парламентського комітету з економічного розвитку Дмитро Наталуха. Це свідчить про те, що ймовірність його ухвалення є досить значною.

Також є всі підстави вважати, що поданий документ підтримують у Кабміні.

Адже його основана мета - підлаштувати законодавство під нову конфігурацію в уряді.

А точніше, йдеться про усунення конфліктів, що виникли після того, як новий віцепрем'єр з євроінтеграції Тарас Качка залишив за собою також і свою попередню посаду торгового представника України. Саме це стало причиною низки проблем, які й намагається вирішити запропонований законопроєкт.

Що сталося не так?

Зокрема, до теперішнього часу не було проведено оновлення складу Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі (МКМТ). Причина цього є досить простою: згідно з чинним законодавством, головою комісії повинен бути міністр економіки.

У новій урядовій архітектурі виникає незвичайна ситуація: віцепрем'єр Качка, який є одним із лідерів уряду, формально виконує обов'язки заступника міністра економіки, довкілля та сільського господарства Олексія Соболева в рамках комісії.

Як наслідок, комісія не може почати роботу, що унеможливлює прийняття рішень з торговельного захисту. Цю колізію пропонується вирішити, прописавши, що головою комісії є торговий представник України. Крок, який виглядає цілком логічним, проте в перспективі може мати негативні наслідки (про що мова піде далі).

Ще однією важливою проблемою є антидемпінгові, антисубсидиційні та спеціальні розслідування. Ці механізми торговельного захисту можуть бути критично важливими для виживання багатьох українських підприємств.

Відповідно до чинного законодавства, такими розслідуваннями займається "центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики" (тобто - Мінекономіки, яку би повну назву не мало це міністерство). Натомість у поданому законопроєкті пропонується передати ці повноваження "уповноваженому органу, діяльність якого спрямовується та координується торговельним представником України".

Що це насправді означає, якщо висловити простими словами?

Позиція віцепрем'єра з євроінтеграції має свої особливості.

З одного боку, він займає одну з ключових посад у структурі уряду, але з іншого - не володіє широкою командою, що змушує його покладатися на профільних заступників з різних міністерств для реалізації своїх завдань у сфері євроінтеграції. Однак ці заступники підпорядковуються своїм власним керівникам і часто не проявляють особливої ініціативи у виконанні вказівок з боку.

Саме з цієї причини попередниця Тараса Качки, Ольга Стефанішина, була змушена взяти на себе додаткові обов'язки в Міністерстві юстиції.

Своєю чергою при призначенні Тараса Качки обговорювався варіант створення під нього окремого міністерства, що опікуватиметься питаннями зовнішньої торгівлі. Втім, такий план суперечив урядовому курсу на зменшення кількості міністерств.

Ось чому в підсумку було ухвалено рішення об'єднати посади віце-прем'єра з євроінтеграції та торгового представника. Крім того, у складі секретаріату Кабінету Міністрів вже функціонує спеціальний підрозділ, який під керівництвом віце-прем'єра Качки займатиметься питаннями торгівлі.

Проте, виявилося, що ці наміри прямо суперечать діючому законодавству.

Отже, виникла нагальна необхідність терміново внести зміни до законодавства. Водночас, слід закріпити можливість суміщення функцій віцепрем'єра та торгового представника.

Логічне питання: які наслідки матимуть ці зміни? В короткостроковій перспективі - однозначно позитивні. Адже торговий представник України у своїй роботі буде спиратися на власну команду, яка буде реалізовувати його курс.

Проте вже з оцінками наслідків у середньостроковій перспективі виникають питання.

Зараз у складі Мінекономіки працює департамент торговельного захисту, створений ще у 2000-х роках. Там знають, як проводити розслідування, робити аналітику, збирати доказову базу, працювати із СОТ.

В секретаріаті Кабінету Міністрів України подібна ситуація ніколи не спостерігалась. І навряд чи це зміниться, оскільки цей орган виконує адміністративні функції, а не технічні. Тому більшість професіоналів не перейдуть туди - зарплатня, організаційна структура та робочі процеси відрізняються, а також кількість співробітників значно менша.

Інша проблема полягає в залежності системи від єдиної особи.

Із значною ймовірністю можна припустити, що наступник Тараса Качки на позиції віцепрем'єра з євроінтеграції не буде спеціалістом у сфері міжнародної торгівлі (ситуація з Качкою є яскравим винятком), отже, ймовірно, не проявить інтересу до обов'язків торгового представника України.

Таким чином, з’явиться необхідність у "бюрократичній контрреволюції". Професійних експертів буде потрібно терміново повернути до складу Мінекономіки, відновивши при цьому департамент торгівлі.

І тут виникне безлад: у міністерстві вже відбулося скорочення департаменту, вакансій більше не залишилося, а система опинилася в стадії паралічу. У таких обставинах питання торговельного захисту залишиться "неактуальним" на тривалий час, що, безумовно, не сприятиме національному виробнику.

Виходом із ситуації може стати створення спеціального органу, який займатиметься зовнішньою торгівлею.

Не обов'язково, щоб це був саме міністерський рівень, як було запропоновано спочатку. Це може бути, наприклад, агентство або інша структура. Головне — забезпечити, щоб цей орган мав чітко визначені повноваження і функції та міг стабільно функціонувати, навіть якщо відбудеться зміна його керівництва.

Проте, натомість рекомендується діяти "в залежності від обставин", тобто обирати найбільш простий варіант, адаптуючи систему до потреб окремої особи. Такий підхід не забезпечує українським підприємствам надійного захисту.