Яким чином українці отримують медикаменти?

У 2025 році фармацевтична галузь стала предметом активного обговорення серед медіа та політиків. Це було зумовлено, зокрема, регуляторними втручаннями в бізнес-процеси, що стосуються встановлення цін на медикаменти, формування асортименту аптечних мереж, а також впливом на сучасні європейські моделі дистрибуції ліків в Україні.

Фармацевтична індустрія України демонструє свою стійкість та ефективність навіть в умовах війни. Незважаючи на складні обставини, забезпечення населення лікарськими засобами залишається на високому рівні завдяки зусиллям численних учасників ринку – від локальних приватних компаній до великих міжнародних фармацевтичних гігантів. Підприємства, які зазнали втрат у вигляді зруйнованих виробництв, складів та аптек, змогли адаптуватися та відновити свою діяльність без допомоги з боку держави.

На роздрібному ринку дефіциту лікарських засобів немає, кількість товарних позицій (Stock Keeping Unit - SKU) в обігу зіставна з довоєнною, різких коливань вартості немає. Інфляція, за даними Держстату, у категорії "Фармацевтична продукція, медичні товари та обладнання" у вересні 2025 року становила 10,8% при загальних 11,9% - тобто фармацевтичний ринок поводиться стабільніше за інші.

Серед різних каналів споживання, роздрібний сегмент займає домінуючу позицію на ринку лікарських препаратів, складаючи 88% від загального обсягу в грошовому еквіваленті. У той же час, державні поставки для медичних установ, які фінансуються з бюджету, становлять лише 12%. Державні ініціативи, такі як програма "Доступні ліки", демонструють свою ефективність, адже вони дозволяють пацієнтам отримувати необхідні медикаменти безкоштовно або з частковим відшкодуванням витрат.

Згідно з даними аналітичної платформи PharmXplorer, що належить компанії Proxima Research, у 2024 році витрати українців на лікарські засоби в аптеках досягли 153 мільярдів гривень, що відповідало 841 мільйону упаковок. Для порівняння, ринок товарів повсякденного попиту (FMCG) в Україні у 2023 році склав близько 653 мільярдів гривень, що свідчить про те, що обсяги фармацевтичного ринку приблизно у чотири рази менші за FMCG.

В порівнянні з країнами Європи, український фармацевтичний ринок залишається значно меншим. Наприклад, витрати на медикаменти в аптеках на одного мешканця в Польщі складають приблизно 282 долари на рік, тоді як в Україні цей показник становить лише 130 доларів. Це вказує на те, що вітчизняний ринок має значний потенціал для розвитку.

Основною причиною, чому український фармацевтичний ринок у 2025 році потрапив під приціл медіа, стала еволюційна трансформація структури продажів. Ті, хто зміг адаптуватися, отримали вигоду, тоді як інші звернулися по допомогу до депутатів та регуляторів, що призвело до виникнення неефективних регуляцій, які суттєво відрізнялися від практик Європейського Союзу (ЄС). Це стало темою активного обговорення в ЗМІ.

Фармацевтичний ринок України впродовж тривалого часу активно змінюється у фарватері європейських цінностей - зростає частка рецептурних препаратів, сегмент безрецептурних лікарських засобів, відповідно, скорочується, частка препаратів іноземного виробництва збільшується, а вітчизняного - зменшується.

Якщо розглядати український фармацевтичний ринок з точки зору його ринкового статусу та поділу на оригінальні ліки й генерики, то останні, у свою чергу, поділяються на брендовані та безбрендові генерики. Серед них значну частину займають так звані біржові препарати.

"Біржові препарати" здебільшого представляють собою генеричні ліки, стандартизовані медикаменти, що мають однакову назву, зазвичай міжнародне непатентоване найменування (МНН), а також однакову форму випуску та дозування. Вони відрізняються лише виробником. Ці препарати є повністю взаємозамінними, їх реалізація не супроводжується рекламною підтримкою, а конкуренція між ними відбувається переважно за рахунок цінових факторів. Біржові препарати займають значну частку в закупівлях для лікарень і програмах відшкодування витрат, що власне і стало причиною їх створення.

У цьому сегменті біржових товарів наразі відбуваються зміни, які спричиняють перерозподіл обсягів продажу між гравцями: раніше на полицях аптек було багато однакових за діючою речовиною і дозуванням препаратів різних виробників, тепер аптечна мережа задовольняє попит переважно 1 лікарським засобом, іноді - 2-3, зазвичай дешевшими та такими, що мають вигідніші умови постачання від виробника.

Внаслідок цих змін виробники, які змогли адаптуватися до нових тенденцій, змогли розширити свою частку на ринку, тоді як ті, хто не зміг впоратися з новими викликами, зазнають втрат. У результаті, компанії фармацевтичної галузі, які опинилися в складній ситуації через ці нові ринкові умови, звернулися за підтримкою до депутатів та регуляторних органів. Це призвело до запровадження невдалих регуляцій, які, до речі, не відповідають європейським стандартам (див. малюнок).

В даний час спостерігається зростання популярності тренду, пов'язаного з біржовими товарами, коли мережі здійснюють закупівлю лікарських засобів певного міжнародного непатентованого найменування (МНН) від одного виробника у великих обсягах. Ці препарати часто отримують назву потенційних (умовних) власних торгових марок (ВТМ). Таке явище призводить до зниження цін для споживачів, але й викликає активні дискусії серед учасників ринку.

Біржові препарати завжди відіграють ключову роль у закупівлях для лікарень та програмах відшкодування витрат, адже ці ліки є доступними, стандартизованими та можуть бути взаємозамінними. У ринку роздрібного продажу лікарських засобів їхня частка не є значною: у другому кварталі 2025 року вона склала 10% у грошовому еквіваленті та 29% за кількістю упаковок.

А от, наприклад, у програмі реімбурсації "Доступні ліки" частка біржового товару в упаковках сягає 55%. Аналогічна тенденція фіксується і в госпітальних закупівлях, там частка біржового товару в упаковках становить 56%. Така тенденція насамперед пояснюється низькою вартістю таких препаратів, здебільшого завдяки відсутності витрат на промоцію, зокрема на рекламне просування.

У роздрібному секторі аптечні мережі самостійно формують свій асортимент, обираючи товари від різних виробників, враховуючи при цьому мінімальну ціну та вигідні умови постачання. У конкурентних умовах аптек, що працюють в режимі "двері в двері", вибір найбільш доступного біржового препарату з певним МНН і формою випуску стає надзвичайно важливим. Важливо зазначити, що в результаті цього виграє передусім пацієнт, який отримує можливість купувати найбільш доступні ліки.

В даний час у роздрібній торгівлі спостерігається новий тренд, що полягає у перетворенні біржових товарів на умовні власні торгові марки (ВТМ). Аптечні мережі мають можливість закуповувати препарати від конкретних виробників у великих обсягах, що фактично призводить до створення умовних ВТМ. Цей процес викликає суперечки між виробниками та аптечними мережами, проте водночас забезпечує споживачам найнижчі ціни. Реакція учасників українського фармацевтичного ринку на ці зміни в свою чергу призводить до нестабільності на ринку.

У сфері цін на медичні препарати варто зазначити, що їхнє підвищення є незначним. Це, зокрема, викликано інтенсивною конкурентною боротьбою на ринку. Отже, ринкові механізми самі по собі ефективніше визначають ціни, ніж державне регулювання. Впроваджений закон виявився недієвим і не відповідає європейським стандартам. На даний момент вже планується скасування цих норм.

За інформацією Державної служби статистики, у вересні інфляція в категорії "Фармацевтичні продукти, медичні товари та обладнання" досягла 10,8% в порівнянні з тим же місяцем минулого року. У той же час загальний рівень інфляції в Україні за вересень становив 11,9% у річному вимірі.

Щодо недавніх регуляторних ініціатив, то значного зниження цін на ринку не відбулося. З іншого боку, оскільки при введенні цих регуляцій не були визначені конкретні цифрові цілі чи економічні обґрунтування, оцінити ефективність законодавчих змін стає досить складно. Реферування охопило менше 2% ринку, а ціни, що заявлені виробниками у Національному каталозі цін, в середньому виявилися на чверть вищими за ринкові.

В загальному, хочу акцентувати увагу на тому, що ринкові механізми демонструють вищу ефективність у порівнянні з державним регулюванням. Закон, метою якого було зниження цін на лікарські препарати, не виправдав себе і не відповідає європейським стандартам. Отже, його слід скасувати, а також відмінити відповідні підзаконні акти – така ініціатива вже існує.

Що ж до підходів, які б могли поліпшити забезпечення українців ліками, то, на мій погляд, нема необхідності вигадувати "український велосипед". Достатньо подивитися на досвід членів ЄС. Основні механізми підвищення доступності лікарських засобів для населення давно відомі - це страхова медицина, відшкодування вартості препаратів, договори керованого доступу та ін. Розвиток таких програм - це європейський шлях і запорука стабільності фармринку.

В Україні особливо успішною в цьому напрямку стала програма "Доступні ліки", яка діє вже впродовж восьми років. Ця ініціатива суттєво зменшує ціни на медикаменти, особливо в сегменті біржових товарів.

Розвиток таких програм - це проєвропейський шлях, що дозволяє не лише зменшувати фінансовий тягар для пацієнтів, а й забезпечити фізичну наявність ліків навіть у сільських та прифронтових регіонах.

Фармацевтична індустрія знаходиться на межі нових викликів, пов'язаних із синхронізацією національних законів та регуляцій з європейськими стандартами. Цей процес неминуче принесе зміни та труднощі для всіх гравців ринку, однак саме він створює для України можливість стати повноцінним членом Європейського Союзу.

Втім, замість послідовного впровадження європейських стандартів сьогодні ми часто бачимо появу поспішних і непрофесійно підготовлених регуляцій, які не лише не сприяють інтеграції, а й створюють додаткові ризики для системи постачання ліків.