У центрі уваги знаходиться запит бізнесу на лібералізацію валютного ринку. Очікування ринку зосереджені на скасуванні обмежень на репатріацію прибутків, спрощенні транскордонних фінансових операцій, відкритті ринку для міжнародних інвесторів, а також на зменшенні регуляторного втручання в фінансові трансакції.
Аргумент звучить чітко: інвестор хоче знати, що гроші можна не лише ввести, а й без зайвого квесту вивести. У теорії це схоже на симфонію відкритого ринку. У реальності ж маємо марш воєнної економіки з жорсткими партитурами.
Національний банк підтримує інвестиції, проте наголошує на необхідності контролю. Регулятор підкреслює важливість збереження міжнародних резервів, адже неконтрольована репатріація прибутків може викликати валютну паніку. У ситуації, коли імпорт часто покривається за рахунок резервів, кожен мільйон стає критично важливим, як паливо для генераторів.
Ось інший варіант даного тексту: Ще один аспект - асиметрія учасників ринку. Часто саме місцеві підприємства, а не іноземні інвестори, виступають ініціаторами виведення коштів, оскільки прагнуть знайти валютний захист. У відповідь на це НБУ впроваджує політику вибіркового стримування, замість того щоб дозволити вільний рух капіталу.
Не менш важливою є й макроекономічна стабільність. Наразі Україна залежить від грантів та пільгових кредитів. В таких умовах широке відкриття капітальних потоків без надійного притоку нових фінансових ресурсів нагадує відкриті двері без охорони. Усі ці процеси регулюються, зокрема, постановою НБУ №18 від 24 лютого 2022 року (з внесеними змінами), яка залишається основним актом валютного контролю в період воєнного стану.
Ключ - не у відмові від контролю, а у впровадженні гнучкого сегментованого підходу. Я говорю про власну практику супроводу іноземних кредиторів для українських фінансових установ. Один із сценаріїв передбачає можливість погодження регулятором довгострокових міжнародних кредитів за спеціальною процедурою. Такий механізм може включати трансакції через верифіковані фінансові установи з гарантованим валютним наглядом.
Підходом до репатріації прибутків може стати компроміс, що передбачає обмежене впровадження з подальшим розширенням меж, як це було здійснено в постанові Національного банку №56 від 2 травня 2024 року, що зняла певні обмеження для підприємств.
Особливу увагу слід приділити механізмам охорони прав кредиторів, таким як арбітражні угоди, escrow-рахунки або спеціальні правові зони, затверджені державними органами. Ці конструкції забезпечують фінансовим установам можливість діяти в рамках чітких і законних норм, не ставлячи під загрозу стабільність національної валюти.
Щоб краще зрозуміти ситуацію, варто провести порівняння ринкових пропозицій щодо лібералізації капітальних потоків, аргументації Національного банку та потенційних варіантів компромісних рішень.
Нам не потрібен повний демонтаж валютного регулювання. Потрібна передбачувана система "умовного доступу". Умови входу і виходу мають бути чіткими, прозорими та об'єктивно виправданими. Бажано - не писані на коліні.
#Бізнес #Інвестиції #Україна #Компроміс #Інвестор #Капітал (економіка) #Економіка #Ринок (економіка) #Воєнний стан #Прибуток (економіка) #Національний банк України #Банк #Сили військового резерву #Імпорт #Кредитор #Кредит #Органи державної влади #Сценарій #Паніка. #Лібералізація #Репатріація
