Українські підприємства дедалі частіше прагнуть розширити свій вплив на міжнародні ринки, проте успіх їхньої експансії залежить не лише від високих амбіцій. Важливими факторами є фінансова готовність, ефективна організаційна структура та знання регуляторних норм, які є запорукою того, щоб інтернаціоналізація стала історією успіху, а не серією витратних помилок.
Український бізнес вийшов за межі місцевого рівня. Після років нестабільності підприємці навчилися функціонувати в умовах невизначеності, проте зберегли головний актив – здатність до дій. Сьогодні дедалі більше компаній шукають можливості за кордоном, прагнучи знайти нові ринки, партнерства та джерела фінансування.
Проте вихід на міжнародні ринки — це не просто бажання. Це складний стратегічний процес, у якому фінансове планування грає вирішальну роль у визначенні того, чи стане експансія за кордон історією успіху, чи призведе до низки невдач.
Протягом останніх п'яти років компанії з портфеля umgi розширили свою присутність, відкривши представництва в дев'яти країнах, включаючи Польщу, Іспанію, Туреччину, Сербію та Індію. Цей досвід доводить, що фінансова підготовка є ключовим фактором для успішної експансії на нові ринки.
Загальною помилкою українських підприємств є сприйняття фінансової функції як вторинної. Лише реєстрація компанії або укладення угоди не свідчить про старт реальної бізнес-діяльності. Відсутність належно організованої фінансової інфраструктури, включаючи платіжні механізми, звітні процеси, контроль та управління ризиками, призведе до того, що експансія залишиться лише на рівні теорії.
Першим стратегічним рішенням під час виходу на нові ринки є вибір моделі фінансової функції: власна команда (in-house) чи аутсорсинг. В Україні бізнес традиційно тяжіє до повного контролю -- усе робити самостійно, "під одним дахом". Але на міжнародному рівні це часто нераціонально: висока вартість праці, складність перевірки компетенцій, відмінність у податкових та бухгалтерських стандартах роблять такий підхід повільним і затратним.
Більшість європейських компаній фінансові процеси передають на аутсорсинг. Такий підхід може бути оптимальним рішенням за умови правильної організації процесів. Його переваги -- швидкість запуску, доступ до місцевої експертизи, гнучкість масштабування. Водночас він потребує системного контролю. Передача операцій не означає передачу відповідальності. Контроль, регулярна звірка даних і чітке розуміння місцевих вимог мають залишатися у руках бізнесу.
Процедура відкриття банківських рахунків може здаватися суто технічною, однак саме цей етап часто стає вирішальним для старту реальної діяльності бізнесу. Без наявності рахунку компанія залишається тільки на папері.
Процедура відкриття рахунків у банках ЄС може тривати від кількох тижнів до кількох місяців. Вимоги KYC (know your customer), перевірка походження капіталу, посилений контроль за транзакціями -- усе це суттєво ускладнює процес. Тому доцільно починати співпрацю з міжнародними банками ще на етапі підготовки в Україні. Якщо банк має дочірні структури у цільових країнах, діюча історія відносин на домашньому ринку (в Україні) значно спрощує і пришвидшує процес відкриття рахунків за кордоном.
Одночасно важливо розробити резервні плани. Зміни у політиці банку, оновлення його ризикових моделей або технічні неполадки можуть призвести до тимчасового блокування рахунків. Щоб уникнути перерв у фінансових операціях, рекомендується мати як мінімум два рахунки в різних банках або платіжних системах.
Платіжні системи можуть слугувати дієвим початковим етапом для виходу на нові ринки. Вони сприяють швидкому створенню рахунків з локальними реквізитами (IBAN, SWIFT, SEPA), надають можливість здійснювати та отримувати міжнародні трансакції, а також легко інтегруються з бухгалтерськими програмами.
У ряді держав, таких як Італія, Туреччина та Індія, законодавство зобов'язує мати локальний банківський рахунок для цілей оподаткування або контролю за валютними операціями. Цю вимогу необхідно враховувати вже на етапі фінансового планування експансії, щоб уникнути несподіваних затримок і додаткових витрат.
Європейський Союз часто розглядається як одне ціле в економічному плані, однак податкові та правові вимоги варіюються від держави до держави. Різниці в правилах обліку податку на додану вартість і процедурах реєстрації можуть значно вплинути на необхідність фінансування для відкриття бізнесу в конкретній країні.
У нашій практиці знання місцевих правових норм стало вирішальним фактором для звільнення більше мільйона євро оборотних активів завдяки використанню спрощеного митного режиму. Подібні випадки підтверджують, що інвестиції в локальну юридичну експертизу є не витратами, а важливим інструментом управління ризиками. Крім податкових зобов'язань, слід також враховувати вимоги щодо захисту персональних даних (GDPR), запобігання відмиванню коштів (AML) та специфічну звітність в кожній юрисдикції.
Фінансування міжнародного розвитку українських компаній відкриває нові горизонти для використання більш різноманітних стратегій, ніж традиційні банківські кредити з заставою. У Європі активно реалізуються програми, спрямовані на підтримку малого та середнього бізнесу, які пропонують гранти, вигідні кредитні умови або беззаставне кредитування.
Європейський фонд стратегічних інвестицій (EFSI) та InnovFin пропонують фінансову підтримку компаніям, що створюють робочі місця чи реалізують інноваційні проєкти. В окремих країнах держава може компенсувати до 80% вартості інвестицій, якщо проєкт має значний позитивний екологічний або соціальний ефект.
Серед доступних фінансових інструментів можна виділити факторинг, корпоративні облігації та кредити без застави (бланкове фінансування). Ці можливості стають реальними лише в тому випадку, якщо компанія має чітку структуру власності, надійну звітність та зрозумілу бізнес-модель.
Європейська фінансова культура грунтується на довірі та стабільності. Інвестори та банки оцінюють не лише прибутковість, але й ефективність управлінських процесів, систему внутрішнього контролю та етичні норми репутації.
Культурні різниці можуть виявитися не менш важливими, ніж фінансові аспекти. Варіації в стилях спілкування, ставленні до часу, відповідальності та пріоритетів суттєво впливають на успішність співпраці.
Команди з України, що працюють в Європі, часто дотримуються думки, що формальних зустрічей цілком достатньо. Проте в багатьох країнах неформальне спілкування є невід'ємною частиною ділової культури, яка сприяє встановленню довіри. У нашій практиці відсутність неформальної взаємодії між місцевими та українськими командами одного з підприємств призвела до проблем у комунікації та затримки важливих процесів.
Успішний фінансовий директор в умовах міжнародного бізнесу повинен володіти не тільки аналітичними навичками, але й бути майстром комунікації, вміло адаптуючи свої підходи до різних культур так само легко, як і до різних валют.
Українські підприємства вже показали свою здатність бути конкурентоспроможними. Наступним етапом є впровадження системних підходів: фінансове планування, управління ризиками та дотримання прозорих стандартів. Саме фінансова стабільність стане критерієм, що визначить, хто зможе успішно закріпитися на нових ринках на тривалий період.
#Інвестиції #Європейський Союз #Європа #Комунікація #Інфраструктура #Експансія #Законодавство #Технічний стандарт #Банк #Туреччина #Банківський рахунок #Сербія #Індія #Кредит #Застава (право) #Італія #Іспанія #Історія #Факторинг (фінансування) #SWIFT #Судова експертиза #Номер міжнародного банківського рахунку #Управління ризиками #Аутсорсинг #Єдиний платіжний простір євро #Капітал (економіка) #Бізнес
