Які труднощі зустрічає український сектор біонічного протезування та які можливості відкриваються перед ним?
Сфера високих технологій завжди відрізнялася підвищеним інтересом, жорсткою конкуренцією і складністю, навіть у найстабільніші часи, коли економіка процвітала, без пандемій і збройних конфліктів. Для мене це нагадує марафон: важливо не лише стартувати з натхненням, але й успішно досягти фінішу. Цей принцип можна застосувати до реалізації інновацій, запуску нових продуктів і виходу на нові ринки. У воєнний час ситуація ускладнюється: зростає тиск, підвищуються вимоги, а ресурси стають обмеженими. Тому важливо бути готовими до тривалої нестабільності та невизначеності на кожному етапі. Якщо неможливо нормалізувати ситуацію, то принаймні слід навчитися не впадати в паніку через кожну перешкоду на своєму шляху.
Мені імпонує концепція нейтрального підходу: коли не надто радієш успіхам, але й не впадаєш у відчай через поразки. Зберігаючи таку рівновагу, можна залишатися зосередженим у важкі моменти, підтримувати колектив та бути більш об'єктивним у своїх оцінках і рішеннях.
Біонічні протези є дуже коштовними, і в умовах фінансової спроможності українців їхня вартість виглядає надто високою.
У будь-якому випадку, сьогодні ризик-менеджмент набув нових відтінків, адже те, що раніше ринок міг легко прощати, в умовах війни здатне завдати серйозної шкоди навіть найбільшим компаніям. Неможливе стає реальністю тоді, коли не було вчасно реалізовано можливе — ці слова я часто промовляю в умі, зазвичай вже після того, як стало занадто пізно.
Для мене особисто найбільшим викликом для керівника в умовах війни є досягнення гармонії між людяністю та продуктивністю. Лише самі українці, які перебувають у тилу, можуть зрозуміти, в якому емоційному стані вони починають свій робочий день. Дехто не спав через обстріли, інші вже добу живуть без електрики, хтось чекає на новини з фронту, а хтось отримав повідомлення, від якого завмирає серце. У такій ситуації постійні бізнесові гонитви, терміни та зустрічі втрачають свою значимість і терміновість. Завдання повернути людей (і самій повернутися) до звичного робочого ритму, водночас надаючи їм можливість пережити події, які стали частиною їхнього життя, але від цього не втратили свого жаху, є, на мою думку, найскладнішим аспектом лідерства.
Найгострішою та найскладнішою проблемою залишається імпорт компонентів з-за кордону. В умовах війни Україна, на жаль, фактично опинилася під економічними санкціями, подібно до Росії, Білорусі та Північної Кореї. Перешкоди виникають вже на етапі оплати закордонних замовлень через українське законодавство. Я можу зрозуміти намір уникнути співпраці з агресором та обмежити витік фінансів з країни, однак, коли іноземні постачальники відмовляються продавати нам певні (досить безневинні) компоненти, це викликає інші запитання. Вони вказують на те, що для торгівлі з Україною необхідно зібрати великий пакет документів, а також остерігатися аудитів та перевірок. До цього додаються труднощі з логістикою через сухопутний кордон, який залишився лише на заході України, а також затримки у доставці через відсутність авіасполучення. Усе це робить імпорт ще більш ускладненим, тривалим і витратним.
Відтік людського капіталу через мобілізацію -- спільна проблема всіх українських бізнесів, за винятком хіба що суто оборонних компаній та ВПК, до яких сфера протезування не відноситься.
Біонічні протези є дуже коштовними, і в умовах фінансової спроможності українців їхня вартість виглядає надто високою. Мало хто з українців може витратити від $10 000 на біонічний протез. Тому критично важливо, щоб ці пристрої оплачувались державою. Станом на сьогодні держава готова оплатити біонічні протези лише військовослужбовцям. Цивільні люди з ампутацією в цій ситуації залишаються за бортом, з невеликою надією лише на приватних спонсорів або краудфандинг.
Наступна проблема – це бюрократія. Вона істотно ускладнює отримання протезів: процес компенсації для компаній може тривати місяцями, що призводить до фінансових затримок. Потрібні сучасні цифрові рішення для спрощення процедури подачі документів.
Український ринок зараз сприятливий для виробників біонічних протезів, хоч і прикро усвідомлювати, що так багато людей втрачає кінцівки. Ситуація унікальна ще тим, що більшість кандидатів на протезування в Україні - молоді, активні люди, які до ампутації жили повним життям, і не збираються міняти плани через втрату кінцівки. Для порівняння, типовий кандидат на протезування в країнах ЄС -- людина похилого віку, часто з діабетичною ампутацією, що веде малорухливий спосіб життя не лише через відсутність кінцівки, а й через супутні захворювання. Відповідно і шлях опанування протезу довгий, розмірений. Українські реалії зараз задирають планку вимог до біонічних протезів, до їх можливостей, зручності, витривалості, автономності, зовнішнього вигляду і ще багатьох аспектів. Люди починають користування протезами "з корабля на бал", і як би виробники не були раді швидкій адопції, часто ми стикаємось з негативними побічними ефектами, які необхідно долати. В будь-якому разі мені важко уявити більш сприятливе середовище для виробника біонічних протезів, ніж Україна сьогодні.
Вихід на західний ринок не є нашим пріоритетом у даний момент, хоча ми, звісно, розглядали цю можливість. Наразі для нас важливо повністю задовольнити попит на українському ринку, а також, можливо, замінити деякі імпортні товари на вітчизняні. Ми всі чули висловлювання на кшталт "імпортні продукти кращі за вітчизняні" або "товари, які виготовляються на експорт, мають вищу якість". Це, безумовно, відголоски радянського минулого, які досі впливають на наше мислення. Я щиро сподіваюся, що українські виробники зможуть зруйнувати ці шкідливі міфи своїми якісними товарами, а споживачі в Україні підтримуватимуть високі стандарти вимог до продукції та послуг. Тож наразі наші зусилля зосереджені на розвитку українського ринку.
Біонічне протезування -- це вже сьогодення, а не майбутнє. Просто через високу ціну ці рішення не настільки популярні в нашій країні, але виробники докладають значних зусиль, щоб оптимізувати вартість біонічних протезів та зробити їх доступнішими.
Інтерфейс "мозок-комп'ютер" є, на мою думку, наступним значним досягненням у відновленні функцій втрачених або ампутованих частин тіла. Я впевнений, що ці технології мають величезний потенціал у майбутньому. Хоча наразі вони є досить інвазивними і недостатньо дослідженими, але розвиток не зупиняється.
Сьогодні штучний інтелект є темою активних дискусій, і я вважаю, що його ефективне застосування в медико-технічній галузі здатне значно скоротити час, необхідний для досліджень і розробок. Один із найяскравіших прикладів такого використання — це аналіз структур майже всіх відомих білків з допомогою ШІ, що прискорило розвиток медицини та біоінженерії на кілька десятиліть. У сфері протезування це, мабуть, є ключовою можливістю, адже мова йде не лише про вдосконалення самих пристроїв, а й про покращення підготовки кінцівки до протезування.
#Бізнес #Росія #Україна #Європейський Союз #Північна Корея #Мобілізація #Українці #Задній (військовий) #Інновації #Капітал (економіка) #Економіка #Логістика #Закон України #Білорусь #Імпорт #Ритм #Історія #Англійська мова #Протезування #Протези #Кров #Західна Україна #Ампутація #Війна #Біг
