Вигорання – це психологічний стан, який виникає внаслідок тривалого стресу і веде до зниження мотивації та загального зниження продуктивності. Експерти поділилися з Фокусом порадами, як розпізнати вигорання у порівнянні з простою втомою, чи варто брати відпустку під час вигорання, а також як українцям впоратися з цим складним станом в умовах триваючої війни в Україні.
Повномасштабне вторгнення, економічні труднощі та щоденні виклики створюють стресові умови, які впливають на роботу співробітників у компаніях. Це підтверджує цьогорічне дослідження Gradus Research під назвою "Очікування від роботодавців у контексті тотального вигорання". Виявлені результати показують, що для 46% опитаних ключовими факторами залишаються фінансова винагорода та баланс між роботою і особистим життям. Серед інших важливих чинників – атмосфера в команді (33%), гнучкість у роботі (27%) та можливості для кар'єрного зростання (23%). Дослідження також виявило, що навантаження та невизначеність є головними стресовими факторами на робочому місці, причому 42% респондентів відзначили, що найбільше стресу їм завдає перевантаженість. Більше 35% учасників опитування також вказали на невизначеність у компанії як суттєвий джерело стресу. Фокус дослідження приділив особливу увагу темі вигорання на роботі, його причинам та шляхам виходу з стану виснаження і стресу.
Марина Стародубська, авторка книги "Як зрозуміти українців: кроскультурний погляд", консультантка з питань міжкультурної взаємодії та ад'юнкт-професорка Києво-Могилянської Бізнес Школи, у коментарі для видання Фокус зазначила, що явище вигорання все частіше стає предметом уваги роботодавців. Це пов'язано з інтенсивним зростанням темпів роботи та зростанням вимог до працівників: очікується, що вони постійно будуть на зв'язку, швидко відповідатимуть на електронні листи, а іноді й реагуватим у реальному часі через чати і месенджери, а також використовуватимуть інструменти генеративного штучного інтелекту для створення рішень. "Згідно з даними Work.ua, 49% респондентів, які брали участь у їхньому дослідженні, зазнали вигорання, переважно це стосується великих корпоративних структур. Вигорання є невигідним для роботодавців, оскільки може призводити до частіших лікарняних, відпусток через проблеми з психічним здоров'ям, а також до дратівливості, апатії і зниження продуктивності працівників — все це веде до прямих витрат або втрати потенційних вигод", — підкреслила експертка.
На її думку, одним із найбільш поширених міфів про вигорання є переконання, що його причина виключно в перевантаженні, і що просто надання декількох днів виходу може відновити сили працівника. Проте дослідження Gallup показують, що важливими є не лише кількість робочих годин на тиждень, а й те, як співробітники справляються з навантаженням на роботі. "Ризик вигорання значно зростає, коли робота перевищує 50 годин на тиждень, а критично погіршується, якщо цей показник досягає 60 годин. Однак вплив робочих годин може посилюватися або зменшуватися в залежності від інших чинників, таких як: несправедливе ставлення, відсутність контролю над навантаженням, неясність завдань від керівництва, недостатня підтримка з боку начальства та нереалістичні терміни виконання завдань", - зазначила Марина Стародубська.
За словами податкового консультанта Олександри Томашевської, вигорання можна охарактеризувати як відчуття ненависті до своєї роботи, яке проявляється у фізичній нездатності її виконувати — тіло починає блокувати людину при спробах працювати. "На початкових етапах вигорання це може призводити до прокрастинації, але якщо продовжувати примушувати себе працювати, можливі панічні атаки та нервові зриви. Організм сигналізує про те, що займатися цією роботою більше не можна", — зазначила Томашевська. Вона також поділилася історією з життя: "Одна з моїх подруг вживала антидепресанти протягом декількох років і регулярно відвідувала психологів, щоб мати змогу продовжувати працювати в бухгалтерії з високою зарплатою, хоча морально була повністю виснажена. Психологи радили їй звільнитися, оскільки рівень її вигорання перевищив усі межі".
В цілому, вигорання не вважається клінічним розладом, а цей термін має довгу історію. Як зазначила Марина Сародубська, його визначення було введене в 1981 році науковцями Христиною Маслач та С'юзан Джексон, які провели перше дослідження вигорання в організаціях, використовуючи розроблені ними інструменти. У своїй книзі "Виклик вигорання" автори описують це явище як "стан, що характеризується виснаженням, цинізмом, дистанціюванням від роботодавця та відчуттям неефективності". Люди, які переживають всі ці симптоми, часто відчувають вигорання на постійній основі, - додає експертка.
За даними, наведеними нею, у 2019 році Всесвітня організація охорони здоров'я класифікувала вигорання, вказавши на ті ж фактори: "синдром, викликаний хронічним стресом на робочому місці, який не піддається ефективному управлінню, проявляється у трьох основних аспектах: відчуття втоми і виснаження; збільшення психологічної дистанції між працівником та його діяльністю; негативне ставлення та цинізм щодо роботи; зниження продуктивності".
Коли ми говоримо про вигорання, варто розуміти, що це не просто фізична втома працівника. Йдеться про стрес та виснаження, які призводять до апатії і, в кінцевому підсумку, до значного зниження продуктивності. "На мою думку, під час сильної втоми людина відчуває брак сил для будь-якої активності, тоді як при вигоранні спостерігається відчуття відрази до робочих завдань, хоча енергії для інших видів діяльності все ще достатньо," – зазначає Олександра Томашевська.
Експерти вказують на суттєвий вплив війни на психологічний стан працівників, що проявляється у вигляді вигорання. "У нинішніх умовах, коли ми стикаємося з постійним недосипанням, що заважає повноцінному відновленню, та безперервними переживаннями і тривогами, відбувається серйозний дисбаланс. Це впливає не лише на професійну діяльність, а й на загальний стан людини в усіх аспектах життя. Виходить, що багато часу, який людина могла б витратити на відновлення, йде на тривоги, переживання або намагання зберегти власне життя. В результаті, відновлення не відбувається", - зазначає Наталія Слинько, засновниця та CEO консалтингової компанії Talent Match. Вона додає, що для роботодавців ця ситуація може не мати значення, оскільки співробітник все одно має повернутися на робоче місце і виконувати свої обов'язки.
"Безперечно, війна збільшила ймовірність вигорання працівників, оскільки внесла нові фактори стресу, які важко контролювати. Наприклад, нічні обстріли заважають спати, руйнування призводять до тривоги, а переживання за рідних, які служать у армії, додають додаткового стресу. Втрати роботи або погіршення життєвих умов через економічні труднощі, пов'язані з конфліктом, також сприяють цьому. Усе це викликає дратівливість, виснаження та психологічне навантаження, коли енергії вистачає лише на найнеобхідніше, а на виконання робочих обов’язків може не вистачати сил," - зазначила Марина Стародубська.
На думку Олександри Томашевської, серед рішень, які може прийняти працівник, що відчуває вигорання, - зміни. Проте не йдеться про зміну роботи за цим же фахом на іншу, скоріше, це все ж про зміну взагалі виду діяльності. "Працівник, який вигорів, не повинен страждати, тому, якщо для нього немає зовсім іншої роботи у компанії, звільнення - єдиний дієвий метод. Навіть якщо вигорів директор компанії, потрібно шукати йому заміну частково чи повністю", - впевнена експертка.
Щодо подолання стану експерти також кажуть про вчасне розпізнання проблеми. Фактично, якщо людина на перших етапах помічає ознаки вигорання, то, можливо, вона зможе відновитися після відпустки або ж переходу на дистанційний формат. "Важливо не дійти до стадії дегуманізації і повністю не відмовитися від всього, що ти робиш, що було для тебе важливим", - каже Наталія Слинько. І додає: зміна роботи взагалі ніколи не буває хорошим виходом із вигорання. Адже коли людина переходить на нову роботу, то має додати докласти більше зусиль для досягнення результатів, а без нормального відновлення вона не затримається на цьому місці. "Якщо вже сталося так, що треба звільнятися у стадії вигорання, краще всього звільнитися і взяти якусь перерву", - радить фахівчиня.
За словами Марини Стародубської, є неефективним намагатися вирішити проблему вигорання, якщо зусилля спрямовані лише на працівника. Це явище, як правило, викликане системними факторами в організації праці. Особливо, якщо не враховувати наслідки війни, які не підлягають контролю з боку жодної сторони трудових відносин. "Якщо звернути увагу на основні п'ять причин вигорання за даними Gallup, стає зрозуміло, що одиничний працівник не в змозі їх змінити. Несправедливе ставлення, відсутність підтримки, невизначеність очікувань та нереалістичні терміни - все це є складовими організаційної культури. Тому ефективно вирішити проблему вигорання можливо лише на рівні роботодавця шляхом вдосконалення підходів до організації робочого процесу," - підкреслила експертка.
Марина Стародубська рекомендує роботодавцям усунути проблеми в організації праці, такі як застарілі процеси, зайві узгодження та невідповідність ключових показників ефективності (КРІ), які викликають нездорову конкуренцію між відділами, що мають працювати в тандемі. Вона також підкреслює важливість чітких описів ролей, обов'язків і критеріїв оцінювання роботи. Додатково, компаніям слід звернути увагу на розвиток організаційної культури і цінностей. "Вчіть і надихайте своїх працівників, а не просто вимагайте від них результатів. Щоб вони стали активом, що приносить користь, а не тягарем, необхідно навчати їх актуальним навичкам, надавати менторську підтримку та мотивувати - і це не обов'язково має бути фінансове стимулювання. Адже коли люди відчувають себе незадоволеними на роботі, вони швидше вигорають, навіть працюючи менше годин. А чим менше працівники знають, тим гірше виконують свої завдання, і в умовах поганої корпоративної культури їхня мотивація буде ще нижчою," - зазначає Марина Стародубська.
Однак не лише компаніям слід звертати увагу на організацію робочого процесу для запобігання вигоранню своїх співробітників. Значна роль у цьому належить і самому працівникові, який обирає місце роботи, враховуючи особливості компанії та її підходи до управління.
"Якщо під час співбесіди вам повідомляють, що в компанії панує 'неформальна атмосфера', а менеджмент 'особисто залучений' у всі процеси, варто зрозуміти, що насправді процеси там можуть бути відсутніми. Роботою часто перевантажують тих, хто 'тягне', а тих, хто 'не тягне', вважають недостатньо лояльними", - зазначила Марина Стародубська. Експертка рекомендує планувати свої ресурси, адже "вкладатися" в роботу через важливе завдання - це недалекоглядно. "Встановлюйте професійні межі на роботі, не намагайтеся 'допомогти' колегам, які цього не потребують. Розглядайте, який рівень виконання дійсно необхідний для конкретного завдання. Також у випадку з паралельними проектами - ми часто маємо звичку брати на себе більше, ніж можемо виконати, що призводить до вигорання або до проблем у команді, оскільки не можемо впоратися з навантаженням", - пояснила вона. Марина Стародубська також підкреслила у коментарі для Фокусу, що фахівцям важливо ретельно дослідити культуру організації, куди вони планують влаштуватися на роботу.
"В Україні роботодавці мають диспропорційний вплив на працівників в частині навантаження і звільнення - бодай у бізнесі і громадському секторі. Правових важелів проти неадекватного керівництва чи чужорідної вам культури у вас здебільшого не буде. Відтак, зважуйте, в якій культури ви будете ви продуктивні і вмотивовані (а значить - менш вірогідно вигорите)", - підсумувала Марина Стародубська.
#Українці #Енергія #Втома (фізіологія) #Психолог. #Міф. #Мотивація #Штучний інтелект #Працевлаштування #Цинізм (сучасний) #Фокус (український журнал) #Онлайн-чат #Модель #Всесвітня організація охорони здоров'я #Апатія (медицина) #Крі #Роздратування #Напад паніки #Антидепресант #Синдроми #Огида.
