Відшкодування жертвам агресії є набагато легітимнішою метою, ніж компенсація втрат бізнесу, який свідомо працював у РФ
З початку повномасштабної агресії Російської Федерації проти України активи російських олігархів і компаній, такі як яхти, літаки, нерухомість і банківські рахунки, стали предметом значної уваги. Уряди наших союзників почали їх заморожувати, щоб зменшити фінансову підтримку агресора.
Однак протягом тривалого часу ці активи залишалися недоторканими. Єдиною конфіскацією стало передання Україні 5 мільйонів доларів США, які належали російському олігарху Костянтину Малофєєву; цей випадок був пов'язаний із кримінальною справою, ініційованою ще до початку масштабного вторгнення.
Протягом останніх двох тижнів, проте, спостерігається позитивна динаміка в області приватних активів Росії.
Зокрема, Канада повідомила про відновлення процесу конфіскації літака компанії "Волга-Днепр", що вже кілька років знаходиться під арештом у міжнародному аеропорту "Торонто-Пірсон".
Ще більш значущою стала новина про те, що бельгійський центральний депозитарій Euroclear виплатить близько 3,4 млрд доларів європейським інвесторам як компенсацію за збитки, завдані блокуванням і протиправною конфіскацією їхніх активів у Росії.
Проте з останнім рішенням не все так просто.
З одного боку, воно є позитивним сигналом, але з іншого - створює низку нових запитань і невизначеностей щодо подальшої долі заморожених російських активів.
На відміну від західних партнерів України, Росія проявляє значно більшу рішучість у стосунках з активами європейських інвесторів, що знаходяться під її контролем.
З 2022 року путінський режим системно обмежує вихід іноземного бізнесу з країни та продаж його активів. У 2023 році було запроваджено механізм "тимчасового управління", а нині вже обговорюється запровадження процедури конфіскації таких активів.
На початковому етапі Росія навіть розглядала ідею "обміну активами": західним компаніям дозволили б вивести інвестиції з РФ шляхом викупу заморожених за кордоном цінних паперів, що належать РФ чи російським компаніям.
Проте ця пропозиція не отримала схвалення, і Кремль почав вживати агресивних заходів проти західного бізнесу.
Під репресивний вплив опинилися значні компанії, такі як Danone, Carlsberg, а також енергетичні гіганти Fortum з Фінляндії та Uniper з Німеччини. Їхні активи в Російській Федерації були передані в "тимчасове управління" організаціям, які мають зв'язки з російською елітою, зокрема з Рамзаном Кадировим та Денисом Мантуровим.
Згодом Danone і Carlsberg були фактично змушені продати свої російські активи зі значним дисконтом.
Кремль намагається подати ці дії як "дзеркальну" відповідь на заморожування російських активів у ЄС.
Проте, якщо санкції ЄС були реакцією на військову агресію Росії щодо України і стосувалися осіб, які були пов'язані з російським урядом, то дії Москви виявляються явно репресивними і виправдовуються лише тим, що бізнес належить резидентам "недружніх держав".
Не так давно Європейський Союз ухвалив рішення, яке дозволяє конфіскувати приватні активи Росії. Це свідчить про те, що подібні дії з боку Росії більше не вважаються прийнятними і вимагають рішучої та асиметричної реакції.
Новина про те, що Європейський Союз вирішив використати російські активи для компенсації європейським інвесторам, стала однією з головних дипломатичних сенсацій цього місяця.
За інформацією Reuters, Euroclear - головний глобальний розпорядник заморожених російських активів - ухвалив рішення конфіскувати та перерозподілити близько 3 млрд євро на підставі дозволу, наданого бельгійським регулятором ще в березні. Кошти підуть на відшкодування збитків інвесторам, які втратили активи в Росії внаслідок їхньої експропріації.
Ця сума була виділена з загального пулу приблизно 10 млрд євро заморожених приватних активів російських фізичних та юридичних осіб. Раніше ці кошти були інвестовані або депоновані в цінних паперах, що зберігалися в Euroclear, а після їхнього погашення - утримувалися у формі готівки.
Це рішення не стало сюрпризом, оскільки його законодавчі основи були закладені ще в п'ятнадцятому пакеті санкцій Європейського Союзу проти Росії, який був прийнятий 16 грудня 2024 року.
Серед інших питань, у цьому документі зазначалося, що центральні депозитарії Європейського Союзу мають можливість, за згодою національних регуляторів, розблоковувати російські активи для виконання зобов'язань перед своїми клієнтами.
Ймовірним поштовхом до активізації дій ЄС стало рішення Центрального банку Росії від 30 квітня 2025 року: за ухвалою Арбітражного суду Калінінградської області було списано близько 1,9 млрд євро з рахунків російського підрозділу "Райффайзенбанку" на користь компанії Rasperia Trading Ltd., пов'язаної з Олегом Дерипаскою.
Ця компанія прагнула реалізувати свою долю в австрійській будівельній фірмі Strabag SE і розпочала переговори про продаж із Raiffeisen Bank International, проте угода була зірвана під впливом тиску з боку США.
Варто підкреслити: це рішення стосується лише заморожених приватних російських активів.
Замість цього, резерви Центрального банку Росії, що становлять приблизно 200 мільярдів євро і зберігаються в банку в Бельгії, залишаються недоторканими.
Втім, цей крок ЄС є безпрецедентним: до цього моменту єдиним шляхом конфіскації приватних російських активів вважалося рішення судів у межах кримінальних проваджень за ухилення від сплати податків, підтримку агресії чи ухилення від санкцій.
Отже, адміністративні рішення виконавчих органів Європейського Союзу вказують на істотну еволюцію підходу в даній області.
Однак для України це рішення, з одного боку, відкриває нові горизонти, а з іншого — ставить перед країною нові виклики.
Рішення про вилучення приватних активів Росії можна вважати, в певному сенсі, проривним кроком.
Воно фактично знімає табу на саму можливість конфіскації - не лише як інструменту тиску на Росію чи джерела доходу, а й в цілях повноцінного їх стягнення.
Проте, ця конфіскація була здійснена на користь європейських інвесторів, а не на користь України.
Це є серйозним і навіть занепокоєнням для українського уряду та громадянського суспільства, які впродовж останніх трьох років активно працюють над повною конфіскацією російських активів, що є ключовим елементом для відшкодування та відновлення України.
Безумовно, конфісковані 3 мільярди євро, а також можливі 10 мільярдів євро, становлять лише малу частину від шкоди, завданої Україні, або від заморожених 300 мільярдів доларів резервів Центрального банку Росії.
Проте сам по собі той факт, що країни Європи готові вжити рішучих заходів в першу чергу для захисту своїх економічних інтересів, викликає тривогу.
Особливо враховуючи, що це тільки старт.
У Росії залишаються активи тисяч європейських компаній, включно з великими банківськими групами, такими як Raiffeisen, OTP, ING тощо. Їхній потенційний вплив на уряди своїх країн із вимогами компенсації за рахунок заморожених активів Росії може бути суттєвим.
У цьому контексті обсяг заморожених приватних активів виявиться недостатнім, тому рано чи пізно виникне необхідність у конфіскації суверенних активів Російської Федерації з метою компенсувати збитки європейських компаній.
Таким чином, Україні необхідно скористатися цим прецедентом, щоб посилити вплив на Європейський Союз, зокрема, наполягаючи на передачі заморожених російських активів до міжнародного механізму компенсацій.
Цей вплив необхідно обґрунтувати, насамперед, морально-правовими доводами:
Відшкодування постраждалим від агресії є значно більш обґрунтованою метою, ніж компенсація збитків бізнесу, який свідомо здійснював діяльність в Російській Федерації.
Водночас цей випадок можна використати і як точку дотику - можна запропонувати гарантії, щоб і надалі частина конфіскованих активів РФ ішла саме на компенсацію втрат європейському бізнесу в Україні, завданих російською агресією.
І з цією метою необхідно вимагати передачі всіх заморожених активів Росії до міжнародного механізму компенсацій.
Проте найважливішим є виразна і послідовна позиція України: основною метою вилучення заморожених російських активів повинно стати відшкодування завданих збитків.
Якщо з української сторони лунають неоднозначні повідомлення – стосовно придбання озброєння, фінансової підтримки, відновлення інфраструктури тощо – то альтернативні, які можуть бути менш комфортними для нас, можуть без зусиль вписатися в цей контекст.
Таким чином, істинна мета — відшкодування потерпілим — може опинитися на задньому плані.
юрист, керівник Дністрянського центру
#Бізнес #Кремль (фортифікаційна споруда) #Росія #Міжнародні санкції щодо Росії (2014—дотепер) #Європейський Союз #Європа #Москва #Інвестор #Німеччина #Євро #Занепокоєння (бізнес) #Фінляндія #Агресія #Банківський рахунок #Сили військового резерву #Літак. #Безпека (фінанси) #Австрія #Олігархія #Нерухомість #Конфіскація #Канада #Швеція #Актив #Carlsberg Group #Данон #Бельгія #Примусове відчуження #Репресії #Калінінградська область #Юрисдикція #Страбаг. #Центральний банк Райффайзен #ING Group #Центральний банк #Euroclear #Фортум #Росія за часів Володимира Путіна
