Від коштовних каменів до розкішних резиденцій: як керівник державного підприємства "Українські енергетичні машини" ілюструє своє заможне життя на фоні енергетичної кризи.

Writer: Yulian Kaloev #602568

Поки країна веде боротьбу за енергетичну автономію та стабільність системи після потужних атак, директор державного енергетичного гіганта Віктор Суботін, який вже понад 17 років керує "Українськими енергетичними машинами", виявляє рівень життя, який більше нагадує стиль життя приватного мільйонера, аніж державного управлінця.

У 2023 році прибутки підприємства скоротилися до 376 мільйонів гривень. Водночас держава витрачає понад 7 мільярдів на відновлення енергетики після російських атак. Але, схоже, це не впливає на комфорт і розкіш керівника стратегічного підприємства.

Відповідно до поданих декларацій, сім'я Суботіних має у своїй колекції безліч ювелірних виробів. Серед них є прикраси від таких брендів, як Pasquale Bruni та Carrera y Carrera, розкішні годинники Ulysse Nardin і Chopard, шуби з норки та соболя, а також предмети розкоші, включаючи крокодилову сумку Hermès Birkin.

У деклараціях також присутній вражаючий арсенал вогнепальної зброї, включаючи рушниці, карабіни та пістолети. Наприклад, рушниця Krieghoff калібру 12, вартість якої перевищує 200 тисяч гривень, а гвинтівка Browning оцінюється в 60 тисяч гривень.

Попри офіційні записи лише про "приміщення для відпочинку", журналісти виявили, що родина Суботіна користується маєтком у Харкові площею понад 1000 м² з фонтаном, доглянутою територією, гостьовими будинками й декоративними насадженнями. Вся ця нерухомість записана не на самого керівника, а на Ніну Яценко - імовірно, тещу.

Будинок придбали у вересні 2022 року - саме тоді, коли фронт проходив за кількадесят кілометрів від Харкова, а підприємство, яке очолює Суботін, практично не працювало.

Окрім того, Яценко придбала декілька земельних наділів, а також житловий будинок в Ужгороді з площею понад 270 квадратних метрів, вартістю більше 3,2 мільйона гривень.

І це - у період, коли тисячі українців втратили житло, бізнес і роботу, а енергетична система щодня балансує на межі можливостей.

Цей контраст між жорстокою дійсністю війни та помпезною розкішшю чиновників, які очолюють стратегічні компанії, ставить на порядок денний важливе питання:

чи може керівник державної компанії, яка працює на відновлення енергетики, дозволяти собі подібний рівень життя, поки держава ледь утримує систему від колапсу?

Енергетична стабільність охоплює не тільки технологічні аспекти та виробництво. Вона також ґрунтується на довірі, відповідальності та прозорості з боку тих, хто здійснює управління цією сферою.