Від генетичних тестів до космічних комунікацій: П’ять українських жінок, які розробили інновації для світу.

Щорічно 11 лютого світ святкує День жінок і дівчат у науці. Для України цей день повинен мати не лише символічне, а й практичне значення для бізнесу.

Наукові жінки — це не тільки володарі глибоких знань, але й каталізатори інновацій. Від виборів бізнесу та уряду залежить, чи зможе цей потенціал реалізуватися в межах країни.

Парадокс потенціалу: Чому українські інновації залишаються в лабораторії

Сьогоднішня українська наука — це історія про досягнення "всупереч", а не "завдяки". Коли ми обговорюємо умови праці, акцент робиться не на комфорті, а на фізичних можливостях для інновацій: особливо це стосується нестачі обладнання та навіть елементарних реагентів. Непомірна бюрократія змушує дослідників витрачати час на заповнення документів, замість того, щоб займатися науковими дослідженнями. Ситуація ускладнюється конфліктом інтересів: у наукових колах успіх вимірюється кількістю публікацій, тоді як у бізнесі — практичною цінністю продукту та його швидкістю виходу на ринок. Через брак взаємодії наука і бізнес, здається, функціонують у різних світах. Війна лише загострила ці проблеми, призводячи до втрати кадрів і зменшення фінансування.

У стінах інститутів, які існують у паралельному від ринку вимірі, концентрується інтелектуальний ресурс, який для економіки залишається "неефективним капіталом" -- це парадокс. У системі, де результат залежить від ентузіазму, а не інституційної підтримки, жінки стикаються з подвійними викликами. Крім загальних барʼєрів, як відсутність профільного обладнання чи розрив науки та ринку, жінки балансують між карʼєрою і соціальними очікуваннями. Тут перехід науковиці у бізнес -- не лише зміна роботи, а шанс перетворити ідею у продукт, що зараз не в змозі забезпечити державна система. Підтвердженням викликів є те, як з кожним етапом карʼєри жінки зникають з наукової вертикалі.

Ілюзія рівності: Чому жіноче обличчя науки не стає її голосом

Чи замислювались ви над тим, що українська наука має помітне жіноче обличчя? Згідно з дослідженням INSCIENCE та аналітичного центру Cedos, гендерний баланс у науковій сфері практично досяг паритету — близько 50% жінок. Проте, із зростанням кар'єрних сходів кількість жінок зменшується. На початкових та середніх етапах академічної кар'єри представниць прекрасної статі майже стільки ж, скільки чоловіків, але серед професорів і на керівних посадах їх значно менше. Наприклад, лише 12% керівників наукових установ — жінки. Ця нерівність часто виникає через поєднання наукової діяльності з вихованням дітей та домашніми обов'язками. Відсутність гнучких графіків роботи та інституційної підтримки для матерів змушує жінок ставити кар'єру на паузу, що ускладнює повернення до академічного середовища.

В цих умовах квоти можуть стати проміжним рішенням, але не кінцевою метою -- досягти кількісних показників, які самі по собі не розкривають реальний потенціал фахівчинь. Жінкам необхідні однакові умови, прозорі можливості та зміна суспільних норм. Коли система -- від університетської лабораторії до приватного R&D-центру -- забезпечує рівний доступ до ресурсів, а суспільство поважає право вибору, жінки в науці здатні професійно конкурувати і досягати результатів на рівні з чоловіками.

Як перезавантажити науку: Три рівні трансформації

Трансформація системи потребує передусім зміни архітектури взаємодії у трикутнику держава-наука-бізнес. Процес має відбутися у трьох площинах:

На рівні держави: трансформація ролі стейкхолдера в замовника, що включає в себе:

* сприяння інвестиціям для модернізації матеріально-технічної бази, залучення фінансових ресурсів до університетських науково-дослідних центрів з метою перетворення наукових патентів на капітал;

* статус "молодої дослідниці": шанс зберегти свій статус та повернутися до наукової роботи після декретної відпустки або служби в Збройних силах України;

* подолання упереджень: системна робота з гендерними стереотипами.

На інституційному рівні: університети та наукові заклади повинні відмовитися від старомодних структур і методів, впровадивши:

* підтримку: гнучкі графіки і комфортні умови для жінок з дітьми;

* прозоре лідерство: впровадження антидискримінаційних політик та відкритих конкурсів призначення на лідерські позиції;

* спрощення звітності: переход до прозорих цифрових процесів замість складних бюрократичних адміністративних протоколів.

На підприємницькому та культурному рівнях: ліквідація розмежування між "жіночими" та "чоловічими" ролями шляхом:

* відкритий спілкування: розробка менторських ініціатив, які надають бізнесу можливість отримати експертні знання, в той час як науковці отримують зворотний зв'язок від ринку;

* просування образу науковиці як ролевої моделі: акцент на життєвих шляхах жінок-лідерок у наукових і бізнесових сферах, зокрема за допомогою освіти та медіа.

Залучення жінок в науку -- не лише про гендерний баланс, а про прибутки. За даними McKinsey, збільшення частки жінок у технологічному секторі до 45% може принести економіці Європи сотні мільярдів євро. Для України, де людський капітал є ключовим ресурсом, цей шлях фундаментальний. Це доводять приклади жінок, які змогли трансформувати науку в бізнес.

Інновації з українським корінням: П'ять жінок, що трансформували світ

Марина В'язовська — видатна науковиця, яка вирішила задачу найщільнішого пакування сфер у восьмимірному та двадцатичотиривимірному просторах, над якою людство працювало більше 400 років. Докази для простіших вимірів вимагали сотні сторінок, тоді як Марина надала елегантне рішення на 23 сторінках, ставши другою жінкою в історії, яка отримала медаль Філдса. Її математичні формули сприяють космічним апаратам "Вояджер" у виявленні помилок в сигналах під час передачі даних.

Світлана Арбузова — видатна генетикиня, яка досягла значного прориву в галузі вивчення спадкових хвороб. Вона першою виявила нові мутації в людському геномі та розробила інноваційний підхід до оцінки генетичних ризиків, який суттєво змінив методи пренатальної діагностики. Її робота дозволяє виявляти ризики розвитку синдрому Дауна та інших спадкових захворювань ще на етапі біохімічного скринінгу, що підвищило точність ранньої діагностики.

Галина Скибо стала першою в Україні, хто почав розвивати культивування нервових клітин поза межами живого організму. Це новаторське підходження дозволило створювати моделі складних мозкових патологій та тестувати вплив лікарських засобів на клітинному рівні без загрози для життя пацієнтів. Галина очолювала проекти у сфері клітинної терапії, що сприяють лікуванню серйозних захворювань нервової системи, а також відкривають нові горизонти для сучасної фармацевтики та регенеративної медицини.

Ольга Перевозчикова — видатна кібернетикиня, яка розробила новаторські обчислювальні методи для управління ракетно-космічними комплексами. Вона створила математичні моделі для зв'язку з об'єктами поза межами нашої планети. Ольга стала піонером цифрової незалежності України, очоливши ініціативу з розробки перших державних стандартів у сфері програмування та ІТ-лексики. Її інновації знаходять застосування в стратегічних галузях: від оборонних технологій до розумних рішень у медицині та охороні навколишнього середовища.

Катерина Ющенко - видатна кібернетикиня, яка розробила першу у світі мову адресного програмування. Цей інноваційний витвір дозволив комп'ютерам автономно управляти пам'яттю, що дало змогу їй обійти технології, які розвивалися в США та Європі. Завдяки її науковим дослідженням, машини отримали можливість розпізнавати рукописні символи та образи, що стало ключовим етапом у розвитку штучного інтелекту. Її наукова школа стала основою для сучасного програмного забезпечення, яке використовується в космічних місіях та алгоритмах для смартфонів.