Політика щодо ветеранів: з чого розпочати

Ось кілька порад для підприємців, які мають намір створити штатні позиції для керівників у сфері підтримки ветеранів.

У жовтні минає третій місяць з того часу, як я обійняв посаду Chief Veterans Officer (керівника ветеранського напрямку) у компанії "Аврора мультимаркет".

Протягом останніх років компанія послідовно інтегрувала політику підтримки ветеранів у свої бізнес-процеси та діяльність. Тому основним завданням стало не створення ветеранського напряму з нуля, а формування вже існуючої концепції та пошук нових шляхів співпраці з ветеранами.

Протягом останнього часу було створено навчальні програми для ветеранів, які повертаються до роботи, а також для їхніх керівників і колег. Розроблено комплексні програми реінтеграції та адаптації. Проте в цій статті ми не плануємо зупинятися на традиційних аспектах супроводу ветеранів, таких як фізична реабілітація, медичне лікування, юридичні та психологічні послуги, а також етичні норми взаємодії з ветеранами.

Хочу дати кілька рекомендацій щодо перших кроків для власників бізнесу, які планують упроваджувати штатні посади керівників ветеранських напрямків.

Крок 0. Призначити ветерана на посаду керівника напрямку, що працює з ветеранами. Часто компанії заповнюють ці позиції співробітниками, які не мають військового досвіду, такими як фахівці з HR, корпоративної соціальної відповідальності або маркетингу.

Це, принаймні, веде до надзвичайно технічного обслуговування послуг для ветеранів, а в гіршому випадку – створює комунікаційний розрив серед ветеранської спільноти, оскільки керівник не усвідомлює досвіду своїх підопічних. Лише сам ветеран здатен зрозуміти проблеми та потреби іншого ветерана. Важливо дотримуватися принципу "рівний рівному".

Крок 1. Визначення термінів. Хто такий ветеран? Для деяких організацій, з якими мені пощастило спілкуватися, ветеран – це особа, що служила у війську з 2014 року. Причини такого визначення залишаються незрозумілими, при цьому строковиків не включають до цього списку. Часто в компаніях виникає плутанина між такими поняттями, як "учасник бойових дій", "ветеран війни", "ветеран військової служби", "учасник війни", "особа з інвалідністю внаслідок війни" та "звільнений військовослужбовець".

Відповідно до закону "Про статус ветеранів війни та їх соціальний захист", до категорії ветеранів війни входять: учасники бойових дій, особи з інвалідністю, спричиненою війною, а також учасники війни. Цей список рекомендую використовувати як базу.

Особа з інвалідністю, що виникла внаслідок війни, є учасником бойових дій, якому замість посвідчення учасника бойових дій було видано аналогічний документ через наявність інвалідності, пов'язаної із захистом країни. Водночас, ветерани військової служби та звільнені військовослужбовці, які не брали участі в бойових операціях, також потребують підтримки, проте учасники бойових дій мають отримувати більше уваги та допомоги.

До кола учасників бойових дій входять не лише військовослужбовці, які брали участь у конфлікті з 2014 року, а також ветерани афганської війни та миротворці, залучені до різноманітних миротворчих місій. Статус учасника бойових дій отримали як контрактники, так і мобілізовані та строковики, які виконували свої обов’язки в підрозділах, розташованих в прифронтових зонах. Крім того, курсанти, які були залучені до виконання бойових завдань у перші місяці великої війни, також мають цей статус.

Крок 2. Збір інформації про ветеранський досвід та аналітика. За перший місяць я поставив амбітну мету обдзвонити всіх ветеранів та уточнити інформацію щодо служби. Складність у тому, що в ритейлі ветерани працюють по всій Україні: у денні і нічні зміни, хтось у відпустці, хтось не відповідає на дзвінки з чужих номерів.

Як колишній військовослужбовець, я вважаю важливим дізнатися про вік ветеранів, тривалість їх служби, військові звання та займані посади. Мене також цікавить, чи всі вони отримали статус учасника бойових дій, чи зазнали поранень та з яких причин були звільнені з армії.

Не багато людей усвідомлюють, що сьогодні немає масової демобілізації, і більшість ветеранів звільняються з військової служби з конкретних причин: через погіршення здоров'я після отриманих травм, необхідність доглядати за родичами або через виховання трьох і більше неповнолітніх дітей. Під час цих розмов мені стало відомо про труднощі, з якими стикаються ветерани.

Зверніть увагу: під час спілкування з ветеранами не траплялося жодних проблем. Проте я помітив, що, як правило, ті, хто обіймав небойові посади в бойових частинах, такі як кухарі чи діловоди, не бажають ділитися інформацією про свою службу.

Суспільство сформувало уявлення, що справжня важливість належить лише тим ролям, де людина бореться зі зброєю, що є абсолютно помилковим. Також невірно, що командири не змогли донести значення своїх посад. Відомий "жарт" про те, що "зробиш щось не так – потрапиш у піхоту", залишає серйозний слід у свідомості суспільства.

Корисна порада: якщо ви не отримуєте відповіді на свої дзвінки, спробуйте відправити детальне повідомлення через менеджера, який раніше працював з ветераном, або оголосіть про нового керівника у корпоративних чатах.

Рекомендую підтримувати зв'язок з ветеранами через "робочий номер", який буде сталим і зафіксованим у довіднику для ветеранів. Це дозволить зберегти стабільність комунікаційних каналів навіть у разі зміни керівництва у ветеранському відділі.

Крок 3. Формуйте спільноту ветеранів та забезпечуйте інформування. Багато ветеранів у вашій організації не знайомі один з одним, тому доцільно, за прикладом військових традицій, створити спільний чат в будь-якому популярному месенджері. Це звичний спосіб комунікації для ветеранів. Зробіть окрему гілку для оголошень та ще одну, де ветерани можуть ставити запитання. Часто трапляється, що один ветеран запитує, а інші приходять на допомогу з відповідями. Побратими та посестри завжди готові підтримати один одного.

З комунікацій стало зрозуміло, що ветеранам не завжди зрозуміло інформацію про підтримку, яка поширюється в загальних чатах компанії. Більш доцільно створювати окремі інструкції для кожної послуги, що надається. Також важливо інформувати про державну підтримку, адже багато ветеранів не знають про неї. Бізнесу слід не дублювати державні послуги, а ефективно їх доповнювати.

Важливо: пишіть інструкції зрозумілою і простою мовою, не використовуйте складні конструкції та запозичені слова, а також абревіатури. У внутрішніх каналах комунікації можна використовувати військову термінологію: "бажаю міцного здоров'я", "побратими/посестри", "дійсним доповідаю" тощо.

Крок 4. Формуйте навчальні політики для співробітників. Різні компанії роблять це по-різному: одні гейміфікують курси на своїх платформах, інші створюють довідники-презентації, ще інші проводять живі зустрічі.

Перший проект, який я ініціював для реалізації в компанії "Аврора мультимаркет" на посаді керівника напрямку для ветеранів, не має прямого зв'язку з ветеранами.

Він стосується базової теорії військової справи: хто такі ЗСУ, ГУР та ДССТ, чому НГУ та ДПСУ підпорядковуються МВС, чому в ДССЗЗІ, СЗР та СБУ співробітники теж мають статус військовослужбовців, які завдання вони виконують; за що відповідають міністр оборони, головнокомандувач та начальник Генштабу; скільки людей і техніки у бригаді, батальйоні, взводі та відділенні; система військових звань з їх аналогами у ВМС; типова структура підрозділів у лінійному піхотному батальйоні; чому ТЦК та СП, а також армійська авіація входять до структури Сухопутних військ, а також які взагалі є роди, види та сили в ЗСУ.

Впевнений, що ця база сприятиме підвищенню усвідомлення ветеранського досвіду серед працівників, керівництва та родичів військових. У результаті було модернізовано програми навчання, що стосуються взаємодії співробітників і керівників з ветеранами.

Крок 5. Розробіть унікальну айдентику та брендбук для ветеранів. Досвідчений ветеран зможе миттєво визнати належність військовослужбовця до певного роду військ, просто поглянувши на шеврон. Формуйте культуру, яка буде привабливою для ветеранів. Брендуйте елементи одягу, створюйте набори наліпок та розробляйте стиль, що відображає ідентичність ветеранів у всіх аспектах їхньої присутності.

Крок 6. Розвивайте політику вшанування пам'яті. Для ветеранів важливо пам'ятати своїх побратимів, з якими вони подолали військові випробування. Запроваджуйте хвилини мовчання, створюйте меморіальні зони. Обговорюйте теми полонених, зниклих безвісти та загиблих, спілкуйтеся з колективом, керівництвом та родинами. Створюйте простори, орієнтовані на комунікацію та пам’ять.

Важливо: не підходьте до питання пам'яті з метою створення враження, "бо це стало популярним" або "так чинять інші". Щиро задумайтеся про життя цих людей, уявіть себе на місці солдата, його дружини, брата чи сестри, батьків. Поміркуйте, яким чином ви хотіли б, щоб про це говорили. Збирайте найкращі практики та, якщо потрібно, звертайтеся до спеціалізованих організацій.