Валерій Чалий: Очікування, що Трамп зможе все виправити, може призвести до небезпечних наслідків для України | Новини Еспресо

Голова управління Українського кризового медіацентру, надзвичайний і повноважний посол України у США (2015-2019) Валерій Чалий в інтерв'ю Христині Яцків розповів про те, чи є у Дональда Трампа план на завершення війни, його майбутню політику щодо Росії та ультиматум Володимиру Путіну

Чи зрозуміли ви краще, якими можуть бути відносини між Україною та Сполученими Штатами Америки, а також які зміни очікуються у міжнародних зв'язках США з огляду на інавгурацію 47-го президента Дональда Трампа?

Відсутність миру відчувається все гостріше. Щодня ми отримуємо нові деталі, які підтверджують, що реального плану для встановлення миру в Європі не існує. Ця ситуація не змінилася ані за часів попередньої адміністрації, ані тепер. Проте тепер, під новим керівництвом, як зазначив сам Трамп, існує прагнення швидко досягти припинення вогню між Росією та Україною. Питання довгострокового та справедливого миру, безпеки залишаються поза увагою. Основна мета – це зупинка вогню, і саме в цьому напрямку Дональд Трамп має намір діяти. Він вже озвучив деякі механізми, зокрема, концепцію "кнута і пряника".

Якщо "кнут" – це про Росію, то відмова від переговорів нині може призвести до посилення санкцій та підвищення тарифів. У такому випадку вся стратегія США буде зосереджена на зниженні цін на нафту. Відомо, що Росія планує витратити близько 120 мільярдів доларів зі свого бюджету на військові дії, що, по суті, є частиною її нафтового експорту. Незалежно від того, чи йдеться про легальний чи тіньовий експорт, навіть за зниженими цінами, якщо ціна нафти впаде з 80 до 40 доларів за барель, Росія все ще отримуватиме прибуток. Проте зменшення доходів суттєво ускладнить фінансування військових зусиль.

інавгурація 47-го президента США Дональда Трампа, Фото: gettyimages

Водночас "пряник" символізує обіцянку розглядати Росію та Путіна як рівноправних учасників у дискусіях щодо денуклеаризації, тобто зменшення ядерних арсеналів у співпраці з Москвою та Пекіном. Президент США, в принципі, вказав на можливі інструменти для цього. Хочу підкреслити: не варто одразу надмірно радіти, адже результат залишається невідомим. Проте тепер ми не знаходимося в періоді активних бойових дій, коли не було зрозуміло, як довго це триватиме. Наразі спостерігаються спроби змінити ситуацію. Я впевнений, що навіть якщо буде досягнуто припинення вогню, завершення війни не відбудеться, оскільки для цього потрібен комплексний і всебічний план. А для реалізації цілей, про які говорить Дональд Трамп, необхідний час; це не вирішується за один день чи три місяці.

Під час свого виступу на міжнародному економічному форумі в Давосі, Трамп натякнув на можливості співпраці між США та Саудівською Аравією, висловивши сподівання щодо інвестицій та вказавши на те, що ціни на нафту мали б бути нижчими. Це, на його думку, могло б запобігти початку конфлікту між Україною та Росією.

"Я планую звернутися до Саудівської Аравії та ОПЕК з проханням знизити ціни на нафту. Вони повинні вжити заходів у цьому напрямку. Якщо бути відвертим, я трохи здивований, що цього не сталося перед виборами. Мене це вразило, адже зниження цін могло б призвести до швидкого завершення конфлікту між Росією та Україною. Наразі ціна залишається надто високою, і саме тому війна триває", - зазначив Трамп.

виступ Дональда Трампа в Давосі, Фото: gettyimages

Багато людей вважають цю заяву не зовсім доцільною, вказуючи не стільки на саму особу Трампа, скільки на американського президента в цілому. Вони не враховують, що Росія вже успішно налагодила постачання своїх ресурсів до Індії, Китаю та інших країн глобального півдня, отримуючи з цього вигоду. Чи справді зниження цін на нафту матиме значний вплив на Росію в цей історичний момент?

Звісно, ми прагнули цього з самого початку. Хочу зазначити, що порушення статуту ООН щодо агресії передбачає запровадження санкцій у формі ембарго, що означає заборону на будь-яку торгівлю з Росією. Але цього не сталося. Крім того, це передбачає створення озброєної коаліції, здатної змусити агресора підкоритися. І цього також не відбулося. На жаль, у нашому випадку нинішні події не зовсім відповідають нормам міжнародного права. Джозеф Байден разом із європейськими партнерами почав боротися з тіньовим флотом Росії ще в кінці свого президентства, проте цю роботу можна було розпочати значно раніше.

У цьому випадку мова йде не лише про прибутки США; їхня стратегія суттєво відрізняється від нашої, але певні кроки вже зроблено. Залучення Саудівської Аравії, на мою думку, є позитивним кроком, однак необхідно забезпечити їй захист від загроз з боку хуситів та атак з Ємену. Якщо Дональд Трамп вдасться до цього, і загроза з боку Ірану зникне, Саудівська Аравія може виконати свої наміри. Вони мають намір вкласти 600 мільярдів доларів, але наразі це не відповідний обмін. Скоріше за все, вони сподіваються на додаткові гарантії безпеки з боку Трампа. Якщо США почнуть видобувати 3 тисячі барелів нафти, це може компенсувати постачання, яке Росія забезпечує через тіньовий флот. Навіть видобуток та експорт нафти американцями можуть закрити потенційний дефіцит, який виник би з боку РФ. Отже, це цілком реально в найближчій перспективі. Ще один важливий момент - в Україні заборонено транспортування російської нафти.

Ми все ще займаємось транспортуванням, і це дійсно так.

Це досить дивно, адже у нас насправді є контракти, але, наскільки мені відомо, не з європейськими партнерами. Що стосується співпраці з росіянами, її необхідно абсолютно припинити. Україна з цього нічого не виграє. Росіяни мають мільярди, тоді як ми лише близько 260 мільйонів, і навіть це під великим знаком питання. Тому я вважаю, що варто, принаймні, оголосити, що з 1 червня ми все закриваємо, нехай вони готуються до змін у своїх схемах. Чехи зараз отримують альтернативну нафту, і це може вплинути на нас. Якщо хтось в Угорщині чи Словаччині хвилюється, їхня ситуація також змінюється. Тому нашому уряду слід припинити російський транзит і діяти в тісній координації з американськими партнерами. Але це лише один з багатьох аспектів.

На мою думку, Дональд Трамп ще не повністю усвідомлює російські спроби підвищити ставки в цій ситуації. Ми ще побачимо, як ситуація розвиватиметься, адже буде багато заяв з обох сторін. На мою думку, цього недостатньо. Потрібно більше аргументів, зокрема, не знімати з порядку денного питання озброєння для України. Слід провести голосування між республіканцями та демократами щодо ленд-лізу, щоб підготувати відповідні механізми для Трампа. Краще отримувати підтримку через програми, фінансовані США, але сам ленд-ліз може бути оформлений в двосторонній угоді різними способами. Наприклад, так, щоб не доводилося нічого повертати: все, що знищено на полі бою, залишиться знищеним. В умовах активної та широкомасштабної війни, поставки, такі як "Бредлі" і 31 танк "Абрамс", фактично знищуються. Поки що у Вашингтоні не звучать заяви про те, що Трамп зацікавлений у цьому механізмі, але якщо Путін не відреагує, я вважаю, що Трамп може повернутися до більш комплексного плану тиску.

Небагато людей могли передбачити, що всього через день після свого вступу на пост президента США Дональд Трамп через соціальні мережі висловить ультиматум Володимиру Путіну. "Я не маю наміру завдавати шкоди Росії, адже я поважаю російський народ і завжди підтримував хороші стосунки з президентом Путіним. Ніколи не слід забувати, що Росія зіграла важливу роль у нашій перемозі у Другій світовій війні, втративши при цьому близько 60 мільйонів життів. У зв'язку з цим, я маю намір запропонувати велику вигоду Росії, яка переживає економічні труднощі, та її президенту. Я закликаю вас до угоди, щоб покласти край цій безглуздій війні. Якщо ми не досягнемо домовленості найближчим часом, мені не залишиться іншого виходу, як запровадити високі мита, тарифи та санкції на всі товари, які Росія продає Сполученим Штатам та іншим країнам. Давайте покладемо край цій війні, яка ніколи б не почалась, якби я був президентом. Ми можемо вирішити це питання легко або важко, і легкий шлях завжди є кращим вибором. Час укладати угоду. Більше не повинно бути втрат", - зазначив Трамп.

На вашу думку, якою зараз може бути реакція Росії? Чи можемо ми взагалі її якось спробувати спроєктувати, з урахуванням того, що Путін продовжує доволі тепле спілкування із Сі Цзіньпіном?

Ми спостерігаємо за реакцією, яка залишається незмінною — затримка, очікування, поки ситуація вирішиться сама собою, а потім знову встановлення умов з позиції переваги. Дональд Трамп швидко знизив статус Путіна, не визнавши його рівним собі, і саме тому ця ситуація не розвиватиметься далі.

Я вже не чіпаю питання, скільки українців віддали життя за мир в Європі під час Другої світової, а Трамп каже, що це росіяни допомогли у війні. Він оперує цифрами досить довільно, часто додає масштаб. До цього треба звикати, у нас політики теж часто додають масштаби цифрам. Але сам підхід і розуміння американця правильні. Водночас він недооцінює того, що для Путіна тепер ця війні - це середовище виживання як одноосібного диктатора, російського царя, адже він не боїться нічого, крім заколоту навколо себе. Тому цей меседж Трампа зайшов багатьом людям. Це ультиматум, очевидно. Зрозуміло, що Путін буде намагатись не відповідати, а в черговий раз випускати Пескова на арену. Вони не дурні. Коли сила є, вони починають крутитися, як вуж на сковорідці. Але Дональд Трамп теж не сильно розуміє ці всі нюанси російського підходу. Ще раз наголошую, що один економічний вплив на Росію не достатній, їх треба зупинити силою на фронті. Це те, що роблять наші Збройні Сили, але це треба підсилити.

Важливо зазначити, що указ президента Трампа про призупинення зовнішньої допомоги на три місяці, наскільки мені відомо, не охоплює військову підтримку. Отже, навіть якщо 3,8 мільярда доларів поки що залишаються невикористаними, ми можемо шукати альтернативні фінансові ресурси для закупівлі зброї. Позиція України має базуватися на припущенні, що все, що говорить Дональд Трамп, не буде реалізовано. Я впевнений на 99,5%, що це не відбудеться ні за день, ні за три місяці. Нам необхідно максимально зміцнити позицію України та активно обговорювати це з американськими партнерами, надавати Дональду Трампу необхідні інструменти і представляти своє бачення, адже наступний ультиматум може надійти до Києва. Його підхід полягає в тому, що спочатку йде ультиматум, а потім вже обговорення угоди. Слово "deal" в американському контексті не зовсім означає "угоду" в нашому розумінні. Різниця полягає в тому, що під час обговорення подолання ембарго на летальні озброєння було запропоновано: ви постачаєте нам "джавеліни" та іншу протитанкову зброю, а ми, в свою чергу, не лише отримуємо, але й купуємо ці озброєння. І ми також вкладаємо кошти, причому іноді це були навіть українські гроші.

Ми також обговорювали питання вертольотів на початкових етапах. Тодішній міністр оборони навіть заклав мільярд у бюджет для придбання систем Patriot. Для Трампа це виглядає як вдала угода, оскільки він постає в образі успішного бізнесмена у міжнародних відносинах. Це означає, що ми повинні отримати фінансування з Європи, і на ці кошти купити американське озброєння. Дональд Трамп це повністю розуміє. Тому не слід сподіватися, що ситуація вирішиться сама по собі. Це може стати пасткою, якщо ми будемо чекати, що Трамп прийде і встановить порядок, не здійснюючи жодних подальших кроків. Варто пам’ятати, що ми вже підписали угоду з британцями, що є позитивним результатом і відкриває нові можливості. Хоча гарантій безпеки немає, ми все ж таки досягаємо глибшої співпраці та партнерства з Францією і Німеччиною. В Німеччині, однак, спочатку пройдуть вибори, потім зміниться політична конфігурація, буде сформовано бюджет, і лише потім прийде літо. Часу обмаль.

Тому я вважаю, що нам слід відмовитися від плану, який передбачає, що Дональд Трамп швидко досягне угоди, буде оголошено про припинення вогню та проведення виборів в Україні. Зараз у Києві я бачу білборди, які свідчать про те, що вибори вже в процесі підготовки. Я хочу сказати тим, хто інвестує в цю кампанію, що це даремні витрати. Можливо, я помиляюся, але з власного досвіду, адже я довгий час займався питаннями Росії і мав досвід в Америці, можу стверджувати, що наразі не бачу жодних ознак, які б вказували на позитивні результати. Найбільше, на що можна розраховувати в такій ситуації, - це тимчасове припинення вогню. Але це не влаштовує нас, оскільки це обернеться великими втратами для України.

Цитую генерального секретаря НАТО Марка Рютте: "Щодо України, ми також потребуємо, щоб Сполучені Штати залишалися активними учасниками. Якщо новий уряд Трампа готовий продовжити постачання озброєння Україні з власної оборонної промисловості, витрати покриють європейці. Я впевнений, що ми повинні бути до цього готові". Чи розуміє він ситуацію?

У нього. Але чи існує спільне розуміння уряду щодо необхідності виплат? Чув, що бельгійська позиція звучить так: навіть якщо буде оголошено про припинення вогню або перемир'я, санкції не будуть скасовані. Проте така точка зору не є загальною. Німецький бізнес та представники інших країн активно прагнуть до скасування санкцій проти Росії. Це створює серйозні ризики. Я знову підкреслюю: для нас припинення вогню – це позитив, але важливо зрозуміти, на яких умовах, і що буде далі? Яка ціна цього виходу, і які гарантії можуть бути надані? Ці питання залишаються без відповіді. Це створює для нас складну ситуацію, адже Росія намагається змінити наратив, подаючи це як війну між двома сторонами, які повинні зробити крок назад, щоб уникнути подальших жертв. Це те, до чого ми прийшли.

Однак у дійсності одна держава здійснила агресію проти іншої, повністю ігноруючи всі норми, вдаючись до сили замість справедливості.

Є небезпека, що Дональд Трамп який говорить про силу Америки і говорить, що поважає Китай, може діяти, як великий, не помічаючи цих нюансів. І це погано для країн середнього рівня, як Україна, а також тих, які можуть бути регіональними лідерами. Але на сьогодні під тиском нам потрібні угоди, правила, коаліції, і ми повинні це створювати прямо зараз. Нехай займається Трамп своїм, а ми повинні створити оборонний союз з Британією і Польщею зараз, не чекаючи, що буде далі. У нас один аргумент - війна. Наші Збройні Сили воюють, волонтери й активне частинне суспільство допомагають. Але треба рухатись далі.

Чому у Вашингтоні не піднімають питання про ленд-ліз? Чи це дійсно нереально? Я запевняю вас, що це абсолютно досяжно. Республіканці і Дональд Трамп підтримували цю ідею. Чому ж ми не наполягаємо на цьому? Ленд-ліз сьогодні є надзвичайно важливим інструментом, який сам по собі може відправити сильний сигнал до Москви. На жаль, цей механізм не був використаний належним чином, хоча підписання Джозефом Байденом 9 травня викликало великий переполох у Москві. Проте, на жаль, це залишилося лише на рівні популізму. Чому ж наша офіційна сторона стверджує, що ми боролися за ленд-ліз? Це не відповідає дійсності. Ознайомтесь з заявами наших офіційних органів: вони заявляли, що ленд-ліз нам наразі не потрібен і що його краще не застосовувати. Не хотіли образити Джозефа Байдена. Це неправильно.

Ми не можемо просто брати все, що виробляє Білий дім. Вони не обов'язково все правильно роблять. Їм треба давати пропозиції, які співпадають з тим, що хоче зробити президент США.

Незважаючи на війну Росії проти України, якщо він має намір збільшити видобуток нафти, він знайде способи це зробити. Важливо діяти в напрямку, що співпадає з цими намірами. Наприклад, необхідно припинити імпорт російського урану. Я не розумію, чому вони користуються російським ураном, адже в Україні є свої запаси, і ми також маємо ресурси, про які вже говорив президент Зеленський. Варто зазначити, що на територіях, які Росія намагається захопити, також є потенційні родовища урану.

Путін насправді хоче показати свою велич і успіх навіть із загарбанням територій. Він сказав, що території - теж непогано. Вони, до речі, в якийсь момент переключились від цієї дурної риторики, яку ніхто вже не сприймав, щодо денацифікації, до того, що продають політично всередині країни загарбання території. Це сприймається російським народом дуже радісно.

Тим не менш російські пропагандистки Симоньян, Скабеєва і оце все шобло ніби як готують своє населення до того, що Одеса, Миколаїв - навряд чи, тож давайте виходити із реалій на землі.

Наші інформаційні ресурси також формують певний наратив. Не хочу вдаватися в подробиці, але всі ці спроби знизити репутацію Збройних Сил України, зокрема обговорення генералів у негативному світлі, є абсолютно неприйнятними. Неможливо позбавляти свободи бойового генерала без попереднього судового розгляду — це неприпустимо. Це одна з очевидних проблем. Інша ж - це натяки на те, що російські війська вже в дорозі, їх не зупинити, і що Україні нічого не вдасться змінити. І, нарешті, третя проблема - це припущення, що Україні все ж доведеться щось віддати. Я також вважаю, що стратегія виснаження у війні не підходить для України. Нам потрібно діяти рішуче, але обдумано, подібно до тактики Трампа.

Нас цікавлять зустрічі, які зосереджені на прийнятті рішень і забезпеченні безпеки, а не на таємних домовленостях, які можуть обійти Україну. Тут також існують ризики. На даний момент важко стверджувати, що ситуація покращиться в найближчому майбутньому. Для оптимізму можна зазначити, що раніше було важко побачити хоч якісь перспективи. Було очевидно, що Україна не має достатньо людських ресурсів для ведення виснажливої війни. Проте зараз ситуація виглядає більш збалансованою, і шанси оцінюються 50 на 50. Добрим знаком є те, що в усіх сферах — від бізнесу до політики — зростає розуміння необхідності покласти край цій ситуації в найближчому часі. Хоча варто відзначити, що такі настрої виникають кожного року. Головне, щоб це не відбувалося за рахунок національних інтересів України. Поки що на це не вказує жоден сигнал.

Європейці кажуть, що 29-30 рік Росія може піти на країну НАТО. Нарешті вони почали це вже розглядати. Я знову наполягаю на тому, що це не лише моя думка. От уявімо собі, що Дональд Трамп і всі заучені досягли того, що війна зупинилася, Путін порахував, що це йому вигідно: зупинитись, а потім піти далі. В цей момент що робиться в російських військах кількістю у 680 тисяч? Вони будуть тримати 680 тисяч чи підуть частково на ротацію? Частина піде на ротацію. Можуть вони з цих 20 бригад, наприклад, зібрати і поставити на кордон з Естонією чи на Польщу? Абсолютно. Але ж куди прийдуть їхні колишні солдати, хто танками давив українців і радів з цього, з такою психологією? Туди, де повідомляють росіяни, коли вбивають своїх, приходячи назад. Вони вже не будуть в мирному часі, вони в тюрми не вернуться, а де заробляти такі гроші, не знайдуть. Путін їх не розпустить, і в цьому є загроза. Є варіанти, можна було б сказати, що станеться, як в Сирії раніше, Африка. Але зараз для цього менше можливостей, за це треба знайти, хто заплатить. У Росії вже таких коштів немає. Африка може, Сирія вже ні. І на Близькому Сході, до речі, ситуація трошки заспокоїлася. Це добре, тому що фокус уваги буде залишатись на нашому питанні ще кілька місяців.

Отже, поки Трамп залишається потужним гравцем, а ситуація складається на нашу користь, це відкриває певні можливості. Але слід бути обережними, адже існує ілюзія, що всі дії будуть в наших інтересах. Насправді, рішення прийматимуться, перш за все, для того, щоб припинити обстріли. Звісно, нам вигідно, коли немає жертв, але це не призводить до завершення війни. Тому важливо діяти обдумано, зміцнюючи свою позицію та активно беручи участь у процесах. Слід швидко налагодити співпрацю з європейськими партнерами. Помилково зосереджуватися лише на Сполучених Штатах; потрібно враховувати весь трикутник взаємодії. Добре, що Трамп згадав про свої контакти з Китаєм, адже це може стати важливим фактором у спілкуванні з Росією.

Дискусія триває. З одного боку, Трамп вже прийняв рішення щодо нових мит на імпортні товари, а Китай постачає велику кількість продукції до США. Ми усвідомлюємо, наскільки західний світ є важливим ринком для Китаю. З іншого боку, Росія слугує для Китаю вигідним джерелом сировини. Яким чином Китай буде підтримувати баланс у цій ситуації?

В Сполучених Штатах імпорт з Росії не є настільки значним, тому запроваджені тарифи та мита фактично є формою санкцій. Що стосується Китаю, то США мають величезний дефіцит у розмірі трильйон двісті мільйонів доларів. Це суттєвий розрив, адже американці купують в китайських постачальників на цю суму більше, ніж продають. Ситуація потребує вирішення. Нещодавно було оголошено про можливість повного блокування популярної китайської платформи TikTok, але раптом був знайдений компроміс. Спочатку обговорювали введення високих мит – від 20 до 50%, а тепер мова йде лише про 10%. Це свідчить про зміну підходу. Трамп планує запровадити мита на китайські товари, а також провести антидемпінгові розслідування щодо сталі, проте його висловлювання про Канаду і Мексику не відображаються в контексті Китаю сьогодні. Виглядає так, ніби нові заяви не відповідають тому, що звучало під час виборчої кампанії.

Китай отримує таку пропозицію: не потрібно прагнути досягти рівня стратегічних ядерних боєголовок, як у США чи Росії. За американськими даними, у Китаю налічується близько 500 боєголовок, а до 2030 року планують збільшити цю кількість до тисячі, що є надзвичайно витратним. У той же час, Росія має 1710 боєголовок, а США - 1770, згідно з даними американських джерел, хоча достовірність цих цифр викликає питання. Загалом у Росії та США налічується близько 5,5 тисяч боєголовок. Трамп пропонує Сі Цзіньпіну, щоб Китай обмежив виробництво нових боєголовок, в той час як Америка скорочуватиме свої запаси. Це повертає до попередніх пропозицій, які не викликали особливого інтересу в Китаю, але Путін може виявити бажання долучитися до цього процесу, оскільки це надає йому рівноправний статус.

Отже, Трамп має, чим зацікавити Китай. Навіть просто відсутність нових обмежувальних мит може стати певним компромісом. Тому я переконаний, що у Дональда Трампа є можливості впливати на Китай, якщо він цього забажає. І, звісно, це стосується і зворотного зв'язку.

У Сан-Франциско тоді приїхав Си Цзіньпін, лідер Китаю, і запропонував Джозефу Байдену дуже публічно поділити світ. Зараз такого ще не звучало, але це те, що Дональду Трампу може сподобатись. Він поки про це не говорить. Росії тут немає від слова зовсім, але оця пропозиція, озвучена Путіну, що давай ти будеш знову рівним, як в радянські часи, бо у тебе ядерна зброя, була схоплена у РФ одразу. А Україна тим часом відмовилася від ядерної зброї. Питання не розповсюдження і скорочення - це наше питання, ми маємо його обговорити. Не просто називати той же Будапештський меморандум папірцем.

У даному контексті ми звертаємося до історії. Важливо підкреслити, які наслідки можуть виникнути, якщо Україна, як держава, що відмовилась від ядерної зброї, стане реальною жертвою агресії.

В умовах виживання важливо знаходити ефективні методи для забезпечення стабільності країни. Люди мають різні варіанти дій – виїхати за межі держави чи уникати збройних конфліктів. Щодо виживання на рівні країни, головним завданням є захист суверенітету та територіальної цілісності. Якби у нас була достатня кількість балістичних ракет "Щит і меч", йшлося б про тисячі одиниць. Це завдання не з простих, але наші розробки вже існують. Україна, напевно, входить до числа країн, здатних реалізувати повний цикл виробництва крилатих ракет. Ми маємо потенціал у сфері балістичного озброєння. Можливо, ми могли б запропонувати Європі спільно створити європейський щит безпеки, де наша участь доповнювала б французьке ядерне озброєння. Хоча у нас немає ядерної зброї, вона є у наших партнерів. Отже, існують різні можливості для нашої співпраці.

Чи необхідно нам для цього приєднуватися до Північноатлантичного альянсу, щонайменше в тих межах, які ми наразі контролюємо?

Попри те, що зараз немає такої політичної можливості, але це найбільш ефективна поки що система. Нічого потужнішого у світі немає. Інша справа, наскільки це може бути випробуванням п'ятої статті Вашингтонського договору. Що буде робити НАТО - це теж питання. Моя позиція така - розробляти активно субрегіональний оборонний союз. Якщо НАТО і Брюссель скаже, що ми розмиваємо натовські структури... Слухайте, ви нас не берет, тоді ми будемо сидіти і чекати поки нас тут взагалі розберуть на запчастини? Є країни, які можуть погодитися, тому що вони наступні.

Одного разу ми обговорювали трикутник: Британія, Польща, Україна. Чому далі не продовжили? Адже партнери зауважили, що не варто поспішати. Тепер настав час шукати будь-які можливості та захищати їх. Я не з тих, хто полюбляє лякати людей загрозами ядерного конфлікту. Особливо враховуючи, що Росія негайно використовує подібні заяви, якщо хтось в Україні їх робить. Потрібно менше говорити і більше діяти.

Тож є балістичні ракети, які можуть також показати, що у нас є зброя стримування. Я не кажу, що це зброя недопущення, як зараз пропонує натівська концепція. Однак стримування може бути. Тому нам треба від наших партнерів отримувати технології і добиватися, щоб вони дозволяли нам... Вони нам зараз не дозволять робити "Петріот". Це сучасне озброєння, але тільки їм уже 30 років. Чи вони так просто нам дадуть свої технології при ракетах? Ні, звісно. Але дозволити, щоб ми хоча б себе захистили, мали таку кількість ракет середньої дальності, так.

До речі, Договір про ліквідацію ракет середньої та малої дальності (ДРСМД) забороняв ці ракети. Росіяни називають ракету "Орешник". Це колишня радянська рубеж-ракета, вони там трошки дошаманили і проводять випробування на нас, на живих людей, пускають її в Дніпрі. Це ж ракети середньої дальності. Росіяни брехуни. Коли вони сказали, що все знищили, вони залишили кілька оцих екземплярів, і тепер їм лякають світ. Заборони тепер немає, росіяни і американці вийшли з ДРСМД. Україна має всі права робити ракети до п'яти з половиною тисяч кілометрів дальності. У нас були такі технології? Звісно. Той же Маск називав українські ракети найкращими після своїх. Але він знав, про що говорив.

В Україні ще залишаються люди та сучасні технології. Отже, потенціал існує, але для його реалізації потрібні кошти. На жаль, у нас немає достатньої кількості фінансів, бо ми фактично виживаємо за підтримки США. Проте ми маємо можливість виготовляти зброю.

Основним критерієм є рентабельність, принаймні з точки зору тих, хто сьогодні приймає рішення.

Основне – це визначення пріоритетів, щоб ресурси не йшли на атомні блоки, які є проявом корупції, а щоб їх використовували для зміцнення обороноздатності країни.