Українські науковці вивчили труднощі, з якими стикаються фермерські господарства під час війни.

Науковці з Київського національного університету імені Тараса Шевченка проаналізували стан фермерських господарств України в умовах війни та визначили шляхи їх розвитку.

Вчені Київського національного університету імені Тараса Шевченка здійснили детальний аналіз впливу військових дій на роботу фермерських господарств в Україні. Результати дослідження виявили, що ці підприємства проявляють високу стійкість та здатність до адаптації, навіть у складних умовах повномасштабного вторгнення.

За даними наукової роботи, в Україні нараховується приблизно 31 800 фермерських господарств та 3,9 мільйона особистих селянських господарств. Середній розмір фермерського господарства становить від 50 до 100 гектарів, що суттєво перевищує середній розмір ферм у країнах Європейського Союзу, де цей показник дорівнює 17,4 гектари.

Фермерські господарства займають близько 15% орних земель України та виробляють 8,7% загальної сільськогосподарської продукції в країні. Тим часом, особисті селянські господарства відповідають за 37,4% вітчизняного аграрного виробництва, обробляючи 30% сільськогосподарських угідь. В сумі ці два види господарювання забезпечують 95% виробництва картоплі, 85% овочів, 80% фруктів та ягід, приблизно 75% молока і понад 35% м'яса в Україні.

Дослідники підкреслюють, що методи виробництва фермерських господарств, порівняно з великими аграрними компаніями, відзначаються більшою соціальною та екологічною сталістю, а також орієнтацією на місцеві традиції й практики. Форма фермерського господарства дозволяє повноцінно реалізувати економічну зацікавленість у поєднанні із раціональним використанням земельних ресурсів, оскільки у переважній більшості випадків товаровиробник є власником земельних ресурсів.

Дослідники створили візуальну модель, яка ілюструє основні переваги дрібних фермерських господарств у порівнянні з великими агрокомпаніями. Серед основних переваг виділяються підвищена адаптивність, стійкість та ефективність управлінських процесів, що набуває особливого значення в умовах кризових ситуацій.

Початок повномасштабного вторгнення спричинив серйозні виклики для аграрного сектору. За оцінками Світового банку, на початок 2024 року інфраструктурні збитки разом із економічними втратами у сільському господарстві за майже два роки повномасштабного вторгнення сягнули більш ніж 30 мільярдів доларів США. Збитки охоплюють руйнування або знищення сільськогосподарської техніки, обладнання, складських приміщень, поголів'я худоби та багаторічних насаджень.

Згідно з даними загальнонаціонального дослідження, проведеного Продовольчою та сільськогосподарською організацією ООН у 2023 році, близько 66% фермерів стикнулися з труднощами у виробництві та реалізації продукції в умовах воєнних дій. Серед основних викликів були відзначені нестача доступу до пального, насіння, добрив і надійного електропостачання.

Ситуація ускладнилася тим, що аграрні об'єкти, поля та інфраструктура, навіть на великій відстані від зони бойових дій, почали піддаватися атакам ворожих ракет і безпілотників. Це призводить до серйозних ушкоджень або навіть повного знищення техніки, складів і обладнання, що ставить під загрозу процеси збору, зберігання та обробки врожаю.

Мінування територій, артилерійські обстріли, навмисне підпалювання полів та складів, а також суттєві руйнування стали загрозою для фермерських угідь. Як наслідок, кожне четверте фермерське господарство змушене було скоротити або зовсім зупинити свою виробничу діяльність у перший рік після початку повномасштабної агресії.

Науковці акцентують увагу на земельних аспектах діяльності фермерських господарств. Сільськогосподарські землі є основним ресурсом, а їх передача у власність або користування є невід'ємною умовою для державної реєстрації фермерських підприємств. Правове регулювання цього питання закріплено в Земельному кодексі України та в Законі України "Про фермерське господарство".

З введенням воєнного стану в Україні було переглянуто правила, що регулюють земельні відносини. Зокрема, для забезпечення продовольчої безпеки заборонено безкоштовну передачу земель державної та комунальної власності в приватну власність. Протягом дії воєнного стану право на безкоштовне отримання земельної ділянки у власність залишається лише за українськими громадянами, які вже володіють нерухомістю на цих ділянках.

Зміни в законодавстві щодо землі та складні соціально-економічні обставини, викликані війною, суттєво позначилися на діяльності фермерських господарств, обмежуючи їхні можливості для зростання. Проте науковці наголошують, що лише після деокупації та закінчення активних бойових дій стане можливим повноцінно оцінити масштаби викликів, пов'язаних із відновленням аграрного сектора.

Незважаючи на можливу складність і тривалість процесу відновлення, розвиток фермерських господарств залишатиметься одним із найбільш пріоритетних напрямків. Це зумовлено як внутрішніми потребами, так і світовими тенденціями розвитку аграрного сектору.

В умовах післявоєнного відновлення економіки України фермерські господарства можуть стати ключовими драйверами трансформації аграрного сектору. Завдяки унікальним природним умовам, таким як родючі ґрунти, великі оброблювані площі та сприятливий клімат, Україна має всі передумови для розвитку сільського господарства, здатного конкурувати на міжнародних ринках.

Ефективне втілення потенціалу вимагає інтеграції сучасних технологій, раціонального використання природних ресурсів з урахуванням екологічних вимог, а також залучення інвестицій. Аграрні підприємства, які проявляють високу адаптивність, підприємницький підхід і готовність до інновацій, вважаються ключовими елементами для зміцнення сільськогосподарського сектору економіки країни і розвитку сільських районів.

Ключовим елементом відновлення аграрної галузі є розробка ефективної державної політики, що передбачає збільшення можливостей для фермерів у доступі до грантових коштів, пільгових кредитів та субсидій для модернізації техніки. Крім того, важливим джерелом фінансування стануть програми міжнародної допомоги, зокрема ті, що надаються Європейським Союзом, які будуть спрямовані на відновлення сільськогосподарської інфраструктури та адаптацію до вимог міжнародних ринків.

Дослідники наголошують, що фермерські господарства навіть в умовах воєнного стану продовжують відігравати вагому роль у забезпеченні продовольчої безпеки країни, продемонструвавши стійкість і здатність адаптуватися до надзвичайно складних умов. Ключовими факторами у цьому стали менша залежність від міжнародної торгівлі, локальне використання ресурсів, зокрема органічних добрив та місцевих сортів насіння, а також власне технічне забезпечення.

Фермерські господарства у більшості зберегли можливість виробляти продукцію, забезпечуючи власні громади, збройні сили, волонтерські організації та внутрішньо переміщених осіб, що свідчить про їх важливу роль також і у післявоєнному відновленні країни.

Перспективи майбутнього фермерських господарств України напряму залежать від ефективного використання земельних ресурсів, впровадження інноваційних рішень та створення сприятливого інвестиційного клімату. Особливу увагу слід приділити модернізації агровиробництва, розширенню програм підтримки малого та середнього бізнесу в аграрному секторі, а також розвитку органічного землеробства.

Дослідницьку роботу виконали кандидат географічних наук, доцент Світлана Тітова та студент четвертого курсу Андрій Белицький з кафедри геодезії та картографії географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Їхнє дослідження ґрунтується на аналізі звітів Світового банку, матеріалів Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН, а також на офіційних даних Міністерства оборони України.