Українські природні ресурси мають значне значення для економічного розвитку Європейського Союзу.

В аналітичному звіті Ізабелли Гуревич підкреслюється, що Україна володіє значними запасами корисних копалин, які є критично важливими для економічної трансформації Європейського Союзу. У розмові з DW економістка обговорила конкуренцію між ЄС та США за ці ресурси.

Відомий економічний дослідницький центр Ifo з Мюнхена опублікував аналітичний документ "Стратегічні сировинні ресурси України: можливість зміцнити постачальні ланцюги в ЄС?" на фоні переговорів між Україною та США. Журналісти DW провели інтерв'ю з автором дослідження, економісткою Ізабеллою Гуревич.

Deutsche Welle: Пані Гуревич, чим Євросоюзу важливі українські корисні копалини?

Ізабелла Гуревич: В сучасному світі активно обговорюються питання, пов’язані з природними ресурсами. Торгівля сировиною все більше підпадає під політичний вплив. Тому для Європейського Союзу надзвичайно важливо мати надійні джерела сировини, на які можна покластися. Ці ресурси є ключовими для реалізації зелених і цифрових трансформацій, а також для розвитку технологій безпеки. Отже, забезпечення стабільних постачань цих сировин повинно стати пріоритетом. Україна володіє великими родовищами, які є критично важливими для промисловості ЄС. Зокрема, стратегічними є такі ресурси, як марганець, титан, графіт, літій, кобальт, мідь і нікель.

Які фактори наділяють ці ресурси стратегічним значенням?

Стратегічні сировинні ресурси характеризуються своєю критичною важливістю для економіки, зростаючим попитом і складністю заміни, а також підвищеним ризиком у постачальницьких ланцюгах. Європа відчуває ці виклики, оскільки ці ресурси переважно зосереджені в обмеженій кількості країн, багато з яких знаходяться поза межами ЄС. Існує значний ризик порушення постачань, що може бути викликане як аваріями, так і політичними змінами в цих країнах. У разі виникнення проблем у постачаннях, знайти альтернативних постачальників буде надзвичайно складно.

У вашій аналітичній доповіді ви зазначаєте, що ця стратегічно значима сировина може бути охарактеризована як "ресурс майбутнього". Яке конкретно значення вона має для економік держав Європейського Союзу?

Європейський Союз визначив 15 "технологій майбутнього", які є ключовими для зеленої та цифрової трансформації, а також для вдосконалення оборонних технологій. Для їх реалізації необхідне стабільне постачання 34 видів сировини, з яких 20 доступні в Україні. Це значний показник. Ці ресурси використовуються для виготовлення супутників, безпілотних систем, сонячних панелей та серверної інфраструктури. Проте, найбільше уваги приділяється виробництву літій-іонних батарей. Саме з цієї причини Європейський Союз та Україна виступають стратегічними партнерами як у сфері забезпечення стратегічної сировини, так і в перспективі виробництва літій-іонних акумуляторів. Україна володіє значними запасами корисних копалин, які є критично важливими для виробництва літій-іонних батарей.

Останнім часом навколо літієвих запасів в Україні точиться чимало дискусій. З'являються різноманітні цифри та згадки про конкретні потенційні родовища. Однак варто зазначити, що більшість оцінок була проведена ще за радянських часів. Як ви вважаєте, наскільки достовірною є інформація про літієві поклади в Україні сьогодні?

Отже, дані, доступні для загального ознайомлення, в значній мірі втратили актуальність. Існує ще ряд геологічних досліджень, які потрібно здійснити. Проте, наскільки мені відомо, частина вже зібраної інформації залишається конфіденційною в умовах воєнного часу. Тому в даний момент справді важко оперувати офіційними показниками.

Деякі аналітики вважають, що конфлікт Росії з Україною можна трактувати як боротьбу за ресурси, оскільки основні бойові дії відбуваються в районах, які багаті на корисні копалини. Чи справді Європа і США мають намір використовувати ці ресурси у своїх інтересах?

Відомо, що значна частина покладів сконцентрована на Сході України. Зокрема, й стратегічні ресурси, такі як літій, рідкоземельні матеріали. За допомогою бази даних European geological data infrastructure можна відслідковувати на карті конкретні родовища і робити висновок, чи вони вже на захопленій Росією території, чи ще на підконтрольній Україні. Стратегічні ресурси Сходу України дійсно потенційно важливі як для України, так і для її західних партнерів.

Чи можна вважати ці стратегічні корисні копалини одним із важливих факторів, які сприяють Україні на її шляху до Європейського Союзу?

Просто наявність запасів природних ресурсів не є достатньою умовою для вступу до Європейського Союзу. Україні необхідно також забезпечити демократію, правову державу та функціонуючу ринкову економіку. В даний час Україна активно рухається у цьому напрямку, і переговори щодо членства вже стартували. Поглиблення економічної інтеграції принесе вигоду обом сторонам, а співпраця в галузі сировини може стати важливим елементом цієї інтеграції.

У минулому ми були свідками того, що важливі ресурси України, такі як титанова руда, а також сировинна база для металургії опинялися під контролем олігархів. Чи не завадить такий сценарій співпраці з ЄС у цій сфері?

Це питання політичного характеру, тому я, як економістка, воліла б проявити обережність у своїх коментарях. Проте варто зауважити один свіжий випадок, який свідчить про спроби України зменшити вплив олігархів. Йдеться про Нікопольський завод феросплавів, який було повернено під контроль держави. Раніше цей завод знаходився під контролем мільярдера Ігоря Коломойського, який наразі перебуває під арештом у зв'язку з обвинуваченнями у шахрайстві та відмиванні грошей. Важливо підкреслити, що прозорість та дотримання принципів правової держави є надзвичайно важливими, особливо у контексті співпраці з Європейським Союзом.

Нині на завершальній стадії перебувають перемовини України і США щодо угоди про корисні копалини. З того, що відомо, Вашингтон має амбітні плани щодо контролю над українськими природними ресурсами. Наскільки це може перекреслити перспективу партнерства України і ЄС щодо стратегічних ресурсів?

Я би так не сказала. Це можна порівняти з бізнесом. У кожної компанії є ціла низка ключових клієнтів. Так само у більшому масштабі можна розглядати і співпрацю з ЄС і США. Важливо, щоб Україна не лише видобувала, але й здійснювала подальшу переробку сировини. Покупцями цієї продукції можуть бути і ЄС, і США, які конкурують за доступ до ресурсів. Водночас ми досі до кінця не розуміємо, як далеко зайде угода США з Україною щодо корисних копалин, і які в ній будуть зобов'язання. Виглядає на те, що ця угода є засобом не стільки економічного розвитку України, скільки способом отримати гарантії безпеки. З точки довгострокового розвитку економіки пріоритетом Києва має бути співпраця із ЄС, яка фокусується на сталому розвитку і створенні доданої вартості у сировинній галузі. Але короткостроково питання безпеки є більш нагальним, а отже і угода зі США. Це складне політичне балансування. Натомість з Європейським Союзом у України вже є конкретна угода про співробітництво у цій сфері, яка передбачає спільні зусилля щодо розвитку видобутку стратегічно важливих копалин. Цю угоду було підписано ще 2021 року. ЄС зробив ставку на стратегічне партнерство з Україною у цій галузі, яке відзначається послідовністю і довгостроковим баченням. Мінусом є лише властива ЄС забюрократизованість. Європейській спільноті варто діяти рішучіше і менш бюрократично, прискорити процеси ухвалення рішень, щоби відстояти ті стратегічні позиції, які чотири роки тому було артикульовано в угоді з Україною про стратегічні ресурси.

Чи можна вже говорити про те, що угода України і ЄС приносить якісь плоди?

ЄС підтримує Україну у питаннях геологічної розвідки і створенні прозорої системи доступу до геологічної інформації. Це перші кроки, які сприяють залученню інвесторів у перспективі. Тим часом українські підприємства сировинної галузі мають можливість отримати європейські сертифікати сталого розвитку, що відкриває їм доступ до європейського ринку збуту. Україна запрошується на європейські сировинні конференції, які є майданчиком для залучення інвестицій у видобуток і переробку корисних копалин. Ця угода дає цілий набір інструментів розвитку, передовсім у довгостроковій перспективі.

Також рекомендуємо: Дослідження YouControl про те, хто управляє українськими надрами.

Нині на політичному рівні багато розмов про українські природні ресурси. Але ми не знаємо, які саме обсяги ресурсів доступні і наскільки економічно обґрунтованим може бути їхній видобуток. Наскільки реально залучити інвесторів за таких обставин?

Коли йдеться про корисні копалини, питання економічної виправданості треба переоцінити. Нині на перший план виходять численні геополітичні чинники, стратегічні сировинні ресурси дедалі частіше використовуються як інструмент тиску. У цих умовах важливо гарантувати надійний і безперебійний доступ до таких ресурсів. Нерідко це навіть важливіше, ніж короткострокова економічна вигода. У цьому сенсі Україна має переваги, вона має велике економічне значення для ЄС.

Водночас Росія активно намагається залучити нову адміністрацію США, пропонуючи свої природні багатства, а також ресурси анексованих українських територій. Чи не могла б така ініціатива виявитися більш привабливою з чисто комерційної перспективи?

Годі й говорити про те, що така пропозиція є дуже сумнівною з моральної точки зору. Але й з економічної точки зору є сумніви. Адже розробка перспективних родовищ є довгостроковою інвестицією. Такі інвестиції вимагають гарантій, перш за все з огляду на норми правової держави. Тут США мають зважити, чи вважають вони Росію правовою державою.