У учасників "плівок Міндіча" виявили власність та підприємства в країнах Європейського Союзу: новини від журналістів.

У фокусі гучної корупційної справи в енергетичній сфері, відомої як "операція Мідас" і пов'язаної з "плівками Міндіча", можуть виявитися особи, які мають власний бізнес, нерухомість та значні фінансові зв'язки у Словаччині. Мова йде про Тимура Міндіча, його партнера по бізнесу Ігоря Хмельова та Ігоря Миронюка, якого Національне антикорупційне бюро України ідентифікує як одного з ключових фігур у схемі "відкатів" в "Енергоатомі".

Про це йдеться у спільному розслідуванні словацького Центру журналістських розслідувань імені Яна Куцяка (ICJK) і проєкту "Схеми" (Радіо Свобода). За даними журналістів, українське слідство також не виключає, що частина коштів, отриманих за корупційною схемою, могла бути легалізована через словацькі компанії.

У розслідуванні стверджується, що згідно з даними з комерційного реєстру Словаччини, Міндіч розпочав підприємницьку діяльність у Братиславі ще 2016 року, зареєструвавшись як приватний підприємець. Журналісти підозрюють, що бізнес було "відкрито" в місці масової реєстрації.

В документі вказано адресу, яка, згідно з Google Maps, відповідає багатоквартирному будинку, де зареєстровано кілька інших компаній. Основний напрямок діяльності Міндіча визначено як "інша роздрібна торгівля поза межами магазинів, кіосків і ринків". У 2017 році до цього переліку були додані нові види діяльності, такі як "надання кредитів", "рекламні послуги", "дослідження ринку та громадської думки" та інші, як зазначено в матеріалі.

Ігор Хмельов також зареєструвався як підприємець у Словаччині. Причому в той самий час і за тією самою адресою, що й Міндіч. 2017 року обидва стали співвласниками компанії Blackrock Consulting s.r.o., яку того самого дня було перейменовано на TIM&TIM. Цікава деталь - засновниками Blackrock Consulting були три громадянина РФ.

Компанія офіційно займається оптовою торгівлею одягом та взуттям. Однак, за словами дослідників, спектр її діяльності набагато ширший - охоплює послуги кур'єрів та маркетингові дослідження. Фінансова звітність TIM&TIM вказує на річні обсяги продажів, які досягають кількох мільйонів євро, зокрема 4 мільйони євро у 2019 році, хоча прибутки залишаються відносно невеликими.

Наприкінці березня 2025 року Міндіч вийшов зі складу власників компанії, а єдиним власником і директором залишився Хмельов. Документи, які могли б пояснити такі зміни, у комерційному реєстрі Словаччини відсутні.

Окрім своєї діяльності у сфері торгівлі, Хмельов також володіє часткою в словацькій компанії Lamačská Brána, що займається будівництвом житлових та комерційних об'єктів. На початку 2022 року, згідно з інформацією, опублікованою на сайті адміністрації братиславського району Ламач, компанія планувала запуск нового інвестиційного проекту, для якого отримала дозвіл на вирубку дерев від місцевих органів влади. Проте журналісти не змогли знайти жодних відомостей про цей проект або його прогрес у відкритих джерелах, а сама компанія з моменту свого створення постійно демонструє нульовий дохід та зазнає збитків.

На частині ділянки, де було заявлено будівництво, стоїть невеликий сімейний будинок. Разом із прилеглими ділянками він належав дружині Ігоря Хмельова Ірині та ще двом українцям - бізнесменам Петру Белзу (Wexler Group) і Максиму Рибцову. У 2022-му, невдовзі після початку повномасштабного російського вторгнення, власники пропонували місцевій владі надати цей будинок для прийому біженців.

15 грудня цього року Ірина Хмельова реалізувала свою частку, проте у неї все ще залишилася нерухомість у Словаччині. У 2017 році разом зі своїм чоловіком Ігорем вони купили квартиру в селі Маріанка, яке розташоване неподалік від міста Ступава в окрузі Малацка. Їхнім сусідом є згадуваний раніше Петро Белз.

Окремий "словацький слід" простежується і в справі Ігоря Миронюка ("Рокет"). За версією САП, озвученою прокурором у суді, він мав компанії та рахунки в Словаччині, а члени його сім'ї проживають за кордоном.

Дані реєстрів вказують, що Миронюк і його сім'я можуть володіти або володіли кількома компаніями в Словаччині, а також нерухомістю в Братиславі та передмісті столиці. Що стосується бізнесу, то "Рокет" розпочав його ще 2008 року разом із тепер уже колишньою дружиною Оленою. Сім'я мала частки в компанії SU-CONSULTING s.r.o. (в основному займається рекламою). У 2014 році Миронюки продали цей бізнес.

Ігор Миронюк є партнером та виконавчим директором словацької компанії UKRCI s.r.o., яка була заснована у 2014 році. Основна діяльність підприємства полягає в "неспеціалізованій оптовій торгівлі". У 2024 році дохід компанії перевищив 2 тисячі євро. Раніше частка в UKRCI належала Олені Миронюк, але, за інформацією, у липні 2025 року вона, ймовірно, передала її своєму синові Артуру.

Цікаво, що всього за місяць до цього, у червні 2025 року, Олена стала власницею ще однієї словацької компанії під назвою Management Alternative Technologies s.r.o. Номінальний обсяг її інвестицій не розкритий. Компанія спеціалізується, зокрема, на роздрібній торгівлі, проте в офіційних реєстрах немає даних про її фінансові результати з літа 2025 року.

Як повідомляють журналісти, у 2014 році Артур, син "Рокета", придбав квартиру на 22-му поверсі нової будівлі, розташованої поблизу центру Братислави, що стосується словацької нерухомості Миронюків.

У 2023 році колишня дружина Миронюка, Олена, придбала будинок у місті Шаморин, розташованому в околицях Братислави. Відомо, що вона здійснила цю покупку без залучення кредитів або іпотеки. За інформацією з оголошень, один із сусідніх будинків у цьому районі наразі пропонується на продаж за ціною 500 тисяч євро.

У той же час, словацькі правоохоронні структури повідомили представникам ЗМІ, що не отримували офіційних запитів від НАБУ або САП щодо співпраці у даній справі. Генеральна прокуратура Словаччини утрималася від коментарів, пославшись на службову таємницю.

Як повідомляло OBOZ.UA, раніше було розпочато кримінальне провадження проти Тимура Міндіча за статтею 111 Кримінального кодексу України. Ця стаття стосується державної зради, причому її друга частина охоплює випадки зради, вчинені в умовах воєнного стану. Відповідно, вона передбачає більш суворі покарання: позбавлення волі на термін від 15 років до довічного ув'язнення із конфіскацією майна.