Три виклики українського лобізму: недостатні санкції, неформальні механізми та "нові старі" учасники.

У вересні вступив у силу Закон "Про лобіювання", який став відповіддю на вимоги західних партнерів. Історично, в США почали впроваджувати регулювання діяльності лобістів, аби зменшити вплив пропагандистів з фашистської Німеччини. Коли Росія намагалася втрутитися у вибори в США, сенатори підкреслювали, що законодавство щодо лобізму стало вкрай важливим для країни в цей період.

Питання національної безпеки є критично важливим для України. Однак, регулювання лобізму не обмежується лише зміцненням безпеки країни. У світлі значних фінансових вливань на відновлення, новий закон повинен змінити правила взаємодії між бізнесом і державою. Він здатен трансформувати поняття "лобізм", яке наразі асоціюється з тіньовими угодами та кулуарним впливом олігархів, у цивілізований, прозорий і підзвітний механізм.

Недоброчесні бізнеси можуть виплачувати політикам зарплату в конвертах, якщо депутати систематично підтримують їхні інтереси, вносячи необхідні поправки. Медіа неодноразово повідомляли про існування "групи Коломойського", "групи Ахметова", "групи Павлюка" та інших впливових угруповань у парламенті. Це свідчить про лобіювання інтересів заможних бізнесменів. Штрафи за неналежну реєстрацію є вкрай низькими – менше 2000 грн. У випадку порушення правил лобістами, штраф може досягати 34 тисяч грн, що робить реєстрацію малоефективною в фінансовому плані.

Громадська ініціатива "Голка" дослідила першу сотню зареєстрованих лобістів і новий закон, аби з'ясувати, чи справді він розв'язав питання тіньового лобізму.

Здавалося б, великі забудовники, які вже не раз намагалися провести вигідні для себе правила через парламент, зокрема завдяки впливу "групи Коломойського" та колишніх членів ОПЗЖ, мали б стати одними з перших, хто потрапить до Реєстру прозорості — офіційного списку лобістів, що перебуває під контролем Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК).

Однак наразі їх не помітно. Як і представників Московського патріархату, хоча вони активно займаються підривною діяльністю в Верховній Раді. Проте громадський сектор вже звернув увагу на те, що серед перших зареєстрованих є адвокати, які захищали сумнозвісних політиків — Януковича та Киву. Вони активно розвивають цей напрямок, створивши Вищу школу лобізму та окремий комітет у Національній асоціації адвокатів України, що посилить їхній вплив на політичну систему. Ці ж адвокати влітку вже лобіювали небезпечний для свободи слова законопроєкт 12320 (результати голосування можна знайти в інструменті "Перезарядити країну тобі під силу").

Зараз у реєстрі лобістів уже відображено 94 суб'єкти лобіювання. Найпопулярнішими сферами лобіювання стали економічний розвиток, правова, фінансова, податкова, митна політики.

Тим, хто не внесений до реєстру, заборонено здійснювати лобістську діяльність.

Офіційними лобістами вже стали великі торговельні мережі "Аврора" та "Метро", державний "Ощадбанк", представники аграрного й енергетичного сектору. Також там є великі тютюнові лобісти -- "Філіп Морріс Україна" та "Бритіш Американ Тобакко Сейлз Енд Маркетинг Україна". Раніше громадськість, яка виступає за здоровий спосіб життя, роками вела боротьбу з їхніми тіньовими спробами вплинути на законодавство.

У реєстрі вже зареєстрована "Українська асоціація вітроенергетики". Наразі в парламенті активно обговорюються зміни до законодавства, які дозволять зводити вітряні електростанції в Карпатах без обов'язкової оцінки впливу на навколишнє середовище (ось результати голосування за цю поправку).

Ідея українського законодавства ґрунтується на європейській моделі, в рамках якої лобіювання вважається не негативним явищем, а законним засобом демократичного процесу. У багатьох країнах лобісти представляють інтереси бізнесу та організовують публічні кампанії з метою внесення змін до законодавства. Усі усвідомлюють, що за цю діяльність вони отримують фінансування від бізнесу, і це є очевидною частиною їх роботи.

За ідеєю творців, цей закон покликаний забезпечити більш справедливі умови для бізнесу, відкривши легітимний шлях для взаємодії з владою не лише для великих компаній, але й для середніх підприємств. У найкращому сценарії це сприятиме підвищенню якості законодавства, оскільки його прийняття враховуватиме думки та експертні оцінки усіх зацікавлених учасників.

Згідно з чинним законодавством, підприємства, які бажають представляти свої інтереси через лобізм, повинні укласти угоду з лобістом. Лобіст зобов'язується зареєструвати свою інформацію та дані про клієнтів у спеціальному реєстрі, а також документувати всі свої зустрічі та телефонні розмови з державними посадовцями. Кожні шість місяців він зобов'язаний подавати звіти, в яких вказує деталі своєї діяльності, фінансові джерела та результати роботи. У разі невиконання цих зобов'язань передбачені штрафи, які можуть сягати до 34 тисяч гривень.

Розмір штрафу визначається типом правопорушення:

Серед численних штрафних санкцій особливу увагу слід приділити нелегальному лобіюванню. Враховуючи тягар зобов'язань та можливість отримання покарань від НАЗК, які стоять перед "офіційними" лобістами, ті, хто бажає залишатись у тіньовій сфері, навряд чи проявлять інтерес до легальної реєстрації як лобістів та відмови від корупційних практик. Це питання неодноразово підкреслювалося Головним науково-експертним управлінням Апарату Верховної Ради.

Більш того, однакові штрафи для фізичних і юридичних осіб створюють нерівність, оскільки великі корпорації мають значно більші фінансові ресурси. Не кожна громадська організація може виділити кошти на такі витрати в своєму бюджеті, що обмежує їх можливості. Це може призвести до формування закритої касти лобістів, і законопослушні громадяни, підприємці та громадські об'єднання будуть змушені звертатися до цих лобістів для захисту своїх інтересів та висунення пропозицій.

Про це застерігало Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради у зауваженнях до першого варіанту законопроєкту №3059, який подавали народні депутати з "Батьківщини" Юлія Тимошенко та Сергій Власенко.

Також варто нагадати, що до закону "Про лобізм" Власенко подавав доволі цікаву правку. У ній ішлося про адвокацію -- термін, яким громадські організації позначають вплив на органи влади, аби ті підтримали чи заблокували політику, яка, на думку експертів громадського сектору, є відповідно суспільно корисною або шкідливою. Так от, Власенко в цій правці зазначав, що термін "адвокація" вигадали громадькі організації, щоб не потрапити до реєстру лобістів. Але цю правку відхилили.

І справді, зараз громадські організації можуть не вносити себе до Реєстру прозорості. Але тоді громадський сектор, який веде адвокацію, буде в нерівних умовах із лобістами, яких члени комітету мають заслуховувати в обов'язковому порядку. А щоби зрівнятись у шансах, громадським організаціям доведеться реєструватись і подавати звіти НАЗК.

Незважаючи на те, що цей закон був прийнятий під тиском західних союзників, за два місяці він практично не змінив ситуацію, що склалася в сесійній залі Верховної Ради.

В умовах війни забудовникам важливо активно відстоювати правила відновлення, які вигідні їхньому бізнесу. Однак це може призвести до ризиків формування картельних угод, коли учасники одного й того ж сектора економіки узгоджують умови, що дозволяють їм створити такі правила гри, які забезпечать їм надприбутки.

У новому реєстрі наразі немає інформації про компанії, в інтересах яких працюють лобістські організації, про які неодноразово згадували різні ЗМІ. Зокрема, це стосується "групи Коломойського", яка затримувала ухвалення "антиколомойського закону" за допомогою поправкового спаму, а також представників "короля контрабанди епохи Януковича", відомих як "група Павлюка". Крім того, поки що відсутні дані про бізнес-партнерів "групи Ахметова", незважаючи на їх очевидний вплив на процеси законотворення.

Яскравим прикладом є містобудівна реформа (проект 5655), яку ініціювала голова партії "Слуга народу" Олена Шуляк. Не менш резонансним став ухвалений закон, що стосується посилення захисту прав добросовісних набувачів, який в медіа отримав назву "закон Ігоря Мазепи" (проект 12089). Європарламент висловив критику щодо цього закону, вбачаючи в ньому значний ризик легалізації земель, вкрадених у держави. Законопроект просував депутат Ігор Фріс ("Слуга народу"), а лобісти витратили значні кошти на інформаційну кампанію, залучаючи як анонімні Telegram-канали, так і медіа з "білого списку", які вважаються надійними в очах суспільства.

У ряді медіа цей матеріал не був позначений як реклама, що дозволило лобістам впливати на громадську думку. Варто зазначити, що медіа не є частиною реєстру лобістів, що дає можливість олігархам використовувати це на свою користь.

На сьогоднішній день, згідно з чинним законодавством, жодного депутата Верховної Ради не можна вважати лобістом, оскільки вони не внесені до відповідного реєстру. Проте багато обраних представників народу, зокрема Петро Порошенко, Вадим Столар, Григорій Суркіс, Олександр Фельдман та інші, є або засновниками підприємств, або мають частки в них.

Згідно із законодавством, народні депутати підпадають під лобістську діяльність, що фактично виключає їх можливість бути лобістами. Відтак, в аспекті, що стосується депутатів, закон потребує більш ретельної та якісної формулювання.

Неясно, як депутатам поводитися, якщо їх бізнес-інтереси пов'язані з сімейними партнерами чи родичами. Чи підпадає під категорію "зустрічі з потенційним суб'єктом лобіювання" проведений час із дружиною, обговорення її бізнес-проблем, або вечеря з мамою, про які депутат повинен звітувати?

Схоже питання можна поставити й стосовно помічників народних депутатів, яких 2024 року було більш як шість тисяч. А серед них журналісти виявляли й родичів депутатів.

Контроль за цими контактами покладено на НАЗК. Однак залишається невизначеним, чи матиме агентство достатні інституційні можливості для ефективного моніторингу та притягнення порушників до відповідальності.

Це зовсім не єдиний виклик. Закон охоплює лише лобізм у сфері нормативно-правових актів, тоді як місцева влада має право приймати рішення індивідуального характеру, що створює додаткові можливості для забудовників.

Тому навіть за рік існування реєстру лобістів суспільство побачить лише тих, хто вирішив грати за правилами чи просто хоче вийти на цей ринок послуг як новий гравець, але тіньові гравці та їхні домовленості залишаться для виборців за лаштунками.