"Трамп не схильний роздавати щось безкоштовно, проте..." -- коментує експерт щодо американського озброєння.

Ілюстраційне зображення: facebook/GeneralStaff.ua

"Національні виробники покривають до 40% потреб Збройних сил України."

Саміт G7 у Канаді не приніс очікуваних результатів для України: не відбулося зустрічі між Зеленським і Трампом, а також не було ухвалено спільного комюніке на підтримку нашої країни. Зокрема, переговори щодо постачання американської зброї так і не відбулися. Однак нещодавно професор Манхеттенського університету в передачі "Суспільне. Студія" висловив думку, що США, ймовірно, все ж таки продовжать продаж зброї Україні, оскільки Трамп має схильність до бізнесу і заробітку. Але що буде, якщо цього не станеться? Які можливості для отримання зброї та з ким ми можемо сподіватися співпрацювати влітку?

По-перше, все ще працюють законтрактовані проєкти ще за каденції попереднього американського уряду на чолі Джо Байденом, тому відбуваються поставки і устаткування, і озброєння, і боєприпасів до нього. Звісно, що цих обсягів нам хотілося б чим більше, бо війна - справа затратна, але тим не менш. Реалії такі, що зараз до 40% потреб українського війська забезпечують наші національні виробники. Працюють заводи не лише оборонно-промислового комплексу, а й відповідального українського бізнесу. Є певні колаборації з нашими європейськими партнерами щодо виробництва, зокрема, на теренах Євросоюзу, всього того, що необхідно на полі бою. Є ще інші учасники проєкту "Rammstein 50+", які так само продають. Хтось це робить публічно, хтось не надто поширює ці відомості на широкий загал, але тим не менше поставки всього того, що необхідно на полі бою для наших захисників, відбуваються.

Постачання матеріально-технічних ресурсів з США становить 30%.

Приблизно 30% матеріально-технічних ресурсів надходять зі Сполучених Штатів Америки, і ми серйозно залежимо від цих поставок. Однак ситуація у відносинах з керівниками США та їхньою командою є складною. Впевнений, що в майбутньому будуть шукати компроміси щодо закупівлі озброєння, адже, як ви підкреслили, Трамп не схильний щось віддавати безкоштовно, але з радістю займеться торгівлею. Це може стати для нас певним виходом. Звісно, наші сподівання, пов'язані з самітом G7 у Канаді, зазнали певних розчарувань. Не випадково президент суттєво скорочує свій візит за океан і повертається додому. Це обумовлено не лише зміною програми саміту, а й тим, що Україна опинилася в епіцентрі складних подій через російські ракетні та дронові атаки. Проте наш підхід має бути максимально раціональним. У нас є певні фінансові ресурси, які ми можемо спрямувати на закупівлю озброєння та військової техніки, адже саме ресурси є ключовим фактором, що впливає на ситуацію на фронті.

Владислав Селезньов. Изображение: facebook/vladislav.seleznev.94

Здивування викликає захоплення Трампа авторитарними керівниками.

Якщо США, умовно кажучи, зараз відвертаються від теми російсько-української війни, бо в них з'явилися більш актуальні теми на Близькому Сході, інші пріоритети, лунають заяви, якими Путін, по суті, виводиться у світ, йому намагаються, щонайменше, дати шанс на повернення, то чим це може обернутися для самої РФ? Як вона може цим скористатися і як це впливатиме безпосередньо на війну, яку Росія розгорнула на нашій території?

Звісно, захоплення Дональда Трампа авторитарними лідерами насправді дивує. Він досить схвально говорить про північнокорейського диктатора Ина. Він має певну надію щодо відновлення комунікації з російським диктатором Путіним. Хоча це можуть бути особливості психотипу американського лідера, але маємо те, що маємо. Що ми маємо розуміти? Навряд чи навіть така позитивна позиція американського лідера до кремлівського диктатора зможе докорінно змінити ставлення світової спільноти до Росії, як країни-агресорки, та до її лідера. Бо будь-які процеси, пов'язані, зокрема, з санкційною політикою - це консолідоване рішення, зокрема, Європейської Ради. Днями відбулася чергова пролонгація пакету санкцій щодо Росії. І здається, там готується ще один пакет санкційного тиску на Росію. Ми можемо скільки завгодно дорікати нашим європейським партнерам щодо їхньої певної нерішучості стосовно реалізації тих чи інших важелів економічного тиску на РФ, але така реальність і ця реальність дається взнаки. Вже зараз ворог не має доступу до сучасних технологій та техніки. І це створює для нас можливості, бо російське "імпортозаміщення" працює не таким чином, як на те сподівався Путін та його оточення. І це, безумовно, створює для нас певну фору. Перевагу в технологічному протистоянні, в технологічній боротьбі. Бо нинішня війна все більше і більше набуває ознак сучасного рівня, коли замість людей дедалі частіше воюють різні системи, зокрема, безпілотні.