The Hill: Дедлайни США стосовно України – це подарунок для Путіна та Сі.

Вимоги та часові рамки повинні бути підтверджені конкретними діями.

Заява президента США Дональда Трампа про 10-12 денний термін для Володимира Путіна, щоб той погодився на припинення вогню в Україні, свідчить про еволюцію риторики Білого дому. Зростаюче незадоволення діями Москви та готовність відкрито говорити про російську агресію є сигналом, якого давно чекали в Сполучених Штатах і Європі. Про це пише Джейн Гарман, колишня конгресвумен з Каліфорнії та ексголова Комітету Палати представників з питань розвідки, у своїй статті для The Hill.

Проте хоча зміна тону свідчить про зростаюче невдоволення, воно досі не вилилося в конкретні дії. Росія тлумачить цю ситуацію як збереження паузи в тиску -- і активно використовує її, щоб посилити наступ на українські міста, атакуючи житлові квартали та лікарні.

Сьогодні російські війська демонструють найшвидше територіальне просування за останній рік, а їхні наступи стають все більш складними. Величезні групи іранських дронів Shahed, вироблених в Росії з використанням китайських компонентів, активно атакують український повітряний простір з такою інтенсивністю, що системи протиповітряної оборони не встигають їх знищувати.

Лише за один день минулого місяця Росія здійснила запуск 728 безпілотників, ракет і імітаційних цілей в рамках комплексної атаки. Українські підрозділи протиповітряної оборони та оператори радарних систем демонструють неймовірну відвагу, проте їхні можливості вже на межі витривалості.

У США, тим часом, існують інструменти, які поки що не використовуються. Протягом кількох місяців у Конгресі чекає на затвердження двопартійний законопроєкт про санкції, співавторами якого є республіканець Ліндсі Грем та демократ Річард Блументал.

Документ, який підтримали 85 сенаторів, тобто більшість, достатня для подолання президентського вето, передбачає жорсткі вторинні тарифи для країн, що продовжують купувати російську нафту й газ -- таких як Китай, Індія та Бразилія. Це значно ускладнило б для них ведення бізнесу з Москвою.

Однак у липні керівництво Сенату вирішило відкласти розгляд цього законопроєкту після того, як Трамп оголосив про готовність вжити заходів, якщо Росія не виявить бажання до миру протягом наступних 50 днів. Лідер більшості в Сенаті Джон Тун повідомив, що "призупиняє" просування документа, тим самим сигналізуючи, що Конгрес адаптується до термінів Трампа. Палата представників підтримала цю позицію.

Це було помилкове рішення. Хоча важливо, що президент Трамп виявляє дедалі більшу рішучість, відкладати дії Конгресу в надії, що Путін раптом сяде за стіл переговорів, -- означає лише дати Москві більше часу й простору для ескалації. Кожен тиждень зволікання -- це втрачена можливість посилити фінансовий тиск на путінську воєнну машину.

Це питання стосується не тільки України — на карту поставлено глобальне змагання з Китаєм.

Значення ролі Пекіна в цій війні стає дедалі більш очевидним. Китайські підприємства забезпечують Росію не лише окремими компонентами, а й повноцінними системами озброєння. Безпілотники та імітатори, виготовлені в Китаї, сприяють Москві в перенасиченні українського повітряного простору. Влада КНР навіть приймала делегації з територій України, що знаходяться під окупацією, і продовжує постачати важку техніку компаніям, які діють на цих землях. За інформацією європейських дипломатів, китайський міністр закордонних справ нещодавно висловився до представників ЄС, зазначивши, що Пекін бажає уникнути поразки Росії у конфлікті, оскільки це може дозволити США зосередитися на питаннях Азії.

Україна реагує відповідно. На початку липня в Києві було затримано двох громадян Китаю за підозрою в шпигунстві -- вони нібито намагалися викрасти інформацію про ракетну програму "Нептун". За кілька днів до того президент Володимир Зеленський запровадив санкції проти п'яти китайських компаній, які звинувачуються у сприянні російському військовому зусиллю. Це не символічні жести -- це чіткі ознаки того, що Україна тверезо оцінює масштаби загрози та розуміє союзництво Пекіна з Москвою.

Допомога Україні не є просто відволіканням від конкурентної боротьби між США та Китаєм; вона є невід’ємною складовою цієї боротьби. Зменшення військової сили Путіна підриває один із основних елементів китайської глобальної стратегії. Якщо ми дозволимо Росії без наслідків продовжувати свою агресію, це лише відкриє шлях для Пекіна в Тайванській протоці та Південно-Китайському морі.

Не можна не визнати, що адміністрація Трампа почала активно піднімати питання щодо жорсткіших вимог до Китаю. Під час недавніх торгових переговорів, як стало відомо, американські високопосадовці підняли питання про закупівлі Китаєм підсанкційної російської нафти, а також про поставки товарів подвійного призначення до Росії на суму, що перевищує 15 мільярдів доларів. Це серйозні сигнали, але якщо за ними не послідують конкретні дії, вони ризикують стати частиною знайомого сценарію зволікання, який Москва й Пекін вже давно використовують на свою користь.

Законопроєкт Грема та Блюменталя щодо санкцій повинен бути ухвалений. Це є найсерйознішою ініціативою на сьогодні, спрямованою на встановлення реальної відповідальності не лише для Російської Федерації, але й для ряду інших країн, зокрема Китаю, які сприяють обхідним шляхам санкцій. Цей документ не суперечить зусиллям адміністрації у тиску на Москву, а навпаки, доповнює їх. Він також надсилає чіткий сигнал: Сполучені Штати не лише висловлюють наміри щодо відповідальності, але й готові до конкретних дій.

Відлік часу може бути корисним -- він створює відчуття терміновості. Але терміновість без дій -- це не стратегія. Наразі важливо не те, скільки днів залишилось на таймері, а те, як ми використовуємо кожен з них.

Отож, Росія має до 9 серпня щоб погодити з Україною режим припинення вогню. Однак спостерігачі зазначають, що подібні крайні терміни президент Трамп уже неодноразово змінював. Раніше він вже кілька разів обіцяв ухвалити важливі рішення "за два тижні", однак дедлайни щоразу зміщувалися.