Стратегія WINWIN: які зміни необхідні Україні для досягнення технологічного прогресу?

Автор статті - Олександра Антонюк, яка є головою Наукового комітету Національної ради України з питань науки та технологій. Вона працює як провідна наукова співробітниця в Інституті математики Національної академії наук України і має ступінь доктора фізико-математичних наук. Олександра також виконує обов'язки заступника директора з розвитку та інновацій у Київському академічному університеті (КАУ). Крім того, вона очолює проєкт Academ.Сity та ініціативу зі створення науково-ландшафтного парку Academ.Сity, що реалізується у співпраці з науковими установами НАНУ та Київською міською державною адміністрацією.

У січні 2025 року уряд України затвердив Стратегію цифрового розвитку інноваційної діяльності (WINWIN) до 2030 року, яка визначає ключові цілі, принципи, напрямки та завдання державної політики для стимулювання цифрової трансформації, а також підтримки бізнесу і стартапів. Проте, реалізація цифрового розвитку інновацій і створення сприятливих умов для їх виникнення залежать від наявності чіткої і системної візії держави стосовно економічних процесів, ефективності заходів, спрямованих на дерегуляцію в інноваційній сфері, а також від вибору пріоритетних секторів, які повинні розвиватися. Чи враховує ухвалена стратегія WINWIN ці критично важливі аспекти?

Для ефективного планування якісного цифрового розвитку, зокрема в сфері інноваційної діяльності, державі необхідно виробити комплексне бачення, яке охоплює не лише цю галузь, а й її загальний прогрес. Аналізуючи економічну структуру та ключові напрямки, що потребують розвитку для підвищення ефективності та конкурентоспроможності, стає очевидним, що простого впровадження цифрових технологій недостатньо. Однак саме цифровий сектор здатний стати каталізатором численних змін. Це є важливим чинником у світовому контексті, про що свідчать нещодавні ініціативи в США, спрямовані на розвиток програм у сфері штучного інтелекту. Таким чином, Україні слід активніше долучатися до цього процесу. Відповідно, розробка ефективної стратегії цифрового розвитку інновацій є першим важливим кроком у цьому напрямку.

Одним із основних аспектів презентованої стратегії є розвиток і підтримка сучасної інноваційної інфраструктури. Якщо розглядати інноваційний прогрес країни, важливо, щоб на даному етапі формувалася специфічна додана вартість. Тому, говорячи про інноваційну інфраструктуру, ми маємо на увазі умови, що сприяють легшому створенню цієї доданої вартості. Наприклад, йдеться про технологічні трансфери, коли наукові розробки можуть бути втілені в реальні продукти або нові послуги з високою доданою вартістю.

Один із прикладів інноваційної інфраструктури – розробка цифрових двійників. Уявімо, що ми маємо великий завод із його унікальними бізнес-процесами, і плануємо провести його трансформацію. Використання цифрового двійника в цьому процесі значно підвищить ефективність, оскільки він може точно відтворювати реальні бізнес-процеси, що дозволяє проводити експерименти у віртуальному середовищі. Інший приклад – це створення фармацевтичного препарату. У цьому випадку цифровий двійник дозволяє проводити комп'ютерні симуляції, моделюючи потрібні молекули для розробки.

Це один із дуже багатьох прикладів того, які ланки можуть входити до ефективної інноваційної інфраструктури. Якщо дивитися в цьому контексті, то, звичайно, українська інноваційна інфраструктура наразі перебуває на початковій стадії. Але якщо поглянути на цифрові досягнення українців загалом, то вони досить конкурентоспроможні. Тобто у нас є свого роду дисбаланс між реальною інноваційною інфраструктурою та нашим потенціалом у цьому плані, -- вміння, навички, досвід і фаховість наших спеціалістів визнані в усьому світі. Тому, я вважаю, Україна на правильному шляху -- намагається грамотно використовувати свої переваги.

Важливим пунктом затвердженої урядом Стратегії цифрового розвитку інноваційної діяльності України до 2030 року є спрощення регуляцій у сфері інновацій. Це надважливий етап, без планування і реалізації якого розвиток у цій сфері буде неможливим. Відтак, прогрес можливий там, де є свобода. Ми хочемо, щоб наше законодавство давало свободу як дослідженням, так і бізнесу. А інновації, власне, і є поєднанням найкращих досліджень із проактивним бізнесом. Тому нам наразі потрібно дерегулювати ці відносини.

Коли мова заходить про бізнес, багато хто з нас чує термін "кошмарити бізнес" в контексті роботи податкових органів. Це яскравий приклад надмірної регуляції, коли існуючі правила гри застосовуються неналежним чином і нерівномірно. Якщо звернути увагу на державні наукові установи або університети, тут функцію "кошмарення" може виконувати Державна аудиторська служба. Проблема в тому, що оцінку якості наукових досліджень нерідко здійснюють фінансисти, які не є експертами в цій галузі. Це абсолютно неправильно і суттєво відрізняється від європейських стандартів.

Крім того, коли мова йде про дерегуляцію, існує безліч прогалин у чинному законодавстві. Наприклад, при створенні спін-офу — компанії, заснованої на інтелектуальній власності державної наукової установи або університету — згідно з поточними нормами потрібно сплачувати 70% податку на роялті. Це абсолютно унікальний випадок, адже жодні інші відносини в нашій країні не підлягають такому оподаткуванню. Така ситуація, безумовно, не заохочує, а навпаки, гальмує розвиток даного виду діяльності. Це слід враховувати, оскільки подібні приклади ставлять під сумнів прогрес інноваційної сфери в Україні.

Існує безліч дрібниць, які можна перерахувати, і для їх вирішення знову ж таки потрібен системний підхід. Це означає, що ми повинні мати чітке уявлення про те, чого прагнемо досягти. Основне завдання держави полягає в забезпеченні рівних умов для конкуренції всіх учасників. Однак у випадку з роялті виявляється, що державні установи та університети мають навіть гірші умови для конкуренції, ніж приватний бізнес.

Проте, якщо більш детально проаналізувати план, закладений у затвердженій стратегії, слід зазначити, що він містить етапи, які охоплюють не лише цифрові інновації, а й загалом пропонують більш систематичний підхід до всієї сфери інноваційної діяльності. Якщо цей план буде реалізовано згідно з наміченими напрямками, я впевнений, що ці нелогічні явища врешті-решт залишаться позаду. І ми зможемо стверджувати, що у нас дійсно існує інноваційна економіка, яка ґрунтується на знаннях.

У затвердженій стратегії визначено широкий спектр пріоритетних галузей, серед яких: DefenseTech (оборонні технології), MedTech (медичні та біотехнології), AI (штучний інтелект), EdTech (освіта), Agritech (сільське господарство), GovTech, GreenTech (екологічні технології та енергетика), напівпровідникові технології, імерсивні технології, космічні технології, безпілотні системи та автономні технології, а також безпечний кіберпростір і Borderless Fluid Economy. Оскільки акцент робиться на цифровому розвитку інновацій, такий підбір галузей виглядає доцільним. Проте мені бракує чіткого уявлення про те, що саме може стати унікальною силою України, особливо в контексті інтеграції до європейського та світового ринку. Які ще сфери, окрім Agritech, можуть стати для нас сильними? Напевно, варто зазначити, що виробництво озброєння є нашою значною перевагою. Також вважаю, що в цьому списку не вистачає квантових технологій, зокрема квантових комп'ютерів, а також новітніх матеріалів. Хоча доступ до цих досліджень обмежений для багатьох фахівців і країн, в Україні існують команди, здатні конкурувати на світовому рівні в цих напрямках.

Для України важливо провести аналіз своїх сильних сторін та визначити, як інтегруватися в ланцюги доданої вартості. Це необхідно для підвищення конкурентоспроможності нашого виробництва та для того, щоб запропонувати світові щось унікальне, що, своєю чергою, сприятиме зростанню нашого ВВП. Однак для досягнення цих цілей потрібно залучити науковців, які зможуть провести дослідження та розробити науково обґрунтовану політичну стратегію.

Ми повинні вивчити та гармонізувати різні сфери, оскільки наше прагнення полягає не лише в розвитку в цифровій сфері. У нас залишаються важливі галузі, такі як енергетика, хімічна промисловість та атомна енергетика. Важливо проаналізувати цю систему в глобальному контексті та визначити, що ми можемо запропонувати світові і в якій якості. Я вважаю, що такі дослідження варто проводити, причому на основі конкурсних принципів.

Схвалена Стратегія цифрового розвитку інноваційної діяльності України розрахована до 2030 року, і на перший погляд її амбітні та масштабні цілі можуть видатися недосяжними за такий обмежений термін. Однак, по-перше, п'ять років у контексті війни та нестабільності — це значний проміжок часу, що робить таймінг цілком виправданим. По-друге, цей документ визначає стратегію, бачення та перелік завдань, тож я впевнена, що його будуть вдосконалювати — це цілком природно.

Крім цього, важливо, що у документі закладено етапи оцінювання досягнень. Тобто, коли ми щось плануємо заради результату, відбувається постійний моніторинг: чи було досягнуто цілей, якщо ні, то чому, і де потрібно змінювати тактику. Наше життя -- це процес пошуку. Як на індивідуальному рівні, так і на рівні країни. Тож цілком розумний період. Важливо й інше -- затверджену стратегію було розроблено з урахуванням бачення всіх необхідних стейкхолдерів, тому є всі підстави сподіватися на її результативність.