Однією з несподіванок під час ротації уряду у липні 2025 року стала заміна віцепрем'єрки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції.
Ольга Стефанішина, як вважається, користується хорошими стосунками з президентом, а її робота в сфері європейської інтеграції отримує одностайно позитивні відгуки як від експертного середовища, так і від інших представників чинної влади.
Дехто намагався пояснити це публічними скандалами, які оточували її в останні місяці, починаючи з розслідування, що стосувалося можливих зловживань її колишнього чоловіка в АРМА, і закінчуючи невдалим відео в TikTok. Однак ситуацію ще більше ускладнив той факт, що Зеленський вирішив призначити її куратором стратегічного напрямку у відносинах зі США, що, безумовно, ставило під сумнів версію про покарання.
Інтерв'ю зі "Європейською правдою" стало першим для Стефанішиної в новій ролі. Наша розмова розпочалася, коли вона ще виконувала обов’язки віцепрем'єра, і ми спілкувалися в її урядовому кабінеті. Під час бесіди надійшла новина про її звільнення, а також про призначення Тараса Качки на посаду нового віцепрем'єра.
Сама Стефанішина відзначає, що її перехід на нову посаду був запланований, але на деякий час пізніше. Однією з причин її відставки в даний момент є відсутність готовності партнерів з ЄС ухвалювати рішення, на які сподівається Київ.
Детальніше про це, а також про майбутні плани євроінтеграції, вже досягнуті результати і, звичайно, про звинувачення, які звучали на її адресу, читайте в нашому інтерв'ю.
По-перше, коли вам стало відомо, що ви покидаєте свою посаду?
Офіційні переговори розпочалися за кілька днів до того, як президент оголосив про свою пропозицію Юлії Свириденко зайняти пост глави уряду.
Але насправді ці дискусії почалися раніше. Тоді президент повідомив, що він розглядає мене як кандидата на посаду посла в Сполучених Штатах.
Однак, на початку існувала концепція, що ви могли б зайняти посаду посла при Європейському Союзі, чи не так?
Ні, мені ніхто не пропонував таку ідею, і це питання не обговорювалося.
Крім того, думка про те, що ви залишаєте пост віцепрем'єрки та очільниці переговорів із ЄС, далеко не є новою. Які ж причини цього рішення?
- Я думаю, все сталося так через те, що європейські інституції показали, що наразі вони не готові мобілізувати зусилля і ухвалити рішення про відкриття першого кластера переговорів про вступ до ЄС. Не готові попри те, що основна політична робота зроблена, інституційна структура створена, перший етап перемовин у форматі скринінгу ми пройшли достатньо добре. Тобто всі ці процеси працюють, але політичної передбачуваності щодо того, коли буде відкритий навіть перший кластер перемовин - немає.
Два тижні тому я була в делегації з президентом у Данії. До цього були зустрічі в Гаазі, де ми кілька годин присвятили обговоренню цих можливих кроків. Але ми зрозуміли, що на сьогодні в ЄС немає політичної єдності навколо цього рішення.
Усе це стало основою для висновку, що на даному етапі моя діяльність у Сполучених Штатах може бути більш корисною для України.
- Тоді давайте повернемося до ЄС згодом, а зараз - про Штати. Президент призначив вас своїм спецпредставником по США. Що це за посада така? В історії незалежної України такого ще не було.
Проте сам статус "уповноваженого президента" не є новим, адже існує кілька таких уповноважених, які займаються різними питаннями.
Володимир Олександрович акцентував на необхідності, щоб моє відрядження до США стартувало в найкоротші терміни. Насправді, він прагнув, щоб я приступила до виконання обов'язків уже сьогодні.
Незважаючи на численні обговорення про доцільність почекати з відкриттям першого етапу переговорів і лише потім вирушати до США, його позиція була чіткою: нові зусилля слід розпочати без зволікань. Таким чином, виникла ідея, що під час очікування агреману від США та проходження всіх необхідних процедур для призначення посла я зможу працювати з ним у відповідному статусі.
- А у нас є підстави для певності, що агреман з боку Сполучених Штатів Америки буде погоджений?
Тепер, маючи нову позицію, я повинна бути уважнішою в своїх висловлюваннях, тому скажу так: усі прізвища, що з'являлися в ЗМІ, включаючи моє, були передані американській адміністрації, і жодних заперечень стосовно кандидатури Стефанішиної не було висловлено.
Тож президент вирішив підтримати саме мою кандидатуру.
- Які задачі поставив Зеленський по лінії США?
Президент сподівається на зміцнення кількох ключових напрямків. По-перше, це реалізація так званої "мінеральної угоди". По-друге, необхідно створити механізм для придбання американської зброї.
На сьогодні є вже позитивний сигнал від Сполучених Штатів про те, що вони готові продавати зброю Україні. А інші країни НАТО і країни ЄС підтвердили, що вони готові мобілізувати кошти для закупівлі такої зброї. Моя роль у тому числі буде полягати в тому, щоб цей проєкт успішно запрацював.
До речі, мій попередній досвід виявиться корисним для встановлення співпраці між країнами ЄС і НАТО зі Сполученими Штатами в контексті цих закупівель. Крім того, він допоможе роз'яснити в США, що таке європейська спільнота.
Безумовно, це не всі задачі. Безумовно, буде питання НАТО, буде взаємодія з Конгресом тощо...
- …Те, що ви перелічили - це робота посла. То у нас будуть два де-факто посла в США? Оксана Маркарова як посол, ви як "уповноважена"?
Ні, президент роз'яснив, що цей статус надається мені на час, поки тривають процедури, пов'язані з моїм призначенням на посаду посла.
Повертаючись до обов'язків на цій посаді, я сподіваюся на отримання нових завдань від президента. Крім того, ми активно співпрацюємо з Андрієм Єрмаком, адже він є ключовою фігурою в цій області…
Наразі моя основна мета полягає в проведенні консультацій з Верховною Радою України, новою прем'єркою, керівниками державних підприємств та командою президента. Це необхідно для того, щоб до моменту мого від'їзду в Сполучені Штати я мав чітко визначений порядок денний. Щоб ще перед від'їздом, як кажуть в Одесі, у мене було уявлення про перші 10-20 кроків, які я планую здійснити у Вашингтоні.
Хочу підкреслити, що мені пощастило отримати посаду посла. Якщо все складеться вдало, я матиму честь замінити Оксану Маркарову. Вона є надзвичайно продуктивною, сильною і системною особистістю, яку я глибоко поважаю і яка користується значним авторитетом у своїй сфері.
Моя задача - лише збільшити, розширити і надати нового дихання відносинам з США. Щоб Україну чули, Україну бачили, про Україну знали.
- Ви коротко згадали НАТО серед задач у США. Тиждень тому спецпредставник Трампа Кіт Келлог підкреслив у виступі, що ключовим елементом мирного врегулювання має бути суверенітет України. А суверенітет - це право вибору, в тому числі у зовнішній політиці. Чи означає це, що США починають розуміти, що вільний вибір безпекової інтеграції України - це обов'язковий елемент майбутнього миру?
- Відповім так:
Слона слід вживати по частинах, і розпочати краще не з його хвоста.
Ці питання (що стосуються вступу в НАТО. - ЄП) важливі, вони для нас очевидні, але наразі у відносинах із Вашингтоном пріоритетами є діалог щодо озброєння і участь США у процесі домовленості щодо припинення вогню.
Однак наша позиція залишається незмінною. І коли настане момент для обговорення цього питання, я впевнена, ми підходимо до нього з переконанням, що демократія полягає у праві країни самостійно обирати найкращі рішення для свого розвитку.
Як довго ви займаєте посаду віцепрем'єрки з питань євроінтеграції?
П'ять років і один місяць.
Не наважуся підрахувати всі зміни, які відбулися.
Спочатку обговорювалося, що партнери повинні визнати "європейську приналежність" України...
...Наразі ми отримали офіційне рішення про початок переговорів щодо вступу України в Європейський Союз, але фактичний процес ще не розпочався. Який з цих численних змін ви вважаєте своїм найбільшим особистим успіхом? Яким є політичний спадок віцепрем'єрки Стефанішиної?
Не впевнений, що зможу виділити лише один аспект.
Це величезний особистий шлях. І я вважаю великою честю те, я змогла докластися до цього, коли йде повномасштабна війна. Робила все, що вміла, що могла, і це виявилося ефективним.
П'ять років тому, коли я вперше зайняла посаду віцепрем'єрки, моїм політичним досвідом був лише початок. Я мала певні професійні досягнення та кар'єру, якою пишаюся. За цей час мені вдалося налагодити ефективні політичні зв'язки як з парламентом, так і з президентом особисто. Хоча життя в уряді протягом п'яти років не завжди було легким, я змогла забезпечити взаємодію та координацію з усіма міністрами і встановити добрі стосунки з прем'єр-міністром.
Все це дозволило врешті-решт здобувати важливі для України рішення, забезпечити незворотність членства України в НАТО, здобути статус кандидата у ЄС і розпочати перші етапи вступних переговорів - і отримувати підтримку в парламенті для тих рішень, які для цього були необхідні.
Я вважаю своїм здобутком ту систему політичних комунікацій, яку мені вдалося вибудувати для цього - не зраджуючи курсу на європейську інтеграцію і не зраджуючи своїх переконань, і, сформулюю це так, заражаючи багатьох інших членів нашої політичної команди вірусом віри в наше європейське майбутнє.
Слід зазначити, що я погоджуюсь із тим, що парламентарі "захворіли" цим явищем лише за останні рік-два. Раніше в парламенті ЄС панував значно більший скептицизм стосовно України, ніж ентузіазм.
З самого початку я була переконана, що монобільшість може стати шансом для змін. Особливо, згадуючи, як у минулому складі парламенту постійні конфлікти і революційні настрої заважали приймати навіть найпростіші рішення. Коли "Слуга народу" вперше з'явилася в парламенті, до неї увійшли представники різних сфер: хтось прийшов з бізнесу, інші - з громадського життя, а деякі не мали жодного політичного досвіду. Їх потрібно було об'єднати навколо спільної мети.
Я вважаю, що євроінтеграція повинна стати важливим чинником, який об'єднує нас.
Проте, справді, все кардинально змінилося після нашої заявки на вступ до Євросоюзу. Коли в березні 2022 року лідери ЄС висловили підтримку, з'явилася реальна можливість отримання статусу кандидата. У цей момент у парламенті стало зрозуміло, що деякі суперечки щодо певних норм можуть виявитися не настільки суттєвими.
Чи є щось, що стосується Угорщини?
- Я не вважаю, що ситуація, пов'язана з Угорщиною, це щось, що "не вдалося".
Ми отримали надзвичайно цінний досвід під час "входження в стратосферу" Європейського Союзу, коли всі в ЄС нарешті усвідомили: "О, українці вже серед нас, вони дійсно стають частиною Європи".
Саме в той момент ми почали відчувати найбільші удари з боку сусідніх держав.
Це для нас було величезне розчарування і величезний біль. У нас війна, триває повномасштабне вторгнення - і тут починають виникати питання щодо торгівлі.
- Тобто у множині - від "сусідів".
- Так. І цей досвід став корисний, бо дозволив нам зрозуміти: найгірше, що ми можемо зробити, це ображатися або сваритися з сусідами.
Ми впровадили принцип "безумовної любові".
Отже, ми усвідомлюємо, що політики змінюються, вибори відбуваються і закінчуються, проте зв’язки повинні формуватися незалежно від обставин.
У наших стосунках з Угорщиною, я переконана, ми досягли значних успіхів. Просто акценти в порядку денному дещо відрізняються.
Серед невдач варто відзначити, що не вдалося розпочати вступні перемовини. Європейські чиновники все ще стверджують, що Україна зможе відкрити всі шість кластерів до завершення року. Були надії, що перший кластер буде відкритий вже найближчими днями, але цього не відбулося.
Я не можу погодитися з тим, що саме я щось не досягнув. Ми вжили всіх необхідних заходів.
Також, до настання 31 грудня 2025 року не можна стверджувати, що ми не виконали цю задачу. У будь-який момент ми можемо активувати кластери. Це може статися на одній конференції, де ЄС представить всі шість кластерів одночасно.
Крім того, я вважаю, що європейські інституції не можуть бути виправдані за те, що спільно з державами-членами досі не змогли знайти вирішення цього питання.
У "ЄвроПравди" з'явилася інформація, що на цьому тижні Європейський Союз планував здійснити цей крок, проте в результаті це не вдалося. Чи відповідає це дійсності?
Крім того, події, що мали місце під час підготовки цього рішення на цьому тижні, стали важливим фактором, який вплинув на рішення президента підтримати мою кандидатуру на посаду посла в США.
Справді, ми максимально працювали над тим, щоб у п'ятницю 18 липня це рішення (про відкриття переговорів за першим кластером. - ЄП) відбулося. Ми працювали з кабінетами керівників Європейського Союзу, з Єврокомісією, з міністрами країн ЄС. Над цим працювали не тільки я, а й Андрій Сибіга, і Андрій Єрмак.
Ми розуміли, що це рішення може бути ухвалене, і доклали максимально зусиль, яких можна було докласти. Зробили все можливе. Але зрештою для нас стало зрозуміло, що цього рішення не буде. Очевидно, забракло якогось ключового політичного елементу всередині Європейського Союзу.
Я вважаю, що ця ситуація вплинула на остаточне рішення президента: в умовах відсутності політичного компонента всередині Європейського Союзу, доцільно перенаправити мої зусилля на співпрацю зі Сполученими Штатами.
А щодо відкриття кластерів - тепер потрібна комунікація президента з європейськими лідерами. Потрібна робота дипломатії, тобто Андрій Іванович (Сибіга. - ЄП) зможе далі на рівні держав-членів просувати це рішення.
Ви керуєте українською делегацією на перемовинах щодо приєднання до ЄС, отже, ви зараз виходите з цих перемовин. Які наслідки це матиме?
Інфраструктура для проведення переговорів щодо вступу вже налагоджена і функціонує. За кожним етапом перемовин закріплено відповідного переговірника. Навіть зміни у структурі міністерств, такі як їх об'єднання чи розподіл, не повинні суттєво вплинути на ці команди.
Словом, на сьогодні європейська інтеграція - це величезний структурований процес, і я впевнена, що ця система працюватиме.
Кожна група складається з урядовців, експертів і народних депутатів. До речі, через це хтось завжди виконує роль "вартового пса" у процесі, і це мені не раз допомагало. Бувало, що урядові переговорники "не дотягують", але не визнають проблем і продовжують казати, мовляв, "все добре" - і тоді або народні депутати, або експерти підсвічували проблемні питання.
Підготовка до значних переговорів практично завершена. На минулому тижні ми закінчили скринінг четвертого кластера, а по інших кластерах виконано значний обсяг роботи. У принципі, залишилося лише отримати оцінки від Європейської комісії для кожного з кластерів, після чого можна буде розпочати переговори.
Дослухався до новини, що Уряд працює над своїм документом - національною програмою адаптації законодавства до європейських норм. Цей документ повинен не лише окреслити зміни, які необхідні для України, але й визначити часові межі. Які терміни ви ставите для досягнення готовності України до вступу в ЄС?
Навіть тепер усі зобов'язання, які ми беремо на себе в процесі переговорів без установлення перехідних періодів, визначені терміном до кінця 2027 року. Це означає, що у нас є 2025-26 роки для розробки рішень та 2026-27 роки для їх ухвалення.
Так, ви праві, в даний час ми працюємо над програмою адаптації, яка враховуватиме ці аспекти. У нас реалізується масштабний проєкт Європейського Союзу під назвою Ukraine2EU, що сприяє цьому процесу. Маємо команду експертів, методологічні матеріали та вже розроблені рішення.
Як тільки Єврокомісія представить звіти по кожному з кластерів, існує можливість затверджувати цю програму поетапно, розглядаючи кожен напрямок окремо.
Коли буде затверджено програму? Це значною мірою залежатиме від внутрішніх політичних обставин та угод з парламентом стосовно європейської інтеграції. Важливо, чи виявиться бажання зробити реалізацію програми пріоритетним завданням. Проте я не бачу підстав для зміни цілей на менш амбітні.
Отже, які ж наші завдання?
- Реалізувати відкриття всіх кластерів до 2025 року. Завершити адаптацію законодавства, щоб воно повністю відповідало нормам Європейського Союзу, до кінця 2027 року.
- У останні тижні у медіа лунали звинувачення на вашу адресу. Яка на них реакція?
На мою думку, найзначнішим даром у моєму житті є моя серйозна увага до взаємодії між людьми та постійна готовність до спілкування.
А в умовах, коли несподівано для мене почалися такі цілеспрямовані… Така спрямована увага до мене… Можливо, це було пов'язане з тим, що я очолила Мін'юст, не в останню чергу.
Наразі я ознайомилася з великою кількістю інформації, що пояснює причини такої активної уваги до моєї особи. Виявляється, під моїм житлом протягом тривалого часу були присутні різні люди, які спостерігали за тим, як я виходжу, заходжу та прибуваю додому. Я маю чітке уявлення про те, що відбувалося, проте наразі не готова ділитися цими подробицями.
Крім того, я вважаю, що всі ці ситуації стали для мене чудовою можливістю довести, що мені немає чого ховати. Коли з’явилася інформація про моє житло, команда "Бігус.інфо" звернулася до мене за коментарем, і я вирішила запросити їх до себе, щоб продемонструвати, що це справжнє місце мого проживання. Я надала всі документи, матеріали та дані з податкової служби.
Я, до речі, буду подавати зараз нові декларації (при звільненні і при призначенні на посаду. - ЄП), і там у мене буде вказане місце проживання.
Так, мені справді не надто комфортно розкривати всій країні, що я мешкаю в батьківській квартирі. Проте для мене важливо усвідомлювати, що я залишилася вірною собі протягом цього часу. У мене немає жодних розкішних вілл в Іспанії чи навіть старенького "Гелендвагена", записаного на бабусю.
У декларації також відбудуться значні зміни в моєму майновому стані. Саме в день мого звільнення я реалізувала земельну ділянку, яка була у моєму володінні з 2007 року (Прим.: у декларації Стефанішиної дійсно зазначена ділянка площею 10 соток у селі Нерубайське поруч з Одесою). Це дало мені можливість отримати кошти, на які я тепер зможу покладатися протягом певного періоду.
Існують також кримінальні справи, які були відкриті стосовно вас або проти вас. Чи є це перешкодою для працевлаштування в Сполучених Штатах Америки?
Хочу підкреслити, що Спеціалізована антикорупційна прокуратура внесла зміни у свою комунікацію. Це питання стосується конкретної організації, а саме АРМА. Це не є справою проти мене особисто, моє прізвище згадується лише тому, що воно фігурує у розслідуванні Михайла Ткача, опублікованому в "Українській правді".
Я готова обговорити це питання і хочу наголосити, що не маю жодного зв’язку з бізнесом або діяльністю мого екс-чоловіка.
Я, хоча і мала шанс, свідомо утримувалася від спроб дізнатися, що відбувається в АРМА, про що йдеться у розслідуванні НАБУ, і які його нюанси. Мене не цікавлять ті питання, які не стосуються моєї діяльності.
А що з приводу екс-чоловіка?
- Зі своїм колишнім чоловіком я розлучена вже вісім років, з 2017-го.
Ми залишалися на зв'язку, адже для мене він має лише одну важливу роль: він батько моїх дітей. Саме з цієї причини ми підтримували наші стосунки.
Проте після публікації розслідування на УП його присутність у нашому житті зникла.
Існує також давня справа, пов'язана з Оленою Лукаш, яка наразі перебуває на розгляді в суді. А ви тим часом вирушаєте до США.
- По ній триває судовий процес. Я беру участь у всіх засіданнях у форматі онлайн.
Моя позиція є доволі простою та послідовною. Мова йде про події, що відбулися більше десяти років тому. У той час мені був 28 років, і я не ставила перед собою мету розвивати серйозну кар'єру. Усі факти, наведені в матеріалах, представлених до суду, свідчать про те, що я виконувала свої обов'язки, дотримувалася закону та виконувала рішення уряду. Я не брала участі в жодних органах, що займалися закупівлею чи розподілом коштів; моя діяльність була виключно пов'язана з бюрократичними процедурами, і я повернулася з декретної відпустки вже тоді, коли цей процес був повністю налагоджений. Я впевнена у своїй позиції.
Найголовніше: переїжджаючи до США, я залишаюсь у сфері державного управління та продовжую бути частиною системи, нікуди не зникаю. Тому не вбачаю жодних ризиків у цій ситуації.
Інтерв'ю провів Сергій Сидоренко.
#Сполучені Штати #Бізнес #Документ #Президент (державна посада) #Парламент #Прем'єр-міністр #Дональд Трамп #Україна #Європейський Союз #Європа #Угорщина #Володимир Зеленський #НАТО #Європейський парламент #Київ #Данія #Одеса #Європейська комісія #Озброєння #Вашингтон, округ Колумбія #Спеціалізована антикорупційна прокуратура #Адаптація законодавства #Демократія #Суверенітет #Зв'язок #Слуга народу (політична партія) #Українська правда #Іспанія #Гаага #Історія #Європейська інтеграція #Андрій Єрмак #Міністр (уряд) #Влада (соціологія) #Український тиждень #Конгрес Сполучених Штатів Америки #Країни-члени НАТО
