Евакуація — це більше, ніж просто слово, це уособлення людських доль. Вона може бути стрімкою, затяжною, важкою, надзвичайно складною, або навіть неможливою, але ніколи не буває легкою. Ця конкретна евакуація справді здавалася нереальною, але… 26 березня, завдяки складній спеціальній операції, потужний наземний дрон зміг витягти трьох поранених бійців з оточення, яке тривало 32 дні. Про це згодом повідомив у соцмережі Віктор Долгоп'ятов — один з тих, хто брав участь у плануванні та реалізації цього неймовірного заходу. З 23 лютого військові під ворожими обстрілами сподівалися на диво. І це диво стало можливим завдяки зусиллям кількох десятків людей — співробітників конструкторського бюро "BUREVII", "Інженерного корпусу", 92-ї окремої штурмової бригади та 154-ї окремої мотопіхотної бригади. Протягом майже тижня вони шукали спосіб, як дістати поранених з-під носа російських військ, і врешті-решт знайшли рішення — за допомогою наземного дрона.
Цей епізод, безперечно, залишить свій слід у світовій військовій історії. Його основою стали три рівнозначні елементи: відвага українських бійців, безкорислива праця волонтерів, а також рішучість, креативність і майстерність українських інженерів та високий професіоналізм військових.
СПЕЦОПЕРАЦІЯ "ПОРЯТУНОК": ТИЖДЕНЬ ПЛАНУВАННЯ БЕЗ ВІДПОЧИНКУ
"Це питання життя і смерті. Три хлопці, які отримали поранення, вже три тижні перебувають у посадці. Один із них у критичному стані, з травматичною ампутацією нижньої кінцівки. Ситуація відома в Офісі Президента, питання починає набувати публічного розголосу, проте немає фізичної можливості дістатися до хлопців - там неможливо пройти чи проїхати", - таку заяву зробила військовослужбовиця Ксенія в середині березня на своїй сторінці у Фейсбуці, оголосивши про пошук наземного дрону, хоч би в оренду чи за будь-які гроші. На це відреагував Віктор Долгоп'ятов - директор КБ "BUREVII", який просто написав: "Спробуємо". І те, що багато хто вважав неможливим, почало реалізовуватися. Тиждень напруженої роботи численних людей під обстрілами, майже без сну, величезна кількість труднощів і раптових запитань "а що, якщо" - і це все стало частиною дивовижної історії. "І це не просто диво, це результат професіоналізму, мужності та рішучості багатьох людей, які не злякалися вислову 'занадто складно'", - підсумувала Ксенія.
Ольга Гарбовська, яка очолює стратегічні комунікації в КБ "BUREVII" і була безпосередньо залучена в цю подію, поділилася з Укрінформом деталями спеціальної операції та історією людей, за чиє життя команда боролася разом.
Дрон доставляв людей на відстань приблизно 10 км під щільним вогневим покриттям.
Ольго, перш за все, як хлопці опинилися в цій ситуації? Що відомо?
Історія така: підрозділ на Куп'янському напрямку вирушив виконувати бойове завдання, проте зазнав нападу. Унаслідок цього всі троє бійців отримали поранення: двоє з них зазнали серйозних травм, а третій - менш тяжких. Хоча були спроби евакуювати їх, всі вони виявилися невдалими, і бійці залишилися в "сірій" зоні протягом цілого місяця, плюс два дні до моменту рятувальної операції. Протягом цього часу їм доставляли воду та медикаменти за допомогою дронів, що дозволило їм витримати до моменту евакуації.
А як щодо супротивника? Чи був в курсі їхньої розташування, чи продовжувалися напади?
Їх піддавали обстрілам. Протягом місяця тривали атаки, включаючи використання фосфорних бомб та скидання з безпілотників. Проте, вони знаходили укриття в різних будівлях в тому населеному пункті, де виконували свої завдання. Постійно підтримували зв'язок через радіостанції. З їхньої бригади їм доставляли дронами запасні акумулятори для радіо, щоб забезпечити безперервну комунікацію. Один з військовослужбовців, який отримав легкі травми і мав змогу пересуватися, протягом усього цього часу піклувався про своїх тяжко поранених товаришів.
Зрештою, до нас звернулася волонтерка Ксенія, котра шукала виробників наземних дронів, аби спробувати організувати евакуацію хлопців. Здається, більше ніхто не погодився взятися за таку відповідальну справу. Адже виготовити та надати пристрої — це лише половина справи, а ось розробка цілої операції евакуації з "сірої" зони, що знаходиться далеко від наших позицій, потребувала значно більше зусиль. Це все відбувалося в надзвичайно гарячих точках, під безперервним вогнем. Планування вимагало злагодженої роботи різних спеціалістів, а також збору та аналізу розвідувальної інформації.
Ми витратили п'ять днів на планування операції разом із 92-ю окремою штурмовою бригадою, в якій взяли участь більше 50 осіб. У процесі залучили фахівців різних профілів, включаючи експертів з РЕР і РЕБ, а також аеророзвідників і численних пілотів, зокрема операторів наземних роботизованих комплексів (НРК). 92-а бригада взяла на себе відповідальність за розробку та реалізацію плану, забезпечивши необхідні ресурси, включаючи розвідувальний батальйон і пілотів з підрозділу НРК, для підсилення сусідньої 154-ї окремої мотопіхотної бригади. Наше конструкторське бюро, разом із волонтерами "Інженерного корпусу", розробило кілька наземних дронів, під час підготовки та виконання операції ризикуючи своїм здоров'ям і життям.
Ми усвідомлювали, що можливостей не так вже й багато, тому прагнули якомога детальніше спланувати наші дії, координуючи роботу з різними підрозділами та збираючи всю необхідну інформацію. З Києва це зробити не вийде — потрібно було діяти в різних місцях і багато переміщатися.
Які були ключові виклики? Чи це був складний ландшафт або маршрут, ізоляція позицій, повна видимість з боку супротивника, який уважно спостерігав за кожним нашим рухом?
Так, місцевість абсолютно проглядалася, а території були заміновані - і точно невідомо, які саме ділянки. І в результаті ми один дрон таки втратили вже в ході операції - підірвався на міні. Тож ми оперативно корегували план відповідно до ситуації та місць ведення боїв, що велися на цьому напрямку дещо змінили маршрут. На щастя, ми мали ще один дрон і з ним вже все вийшло.
Проте ризик залишався надзвичайно великим. Інформації про можливе замінування не було, а рельєф місцевості виявлявся дуже складним. Вся територія фактично піддавалася постійному обстрілу з мінометів та артилерії. У небі літало безліч дронів, багато з яких були підключені до оптоволоконних мереж, і все це відбувалося поблизу ворожих позицій. А ще, двоє хлопців зазнали серйозних поранень і були малорухливими...
Яким чином один дрон міг би їх перевезти? Він здається досить маленьким.
Вирішили застосувати НРК ARDAL. До нього на жорсткому зчепленні приєднали причіп, в який і мали поміститися бійці. Цей дрон - інноваційна розробка: герметичний корпус, пружинно-балансуюча підвіска, литі армовані гусениці. Він потужний, з гарними показниками прохідності, досить компактний і його легко транспортувати. А незважаючи на розміри, може потягнути 250 кг навантаження. Нам важливо було, щоб мав велику потужність і швидко їхав: затримуватися в тих місцях не варто, хотіли прослизнути швиденько.
Наш безпілотник з причепом пролетів приблизно 17 км в обидва напрямки, а вся операція зайняла 4 години – від моменту старту до повернення.
Чи могла команда управляти цим процесом? Як би вони могли захистити дрон? Можливо, він був обладнаний засобами радіоелектронної боротьби, датчиками та іншими пристроями.
Він управляється дистанційно за допомогою пілота, тому ми отримували зображення та могли відстежувати маршрут. Для цього використовували різноманітні засоби РЕР і РЕБ, а також активно діяла аеророзвідка. Усе це відбувалося одночасно, в комплексному режимі.
Протягом чотирьох годин дрон не раз зазнавав мінометних обстрілів, піддавався артилерійському вогню та навіть став мішенню для скидів. Попри всі ці небезпеки, йому вдалося залишитися цілим. Він забрав хлопців і доставив їх до відносно безпечного місця, звідки їх уже забрала медична евакуація і доставила до стаціонару. Наразі бійці перебувають у шпиталі, всі троє вижили і проходять лікування. Одному з них довелося провести ампутацію стопи, у другого виявили обмороження і гниття кінцівок, а третій отримав вогнепальні переломи та "легкі" контузії.
Я правильно розумію, що якби не було того третього, який, ймовірно, допоміг товаришам добратися до причепа, невідомо, чи змогли б вони взагалі вивезти його?
Я уявляю, як важко, коли ти, маючи серйозні травми та перебуваючи на медикаментах, не можеш вибратися з ситуації. А потім, коли з’являється можливість евакуації, на адреналіні, навіть з останніми силами, ти повзеш до порятунку. Саме так і сталося: ми не лише допомагали, а й намагалися дістатися до того візочка, і зрештою, нам це вдалося. Хоча, повторюю, наша місія стикалася з багатьма небезпеками і труднощами, і шанси на успіх були вкрай мізерними.
В цілому, операція є досить складною, оскільки використання дронів для евакуації ще не стало звичним явищем. В Україні налічується близько 200 компаній, що займаються виробництвом наземних роботизованих платформ, проте ця технологія наразі сприймається як новинка. Переважно ці комплекси використовуються в логістичних цілях або в ролі "камікадзе", тоді як їх застосування для евакуації залишається рідкісним. Як виробники, так і військові ще досліджують потенціал та особливості експлуатації таких систем. Крім того, евакуації здійснюються в різноманітних умовах, тому необхідно проводити численні випробування та вдосконалювати різні моделі дронів. Вони можуть бути на колесах або гусеничні, мати різну ширину і висоту... Важливо вибрати відповідний варіант для конкретної території та вантажопідйомності. Проте, для медичної евакуації НРК є дуже перспективним рішенням. Ці дрони не мають значення, який вантаж вони транспортують, тому, якщо вони вже успішно використовуються в логістиці, можна спробувати реалізувати їх і для евакуаційних операцій.
Яка частота взаємодії бюро з цими НРК? Це ваша галузь експертизи?
Ми займаємось розробкою та виготовленням різноманітної техніки для підтримки військових. Окрім наземних роботизованих комплексів, ми також створюємо потужні військові павербанки та інші продукти. Наразі НРК – це лише один з наших проектів. Це був наш перший досвід у плануванні їх використання в масштабних операціях. Тісно співпрацюємо з військовими, отримуючи зворотний зв’язок після тестувань, і вже досягли значної синергії, об'єднавши в одній команді військових та цивільних спеціалістів.
Яка була вартість усієї процедури? Хто здійснював оплату?
Ми ще не підраховували детально, але один лише втрачений дрон - це 500 тис. грн. Загалом близько 1 млн було витрачено. Робота фахівців - на волонтерських засадах. Але техніки можна ще багато треба виготовити і грошей заробити теж, а життя в людини одне. Всі затрати варті того, щоб врешті-решт солдат знову побачив свою родину. Ну а "BUREVII" - це не просто бізнес як такий. Чимало розробок надається Силам оборони безкоштовно, це наша місія.
Ольго, чи мали ви нагоду зустрітися з врятованими солдатами?
Дрон доставив їх до місця евакуації, яке все ще залишалося небезпечним для зустрічі. Ми координували операцію з іншої локації. Хлопців одразу ж відвезли до стабілізаційного пункту, а потім перевели до шпиталю. Зустрілися ми вже в лікарні. Вони ще перебували в стані шоку і не повністю усвідомлювали, що сталося, адже для цього потрібен час. Поки що ми не змогли поспілкуватися з ними більш детально — було зарано торкатися їхніх почуттів і змушувати переживати той жах знову. Найголовніше — ми побачили, що вони живі. Отже, наші зусилля не були марними.
#Росія #Укрінформ #Facebook #Київ #Інженер #Дрон #Народна Республіка Кампучія #Зв'язок #Екстрена евакуація #Військова розвідка #Оточення #Електронна війна #Станція радіозв'язку #Земля #Медикаментозне лікування #Причіп (транспортний засіб) #Розвідка сигналів #Військовий госпіталь #Студія дизайну #Сміливість. #Ампутація #Рішучість #Візас Ф.К. #Український тиждень #Безперервний трек
