Чи доцільно вдаватися до штучного інтелекту для комунікації з покійними близькими та які можливі негативні наслідки цього процесу? Про це розповідає РБК-Україна (проєкт Styler) з посиланням на The Conversation.
Явище, яке за допомогою ШІ дає можливість поспілкуватися з померлими родичами вже охрестили "цифрове воскресіння". Воно передбачає використання технологій штучного інтелекту для відтворення певних аспектів померлих людей, таких як їхній голос або зовнішній вигляд. Це може дати тимчасове полегшення болю, але й відкриває глибокі розмови на етичному, філософському та правовому фронтах.
На думку дослідників, відтворюючи зовнішність або голос покійної близької людини, ми можемо відчувати, що таким чином продовжуємо її присутність у нашому житті, або ж формуємо її безслівну тінь.
Сутність людини, безсумнівно, - це щось більше, ніж набір запрограмованих реакцій чи зображення на екрані, і здається малоймовірним, що цифрова симуляція зможе відобразити глибину й унікальність життєвого досвіду, емоцій і думок людини.
Ключовим аспектом є пам'ять. Цифрове відродження можна сприймати як зусилля збереження спогадів, можливість зберегти присутність тих, хто відійшов від нас.
Але людська пам'ять не є статичною - вона вибирає, змінює, зміщую та адаптує, і, відтворюючи людину цифровим способом, ми ризикуємо змінити наші власні автентичні спогади про неї.
Фактично, за словами вчених, ми ризикуємо отримати створення помилкових спогадів. Які будуть пов'язані з померлою людиною, але насправді - вони будуть вигаданими.
Ідентичність особи являє собою складний сплетіння емоцій і взаємозв'язків. Коли ми намагаємося відобразити когось, ми прагнемо зафіксувати його сутність. Проте, в результаті, ми скоріше створимо уявлення про цю людину, яке відповідатиме нашим власним сподіванням і прагненням, а не її реальному образу.
Смерть є природною частиною життя, і траур необхідний, щоб примиритися з цією втратою. А намагаючись підтримувати зв'язок з померлим завдяки технологіям, ми втручаємося у цей життєво важливий процес. Це може перешкодити нам рухатися вперед і знайти спокій у прийнятті втрати.
Врешті-решт, концепція цифрового воскресіння породжує низку правових дилем — хто має повноваження визначати, чи слід здійснювати цифрове відтворення покійної особи? Хто може надати на це дозвіл? Яким чином можна отримати згоду людини, яка вже не має змоги висловити свої побажання?
Технології - це завжди бізнес, і перспектива отримання компаній прибутку, втручаючись у щось таке глибоко людське та болюче, як втрата близької людини, викликає додаткові філософські, етичні та моральні питання.
З етичної перспективи цей вид бізнесу суперечить основним принципам поваги та гідності, які повинні лежати в основі наших людських стосунків. Процес скорботи є глибоким і священним, він веде до прийняття і внутрішнього миру після важливої втрати.
Отже, комерційне втручання в цей процес можна трактувати як вид емоційної експлуатації, що маніпулює людьми в один із найвразливіших періодів їхнього життя. Такий бізнес здатен спотворити саму суть переживання втрати.
Більш того, дослідники вважають, що в основі концепції цифрового відродження прихований складний і тривожний парадокс. Спроби технології з'єднати нас із тими, кого ми втратили, насправді підштовхують нас до жорстокої реальності їхньої відсутності. Це змушує нас задуматися не лише про саму природу існування, а й про глибокі питання, що стосуються сутності людського буття.
#Бізнес #Штучний інтелект #Емоції #Зв'язок #Етика #Явище #Особистість #Парадокс #Мораль #Прибуток (економіка) #Філософія
