Як правильно передати бізнес і майно в Україні: заповіт, спадковий договір, особливості та ризики.
У правовій системі України спадщина є однією з найпроблемніших сфер для суперечок. Бізнес, нерухомість, боргові зобов'язання, неформальні сімейні стосунки, діти від різних шлюбів та податкові наслідки можуть стати джерелом тривалих судових розглядів після смерті власника активів. Щоб запобігти таким ситуаціям, важливо використовувати інструменти для спадкового планування.
Інструменти планування спадщини - це засоби, які дозволяють людині під час життя встановити, хто, що, коли і за яких умов отримає її майно після смерті. Основні цілі цих інструментів полягають у впорядкованому розподілі активів, зменшенні податкових витрат, мінімізації ймовірності сімейних суперечок, захисті вразливих спадкоємців, а також забезпеченні збереження бізнесу та інвестицій.
Принципово важливо: універсального інструменту не існує. Те, що ідеально працює в одній сім'ї, може провалитися в іншій. Усе залежить від структури активів, складу родини, боргів, податкового резидентства та географії майна.
Спадкування - це перехід від спадкодавця до спадкоємців не лише прав, а й обов'язків. До складу спадщини входять нерухомість, бізнес, рахунки, корпоративні права та борги. Не входять до спадщини лише особисті немайнові права, право на аліменти, пенсію, соціальні виплати, компенсації шкоди здоров'ю.
Момент відкриття спадщини - день смерті або день оголошення особи померлою за рішенням суду. Саме з цього моменту починають спливати процесуальні строки.
В Україні існують лише дві форми спадкування: за заповітом і за законом. Усі інші інструменти розподілу майна (договори, трасти, фонди) не підпадають під класичні правила спадкування і мають зовсім інші податкові наслідки.
Заповіт - це особисте розпорядження фізособи на випадок смерті. Його можна скласти лише особисто, у письмовій формі, з нотаріальним посвідченням та реєстрацією в Спадковому реєстрі. Заповідач може призначити будь-яких спадкоємців (зокрема юридичних осіб), позбавити спадкоємців за законом права на спадкування, передбачити підпризначених спадкоємців, встановити умови отримання спадщини. Однак ця свобода обмежена інститутом обов'язкової частки.
Незалежно від змісту заповіту право на обов'язкову частку мають малолітні та неповнолітні діти, непрацездатні повнолітні діти, непрацездатні чоловік або дружина, непрацездатні батьки. Розмір обов'язкової частки становить половину від тієї частки, яку особа отримала б за законом. Навіть якщо людина повністю виключена із заповіту, вона все одно отримає цю частину. Саме тому заповіт не завжди дозволяє передати активи саме так, як хоче власник.
Окремим типом є спільний заповіт подружжя, що стосується спільно набутого майна. Основні характеристики цього документа такі: після смерті одного з подружжя його частка не стає частиною спадщини, а автоматично переходить до того, хто залишився живим. Після смерті другого з подружжя успадкування майна відбувається відповідно до вказівок, зазначених у заповіті. На це майно накладається заборона на відчуження – другий з подружжя не має права його продавати або дарувати.
Заповіт подружжя дозволяє уникнути дроблення активів, зберегти бізнес і нерухомість як єдине ціле, відтермінувати реалізацію обов'язкової частки до смерті другого з подружжя. Ця опція доступна парам, які мають зареєстрований шлюб. Факт спільного проживання не дає права зробити заповіт подружжя.
Спадковий договір часто плутають із заповітом, але це не інструмент спадкування, а цивільно-правовий договір з відкладеним переходом права власності. Набувач виконує обумовлені дії і після смерті власника отримує право власності на майно. Серед дій - фінансове утримання, догляд, поховання, немайнові зобов'язання.
Спадковий договір має дві ключові переваги. Перша - на нього не поширюється правило обов'язкової частки. Навіть якщо у власника є малолітні діти або непрацездатні родичі, то набувач отримає все майно. Друга перевага - до набувача не переходять борги власника, актив передається "чистим".
Ось чому спадкові договори часто застосовують для управління бізнес-активами, проблемною нерухомістю, складними сімейними ситуаціями, а також у випадках, коли необхідно уникнути обов'язкової частки. Проте існує й "ложка дьогтю" — податкові зобов'язання.
Оскільки спадковий договір - це не спадщина, а цивільно-правовий правочин, то до нього не застосовуються пільгові ставки 0% і 5%. Дохід у набувача оподатковується як "інший дохід" за ставкою 18% ПДФО плюс військовий збір.
Спадковий договір vs договір довічного утримання? Їх часто плутають, але різниця принципова: за довічним утриманням майно переходить одразу, а догляд здійснюється до смерті; за спадковим договором майно переходить тільки після смерті, що дозволяє власнику зберігати повний контроль за активом.
Заповіт, спадковий договір та угода про довічне утримання – це основні інструменти, що функціонують в рамках українського законодавства. Однак у сучасних реаліях їх часто недостатньо, особливо якщо активи розташовані в різних країнах, існує міжнародна діяльність, а також ризики, пов’язані із санкціями чи арештом. До того ж, важливими стають податкові та комплаєнс-аспекти.
Саме тому українські власники активів дедалі частіше виходять на наступний рівень (іноземні трасти, фонди, сімейні холдинги), що дозволяє не просто передати спадщину, а побудувати комплексну систему захисту капіталу.
#Інвестиції #Податок #Юридична особа #Пенсія #Податок на доходи фізичних осіб #Нерухомість #Право власності #Борг. #Шлюб #Юридична операція #Здоров'я #Корпоративне право #Спадкування #Капітал (економіка) #Бізнес #Довіра (право) #Судове рішення (закон)
