Science.City: які переваги це принесе науці та бізнесу?

Автор Олександра Антонюк Голова Наукового комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій.

Конкурентоспроможність держави та її інноваційний прогрес вимагають переходу до нової моделі економічного розвитку, орієнтованої на знання. Це означає системну трансформацію у підходах до державного розвитку, де основними двигунами зростання виступають інновації, наукові досягнення та технологічні рішення.

У Сполучених Штатах Америки значна зміна відбулася в 1980-х роках, коли з ухваленням ряду законодавчих актів, зокрема відомого закону Бай-Доула, вперше приватні інвестиції в наукові дослідження перевищили державні фінансування. Менш відомими, але не менш суттєвими стали й інші правові механізми, які регулювали передачу технологій і права інтелектуальної власності, зокрема Федеральний закон про передачу технологій 1986 року. Ці заходи забезпечили ефективну співпрацю між науковим середовищем та бізнесом, створивши сприятливі умови для стрімкого зростання інновацій і зробивши США провідною країною в глобальній інноваційній економіці.

Українська система в правовому регулюванні та структурі бюджетного фінансування суттєво відрізняється від американської. Зокрема характерною особливістю США є потужний сектор приватної вищої освіти, що забезпечує університетам значну фінансову автономію та наближує їхню модель управління до бізнес-структур. Натомість федеральні дослідницькі лабораторії, які фінансуються з державного бюджету, за своїм статусом більше нагадують українські заклади вищої освіти та наукові установи. Саме ці лабораторії стали основними вигодонабувачами змін, закріплених у згаданих вище законах, які значно спростили для них комерціалізацію досліджень.

Україні також необхідні власні інструменти, які відповідатимуть специфіці правового поля та статусу державних наукових установ і університетів, а також враховуватимуть особливості перехідної економіки, що зазнає додаткового тиску від неспровокованої зухвалої військової агресії.

У цьому контексті правовий режим урядового проєкту Science.City, якщо його реалізувати, може слугувати подібним прикладом американських реформ для української науково-інноваційної сфери. Основною метою є усунення правових бар'єрів, які наразі заважають продуктивній співпраці між наукою та бізнесом, а також створення сприятливого середовища для розвитку економіки, заснованої на знаннях. Уряд працює над законопроєктом щодо Science.City.

Операційна діяльність державних наукових установ та університетів в Україні підлягає надмірному регулюванню, що перешкоджає ефективній співпраці з бізнес-сектором. Зокрема, фіскальний тягар є невиправдано високим: державні установи змушені виплачувати до 70% податків на дивіденди, отримані від комерційного використання наукових розробок, створених їхніми власними дослідниками. Такий рівень оподаткування є ексклюзивним і не має аналогів в інших сферах діяльності країни.

Виконання реального науково-технічного проєкту на замовлення бізнесу часто потребує оперативного закупівельного процесу -- придбання реактивів, матеріалів, обладнання. Проте довготривалі й складні процедури державних закупівель значно ускладнюють цю взаємодію: затягують терміни, позбавляють проєкти гнучкості та призводять до здорожчання. Часто єдиним виходом стає виконання робіт із використанням давальницької сировини (тобто сировини, наданої замовником для вироблення готової продукції), що влаштовує далеко не всіх замовників. Додаткові проблеми створює застаріла інфраструктура та складність доступу до матеріально-технічної бази.

У цих умовах виникають дві негативні тенденції: еміграція інтелектуального капіталу з публічного сектору та небажання приватного бізнесу співпрацювати з державними науковими закладами та університетами.

Неконкурентне податкове навантаження на заклади вищої освіти та наукові установи істотно знижує їхню конкурентоспроможність, зокрема у залученні інвестицій та розвитку науково-дослідницької діяльності. Навіть якщо не враховувати 20% ПДВ, після сплати 5% військового збору, 22% ЄСВ від заробітної плати та 18% ПДФО працівник отримує 63 грн з кожних 100 грн у зарплатній частині потенційного проєкту. Для порівняння, коли послуги надаються через ФОП, податкове навантаження становить лише 3 грн на 100 грн залученого проєкту.

Ці нерівномірні конкурентні умови суттєво звужують фінансові можливості для впровадження інновацій, ускладнюючи партнерство з підприємствами та знижуючи шанси на комерційний успіх наукових розробок.

Усім відомий проєкт Дія.City, який отримує переважно позитивні відгуки з боку ІТ-галузі та вже демонструє відчутний стимулювальний вплив на її розвиток.

Так, згідно з даними Національного банку України, експорт комп'ютерних послуг 2024 року становив 6,4 млрд дол., що включає діяльність компаній-резидентів Дія.City. Дослідження Advanter Group, проведене на замовлення об'єднання резидентів Diia.City United, показало, що 98% компаній-резидентів позитивно оцінюють вплив Дія.City на розвиток бізнесу, а за 2023 рік його резиденти сплатили 8,5 млрд грн (Мінцифри).

Які основні стимули розвитку інновацій закладені в правовий режим Science.City? Насамперед -- поширення правового режиму Дія.City на діяльність наукових парків, що істотно знизить податкове навантаження та підвищить конкурентоспроможність української прикладної науки, яка готова надавати науково-технологічні послуги бізнесу. Це дасть змогу створити сприятливі умови для залучення інвестицій і покращення співпраці між наукою та бізнесом.

Для заохочення розвитку інноваційних виробництв і підтримки комерціалізації наукових розробок передбачено такі податкові ставки: ПДФО – 5%, військовий збір – 5%, а також ЄСВ – 22% від мінімальної заробітної плати працівників наукового парку, яка складає приблизно 800 євро. Хоча ці ставки можуть здаватися незначними в порівнянні з Дія.City, вони все ж таки є значним підвищенням порівняно з окладом старшого наукового співробітника в державній установі (17 640 грн, що наразі відповідає приблизно 375 євро). Це, в свою чергу, свідчить про необхідність підвищення заробітної плати співробітників, що призведе до значно більших надходжень до бюджету країни.

Крім того, важливим елементом є регулювання оренди державного майна для наукових парків. Без впровадження концепції резидентської бізнес-моделі важко буде організувати науково-дослідну інфраструктуру, яка страждає від недостатнього фінансування з боку держави, не кажучи вже про ту, що зазнає постійних атак. Тому створення умов для вигідної співпраці між науковими парками та приватними підприємствами, без передачі наукових лабораторій і обладнання у приватні руки, є ключовим чинником для відновлення інфраструктури, налагодження її функціонування та забезпечення комфортного робочого середовища для дослідників.

Включення наукових парків до цього режиму з урахуванням того, що держава через державні наукові установи та університети входитиме як співзасновник зі своїми правами інтелектуальної власності, дасть змогу активніше залучати ресурси, сприяючи ефективнішому використанню наукового потенціалу та прискоренню комерціалізації досліджень і технологій.

Історія свідчить, що непрямі вигоди для економіки, які виникають завдяки зростанню інноваційності і виробництву більшої кількості товарів із високою доданою вартістю, суттєво перевищують витрати на субсидії та інвестиції в наукові дослідження й розробки (R&D). У відсутності комерційного інтересу університети та науковці не будуть активно шукати партнерів для реалізації своїх досліджень і технологій, що суттєво обмежує їхній потенціал впливати на економічний розвиток.

У той же час, результативне партнерство між державою та приватним сектором виступає важливим елементом для успішної комерціалізації наукових інновацій, незалежно від змін на ринку. Крім того, можливість компаній інтегрувати нові технології є фундаментом для стабільного економічного зростання країни.

Станом на сьогодні правовий режим Science.City вже пройшов етап громадського обговорення, був доопрацьований і наразі знаходиться на стадії узгодження з іншими міністерствами. Наступним кроком стане його передача до парламенту.

Я підтримую думку заступника міністра цифрової трансформації Олександра Борнякова, який вважає, що без вжиття необхідних заходів майбутнє української науки опиниться під загрозою. Тому я сподіваюся, що цей законопроєкт буде зареєстровано і включено до порядку денного. У разі його ухвалення, спеціальний податковий режим Science.City зможе розпочати свою діяльність до кінця 2025 року.