Що таке гарантії безпеки та чому їх відсутність в угоді про мінерали є проблемою: коментар експерта Михайла Гончара.

Основні загрози для України полягають не в змісті угоди, а в методах її реалізації. Для нашої країни вимоги США по цій угоді за замовчуванням є неприйнятними. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю виданню Фокус висловив експерт з міжнародних енергетичних і безпекових відносин, а також глобальних енергетичних ринків, президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар.

"Звісно, ми могли би піти на певні поступки, підписавши таку угоду, але на партнерських умовах, а не на відверто дискримінаційних. Якщо б нам були надані відповідні гарантії безпеки. Не у вигляді чергового Будапештського меморандуму, а так, як це має місце у випадку гарантій США Японії чи Південній Кореї, коли розміщуються американські збройні сили, наявна ядерна парасолька від Сполучених Штатів. Тоді це інша справа. Але такий підхід був відразу відкинутий адміністрацією Трампа. І замість цього була кинута абсолютно хибна теза про те, що присутність американських компаній і буде для вас гарантією безпеки", -- зауважив Михайло Гончар. І додав: присутність американських компаній не є ніякою гарантією, а при перших же пострілах ці компанії тікають.

"У нас є приклад, коли в Україну на початку 2010-х прийшли американські Chevron та ExxonMobil, плюс британо-нідерландська Shell, яка теж має достатньо великий бізнес в Сполучених Штатах. Однак, коли в 2014 році прозвучали перші постріли з боку Росії, вони згорнули проекти і втекли з України. І тут так само буде. Якщо немає військового захисту, то воєнні ризики залишаються. Виходить, безпеки США гарантувати не хочуть, але хочуть управляти нашою і газотранспортною системою, і портами, і залізницею, і АЕС, і мати доступ до будь-якого родовища корисних копалин. Отримати інфраструктуру і надра", -- зауважив експерт у розмові з Фокусом.

Михайло Гончар вважає, що угода щодо мінералів містить очевидний намір США швидко досягти фінансових вигод. За його словами, в контексті глобальних торгів між США та Росією, "український актив" може бути переданий третій стороні, зокрема Росії, якщо наміри Трампа виявляться несподіваними.

Він вважає, що якщо експлуатаційні методи з боку США продовжать діяти, настане момент, коли Україні доведеться виголосити слово "Ні". Проте наразі триває дипломатичний процес.

Щодо ймовірності повернення Дональда Трампа до підтримки України, Михайло Гончар зазначив, що це цілком можливо, оскільки позиція Трампа може кардинально змінитися.

На сьогоднішній день є небагато ознак, що свідчать про можливу зміну позиції Трампа на користь підтримки України, за винятком одного фактора. Проте існують деякі підстави для обережного оптимізму щодо санкцій проти Росії. Варто зазначити, що в квітні Трамп, без зайвого шуму та камер, підписав указ, який продовжує американські санкції проти Росії на наступний рік, на що звернули увагу не всі, -- підкреслив експерт.

На його переконання, якщо підтримка Україні з боку США збережеться, то це не буде результатом якоїсь доброї волі чи прозріння Трампа.

Такий сценарій може стати реальністю, але лише під тиском як внутрішніх, так і зовнішніх обставин. Внутрішніх — коли Трампа почнуть звинувачувати не лише у симпатіях до Росії, а й в активній підтримці країни-агресора. І зовнішніх — ми спостерігаємо, як європейські держави через непередбачувану політику США відмовляються від закупівлі американської зброї, що завдає серйозного удару по американській високотехнологічній промисловості. Існують ситуації, коли Трамп змушений змінювати свої рішення. Поєднання цих внутрішніх і зовнішніх чинників може змусити його, незважаючи на прагнення дотримуватися проросійської позиції, зберегти підтримку України, — вважає Михайло Гончар.

Раніше Фокус писав, що 18 квітня уряд України опублікував меморандум, який стосується майбутньої Угоди про економічне партнерство зі Сполученими Штатами. У документі йдеться про створення спільного Фонду інвестицій для відновлення України, який має стимулювати модернізацію інфраструктури, залучення масштабних капіталовкладень і формування нових можливостей для української економіки.