Двигун економічного зростання. Керівники ПриватБанку, Nestle та Метінвесту обговорюють привабливість та перешкоди для інвестицій в Україні в умовах війни.

Індекс інвестиційної привабливості України у 2025 році зріс практично до довоєнного рівня, 72% опитаних компаній, що входять до Європейської бізнес-асоціації, запевняють, що продовжуватимуть інвестувати в український ринок, а позаторік ця цифра становила 57%. Водночас перестороги, пов'язані з воєнними ризиками, залишаються.

Чи можуть ризики стримувати інвесторів? Які трансформації відбулися в українському бізнес-середовищі у 2025 році? Які нові підходи до інвестування з'явилися? Які сподівання приніс минулий рік і які міфи розвіяли? Які перспективи відкриваються у 2026 році?

На ці та інші запитання в рамках масштабного заходу "NV Україна та світ: вперед до 2026" надали відповіді:

* Мікаель Бьоркнерт, CEO ПриватБанку;

* Олександр Водовіз, керівник Проєктного офісу генерального директора Групи Метінвест;

* Алессандро Дзанеллі, CEO Nestle в Україні та Південно-Східній Європі.

Модерував Олександр Пасховер, журналіст NV.

Ось деякі з найзначніших моментів виступів доповідачів.

Мікаель Бьоркнерт, генеральний директор ПриватБанку:

Найбільше мене вразила рішучість і відданість українців у захисті своєї країни. Це стосується не лише військових, які щоденно борються за батьківщину, а й усіх громадян. Також вражає підприємницький дух українців. До свого прибуття сюди я вважав, що шведи є дуже підприємливими, але тепер розумію, що ми лише новачки в порівнянні з українцями.

На початку військових дій у нас був клієнт у Херсоні, який займався виробництвом фарб. Коли російські війська захопили Херсонський регіон, вони перетворили його завод на свою військову базу. Цей підприємець опинився в безвихідній ситуації і вирішив звернутися до українських Збройних сил із закликом: "Ось мій завод, де розташований російський штаб. Знищте їх, знищте мій завод!" Хоча це означало втрату власного бізнесу, він, на щастя, зміг розпочати нову справу в Київській області, і ми йому в цьому допомогли. Подібних випадків, на жаль, чимало.

У нас налічується практично 800 тисяч активних клієнтів серед ФОП, а також є корпоративні партнери. Ми помічаємо зміни в настроях підприємств. Аналізуючи дані нашого банку, ми виявляємо сфери з найбільшою динамікою бізнесу, зокрема, аграрний сектор і його переробка. У цій області ми фіксуємо зростання на 40% у нашому портфелі. Також спостерігаємо закономірні інвестиційні активності в таких галузях, як енергетика, і очікуємо подальшого розвитку в цьому напрямку. Крім того, ми прогнозуємо, що сектор оборонно-промислового комплексу буде розвиватися ще більш активно.

"Існує значний потенціал для зростання. На мою думку, бізнес-середовище останнім часом стало дещо позитивнішим. Підприємства все більше інвестують у свій розвиток та розширення. Зокрема, близько 40% усіх затверджених кредитів для підприємців становлять інвестиційні кредити."

Шведські компанії мають представництва в різних куточках світу, і Україна також привертає їхню увагу. Наприклад, знаменитий виробник підшипників активно працює на українському ринку і навіть оголосив про плани розширення своїх інвестицій цього року. Але які ж прагнення мають шведські бізнеси та представники інших країн? Вони шукають не лише ринки збуту та споживачів, але й стабільні умови для ведення діяльності. На жаль, війна створює серйозні перешкоди для досягнення цієї мети.

Відновлення України оцінюється приблизно в 500 мільярдів доларів, і хоча це є значним викликом, воно також відкриває нові можливості для залучення приватного сектору, зокрема шведських компаній. Багато фінансових інститутів також готові приєднатися до процесу відновлення після війни, використовуючи різноманітні інструменти, такі як ризик-шерінг та інші. У світлі підприємницьких талантів українців, я маю дуже позитивний настрій щодо цього процесу. Вважаю, що наша роль полягає в тому, щоб стати амбасадорами України на міжнародній арені, переконуючи бізнесменів та інших зацікавлених осіб у потенціалі цього чудового ринку, що розвивається.

Олександр Водовіз, голова офісу СЕО Групи Метінвест:

Війна суттєво змінила масштаби та можливості Метінвесту. До початку повномасштабного вторгнення група була одним з найбільших приватних роботодавців та інвесторів в Україні, а також провідним експортером. Проте в період війни компанія зазнала втрат активів, включаючи повне знищення підприємств у Маріуполі, а загальна кількість працівників зменшилася з 120 тисяч до 50 тисяч. Більше 11 тисяч співробітників компанії пройшли службу в Збройних Силах України, і значна частина з них продовжує служити й до сьогодні.

"Попри суттєві втрати персоналу і виробничих потужностей, Метінвест залишається ключовим гравцем української економіки, маючи активи, розташовані буквально за кілька десятків кілометрів від лінії фронту".

"До 2022 року Метінвест щороку інвестував близько 1 млрд доларів у модернізацію металургійних і гірничих підприємств, повністю оновлюючи радянську інфраструктуру. Нинішня ситуація кардинально інша: компанія фактично перейшла в режим виживання та другий рік поспіль працює зі збитками".

Плани інвестування на 2026 рік є досить обмеженими, оскільки вони стосуються лише підтримки існуючих активів. Основною причиною цього є відсутність доступу до міжнародного фінансування. Світові банки та інвестиційні фонди не бажають вкладати свої кошти в проєкти, що розташовані поблизу активних бойових дій, а в Україні наразі немає ефективних механізмів воєнного страхування інвестицій. Навіть великі міжнародні ініціативи, такі як Ukraine Facility або кредитні програми від партнерів, майже не впливають на велику промисловість: фінансування розподіляється дуже повільно і практично не доходить до підприємств.

Окремою загрозою для металургійної галузі є впровадження механізму CBAM в Європейському Союзі. Цей механізм передбачає додаткові витрати для імпортованої сталі та інших енергоємних товарів, що залежать від обсягу викидів CO₂. Для українських металургів це може призвести до значного зростання собівартості продукції, що, в свою чергу, може зробити її менш конкурентоспроможною на європейському ринку, який є ключовим для України. Експортерам доведеться сплачувати додаткові мита в розмірі від 50 до 100 євро за тонну сталі, що в перспективі може загрожувати зниженням обсягів експорту, призупиненням роботи деяких підприємств та втратою робочих місць.

Метінвест аналізує потенційні можливості, зокрема у виробництві HBI (гарячебрикетованого заліза) — продукту з низьким рівнем викидів вуглецю, що може знайти попит на європейському ринку. Однак для втілення таких ініціатив необхідні суттєві інвестиції та співпраця, яка стане неможливою без страхування від воєнних ризиків.

Перед початком війни українська промисловість вже стикалася з проблемою дефіциту кваліфікованих спеціалістів. Сьогодні ця проблема набула критичного характеру. Внаслідок мобілізації, виїзду молоді та припинення роботи профільних навчальних закладів у промислових областях знайти необхідних працівників для реалізації великих інвестиційних проєктів стало практично неможливим. Для будівництва навіть однієї доменної печі потрібно кілька тисяч фахівців, таких як інженери, машиністи, слюсарі та оператори обладнання. Ринок праці не здатен забезпечити таку кількість кадрів, а промисловість не має ефективних інструментів для швидкого відновлення трудових ресурсів.

Безперервні атаки Росії на енергетичну інфраструктуру негативно позначаються на функціонуванні металургійних заводів: вимкнення електрики призводить до зупинок, які викликають істотні фінансові збитки. Лише кілька днів простою великих виробництв можуть обернутися десятками мільйонів доларів втрат. У таких умовах компанія активно розвиває власні енергетичні ініціативи — сонячні та вітрові електростанції, системи резервного живлення та інші джерела децентралізованої енергетики, щоб підвищити стійкість своїх виробничих процесів.

Метінвест і далі залишається одним з основних приватних спонсорів Збройних Сил України. Обсяги наданої допомоги, що охоплює військові потреби, гуманітарні ініціативи та підтримку сімей загиблих, порівнянні з інвестиційним бюджетом компанії в умовах війни.

"На початку 2026 року українська промисловість опинилася в умовах серйозної невизначеності. Наголошую: без вирішення проблем, пов’язаних зі страхуванням інвестицій, стабілізацією енергетичної системи, реальним доступом до міжнародних фінансових програм і ефективною кадровою політикою, швидке відновлення промислового сектора залишається малоймовірним."

Алессандро Дзанеллі, генеральний директор Nestle в Україні та регіоні Південно-Східної Європи:

"Ми маємо значний досвід інвестицій в Україні, адже вже святкуємо 30 років нашої діяльності в цій країні. Хочу виділити три основні напрямки наших інвестицій. Перший з них – комерційні інвестиції. В цьому контексті Україна виступає для Nestle як важливий каталізатор зростання. Ми вкладаємо кошти з метою стимулювання розвитку. На початку року я оголосив про наші наміри інвестувати 9,5 мільярда гривень в Україні, і ми успішно реалізували це зобов’язання."

Ми активно інвестуємо в маркетинг, інноваційні розробки та просування наших брендів. Серед наших новинок — Kit Kat, що стала знаковим продуктом. Також ми представили бренд Felix, у співпраці з Роббі Вільямсом. До того ж, ми працюємо з такими торговими марками, як Мівіна, Торчин і Nescafe. У столиці України можна побачити численні білборди з образом Еліни Світоліної, з якою ми уклали контракт для просування бренду Purina. Розвиток нашої продукції є невід'ємною частиною нашої стратегії. Очікуємо, що в 2025 році наше зростання буде приблизно удвічі більшим. Це свідчить про успішний рік.

Наша наступна сфера інвестицій — це індустріальні вкладення. Виробництво ми розпочали в квітні 2025 року на новому заводі в Смолигові, невеличкому містечку на Волині, в яке ми вирішили інвестувати ще у 2022 році. На запуск виробничого процесу нам знадобилося 30 місяців. Загальний обсяг інвестицій становить 43 мільйони євро, і ми вже спостерігаємо позитивний фінансовий результат. Чому ми обрали цю сферу для інвестицій? Ми проаналізували витрати на перетворення сировини у готову продукцію і зрозуміли, що Україна надає нам значні конкурентні переваги. Оцінюючи нашу можливість виробляти продукцію, ми отримали чудові результати, тому немає потреби переносити виробництво в інші регіони. В результаті ми плануємо продовжувати інвестувати в це виробництво та розширювати його. До кінця 2027 року ми плануємо підвищити обсяги інвестицій до 70 мільйонів євро. Цей завод зможе виготовляти 40 тонн вермішелі щорічно, яку ми експортуватимемо не лише в Європу, а й у США та Мексику. Кожна упаковка вермішелі, яка продається під брендом Nestlé, виробляється або в Харкові, або в Смолигові, і я від цього дуже гордий. Щороку ми інвестуємо близько 10 мільйонів євро в поліпшення якості нашого виробництва та його обслуговування.

"Нарешті, третій тип інвестицій -- ми інвестуємо в наших людей. Насправді саме це пріоритет для нас. У нас є програма, яка називається Ukraine, WeCare. Це інвестиції в безпеку людей -- фізичну, ментальну та фінансову. Ми вклали майже 18 мільйонів доларів в цю програму, не враховуючи капітальних інвестицій у безпеку, коли ми покращували укриття на наших локаціях тощо".

"Смолигів у 60 кілометрах від польського кордону, це дуже гарна позиція для експорту. Завод від самого початку було задумано як повністю автоматичне виробництво. Великий рівень автоматизованості означає, що нам потрібно вдвічі менше працівників, а сама робота набагато простіша. З іншого боку, нам потрібні висококваліфіковані працівники".

Харчове виробництво можна порівняти з величезною кухнею, де головна роль належить кухарю. Наш "кухар", який раніше працював у Харкові, був переведений до Смолигова з метою навчання нового персоналу та організації виробничих процесів. Додатково ми створили виробничу академію, яка дозволяє швидко готувати спеціалістів, що допомагає їм швидше просуватися по кар'єрній сходинці. Ми також розпочали рекламну кампанію з метою залучення нових співробітників, в результаті чого на нашій фабриці вже працює понад 300 осіб. Однак наразі наша увага зосереджена не на наймі нових працівників, а на збереженні та утриманні кваліфікованих кадрів.

Починаючи з 2026 року, я візьму на себе відповідальність за всі справи компанії в Східній Європі, і, на жаль, мені доведеться залишити Україну. Але варто зазначити: ви можете вивезти мене з України, але не зможете забрати Україну з мого серця. Я закликаю всіх потенційних інвесторів: завітайте сюди, подивіться на реальність на власні очі, здобудьте особистий досвід, не довіряйте лише новинам чи пропаганді. Можливості для цифровізації в Україні вражаючі — це країна, яка лідирує з точки зору цифрових технологій у Європі. Зверніть увагу на розвиток мілтеху — в майбутньому ці технології знайдуть ще ширше застосування. Хоча ми всі стикаємося з труднощами через блекаути, важливо усвідомити, скільки альтернативних рішень одночасно існує. Тут відкриваються безліч можливостей для бізнесу, і я буду говорити про це всім і всюди.